Русалонька із 7-В (Павленко)
Стислий переказ
Вишнопіль, сучасна Україна. Тринадцятирічна Софійка переїхала з родиною до нової квартири, де в помешканні поверхом нижче відбувалися дивні нічні події. Одного дня дівчинка знайшла в старій шафі коралове намисто, яке належало її прабабусі Клаві. Випадково з'ясувалося, що намисто дозволяло Софійці подорожувати в минуле через старі фотографії.
Софійка закохалася в однокласника Вадима Кулаківського, який зізнався, що його рід проклятий. Дівчинка вирішила допомогти зняти прокляття. Подорожуючи в минуле, вона дізналася, що в XIX столітті Гордій Кулаківський обманом заволодів землями та майном багатьох родин, за що його прокляли. Відтоді всі члени роду страждали від нещасть.
Під час однієї з подорожей Софійка зустріла сліпого старця, який порадив їй шукати момент, коли "небо зійдеться з землею". Дівчинка дізналася, що в 1950-х роках блискавка вбила Катерину Кулаківську та її чоловіка Семена. Виявилося, що їхній будинок стояв на місці нинішнього будинку Софійки, а привиди загиблих спричиняли нічні шуми.
Софійка разом із другом Сашком вирушила в минуле, щоб врятувати Катерину. Вони зрізали шовковицю, в яку мала вдарити блискавка, і переконали родину сховатися в підвалі під час грози.
"Сліпуче сяйво блискавки впало на суху шовковицю за вікном, шугонуло об віконну раму й пронизало всю кімнату!.. Софійка пам'ятає лишень суцільну пітьму і їдучий дим. Аж згодом: побачила пасма вогню..."
Після цього життя родини Кулаківських почало змінюватися на краще: зниклі родичі повернулися, сім'ї возз'єдналися. Вадим зрозумів, що прокляття знято. Одного разу Софійка випадково потрапила в майбутнє і побачила, що стане успішною письменницею, а Сашко — власником ресторану "Русалонька", де освідчиться їй у коханні.
Детальний переказ
Поділ на розділи є редакційним.
Знайомство з героями та дивні події
Тринадцятирічна Софійка, учениця 7-В класу, дуже переживала через казку про Русалоньку, яка закінчилася трагічно. Дівчинка не могла змиритися з тим, що принц не впізнав свою рятівницю.
От нащо казки з нещасливим закінченням?! Софійка й досі не заспокоїться. Так гірко! Так шкода Русалоньки! Хочеться в самісіньке вухо закричати нетямущому принцові: "Це ж вона, Русалонька, тебе врятувала!!!"
Софійка жила з батьками та молодшим братиком Ростиком у новій квартирі, куди вони нещодавно переїхали. Її тітка Сніжана готувалася до весілля з Валентином Білим.
Для весілля потрібні були родинні коралі, які мали принести щастя. Софійка знайшла їх у старій шафі, приміряла, але потім вони таємниче зникли. Тим часом у квартирі під ними відбувалися дивні речі: щоночі під час повного місяця звідти лунали кроки, крики та сміх, хоча господарі були відсутні.
Відкриття чарівної шафи та перші подорожі у минуле
Одного разу Софійка сиділа в старій прабабусиній шафі, розглядаючи старі фотографії. Несподівано вона виявила, що шафа має чарівні властивості. Коли дівчинка вимовила слово "коралі", а потім "ілларок" ("коралі" навпаки), вона змогла переміститися в минуле, у час, коли була зроблена фотографія, яку тримала в руках.
Під час першої подорожі Софійка потрапила на фотосесію тітки Сніжани з її нареченим Валентином. Там вона побачила сумного хлопчика, який хотів кинути камінь у пару.
У школі Софійка була закохана в однокласника Вадима Кулаківського, вродливого хлопця з рудуватим чубом. Він здавався їй схожим на принца з казки про Русалоньку, хоча поводився зухвало і часто порушував правила.
Під час розмови з Вадимом під кущем жовтої акації Софійка дізналася, що його рід проклятий. Хлопець розповів, що через це прокляття в його родині траплялися нещастя: хтось спився, хтось убився, дядько помер від наркотиків, а дід взагалі зник.
