Вечори на хуторі біля Диканьки (Гоголь)
Стислий переказ
Україна, початок XIX століття. Пасічник Рудий Панько зібрав і видав збірку оповідань, які розповідалися на вечорницях на хуторі біля Диканьки. У "Сорочинському ярмарку" селянин Солопій Черевик з дочкою Параскою та злою мачухою Хіврею приїхали на ярмарок. Параска закохалася в парубка Грицька, але мачуха була проти їхнього шлюбу. Грицько домовився з циганом, який налякав Черевика історією про "червону свитку", і врешті-решт отримав згоду на одруження з Параскою.
У повісті "Вечір проти Івана Купала" бідний козак Петро закохався в Пидорку, дочку багатого козака Коржа. Щоб отримати багатство і одружитися з коханою, Петро уклав угоду з дияволом Басаврюком, який змусив його вбити дитину. Петро отримав золото, одружився з Пидоркою, але не міг згадати, що сталося тієї ночі. Коли пам'ять повернулася, Петро перетворився на попіл, а золото — на черепки.
У "Майській ночі" парубок Левко, син сільського голови, кохав Галю, але батько не давав згоди на їхнє одруження. Левко розповів Галі історію про панночку-утоплену, яку згубила мачуха-відьма. Вночі Левко допоміг панночці знайти відьму серед утоплениць, за що отримав записку від комісара, яка змусила батька дозволити весілля.
У "Втраченій грамоті" дід оповідача віз гетьманську грамоту до цариці, але в дорозі його обікрав запорожець, продавший душу чорту. Дід потрапив до відьом, виграв у карти свою шапку з грамотою і вирвався з пекла.
У повісті "Ніч перед Різдвом" коваль Вакула, закоханий у красуню Оксану, пообіцяв дістати їй черевички, як у цариці. За допомогою чорта він полетів до Петербурга, отримав черевички від цариці і повернувся додому, де Оксана зізналася, що кохає його.
"«Зроби ж, боже, так, щоб усе потомство його не мало на землі щастя! щоб останній в роду був такий злочинець, якого ще не бувало на світі! І від кожного його злочину щоб діди й прадіди його не знайшли б спокою в трунах..."
Так прокляв зрадника Петра козак Іван у "Страшній помсті", де чаклун-батько переслідував свою дочку Катерину та вбив її чоловіка Данила. Завершує збірку "Зачароване місце" — розповідь про діда, який намагався знайти скарб на проклятому місці, але замість золота отримав лише сміття.
Детальний переказ за частинами та повістями
Підзаголовки частин є редакційними.
Частина 1. Перша збірка повістей
Передмова
Збірка розпочиналася передмовою від імені пасічника Рудого Панька, який запрошував читачів до свого хутора біля Диканьки, де збиралися люди і розповідали різні історії.
"У нас, на хуторах, ведеться здавна: тільки-но закінчаться роботи на полі, мужик залізе відпочивати на всю зиму на піч... А ми збираємося в тісну купку в пасічниковій хаті та й почнемо розповідати собі казки!"
Сорочинський ярмарок
У повісті "Сорочинський ярмарок" розповідалося про селянина Солопія Черевика, який приїхав на ярмарок зі своєю гарною дочкою Параскою та сварливою мачухою Хіврею. На мосту парубок Грицько образив Хіврю, але закохався в Параску. Він попросив у Черевика руки дочки, і той погодився, але Хівря була проти.
Грицько домовився з циганом, щоб той допоміг йому одружитися з Параскою. На ярмарку ходили чутки про "червону свитку" – нечисту силу. Циган скористався цими чутками, щоб налякати Черевика та інших селян. Хівря тим часом таємно зустрічалася з поповичем Афанасієм Івановичем.
Після низки комічних ситуацій, коли Солоха ховала своїх залицяльників у мішки, а Черевик з кумом були звинувачені у крадіжці, Грицько зумів переконати Черевика дати згоду на весілля з Параскою. Хівря намагалася завадити весіллю, але її ніхто не слухав. Молоді були щасливі, а весілля відгуляли з розмахом.
"Чи не так і радість, прекрасна й непевна гостя, відлітає від нас, і даремно самотній звук думає виявити веселість? У власному відгомоні вже чує він сум і пустелю, й дико прислухається до нього."
