Пригоди Незнайка і його товаришів (Носов)
Стислий переказ
Крихітне казкове місто біля струмка. Там жили коротульки — малюки на зріст як невеличкий огірок. Шістнадцятьма малюками керував Знайко.
Серед них вирізнявся хвалько Незнайко.
Незнайко пробував стати музикантом, художником і поетом, але лише сварився з друзями. Потім він без дозволу розбив автомобіль на газованій воді. Знайко придумав повітряну кулю з теплим повітрям, і шістнадцять малюків вирушили в подорож. Місцевий поет склав про їхній зліт вірш:
Гігантська куля, повна пари, Знялась недаром аж до хмари. Наш коротулька, хоч не птиця, Літати він однак годиться. Ніяких перешкод нема Тепер для нашого ума!
Над хмарами повітря охололо, і куля почала падати. Знайко вистрибнув з парашутом, полегшена куля знову злетіла, а Незнайко оголосив себе головним. Згодом кошик ударився об землю, малюки випали, а Незнайко знепритомнів.
Він прийшов до тями в сусідньому місті малючок, у домі Синьоочки.
Незнайко назвав себе винахідником кулі, а Знайка — боягузом. Друзі в лікарні погодилися підтримати брехню. Виписані малюки взялися до роботи: художник малював портрети, а механіки полагодили автомобілі й возили врожай.
Знайко, який довго шукав друзів, прибув і викрив обман. На балу висміяний Незнайко заплакав, але Синьоочка втішила його, і він пообіцяв виправитися. Потім мандрівники вирушили додому.
Удома малюки подружилися з малючками, а Незнайко взявся читати й писати, щоб надсилати Синьоочці листи.
Детальний переказ за розділами
До деяких розділів додано редакційні підзаголовки.
Розділ 1. Коротульки з Квіткового міста
Квіткове місто стояло біля струмка. Його мешканці були крихітними:
В одному казковому місті жили коротульки. Коротульками їх називали тому, що вони були зовсім-зовсім крихітні, кожен коротулька був на зріст як невеличкий огірок.
Шістнадцять малюків жили разом, а керував ними Знайко.
Серед його сусідів особливо вирізнявся балакучий Незнайко.
Після удару хруща він вирішив, що на нього впав шматок сонця. Перекрутивши пояснення астронома, він налякав друзів загибеллю міста. Перевірка викрила вигадку.
Розділ 2. Як Незнайко був музикантом
Незнайко захотів заслужити похвалу й попросив Гуслю навчити його музики.
Балалайка і скрипка здалися йому тихими, тому він вибрав трубу. Вчитися відмовився, бо вважав гучність ознакою майстерності. Друзі й сусіди прогнали його через страшний шум. Він покинув музику, заявивши, що слухачі до неї ще не доросли.
Розділ 3. Як Незнайко був художником
Потім Незнайко вирішив малювати й отримав старі фарби та пензель від Тюбика.
Портрет приятеля з різнокольоровим обличчям і вусами спричинив сварку. Уночі Незнайко намалював кумедні портрети всіх сусідів. Кожен сміявся з інших, але вимагав зняти власне зображення. Тюбик забрав фарби. Незнайко віддав приятелеві його портрет, дозволив знищити його, помирився й відмовився від малювання.
Розділ 4. Як Незнайко складав вірші
Знайомий поет пояснив Незнайкові, що вірші потребували думки й рими. Спочатку той добирав невідповідні або вигадані слова, а вдома склав короткі вірші про сусідів. Заради рими він приписав їм безглузді вчинки: Знайко нібито перестрибнув через овечку, інший малюк проковтнув праску. Друзі образилися й назвали вірші дражнилками. Коли Незнайко зібрався читати їх сусідам, усі заборонили це. Він покинув і поезію.
Розділ 5. Як Незнайко катався на газованому автомобілі
Автомобіль на газованій воді створив Гвинтик зі своїм помічником.
Без дозволу Незнайко запустив машину, хоча не вмів керувати. Він розбив собачу будку й альтанку, помчав містом і злетів з кручі. Машина потонула, а його віднесли додому. Лікар виявив синці й скіпки, витяг їх та змастив ранки йодом. Злякавшись подальшого лікування, Незнайко вистрибнув у вікно й утік до приятеля.
Розділ 6. Як Знайко придумав повітряну кулю
Знайко запропонував друзям повітряну подорож. Незнайко похвалився майбутнім польотом перед Гуньком.