Згодом Софійка виявила, що Вадим вкрав її коралі. Вона знайшла їх у перекупника, якому Вадим їх продав. Коли дівчинка звинуватила його, хлопець зізнався у крадіжці, але пояснив це дією родового прокляття.
"Не я краду – прокляття моє краде! Тобі одній, прикинь, звірився! І бабки чесно віддав би, та, як на зло, всі у ділі. Може, колись... Леле, зізнався! Як гарно все пояснив! Як тонко передав почування!"
Походження прокляття роду Кулаківських
Софійка вирішила розібратися в історії прокляття роду Кулаківських. Через чарівну шафу вона потрапила в минуле, у XIX століття, де познайомилася з предком Вадима – Гордієм Кулаківським, багатим і підступним чоловіком.
Дівчинка стала свідком того, як Гордій Кулаківський обманом заволодів майном та землями місцевих дворян. Він напоїв предводителя дворянства Данила Міщенка і змусив його підписати документи про продаж земель. Коли обман розкрився, ошукані дворяни прокляли рід Кулаківських.
У своїх подорожах Софійка також дізналася про долю Міщенка, який втік від ганьби, змінив прізвище на Білий і почав нове життя. Так вона з'ясувала, що Валентин Білий, наречений її тітки, є нащадком Данила Міщенка.
"Я ж у тебе вудку закинуто? Може, чули про розбій, вчинений Мішкою Бєлим в одному столичному замкові? У гражданську війну? Розбив буржуя ще й хороми підпалив! Чули? Так от: Мішка – то мій батько!"
Під час однієї з подорожей Софійка зустріла сліпого старця, який дав їй пораду шукати момент, коли можна запобігти лиху і зняти прокляття. Він сказав, що це станеться, коли "небо зійдеться з землею".
"Перебирайся потрохи вперед, від покоління до покоління. Десь зустрінеш ту мить, коли можна спинити інший злочин, коли здатна будеш відвернути невідворотне. – Де ж та мить, дідусю?.. – Аби все відати, дитино!"
Прокляття крізь покоління
Подорожуючи крізь покоління роду Кулаківських, Софійка бачила, як діяло прокляття. Старший син Гордія, Фрол, випадково застрелився під час чищення рушниці. Його сестра Франя, заздрячи дівчині на ім'я Клава, яку кохав її обранець Корній, вдалася до чаклунства, щоб привернути його увагу.
Софійка також дізналася про долю Якова Кулаківського, сина Гордія, який був надзвичайно скупим. Він економив на всьому, навіть на їжі для своєї родини, але водночас ходив вечеряти до сусідів, яких його батько колись розорив.
У Половинчику, селі, де жила бабуся Софійки, дівчинка почула історію про Відьмин ставок. Стара жінка розповіла, що її мати була відьмою і допомогла жінці з Вишнополя позбутися суперниці та привернути чужого чоловіка.
"Відьма вона, Відьмин і ставок!.. Вже за дев'яносто, а спокою мені за мамин гріх нема й не буде! Приходжу сюди, прощення прошу... Прощення прошу і прощення не чую..."
Тим часом Софійка познайомилася з давнім другом Сашком, який жив у напівпідвальному приміщенні і заробляв гроші, зважуючи людей та продаючи різні дрібниці. Він допомагав дівчинці в її розслідуванні.
Разом із Сашком вони вирішили проникнути в порожню квартиру під час повного місяця, щоб розгадати таємницю нічних звуків. Сховавшись за диваном, вони стали свідками появи привидів: дівчини з моторошними блакитними очима, яка танцювала з блакитною стрічкою, та інших примарних постатей.
Катерина і блискавка: спроба запобігти трагедії
Продовжуючи подорожі в минуле, Софійка познайомилася з Катериною Кулаківською, нащадком роду, яка жила в середині XX століття. Катерина була доброю і життєрадісною дівчиною, яка в дитинстві хворіла, але потім одужала завдяки пораді старця.
