Айвенго (Скотт)
Стислий переказ
Англія, кінець XII століття. Король Ричард Левове Серце перебував у полоні, а владу захопив його брат принц Джон. Норманські барони гнобили саксів. Седрик Сакс мріяв відновити саксонську династію, одружити свою вихованку леді Ровену з Ательстаном. Але його син Вілфред закохався в Ровену, за що батько вигнав його з дому.
На турнірі в Ашбі невідомий Чорний Лицар допоміг Лицареві, Що Втратив Спадщину, перемогти храмовника Бріана де Буагільбера та норманських баронів. Переможцем став Айвенго — він і був тим таємничим лицарем. Юнак був поранений і знепритомнів.
Єврейка Ревекка, дочка лихваря Ісаака, доглядала пораненого. На дорозі до Йорка на них напали лицарі де Брасі та Буагільбера. Вони захопили в полон Седрика, Ровену, Ательстана, Айвенго та Ревекку і відвезли до замку барона де Бефа. Чорний Лицар на чолі лісових стрільців на чолі з Робіном Гудом штурмував замок і визволив полонених. Буагільбер утік, забравши Ревекку.
Храмовник сховав дівчину в прецепторії ордену Храму. Магістр ордену звинуватив Ревекку в чаклунстві й призначив судовий двобій. Буагільбер мав битися проти її захисника. Ревекка відмовила храмовникові, який благав її втекти разом.
Підкоритися тобі?! Ліпше смерть! Ані руш уперед – або я стрибну вниз, нікчемо! – Не роби цього, благаю! – скрикнув храмовник. ...Я присягаюся, що не ображу тебе, прошу, повір мені, Ревекко.
На двобій з'явився ледве живий Айвенго. Буагільбер упав мертвим від власних пристрастей, не отримавши жодної рани. З'явився король Ричард і заарештував змовників. Ательстан воскрес — виявилося, ченці помилково поховали його живим. Він відмовився від Ровени на користь Айвенго. Вілфред одружився з Ровеною, а Ревекка назавжди покинула Англію.
Підробний переказ
Поділ переказу на розділи — умовний.
Вступ до історії: Ротервуд і його мешканці
Наприкінці XII століття в Англії панувала напружена атмосфера. Країна переживала складний період після норманського завоювання.
Фактично в Англії жили... два народи, що розмовляли різними мовами, і жоден із них не бажав визнавати панування іншого. Ворожнеча й ненависть між норманами-переможцями і переможеними саксами зростали.
Король Ричард Левове Серце перебував у Палестині, беручи участь у хрестових походах, а його брат принц Джон скористався відсутністю законного правителя й намагався захопити владу. У графстві Йоркшир, у маєтку Ротервуд, жив заможний саксонський дворянин.
Він виховував свою прекрасну вихованку, яку вважав гідною спадкоємицею саксонського престолу.
Турнір в Ашбі: перший день змагань
Принц Джон влаштував великий турнір в Ашбі, куди з'їхалися лицарі з усієї Англії. Серед учасників були могутні норманські барони та лицарі ордену Храму. Головним фаворитом вважався досвідчений воїн.
На турнір прибув таємничий лицар у чорних обладунках, який приховував своє обличчя під забралом. Він викликав на двобій храмовника і несподівано переміг його, вибивши з сідла. Потім невідомий лицар здолав усіх інших улаштовувачів турніру. Принц Джон запропонував переможцеві обрати королеву турніру, і той поклав вінець до ніг леді Ровени.
Коли переможця попросили зняти шолом, усі побачили молодого лицаря з світлим волоссям і блідим обличчям.
Це був Вілфред Айвенго, син Седрика, якого батько вигнав із дому за непокору. Леді Ровена поклала вінець на голову переможця, але той раптом знепритомнів від втрати крові — під час турніру він отримав серйозну рану.
Чорний Лицар і перемога Айвенго
Другого дня турніру мали відбутися командні змагання. Айвенго очолив одну партію, а храмовник — іншу. Під час жорстокого бою Айвенго опинився в скрутному становищі — проти нього билися одразу троє досвідчених лицарів. Раптом йому на допомогу прийшов таємничий воїн у чорних обладунках, який розгромив супротивників.
Після цього Чорний Лицар таємничо зник, а Айвенго здолав храмовника в особистому двобої. Коли з переможця знімали обладунки, виявилося, що він серйозно поранений. Єврейський купець забрав непритомного лицаря до себе, щоб його дочка могла доглядати за ним.
Його дочка була вродливою та вмілою лікаркою, яка знала багато східних таємниць зцілення.
