Гордість і упередженість (Остін)
Стислий переказ
Англійська провінція, імовірно, кінець XVIII століття. Неподалік маєтку родини Беннетів, де росли п'ять дочок, оселився багатий молодий холостяк. На балу він захопився старшою з сестер, а його гордовитий приятель Дарсі відмовився танцювати з Елізабет.
Згодом Дарсі закохався в Елізабет, але вона цього не помічала. Їй сподобався молодий офіцер, який розповів, що Дарсі його скривдив. Елізабет відмовила далекому родичеві, спадкоємцеві маєтку батька, і той одружився з її подругою. Багатий сусід раптово поїхав до Лондона, а старша сестра тяжко сумувала.
У гостях у подруги Елізабет знову зустріла Дарсі. Він освідчився, але образив її словами про нерівність їхнього становища. Елізабет відмовила, звинувативши його в розлуці сестри з коханим і кривдах офіцера. У листі Дарсі пояснив, що офіцер — брехун, який намагався втекти з його юною сестрою заради приданого. Перечитавши лист, Елізабет визнала свою помилку:
Яке принизливе відкриття! Однак — яке справедливе приниження! Навіть коли б я кохала — і то я б не була такою трагічно засліпленою. Не любов, а марнославство — ось що спричинилося до такого глупства.
Улітку Елізабет із дядьком і тіткою відвідала маєток Дарсі й побачила його чемність. Невдовзі молодша сестра втекла з офіцером, і Дарсі таємно оплатив їхнє весілля. Багатий сусід повернувся й освідчився старшій сестрі. Тітка Дарсі марно вимагала від Елізабет відмовитися від нього. Дарсі освідчився вдруге, і Елізабет погодилася.
Детальний пересказ
Поділ пересказу на розділи — редакційний. Оригінальний текст має 61 розділ, що перевищує допустиму кількість, тому замість авторської структури створено редакційний поділ за сюжетними арками.
Прибуття Бінглі до Недерфілда та перший бал: знайомство з Дарсі
У Лонгберні жило подружжя Беннетів із п’ятьма дочками. Їхня мати прагнула видати дівчат заміж, бо після смерті батька маєток мав перейти до родича, а не до них. Звістка, що заможний Чарльз Бінглі винайняв сусідній Недерфілд, дала їй надію.
Вона наполягала на знайомстві з новим сусідом. Батько жартував і вдавав байдужість, але потай відвідав його. Навколишні родини вже пов’язували з приїздом неодруженого багатія свої шлюбні плани:
Хоч як би мало було відомо про почуття та погляди такого чоловіка, ... ця істина настільки міцно сидить у головах навколишніх родин, що на новоприбулого дивляться як на законну власність тієї чи іншої дочки.
На балу Бінглі охоче танцював і двічі запросив Джейн, старшу дочку Беннетів.
Її молодша сестра Елізабет Беннет теж була на балу.
Друг Бінглі, заможний землевласник Фіцвільям Дарсі, тримався осторонь товариства.
Дарсі відмовився танцювати з Елізабет і назвав її недостатньо вродливою. Вона почула це й образилася. Джейн зізналася сестрі, що Бінглі їй сподобався, і довірливо прийняла прихильність його сестер. Під час наступних зустрічей Дарсі захопився розумом і очима Елізабет, але вона відмовила йому в танці.
Хвороба Джейн у Недерфілді та перші суперечки Елізабет із Дарсі
Сестри Бінглі запросили Джейн до Недерфілда. Мати відправила її верхи, сподіваючись, що дощ затримає дочку поруч із Бінглі. Джейн промокла й захворіла. Елізабет пройшла кілька миль пішки, щоб залишитися біля сестри й доглядати її.
Господині висміювали її забруднений одяг, манери та родичів. Бінглі захищав гостю, а Дарсі дедалі більше цікавився нею. Під час розмови про освічену жінку він додав до переліку звичних умінь важливу вимогу:
— Так, їй треба мати все це, — зауважив Дарсі, — але до всього цього їй треба додати і дещо дуже суттєве — розвиток власного розуму через прочитання великої кількості книжок.
Елізабет сумнівалася, що жінка могла відповідати всім цим вимогам, і сперечалася з Дарсі про дружбу й людські вади. Молодша сестра Бінглі ревнувала його до гості. Сам Дарсі стримував почуття через становище її родини:
до того ж ніяка жінка ніколи не зачаровувала Дарсі так сильно, як вона. Він дійсно вважав, що якби не низьке походження родичів Елізабет, то небезпека одруження з нею могла стати цілком реальною.
