Божественна комедія (Данте)
Стислий переказ
Італія, 1300 рік. У середині свого життєвого шляху поет заблукав у похмурому лісі, де його шлях перегородили три звірі — леопард, лев і вовчиця.
Йому з'явилася тінь римського поета, який погодився стати його провідником через царство мертвих.
Вони спустилися до Пекла, де побачили дев'ять кіл, у яких караються грішники. Поет зустрів душі відомих історичних постатей, які страждали за свої гріхи: обжерливих, скупих, гнівливих, єретиків, насильників, обманців. У найглибшому колі він побачив замерзлого Люцифера, який перемелював найстрашніших зрадників.
Після Пекла мандрівники піднялися на гору Чистилища, де душі очищалися від гріхів через покуту. Тут поет зустрів тих, хто спокутував гординю, заздрість, гнів, лінь, скупість, обжерливість та хіть. На вершині гори знаходився земний Рай.
У земному Раю поета зустріла його кохана, яка стала його новою провідницею.
Вона провела його через дев'ять небесних сфер, де він зустрів блаженні душі праведників, мудреців, воїнів за віру та святих. Він споглядав ангельські чини, Діву Марію та інших святих.
Нарешті поет досяг найвищого неба, де побачив божественне світло та осягнув таємницю Святої Трійці.
Уяву сила зрадила була,
Та, мов колеса, ясні і веселі,
Жадобу й волю долі повела
Любов, що водить сонце й зорні стелі.
Його подорож завершилася осягненням вищої істини та Божественної любові, що керує всім всесвітом.
Докладний переказ за частинами
Підзаголовки частин та їх поділ на розділи — умовні.
Пекло: Подорож кругами гріха та покарання
Вхід до Пекла та перші кола
У середині життєвого шляху оповідач заблукав у похмурому лісі, де втратив правильну дорогу. Коли він намагався вибратися, перед ним з'явилися три звірі — леопард, лев і вовчиця, що перегородили йому шлях до світла. У розпачі він побачив тінь давнього поета, який представився як той, хто народився за часів Юлія Цезаря і оспівував Енея.
Провідник пояснив, що вовчиця символізує жадібність, яка губить багатьох, і пророкував прихід того, хто врятує Італію. Він запропонував показати оповідачеві інший шлях — через царство вічних мук, де страждають душі грішників, потім через Чистилище, де очищаються ті, хто сподівається на спасіння. До Раю ж провідник не міг увійти, бо не знав істинної віри, і обіцяв, що там оповідача зустріне інша, гідніша душа.
Спочатку оповідач засумнівався у своїх силах, порівнюючи себе з Енеєм та апостолом Павлом, які здійснили подібні подорожі. Провідник розповів, що його послала небесна жінка на ім'я Беатріче, яка турбувалася про долю оповідача і просила врятувати його від небезпеки. Зміцнений цими словами, оповідач подолав страх і погодився йти за своїм учителем у темряву невідомого.
Вони підійшли до брами Пекла, на якій був напис про вічні муки:
Крізь мене йдуть до міста мук найтяжчих,
Крізь мене йдуть між поколінь пропащих.
...Лишайте сподівання всі, хто входить.
За брамою вони побачили душі тих, хто жив бездієво, не обираючи між добром і злом, а також ангелів, що залишилися нейтральними під час повстання Люцифера. Ці душі вічно бігли за прапором, їх жалили оси та мухи. Біля річки Ахерон перевізник Харон відмовлявся переправляти живу людину, але провідник наказав йому не перечити. Раптом стався землетрус, і оповідач втратив свідомість.
Середні та нижні кола насильства
Прокинувшись у першому колі, Лімбі, оповідач побачив нехрещених та праведників, що жили до Христа. Вони не страждали від мук, але відчували тугу без надії на спасіння. Провідник пояснив, що сам належить до цих душ. Вони зустріли великих поетів античності — Гомера, Горація, Овідія та Лукана, які привітали провідника як свого. У благородному замку перебували видатні історичні постаті та філософи, серед яких Сократ, Платон, Арістотель та багато інших мудреців.
У другому колі суддя Мінос визначав долю грішників, обвиваючи їх своїм хвостом стільки разів, на яке коло їх слід відправити. Тут у вічному вихорі металися душі, засуджені за гріх хтивості. Оповідач розмовляв з однією з них, яка розповіла трагічну історію кохання, що призвело до загибелі.