Побачивши, що друг грався з малючками, він зажадав припинити цю дружбу. Хлопці побилися й посварилися. Тим часом малюки збирали рослинний сік для гумової оболонки. Кулю надули до розміру будинку, накрили шовковою сіткою, підвісили кошик на шістнадцять місць і зробили парашути з кульбабового пуху. Містяни кепкували, бо куля сама не піднімалася.
Розділ 7. Підготовка до подорожі
Уранці мандрівники зібралися в дорогу; серед них був і Шпунтик.
Тюбик узяв фарби, Гусля — флейту, лікар — аптечку. Знайко наказав покласти в кошик пісок і пояснив, що кулю підніме тепле повітря. Механіки встановили котел із насосом. Коли холодне повітря випустили й оболонка зморщилася, глядачі вирішили, що задум провалився. Проте нагріте повітря знову розправило кулю, і вона підняла кошик. Його втримувала лише мотузка, прив’язана до куща.
Розділ 8. У дорогу: зліт повітряної кулі
Малюки сіли в кошик; Пончик набив кишені ласощами й узяв парасольку.
Останній пасажир боявся летіти. Коли він сів, кошик опустився, але Знайко викинув мішок піску й полегшив його. Він попрощався з містянами та перерізав мотузку. Куля злетіла, а місцевий поет склав вірш, який одразу всі підхопили.
Розділ 9. Над хмарами
Знайко визначив компасом напрям на північ. Тінь кулі друзі прийняли за переслідувача. У білій завісі вони злякалися, але він пояснив побачене:
— Це не дим, — сказав Знайко. — Це хмара. Ми піднялися до хмар і летимо тепер у хмарі. Хмара й зроблена з туману. Це тільки здаля здається, що вона густа.
Незнайко не повірив і над хмарами вирішив, що летів догори ногами. Коли куля почала спускатися, скидання піску знову підняло її.
Розділ 10. Аварія: падіння кулі та стрибок Знайка з парашутом
На висоті всі змерзли. Повітря охололо, пісок скінчився, і Знайко наказав стрибати з парашутами. Він вистрибнув першим, але наступний малюк заплутався, і його втягли назад. Полегшена куля піднялася, тому Незнайко скасував стрибки й оголосив себе головним. Увечері вона знову падала. Замість порятунку малюки сперечалися, кому вистрибнути. Кошик ударився об землю, усі, крім Незнайка й собаки, випали. Куля потягла кошик далі, луснула, а Незнайко знепритомнів.
Розділ 11. На новому місці
Незнайко прокинувся в чужій затишній кімнаті. Біля нього перебувала господиня дому — Синьоочка.
Почувши, що його вважали хоробрим, він зрадів і чемно заговорив з нею. Дізнавшись про лікарку, захотів утекти, але не знайшов одягу й відволікся на ляльку та дзеркало. Лікарка оглянула його, знайшла синець на плечі й призначила медовий пластир. Синьоочка сховала одяг, щоб хворий не вставав.
Розділ 12. Нові знайомі
Дві цікаві малючки підглядали за Незнайком. Розчинивши двері, він випадково вдарив їх. Інша дівчинка почала дражнити його забіякою. Він сховався з лінійкою, але замість кривдниці вдарив Синьоочку. Незнайко приклеїв їй пластир на лоб, а вона обробила його плече. Потім господиня змусила гостя почистити зуби й умитися з милом. Лише після цього повернула одяг і запросила до столу, де на нього чекали чай та ласощі.
Розділ 13. Розмова за столом
За чаєм малючки розпитували гостя про політ. Незнайко назвав себе винахідником кулі й керівником усіх робіт. Він вигадав, що мандрівники прорубували хмари сокирою, летіли догори ногами й пережили неймовірний мороз. Знайка виставив боягузом, який покинув друзів. Слухачки захопилися ним. Господиня розповіла, як вони знайшли його біля розбитого кошика й перенесли додому. Згодом білява подруга повідомила, що ще чотирнадцять малюків знайшли за містом і привели до лікарні. Незнайко вирішив відвідати їх.
Розділ 14. Мандрівка по місту
У Зеленому місті жили малючки, а малюки оселилися в Зміївці. Таке розділення було знайоме гостеві:
Багато малюків дуже пишалися з того, що вони малюки, і майже не дружили з малючками. А малючки гордилися тим, що вони малючки, і теж не хотіли дружити з малюками.