Вечір проти Івана Купала
Дячок Хома Григорович розповів історію про Петра, який закохався в Пидорку, дочку багатого козака Коржа. Батько дівчини не хотів віддавати її за бідного Петра.
У шинку Петро зустрів Басаврюка, який запропонував йому багатство в обмін на послугу. В ніч на Івана Купала Петро знайшов квітку папороті, але щоб отримати скарб, відьма змусила його вбити дитину. Засліплений жадобою, Петро вбив хлопчика Івася.
"«Ні, не бачити тобі золота, поки не дістанеш крові людської!» сказала відьма і підвела до нього дитя, років шести, накрите білим простиралом, показуючи знаком, щоб він одрубав йому голову."
Петро розбагатів і одружився з Пидоркою, але не міг згадати, що сталося тієї ночі. Коли Пидорка привела ворожку, Петро згадав усе і вбив її, але замість баби з'явився Івась. Петро перетворився на попіл, а золото – на черепки.
Майська ніч, або утоплена
Молодий козак Левко, син сільського голови, співав під вікном своєї коханої Галі. Він розповів їй, що батько не дозволяє їм одружитися.
Левко розповів Галі історію про старий будинок біля ставка, де колись жив сотник з дочкою та мачухою-відьмою. Мачуха знущалася з дівчини, а потім вигнала її з дому. Дівчина втопилася в ставку, а відьма перетворилася на одну з утоплениць і досі не могла знайти спокою.
Щоб помститися батькові, Левко з друзями влаштував бешкет під вікнами голови. Голова наказав зловити розбишаку, не знаючи, що це його син. Левко втік до старого будинку, де заснув і побачив уві сні панночку-утоплену, яка попросила його знайти відьму серед інших утоплениць.
"«Парубче, найди мені мою мачуху! Вона страшна відьма: мені не було від неї спокою на білому світі. Вона мучила мене; силувала працювати, як просту мужичку. Глянь на обличчя: вона зігнала рум'янець..."
Левко допоміг панночці, і вона віддячила йому, давши записку для батька. Прокинувшись, Левко виявив у руці записку від комісара, який наказував голові одружити Левка з Галею. Батько погодився, і закохані були щасливі.
Втрачена грамота
Дячок розповів історію про свого діда, козака, який віз гетьманську грамоту до цариці. Дорогою дід зупинився в Конотопі, де познайомився із запорожцем, який зізнався, що продав душу чорту. Вони разом гуляли, а вночі запорожець зник разом з конем і шапкою діда, в якій була зашита грамота.
Дід пішов шукати допомоги у циган, які відправили його до відьом. Відьми запропонували йому зіграти в карти. Якщо він виграє, то отримає шапку назад. Дід виграв, але замість коня отримав лише кістки. Він вилетів з пекла на чортовій кобилі, яка скинула його на дах власної хати.
"От ви казали про те, що людина може справитися, як то кажуть, з чортом. Воно то й так, тобто, коли гарненько подумати, то буває на світі всього… Тільки все ж не говоріть цього. Захоче обмарити диявольська сила, то обмарить!"
Частина 2. Друга збірка повістей
Передмова
У передмові до другої частини Рудий Панько представив нову книжку, згадав про нових оповідачів і розповів кумедну історію про полтавського панича, який посварився з усіма через пораду пересипати яблука канупером.
Ніч перед Різдвом
У ніч перед Різдвом відьма вилетіла з димаря на мітлі, збираючи зірки в рукав. З'явився чорт, який вкрав місяць, щоб напакостити ковалеві Вакулі, якого ненавидів за карикатури на чортів у церкві.
Чорт сподівався, що через темряву Чуб не піде в гості до дяка, а Вакула не наважиться прийти до Оксани. Але Вакула все одно прийшов до Оксани, яка поводилася з ним вередливо і сказала, що вийде за нього заміж, якщо він дістане їй черевики, як у цариці.
"«Ти?» сказала Оксана, швидко й згорда глянувши на нього. «Подивлюсь я, де ти дістанеш такі черевики, які могла б я надіти на свою ногу. Хіба принесеш ті самі, що носить цариця»."
Тим часом мати Вакули, відьма Солоха, приймала гостей – голову, дяка і Чуба. Коли приходив новий гість, вона ховала попереднього в мішок. Вакула, не знаючи, що в мішках сидять люди, виніс їх на вулицю.