Мати відвідала Джейн і збентежила Елізабет нетактовними розмовами. Наймолодша сестра Лідія домоглася від Бінглі обіцянки влаштувати бал.
Після одужання Джейн сестри повернулися додому.
Містер Коллінз і містер Вікхем: нові знайомства та наклеп на Дарсі
До Лонгберна приїхав Вільям Коллінз, священник і родич Беннетів, який мав успадкувати їхній маєток.
Він пояснив, що хотів примиритися з родиною та відшкодувати дочкам майбутню втрату спадщини шлюбом з однією з них. Гість без кінця вихваляв свою багату покровительку й розважав батька пишними промовами. Спочатку він обрав Джейн, але, почувши про її можливі заручини з Бінглі, переключив увагу на Елізабет. У Меритоні сестри познайомилися з офіцером Джорджем Вікхемом.
Коли Вікхем зустрів Дарсі на вулиці, їхнє взаємне збентеження здивувало Елізабет. На вечорі в її тітки офіцер розповів, що виріс поруч із Дарсі й користувався прихильністю його батька. За його словами, старий господар обіцяв йому церковну посаду, але син після батькової смерті позбавив його цієї можливості. Елізабет повірила розповіді, яка підтверджувала її неприязнь до Дарсі, й захопилася співрозмовником. Джейн сумнівалася, що все було саме так.
На балу в Недерфілді Вікхема не виявилося. Елізабет невдало танцювала з Коллінзом, а потім сперечалася з Дарсі про його ставлення до офіцера. Їй довелося соромитися гучних розмов матері про майбутній шлюб Джейн, невдалого співу однієї із сестер і недоречної поведінки Коллінза.
Освідчення Коллінза Елізабет і його заручини з Шарлоттою Лукас
Невдовзі Коллінз освідчився Елізабет. Він послався на обов’язок священника одружитися, пораду покровительки та бажання зберегти Лонгберн за родиною. Елізабет відмовила, але він сприйняв її слова як звичайне кокетство. Вона повторила свою відповідь без жодної двозначності:
Я безмежно вдячна вам за ту честь, яку ви зробили мені вашою пропозицією, але її прийняття для мене абсолютно неможливе. Проти цього постають усі мої почуття. Висловитися зрозуміліше я просто не можу.
Мати вимагала, щоб дочка прийняла пропозицію, і погрожувала відмовитися від неї. Батько підтримав Елізабет, тож вона не поступилася. Після цього увагу Коллінза привернула її подруга Шарлотта Лукас.
Шарлотта прийняла його пропозицію заради власного дому й забезпеченого життя. Її близькі раділи, а Елізабет була вражена вибором подруги: вона не вірила, що та могла бути щасливою з Коллінзом. Заручини засмутили й розлютили матір Елізабет.
Від'їзд Бінглі, розчарування Джейн і поїздка до Лондона
Бінглі та його сестри виїхали до Лондона. Молодша сестра повідомила Джейн листом, що вони не збиралися повертатися, і натякнула на бажаний шлюб брата із сестрою Дарсі. Елізабет підозрювала, що близькі Бінглі навмисно розлучили його з Джейн. Та не хотіла нікого звинувачувати, але втрачала надію. На Різдво до Беннетів приїхали брат їхньої матері з дружиною. Вони запросили Джейн пожити в них у Лондоні, щоб відволіктися від смутку.
У столиці Джейн спробувала побачитися із сестрою Бінглі, проте її холодність зруйнувала віру в їхню дружбу. Тітка застерегла Елізабет від захоплення Вікхемом, бо обом бракувало грошей для шлюбу. Вона погодилася бути обачною. Невдовзі офіцер почав залицятися до дівчини, яка отримала багатий спадок. Елізабет не пережила сильного болю й виправдовувала його бажання поліпшити становище.
Гостювання в Гансфорді та візити до Розінгса
Навесні Елізабет поїхала до одруженої Шарлотти в Гансфорд. Дорогою вона зупинилася в Лондоні, побачила Джейн і прийняла запрошення дядька й тітки на літню подорож до Озерного краю. У пастораті Елізабет помітила, що Шарлотта вміло влаштовувала побут так, щоб менше залежати від безглуздих розмов чоловіка. Коллінз пишався домом і близькістю до Розінгса, маєтку своєї покровительки.