Тут його вразили чистота, тростинний водопровід і фонтани. Він почув про сварку містян та витівки бешкетника. Кавуни із солодким соком виростила наполеглива садівниця. До лікарні дівчата перевели гостя хитким тканим мостом, якого він злякався.
Розділ 15. У лікарні
Лікарка не пустила гостя до палати. Переодягнувшись лікарем, він побачив друзів, зокрема Пілюльку.
Усі хотіли вийти, лише мисливець мав вивих ноги й просив знайти собаку. Незнайко обіцяв допомогу за підтримку брехні про винахід кулі. Лікарка боялася випустити всіх одразу. Домовилися виписувати по двоє, почавши з механіків. Тюбика й Гуслю відпустили негайно: художникові знайшли замовлення, а музиканта чекали слухачки.
Розділ 16. Концерт: Гусля грає на флейті для малючок
Малючки принесли потерпілим гостинці й чекали появи знаменитого Незнайка. Дві суворі мешканки радили всім зневажати малюків, але ця домовленість не втрималася. Тюбик і Гусля оселилися у світлій кімнаті над Яблуневою площею. Увечері звідти полинула флейта. Малючки зупинилися слухати, а потім підхопили мелодію на арфах. Незнайко приніс художникові фарби, теж заслухався, але його стрибків ніхто не помітив.
Розділ 17. Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку
Гвинтик і Шпунтик домоглися виписки вдосвіта й пішли шукати гараж, співаючи та роблячи зарядку. В автомобілі вони виявили кілька несправностей. Потрібних інструментів у малючок не було, тому майстри вирушили до Зміївки. Дорогою вони допомогли водієві завести зіпсовану машину. Вдячний знайомий запропонував підвезти їх і позичити інструменти. Паяльника він не мав, але знав місцевого винахідника, у якого він міг бути.
Розділ 18. У Зміївці
У Зміївці гуділи паперові змії, крутилися вітрячки, а шибки від м’ячів захищали ґратчасті віконниці. Винахідник прийняв гостей у будинку, де двері, столи, стільці й гамак рухалися після натискання кнопок. Він показав восьмиколісний автомобіль, здатний їхати навіть перевернутим. Машина охолоджувалася морозивом і виконувала різні господарські роботи. Паяльника в майстерні не знайшли: господар залишив його у знайомого письменника.
Розділ 19. В гостях у Метикайла
Письменник показав прилад для запису голосів. Він потай залишав його в гостях, сподіваючись переписати чужі розмови й отримати роман. Проте містяни розгадали задум і навмисно записували крики тварин та сміх. Господар також вихваляв складаний письмовий стіл, який виявився незручним. Жодної книжки він ще не написав, бо весь час чекав потрібного обладнання. Взявши паяльник, майстри пішли, а водій запросив їх пообідати.
Розділ 20. Тюбик працює
Тюбик намалював чудовий портрет білявої подруги Синьоочки, а потім і самої Синьоочки. Охочі замовити портрет зібралися внизу. Незнайко грубо встановлював чергу й вихвалявся своїми здібностями. Поетеса прочитала кілька віршів і попросила намалювати її кращою, ніж вона була: збільшити очі, подовжити вії, зменшити рот і позолотити волосся. Тюбик поступився її вимогам. Схожість майже зникла, але замовниці портрет дуже сподобався.
Розділ 21. Повернення Гвинтика й Шпунтика
Двоє виписаних малюків утекли від суворих господинь на яблуню. Синьоочка принесла пилку й перетворила їхню забаву на збирання врожаю. До них приєдналася задерикувата малючка. Тим часом механіки не поверталися, і дехто вирішив, що вони покинули Зелене місто. Увечері Гвинтик і Шпунтик приїхали з водієм. Він посварився з малючками через давню гру в сніжки та пояснив, що ніхто не підсилав до них бешкетника. Проте залишився допомагати з ремонтом. Майстри працювали до ночі, але не завершили його.
Розділ 22. Чудеса механізації
Синьоочка домоглася виписки ще п’ятьох друзів, бо для них знайшлася корисна робота. У лікарні залишилися мисливець, буркотливий малюк і Пілюлька. Механіки полагодили автомобіль і побачили, як важко всі котили фрукти. Гвинтик запропонував перевозити врожай машинами. Яблука прив’язували мотузкою, перепилювали хвостик і плавно опускали в кузов. Другий автомобіль почав возити груші. Незнайко командував і приписував успіх собі.