Вона сказала:
Немає більшого страждання,
Як згадувати любий щастя час
В біду; твій вождь здає в тім справоздання.
У третьому колі обжерливих карав дощ і триголовий пес Цербер. Четверте коло було місцем покарання скупих та марнотратних, які штовхали важкі вантажі, б'ючись один з одним. Провідник пояснив роль Фортуни у долі людей. У п'ятому колі, у багнистій річці Стікс, гнівливі душі гризлися між собою, а інші гнили під водою.
Злощі — коло обману
Човняр Флегій переправив їх до міста Діт, але біля брами химери відмовилися пропустити оповідача. Провідник пішов домовлятися, але безуспішно. Нарешті з'явився небесний посланець, який відчинив браму і докорив демонам. Усередині міста були гробниці з палаючими єретиками. Оповідач розмовляв з одним із них, який пророкував йому вигнання з Флоренції.
Провідник пояснив структуру нижчих кіл Пекла. Сьоме коло було місцем покарання за насильство — проти ближнього, себе та Бога. У кипучій кров'яній річці сиділи тирани та вбивці, яких охороняли кентаври. У моторошному лісі дерева виявилися душами самогубців, які стогнали, коли ламали їхні гілки. Тут же бігали марнотратці, яких розривали на шматки чорні суки.
На розпеченому піску під вогняним дощем страждали богохульники, лихварі та содоміти. Оповідач зустрів свого наставника, який дав йому настанови щодо майбутнього і попросив пам'ятати його твір. Далі вони спустилися на спині чудовиська Геріона до восьмого кола, Лихосховів, де карали різні види обману.
У першому рові батожили звідників та спокусників, у другому гнили в смороді лестощі. Третій рів був для симоністів, що торгували церковними посадами — вони стирчали головою вниз у дірах, а їхні ноги горіли. У четвертому рові провісники та чаклуни ходили з вивернутими назад головами. П'ятий рів був наповнений киплячою смолою, де мучилися хабарники, яких стерегли демони з гострими гаками.
Зрадники та зустріч з Люцифером
У шостому рові лицеміри ходили у важких свинцевих плащах. Сьомий рів був сповнений змій, що кусали злодіїв, перетворюючи їх на попіл або зливаючись з ними в потворні створіння. У восьмому рові палали душі лукавих радників, серед яких був Улісс, що розповів про свою останню подорож за межі відомого світу:
Тож пригадайте, ви чиї сини,
Бо ви народжені не животіти,
А знання й честь нести у світ ясний».
У дев'ятому рові страждали сіячі розбрату з розсіченими тілами. Десятий рів був для фальшивомонетників та обманців, що мучилися від хвороб. Гігант Антей опустив мандрівників до дев'ятого кола, де у замерзлому озері Коціт сиділи зрадники. Тут оповідач побачив душу, що гризла череп іншої.
Він розповів жахливу історію про те, як його з синами замкнули у вежі і залишили помирати від голоду. У центрі Пекла стирчав із криги гігантський Люцифер з трьома обличчями, що перемелював у своїх пащах найбільших зрадників — Юду, Брута та Кассія. Провідник і оповідач перетнули центр Землі, перевернувшись, і почали підійматися вгору, слідуючи за струмком, щоб вийти з Пекла до зоряного неба.
Чистилище: Шлях очищення та каяття
Прибуття та вхід до Чистилища
Вийшовши з Пекла, мандрівники опинилися біля підніжжя гори Чистилища.
Для вод спокійних паруси віднині
Суденце мого духа наставля,
Плавбу лишивши по страшній пучині.
Співатиму про друге царство я, —
Там душі очищаються...
Їх зустрів суворий Катон Утіцький, який охороняв вхід. Після пояснень провідника він дозволив їм пройти, наказавши очистити обличчя оповідача від бруду Пекла та підперезати його очеретом як символом смирення. На березі вони побачили ангела, що привіз човен з душами, які співали псалми. Серед них оповідач зустрів знайомого музиканта, який заспівав для них пісню, але Катон перервав їхні роздуми, нагадавши про необхідність піднятися на гору.