Ревекка доглядала за пораненим лицарем із великою ніжністю та турботою, хоча розуміла, що між нею, єврейкою, і ним, християнським лицарем, не може бути нічого спільного.
...у живих людських почуттях, які... «однаково хвилюють людське серце, чи б’ється воно під сталевими обладунками п’ятнадцятого століття... чи під блакитним фраком і жилетом сьогодення».
Викрадення на лісовій дорозі
Седрик разом із леді Ровеною та своїм родичем Ательстаном вирушили додому через ліс. У їхньому каравані також перебували Ісаак із дочкою та поранений Айвенго в ношах. Раптом на них напали озброєні люди в зелених каптанах. Нападники захопили всіх у полон і повезли до замку барона де Бефа.
Виявилося, що викрадення організував норманський лицар, який хотів силою одружитися з леді Ровеною. Храмовник Буагільбер також брав участь у цій справі — він прагнув заволодіти прекрасною Ревеккою. Полонених розділили по різних покоях замку, а старого Ісаака кинули до підземелля.
Тим часом блазень Седрика зміг обдурити викрадачів.
Він поміняв одяг зі своїм господарем, і Седрик зміг втекти з замку під виглядом ченця. Блазень залишився в полоні замість нього, готовий прийняти смерть заради свого пана.
Облога замку Торкілстон
Седрик, вирвавшись на волю, зустрів у лісі ватажка розбійників, який пообіцяв допомогти визволити полонених.
Робін Гуд зібрав загін стрільців і йоменів, до яких приєднався Чорний Лицар. Вони оточили замок Торкілстон і почали облогу. Захисники замку чинили відчайдушний опір, але сили були нерівними. Чорний Лицар очолив штурм головної брами і в жорстокому бою здолав норманського лицаря, який організував викрадення.
Під час облоги в замку спалахнула пожежа. Виявилося, що її влаштувала саксонська жінка, яку колись захопив у полон батько барона де Бефа. Вона роками чекала помсти і нарешті дочекалася свого часу. Полум'я швидко охопило дерев'яні будівлі замку.
Храмовник Буагільбер скористався сум'яттям і викрав Ревекку, вивезши її з палаючого замку. Дівчина відчайдушно опиралася, але була безсилою проти могутнього воїна. Буагільбер повіз її до прецепторії ордену Храму в Темплстоу, сподіваючись там схилити її до покори.
Барон де Беф загинув у руїнах свого замку, придавлений уламками палаючих стін. Решту полонених було визволено. Седрик знову побачив свого сина Айвенго, хоча й не поспішав його прощати. Леді Ровена була врятована, але всі турбувалися про долю Ревекки.
Чорний Лицар попрощався з лісовими братами і вирушив у путь разом із блазнем Вамбою. По дорозі на них напала засідка — це були люди принца Джона, які хотіли захопити короля. Але Вамба встиг просурмити в мисливський ріг, і на допомогу прийшли стрільці Робіна Гуда. Нападників розгромили, а їхній ватажок був змушений визнати, що перед ним справжній король Англії.
Штурм, пожежа та звільнення полонених
Айвенго, незважаючи на свої рани, вирушив услід за Чорним Лицарем. Він дізнався, що Ревекку захопив храмовник і повіз до Темплстоу. Старий Ісаак благав лицаря врятувати його дочку. Айвенго пообіцяв зробити все можливе, хоча розумів, що ще надто слабкий після поранення.
Тим часом у замку Конінгсбург готувалися до похорону Ательстана, який загинув під час облоги Торкілстона. Седрик влаштував пишні поминки, на які з'їхалися всі знатні сакси. Раптом серед гостей з'явився сам Ательстан — живий і здоровий. Виявилося, що його помилково вважали мертвим, а ченці з монастиря, куди його привезли, хотіли заволодіти його спадщиною і тримали в підземеллі.
Я встав із труни набагато розсудливішою людиною, ніж ліг до неї. ...Я не знав ані хвилини спокою... І тепер я вдвічі більше впевнений, що все це закінчилося б загибеллю ні в чому не винних людей…
Ательстан відмовився від своїх прав на леді Ровену, благословивши її союз з Айвенго. Седрик змушений був погодитися з цим рішенням. На поминках з'явився король Ричард, який відкрив своє справжнє обличчя. Він помирив Седрика з сином і пообіцяв відновити мир в Англії.
Раптом прибув старий Ісаак із жахливою звісткою — його дочку Ревекку звинуватили в чаклунстві і мають судити в Темплстоу. Король і Айвенго негайно вирушили туди, щоб врятувати дівчину.