На обіді в Розінгсі владна господиня розпитувала Елізабет про сім’ю, виховання та заняття її сестер. Елізабет відповідала спокійно й не погоджувалася з її безцеремонними судженнями. Коллінз захоплювався кожним словом покровительки. Незабаром до маєтку прибули Дарсі, племінник господині, та його двоюрідний брат, полковник.
Полковник охоче розмовляв з Елізабет. Дарсі також часто відвідував пасторат і зустрічав її на прогулянках, хоча зазвичай мало говорив. Біля фортепіано вони сперечалися про його незручність серед незнайомців. Шарлотта запідозрила, що він закохався, але Елізабет сміялася з цього припущення. Розмову Дарсі про відстань між родичами після шлюбу вона теж не сприйняла як натяк на власне майбутнє.
Перше освідчення Дарсі, відмова та лист, що змінив усе
Під час прогулянки полковник розповів Елізабет, що Дарсі врятував друга від небажаного шлюбу. Вона зрозуміла, що йшлося про Бінглі та Джейн, і розгнівалася. Того вечора, залишившись у пастораті через головний біль, вона несподівано прийняла Дарсі. Він освідчився, але водночас говорив про нижче становище її родини та труднощі, які подолав заради почуттів.
Елізабет відмовила йому. Вона звинуватила його в нещасті Джейн та несправедливості до Вікхема й сказала, що його поведінка ніколи не спонукала її бажати такого шлюбу. Наступного ранку Дарсі передав їй листа. Він пояснив, що вважав Джейн байдужою до Бінглі, а поведінку її матері й молодших сестер — перешкодою для їхнього союзу. Він також визнав, що приховав від друга перебування Джейн у Лондоні.
Щодо Вікхема Дарсі повідомив, що той сам відмовився від церковної посади й отримав натомість гроші, які швидко витратив. Згодом офіцер знову вимагав посаду, але дістав відмову. Він також намагався втекти з юною сестрою Дарсі заради її великого приданого. Дарсі вчасно зупинив їх. Підтвердити розповідь міг його двоюрідний брат.
Елізабет багато разів перечитала лист і зіставила його з відомими їй обставинами. Вона побачила суперечності в словах Вікхема, визнала, що повірила його приємним манерам, і зрозуміла причини помилки Дарсі щодо Джейн. Власні поспішні судження тепер викликали в неї сором:
Елізабет стало за себе страшенно соромно. Ні про Дарсі, ні про Вікхема не могла вона думати, не почуваючи при цьому, якою сліпою, упередженою, пристрасною і дурною вона була.
Повернення до Лонгберна, від'їзд Лідії до Брайтона та подорож до Дербішира
Після від’їзду Дарсі Елізабет ще обдумувала його лист. Попрощавшись із Шарлоттою, вона повернулася через Лондон до Лонгберна разом із Джейн. Удома вона розповіла сестрі про освідчення й обман Вікхема, але не відкрила, що Бінглі й далі її кохав. Вони вирішили не розголошувати правду про офіцера, бо він незабаром мав залишити їхні околиці.
Лідію запросила до Брайтона дружина командира полку. Елізабет просила батька не дозволяти поїздку: сестрина легковажність могла зашкодити їй та всій родині. Він не прислухався, сподіваючись, що Лідія там розважиться й перестане турбувати домашніх. Під час прощання з Вікхемом Елізабет дала йому зрозуміти, що вже краще знала Дарсі й змінила своє ставлення до нього.
Улітку дядько через справи скоротив заплановану подорож, і замість Озерного краю вони з тіткою та Елізабет вирушили до Дербішира. Тітка захотіла оглянути Пемберлі, маєток Дарсі. Елізабет погодилася лише після того, як дізналася, що господаря не було вдома.
Пемберлі: несподівана зустріч із Дарсі та зміна почуттів Елізабет
Краса Пемберлі вразила Елізабет. Економка розповіла, що Дарсі був добрим господарем, турботливим братом і щедро ставився до своїх людей. Ці слова не узгоджувалися з давнім уявленням Елізабет про нього. Під час прогулянки маєтком Дарсі несподівано з’явився: він повернувся раніше, ніж його чекали. Попри збентеження, він розмовляв із нею ввічливо й доброзичливо.