Софійка дізналася, що Катерина та її наречений Семен загинули під час грози, коли блискавка вдарила в їхній будинок. Це сталося в ту саму ніч, коли Олена, бабуся Катерини, проколола голкою очі на фотографії Гордія Кулаківського, проклинаючи його.
Дівчинка зрозуміла, що це і є той момент, коли "небо сходиться з землею" – під час удару блискавки. Вона вирішила запобігти трагедії. Разом із Сашком вони повернулися в минуле і зрубали стару шовковицю біля будинку Семена, в яку мала вдарити блискавка.
У ніч грози Софійка і Сашко переконали Катерину, Семена та його родину сховатися в підвалі. Коли вдарила блискавка, вона не влучила в будинок, і всі залишилися живі.
"Сяйнула блискавка, і прокотило громом, ніби підтверджуючи Софійчині слова. Тож умовляти господарів не довелось: обережно й неспішно полізли до ями. Сиділи тихо й нашорошено, притиснувшись одне до одного."
Після цього Софійка зрозуміла, що саме на місці будинку Катерини і Семена тепер стоїть їхня багатоповерхівка, а в квартирі під ними з'являлися привиди тих, хто мав загинути від блискавки. Змінивши минуле, вона змінила і теперішнє – привиди зникли.
Повернувшись до свого часу, Софійка зустріла сліпого старця, який підтвердив, що прокляття знято, і тепер життя Катерини та Семена складеться інакше – вони житимуть довго і щасливо.
"Те, що належить, ви зробили, – втупився невидющими очима в темряву. – Тепер життя поверне інакше. Катерина й Семен, хоча й не матимуть дітей, житимуть з батьками й бабою в тій хаті ще довго, щасливо і помруть своєю смертю."
Подолання прокляття і щасливий фінал
Після зняття прокляття життя всіх героїв почало змінюватися на краще. Вадим повідомив Софійці, що його батьки, які раніше розлучилися, несподівано зустрілися і вирішили знову бути разом. Також знайшовся його дід Толя, який довгий час був відсутній через провал у пам'яті.
Тим часом Софійка дізналася, що Валентин Білий приховував від Сніжани існування колишньої дружини та сина. Коли правда розкрилася, весілля скасували. Згодом Сніжана познайомилася з художником Сергієм Кавуном, який малював пейзажі в Половинчику, і між ними виникли почуття.
Софійка також дізналася, що Вадим зустрічається з її однокласницею Іркою Завадчук, яка перефарбувала волосся в яскраво-червоний колір.
Одного разу Софійка знову вирушила в подорож через шафу, але цього разу потрапила в майбутнє. Вона опинилася в ресторані "Русалонька", де зустріла дорослого Вадима. Він намагався залицятися до неї, хоча, як з'ясувалося, був одружений з Іркою.
Раптом з'явився власник ресторану – дорослий Сашко. Він зізнався, що чекав на неї всі ці роки, з того самого вечора, коли вона не прийшла на побачення. Сашко подарував їй білі лілеї – її улюблені квіти – і освідчився в коханні.
"Я чекав на тебе! Ще від того вечора, пам'ятаєш? Коли марно простояв під твоїм будинком від п'ятої до десятої вечора! Відтоді чекав... І ще раніше... Я знав, що колись ти повернешся!"
Повернувшись у свій час, Софійка по-новому подивилася на Сашка. Вона зрозуміла, що він завжди був поруч, допомагав їй і щиро піклувався про неї. Дівчинка вирішила не нехтувати його почуттями і дати їхнім стосункам шанс.
Також повернулися господарі квартири під ними, які раптом вирішили покинути Москву і повернутися додому. Вони пояснили це тим, що їх "тягнуло назад", хоча раніше "щось наче гнало в світи".
Валентин Білий також змінився – він почав приділяти увагу своєму синові, водити його на стадіон і навіть збирався запросити дочку з першого шлюбу в гості.
Так Софійка не лише розгадала таємницю прокляття роду Кулаківських, але й допомогла багатьом людям змінити своє життя на краще. Вона зрозуміла, що справжнє кохання і дружба важливіші за зовнішню красу і показну впевненість, а щастя часто ховається поруч, треба лише вміти його побачити.