Розділ 23. Втеча: Пілюлька й Бурчун тікають з лікарні
Пілюлька втік майже голим і сховався на дереві. Поки персонал гнався за ним, його товариш забрав із комірчини обидва комплекти одягу. Малючки запропонували лікареві сарафан, але він не хотів бути схожим на них і сперечався про переваги малюків. Згодом приятель приніс одяг. На волі буркотливий малюк став веселим і пообіцяв більше не нарікати. Обидва втікачі приєдналися до збору фруктів на верхівках дерев.
Розділ 24. Раціоналізація Тюбика
Винахідник приїхав шукати водія й також захопився роботою. Потім до них приєднався відомий бешкетник. У Зміївці вирішили, що зниклих проковтнув дракон. Тюбик тим часом малював численні портрети. Усі вимагали однакової краси, тому він зробив трафарет і заготовки з різним волоссям та очима. Помічник розфарбовував шаблони, а художник додавав схожість. Замовниці були задоволені, але Тюбик визнавав справжніми лише перші два портрети.
Розділ 25. Кульку лікують…
Єдиний хворий мисливець вередував, замовляв дивні страви й посилав нянечок шукати собаку. Спробувавши бігати завчасно, він знову пошкодив ногу. Лікарка доглядала його всю ніч, а згодом дозволила прогулянки. Після одужання всі вирішили влаштувати бал, а потім шукати Знайка. Урожай уже зібрали, залишок подарували Зміївці. Бешкетник старанно будував альтанку й пояснив, що пустував від бездіяльності. Малючки похвалили його та запросили на свято.
Розділ 26. Повернення Цвяшка
Знайко, який після приземлення шукав друзів у лісах і полях, дістався Зміївки. Дізнавшись про механіків, він зібрався йти до Зеленого міста, попри страшні чутки. Саме тоді повернулися три машини з фруктами. Водій, винахідник і колишній бешкетник розповіли про спільну працю та спростували історію з драконом. Водій повіз Знайка до друзів. Жителі переконувалися у зміні бешкетника, коли він виправ одяг, готуючись до балу в малючок.
Розділ 27. Несподівана зустріч: Знайко повертається до друзів
Знайко приїхав саме тоді, коли Незнайко наказав ламати ятку заради лавок. Друзі зраділи зустрічі й викрили самозваного керівника. Знайко спростував його вигадки про політ. Синьоочка дорікнула Незнайкові за обман, і той сховався в кульбабах. Знайко оглянув водопровід, міст, будинки та познайомився із садівницею. Він уважно вчився й робив записи. Незнайка ж друзі дражнили щоразу, коли він виходив зі схованки.
Розділ 28. Примирення: Синьоочка втішає Незнайка
На балу Незнайка знову висміяли. Він пішов і заплакав біля образливого напису на паркані. Синьоочка втішила його:
Не треба плакати, — повторила вона. Ви ж добрий, хороший малюк. Вам хотілось показати себе кращим, тому ви й хвастались і обдурювали нас. Але більше ви не будете робити так, правда?
Він пообіцяв виправитися. Малючки заступилися за нього й нагадали друзям, що ті підтримували обман. Незнайко вирішив дружити з ними.
Розділ 29. На балу
На балу танцювали гості з усіх міст. Пілюлька й лікарка сперечалися про йод і мед. Незнайко чесно зізнався Синьоочці, що не вмів танцювати, та пообіцяв писати їй листи. Після танців відбувся концерт. Пісня квіткових малюків про коника викликала сльози й спогади про дім. Незнайко особливо засумував за Гуньком і пошкодував, що перед польотом не помирився з ним. Знайко вирішив повертатися. Наступного дня мандрівники пішли з компасом, торбинками пирогів і насінням нових рослин. Малючки проводжали їх зі сльозами. Синьоочка нагадала Незнайкові про лист, і він кивнув їй на прощання.
Розділ 30. Повернення
У Квітковому місті друзів зустріли радісно. Мисливець знайшов собаку, який повернувся раніше, а Незнайко обійняв Гунька. Розповіді змінили життя міста: малюки подружилися з малючками й разом будували міст, водопровід і фонтани. Незнайко також почав учитися:
Замість того щоб іти грати в городки або в футбол, Незнайко сідав за стіл і брався до читання. Читав він щодня по сторінці, але й від цього, звичайно, була велика користь.
Він захищав малючок і вправлявся в письмі, щоб виконати обіцянку Синьоочці. Літери ставали кращими, а ляпки ще траплялися, проте він наполегливо працював.