Дарсі шанобливо поставився і до її дядька та тітки, чиє становище раніше здавалося йому неприйнятним для близького знайомства. Він запросив дядька ловити рибу й попросив дозволу представити Елізабет свою сестру. Невдовзі він приїхав із нею до їхнього помешкання. Сором’язлива дівчина радо познайомилася з гостею. Разом із ними був Бінглі, який тепло згадував Джейн і розпитував про неї.
Елізабет відчувала до Дарсі вдячність, повагу та дедалі більшу прихильність. Під час наступного візиту до Пемберлі молодша сестра Бінглі намагалася принизити її натяком на знайомство з Вікхемом. Цим вона ненавмисно збентежила сестру Дарсі. Елізабет не підтримала небезпечної розмови, а Дарсі після її відходу відкинув насмішки й відкрито похвалив її красу.
Втеча Лідії з Вікхемом і таємний порятунок родинної честі
Два листи Джейн перервали подорож. Лідія втекла з Вікхемом, і родина не знала, чи вони збиралися одружитися. Елізабет розповіла про лихо Дарсі, який прийшов її відвідати. Вона жалкувала, що раніше не викрила офіцера, й боялася, що скандал знищив її надію на його кохання. Разом із дядьком і тіткою вона негайно повернулася до Лонгберна.
Батько шукав утікачів у Лондоні, а дядько вирушив йому на допомогу. Лист Лідії показав, що вона сприймала втечу як веселу пригоду й була впевнена у весіллі. Тим часом з’ясувалося, що Вікхем мав значні картярські борги. Пошуки тривали безуспішно, і батько повернувся додому, визнавши, що надто мало стримував молодшу дочку.
Нарешті дядько повідомив, що знайшов пару й домовився про шлюб. Від батька вимагали лише невеликого забезпечення Лідії, тому він запідозрив, що її дядько заплатив Вікхемові набагато більше. Мати раділа весіллю, а Елізабет тривожилася за сестру. Після вінчання молодята приїхали до Лонгберна. Лідія хизувалася заміжжям і випадково згадала, що на весіллі був Дарсі.
Елізабет написала тітці й дізналася, що саме Дарсі розшукав утікачів, погасив борги Вікхема, забезпечив Лідію та оплатив його перехід до регулярного війська. Він просив приховати свою участь. Елізабет була глибоко вдячна й знову засоромилася своїх колишніх упереджень. У розмові з Вікхемом вона дала зрозуміти, що знала правду про його минуле.
Повернення Бінглі та його заручини з Джейн
Лідія й Вікхем поїхали до місця його нової служби на півночі. Невдовзі Бінглі повернувся до Недерфілда й разом із Дарсі відвідав Беннетів. Його прихильність до Джейн була помітною, але вона намагалася не плекати зайвих надій. Елізабет хотіла подякувати Дарсі за допомогу родині, проте його стриманість і присутність інших заважали відвертій розмові.
Бінглі став часто бувати в Лонгберні. Мати всіляко залишала його наодинці з Джейн, і зрештою він освідчився. Джейн прийняла пропозицію, а родина раділа її щастю. Вона дізналася, що Бінглі не повертався раніше, бо помилково вважав її байдужою до себе, і не знав про її перебування в Лондоні. Звістка про заручини швидко поширилася серед сусідів.
Втручання леді Кетрін, друге освідчення Дарсі та щасливий фінал
До Лонгберна приїхала тітка Дарсі, покровителька Коллінза. Почувши чутки про можливі заручини племінника, вона вимагала від Елізабет обіцянки ніколи не виходити за нього. Та відмовилася обмежувати свій вибір. Гостя поїхала розгнівана. Батько висміяв схожі чутки в листі Коллінза, не знаючи про почуття дочки.
Під час наступної прогулянки Елізабет подякувала Дарсі за допомогу Лідії. Він зізнався, що його почуття не змінилися, й цього разу вона прийняла освідчення. Вони пояснили минулі помилки: її відмова змусила його переглянути свою поведінку, а її спротив тітці дав йому надію. Елізабет переконала сестру й батька, що кохала Дарсі, і батько погодився на шлюб. Мати раділа його багатству.
Після весіль Елізабет оселилася в Пемберлі, а Джейн із Бінглі згодом перебралися ближче до неї. Одна з молодших сестер, проводячи час у їхніх домівках, стала стриманішою. Лідія та Вікхем постійно потребували грошей і зверталися до родичів по допомогу. Сестра Дарсі зблизилася з Елізабет, а він заради дружини зрештою примирився зі своєю тіткою. Дядько й тітка Елізабет залишилися бажаними гостями в Пемберлі.