Пригоди Чорного Лицаря та полон Ревекки
У прецепторії Темплстоу великий магістр ордену Храму Лука Бомануар влаштував суд над Ревеккою. Він звинуватив її в тому, що вона чаклункою зачарувала храмовника Буагільбера. Дівчина відкидала всі звинувачення, але магістр не хотів її слухати. Ревекка зажадала судового двобою — за законом, якщо знайдеться лицар, готовий захистити її в бою, це доведе її невинність.
Я оголошую себе безвинною та обмовленою… Я добре знаю закони цієї країни і звертаюся до Божого суду. ...Я вимагаю призначити судовий двобій. Ось мій виклик!
Магістр призначив представником ордену в двобої самого Буагільбера. Храмовник опинився в жахливому становищі — йому доводилося битися проти дівчини, яку він кохав. Він намагався переконати Ревекку втекти з ним, але вона відмовилася. Буагільбер розумів, що якщо переможе в двобої, Ревекку спалять на вогнищі, а якщо програє — сам загине.
Старий Ісаак відчайдушно шукав когось, хто погодився б захистити його дочку, але ніхто не наважувався битися проти могутнього храмовника. Час минав, і здавалося, що Ревекці вже нічого не врятує.
Підготовка до суду над Ревеккою
На бойовищі біля Темплстоу зібрався великий натовп. Усі чекали на початок судового двобою. Ревекку привели до місця страти, де вже було приготовано багаття. Дівчина тримала себе мужньо, хоча розуміла, що шансів на порятунок майже немає.
Буагільбер з'явився на арені в повному бойовому обладунку. Його обличчя було бліде, а руки тремтіли. Він востаннє спробував переконати Ревекку втекти з ним, але дівчина знову відмовилася. Храмовник зрозумів, що доведеться битися.
Магістр оголосив, що якщо до заходу сонця не з'явиться захисник, Ревекку спалять на вогнищі. Час невблаганно минав, сонце вже схилялося до обрію. Старий Ісаак стояв біля багаття, не в силах відвести очей від дочки. Ревекка молилася, готуючись до смерті.
Раптом у брамі бойовища з'явився вершник на виснаженому коні. Це був Айвенго, який промчав багато миль, щоб встигнути врятувати Ревекку. Він ледве тримався в сідлі, але голосно оголосив, що готовий битися за честь дівчини.
Судовий поєдинок у Темплстоу
Магістр дозволив Айвенго взяти участь у двобої, хоча всі бачили, що лицар ледве тримається на ногах. Ревекка благала його не ризикувати життям, але Айвенго був непохитний. Він прийняв виклик і приготувався до бою.
Пролунали сурми, і лицарі помчали назустріч один одному. Виснажений кінь Айвенго впав від першого ж удару списа Буагільбера. Здавалося, що все скінчено. Але раптом храмовник також похитнувся в сідлі і впав на землю. Його серце не витримало напруги — Буагільбер загинув від власних пристрастей, не отримавши жодної рани.
Магістр визнав, що відбувся суд Божий, і оголосив Ревекку вільною. У цей момент до бойовища прибув король Ричард на чолі загону воїнів. Він наказав заарештувати настоятеля прецепторії та інших змовників, які підтримували принца Джона.
Заколот принца Джона було придушено. Король Ричард помилував свого брата, але відправив його до матері в Аквітанію. Норманські барони, які підтримували змову, були страчені або вигнані з Англії. В країні нарешті запанував мир.
А Ричард Плантагенет... ніколи й не шукав іншої слави. ...Я більше пишаюся перемогою, здобутою своїм мечем, ніж досягнутою на чолі стотисячного війська.
Весілля Айвенго та Ровени
Король Ричард благословив союз Айвенго та леді Ровени. Весілля відбулося в кафедральному соборі Йорка з великою пишнотою. Сам король був присутнім на церемонії, що стало знаком примирення між норманами та саксами.
Седрик нарешті примирився з сином і благословив молоде подружжя. Вірний Гурт отримав волю та землю, а блазень Вамба — новий ковпак із срібними дзвониками. Обидва залишилися служити Айвенго.
Через кілька днів після весілля до леді Ровени завітала таємнича гостя. Це була Ревекка, яка прийшла попрощатися. Вона повідомила, що разом із батьком їде до Гранади, де сподівається знайти спокій.
Прощайте ж! Я прошу лише виконати моє єдине прохання... Дайте ж поглянути на нього, леді Ровено, адже кажуть, що ви – прекрасні!
Дівчата відкрили обличчя одна одній. Ревекка залишила леді Ровені дорогоцінний подарунок і попросила передати слова подяки Айвенго. Потім вона назавжди зникла з їхнього життя, залишивши по собі лише світлий спогад про мужню та благородну жінку.