Піднімаючись крутою стежкою, вони зустріли групу душ, серед яких був король, що розповів про свою смерть у бою та покаяння перед загибеллю. Він просив оповідача передати його доньці, щоб вона молилася за нього, бо молитви живих скорочують час очищення. Далі вони зустріли лінивих душ, які мали чекати стільки часу, скільки зволікали з покаянням за життя.
Душі, що загинули насильницькою смертю, просили оповідача згадати їх на Землі. Провідник пояснив силу молитов у Чистилищі. Вони зустріли мовчазного поета Сорделло, який радісно обійняв провідника, дізнавшись про їхнє спільне походження з Мантуї. У мальовничій долині спочивали душі правителів, які спокутували гріхи недбалості про спасіння душі. Увечері з'явилися ангели-охоронці, щоб відігнати змія-спокусника.
Очищення від гріхів
Перед світанком оповідач побачив сон, у якому орел ніс його до вогню. Прокинувшись, він виявив, що перебуває перед воротами Чистилища. Воротар із мечем накреслив на його чолі сім літер «Р», що символізували сім смертних гріхів, і відчинив браму двома ключами — золотим і срібним. Всередині лунав спів «Тебе, Бога, хвалим».
На першому уступі вони побачили майстерно висічені рельєфи, що зображали приклади смирення. Душі, обтяжені важкими каменями за гріх гордині, моляться і повільно рухаються. Один із них розмірковував про минущу славу, наводячи приклади митців, чия слава швидко згасла. На дорозі були зображення наслідків гордині. Ангел вказав їм шлях нагору, і одна з літер «Р» зникла з чола оповідача.
На другому уступі караються заздрісні — їхні очі зашиті дротом. Вони моляться і слухають приклади любові та милосердя. Одна з душ розповіла, як раділа нещастям ворогів, і просила оповідача допомогти відновити її честь на Землі. Інша душа оплакувала моральний занепад Тоскани та Романьї, пророкуючи майбутні злочини.
Третій уступ був огорнутий густим димом, де очищалися від гніву. У диму оповідач бачив видіння про наслідки гніву та чув молитви душ. Одна з них пояснила, що зло у світі походить не від зірок, а від відсутності праведного керівництва та змішання світської і духовної влади Церквою. Провідник детально пояснив природу любові та різні її форми, що спокутуються в Чистилищі.
На четвертому уступі караються лінивці. Душі швидко біжать по колу, символізуючи прагнення до чистоти. Уві сні оповідач побачив спокусницю-сирену, яку викрила чеснота. На п'ятому уступі душі скупців та марнотратців лежать ниць на землі. Колишній Папа пояснив їхню кару за земну скупість. Раптом стався землетрус, і лунав спів «Слава в вишніх Богу».
До них приєднався дух римського поета, який пояснив причину землетрусів — очищення душ. Він розповів, як прийняв християнство завдяки віршам провідника, і запитав про долю інших поетів у Лімбі.
На шостому уступі страждали обжерливці, виснажені голодом і спрагою. Оповідач зустрів свого друга, який критикував мораль флорентійських жінок. Вони пройшли повз спокусливе дерево, що застерігало від ненажерливості. На сьомому уступі душі очищалися від хтивості у вогні. Тут оповідач розмовляв з поетами, які просили його молитися за них.
Земний рай та Беатріче
Ангел велів їм пройти крізь полум'я. Провідник заспокоїв оповідача, згадуючи, що за вогнем на нього чекає Беатріче. Піднявшись вище, провідник оголосив, що його місія завершена:
Не жди од мене й слова чи поради...
...Ти мудрий, вільний, і як знаки влади
Прийми корону й митру на чоло».
Оповідач увійшов до священного лісу Земного раю, де зустрів прекрасну жінку, що співала та збирала квіти. Вона пояснила дивовижні властивості цього місця, де панує вічний мир. Раптом з'явилося сліпуче світло, і оповідач побачив урочисту процесію — сім світників, двадцять чотири старці, чотири містичні тварини та грифона, що тягнув повіз. Біля повозу танцювали жінки, а за ними йшли старці.
Рай: Сходження до божественного світла
Сходження через перші небеса
Після ангельського співу з'явилася таємнича жінка, яку оповідач впізнав як свою кохану. Він переживав глибоке емоційне потрясіння і помітив зникнення провідника.
Вона докоряла йому за його падіння після її смерті та пояснила, що втрутилася, щоб врятувати його душу. Після його покаяння та визнання, оповідача очистили в річці Лете, що змиває спогади про гріхи. Він споглядав відображення грифона у її очах та її неземну красу. Потім він побачив символічні видіння про долю Церкви — як орел, лиса, змій та семиголовий звір впливали на повіз. Нарешті, його оновили в водах Євної, що повертає пам'ять про добрі діяння.
Оповідач, сповнений божественного досвіду, звернувся до Аполлона за натхненням. Разом з Беатріче він піднявся до першої зірки — Місяця, де зустрів душі, які порушили обітниці. Одна з них розповіла про своє минуле черниці та насильницьке повернення до світу. Вона пояснила, що їхнє щастя полягає у прийнятті Божої волі на їхньому щаблі.
Небеса мудреців та воїнів
Беатріче пояснила значення свободи волі та важливість обітів Богові. На Меркурії їх оточили тисячі сяючих духів діяльних праведників. Один із них розповів історію Римської імперії та засудив тих, хто використовує священні символи для особистої вигоди. На Венері оповідач зустрів духів, що кружляли у світлому танці. Один із них скаржився на політичні помилки та несправедливість світу.
На Сонці оповідач зустрів блаженних душ богословів і мислителів, які утворювали корону і співали. Один із них розповів про двох великих вожаїв Церкви — святого Франціска, що обрав Бідність, та святого Домініка. Він застеріг про небезпеку відходу від первісної чистоти та пояснив, що всі земні творіння є відблиском Божої думки, але різняться за досконалістю через нестабільність матерії.
На Марсі оповідач побачив сяючий хрест Христа та чув незрозумілу, але глибоко зворушливу хвалу. Тут він зустрів дух свого прадіда, воїна і мученика.
Він описав минулу скромність і чесноти Флоренції, порівнюючи її з тодішньою розпустою, та розповів про славні роди, що жили гідно. Потім він пророкував оповідачеві вигнання:
Ти кинеш все, чому віддав кохання,
...Ти звідаєш, який солоний хліб
Не свій, як важко сходить вниз чи вгору
По сходах не своїх без ліку діб.
Але він наказав оповідачеві говорити все бачене, щоб його голос став потужним вітром, що викриває неправду. На Юпітері духи складали письмена та образи, оспівуючи правосуддя. Вони утворили образ Орла, який пояснив обмеженість людського розуму в осягненні Божої справедливості та розповів про душі праведних правителів.
Найвищий Рай та видіння Бога
На Сатурні оповідач зустрів душу, яка пояснила інтенсивність божественного світла та критикувала розкоші сучасного духовенства. Вона розповіла про своє аскетичне життя. Беатріче підняла оповідача до зоряного неба, де він побачив небесне видіння — Христа та Діву Марію серед сонму ангелів. Між оповідачем та апостолами відбувся іспит віри, надії та любові, де він чітко формулював свої переконання.
З'явився Адам і розповів про своє гріхопадіння та зміну мов після Вавилонської вежі. Гнівний голос викрив корупцію церкви, закликаючи до Божого суду. Беатріче пояснила рух світу, засудила людську ненажерливість та моральний занепад. Оповідач побачив центральну точку, оточену дев'ятьма вогняними колами ангелів. Беатріче розкрила детальну структуру ангельських чинів та пояснила Божественне творіння ангелів і їхню природу.
Нарешті оповідач піднявся до Емпірею, де згасли земні світила, поступаючись божественному сяйву. Після засліплення і відновлення зору він побачив річку світла та безліч душ, що формували небесну розу. Беатріче залишила його, і його наставником став старий святий.
Він показав йому розташування святих душ, пояснив принципи божественної справедливості щодо спасіння та вказав на ключових біблійних патріархів. Потім він звернувся з молитвою до Богородиці:
О Приснодіво, доню свого Сина,
Сумирне й найвеличніше з сердець,
Надіє вічного добра єдина!
...і стати твором
Сам навіть не погребував Творець.
Оповідач відчув сповнення бажань і побачив божественне світло, яке не міг описати словами. Він споглядав таємницю Трійці та людського образу в божественному, відчуваючи неперевершену радість. Його волю вела Любов, що керує всесвітом, і він осягнув найвищу істину, яка перевершує будь-які людські слова та уявлення.