Засмучений через Оксану, Вакула хотів утопитися, але потім пішов до запорожця Пацюка, який знався з чортами. Чорт вискочив з мішка і сів Вакулі на шию, пропонуючи йому Оксану в обмін на душу. Вакула погодився, але перехитрив чорта – перехрестив його і змусив відвезти себе до Петербурга до цариці.
У Петербурзі Вакула потрапив до цариці і попросив у неї черевики. Цариця подарувала йому черевики, і він повернувся додому. Оксана, яка вже шкодувала про свою поведінку, зізналася, що любить Вакулу не за черевики. Вони одружилися і жили щасливо.
Страшна помста
На весіллі сина осавула Горобця був присутній козак Данило Бурульбаш з молодою дружиною Катериною та сином. Під час благословення молодих з'явився дивний козак, який перетворився на чаклуна. Осавул прогнав його іконами.
Данило з родиною повертався додому Дніпром. На кладовищі вони побачили мерців, які стогнали. Вдома між Данилом і батьком Катерини виникла сварка, яка переросла в бійку. Батько Катерини поранив Данила з мушкета, але той пробачив йому заради сина.
Катерині снився дивний сон, що її батько – це той самий чаклун. Данило підозрював тестя у невірстві, бо той не їв свинину і не пив меду. Вночі Данило підглядав за тестем і побачив, як той перетворюється на чаклуна і викликає душу Катерини.
Данило заковав чаклуна в ланцюги, але Катерина випустила його, щоб він покаявся. Чаклун обіцяв піти в монастир, але натомість привів ляхів і вбив Данила. Катерина збожеволіла після смерті чоловіка та сина, якого також вбив чаклун.
Чаклун намагався втекти, але постійно повертався в одне й те саме місце. Зрештою, його схопив таємничий вершник і кинув у безодню, де мерці почали гризти його. Бандурист розповів, що це була помста Івана, якого зрадив Петро, предок чаклуна.
Іван Федорович Шпонька та його тітонька
Оповідач розповів історію про Івана Федоровича Шпоньку, яку почув від Степана Івановича Курочки з Гадяча. Через погану пам'ять оповідач попросив Курочку записати її в зошит, але стара дружина оповідача використала сторінки для випікання пиріжків. Тому історія залишилася без закінчення.
Іван Федорович Шпонька був старанним учнем у гадяцькому повітовому училищі. Після навчання він пішов служити в піхотний полк, де за одинадцять років отримав лише чин підпоручика. Після смерті матері його тітка Василина Цупчевська взялася керувати його маєтком.
Отримавши відставку, Шпонька повернувся додому. Дорогою він зустрів поміщика Григорія Григоровича Сторченка, який запросив його в гості. Тітка Василина повідомила Шпоньці, що земля за їхнім хутором колись належала їм, і запис про це мав бути у Сторченка.
Шпонька поїхав до Сторченка, але той відмовився визнавати запис. Під час обіду Шпонька познайомився з дочкою Сторченка, Марією Григорівною. Тітка Василина вирішила одружити їх, хоча Шпонька був наляканий цією ідеєю.
"«Як, тітонько! закричав, перелякавшись, Іван Федорович: «як дружина! Ні, тітонько, годі-бо… Ви зовсім мене засоромили… я ще ніколи не був одружений… Я зовсім не знаю, що з нею робити!»"
Тітка почала активно готуватися до весілля. Під час візиту до Сторченків Шпоньку залишили наодинці з Марією Григорівною, але розмова між ними не клеїлася. Вночі Шпоньці снилися дивні сни про дружин з гусячими обличчями.
Зачароване місце
Дячок розповів історію про свого діда, який насадив баштан біля дороги і жив там у курені, охороняючи врожай. Одного разу, коли дід танцював перед чумаками, він не зміг зрушити з місця на одній ділянці грядки. Озирнувшись, він побачив, що навколо немає ні баштана, ні чумаків, а лише рівне поле.
Дід побачив свічку на могилці і вирішив, що там заховано скарб. Він позначив місце гілкою і пішов додому. Наступного дня він не зміг знайти те місце, але ввечері знову потрапив туди. Дід відкопав казан, але замість скарбу там було лише сміття. Після цього дід заборонив вірити чортові і обгородив зачароване місце тином.
"Гоголь у своїх «Вечорах» викликав український дух, немов біса з того світу, думаючи погратись із самою народністю на світському великодержавному Карнавалі. Однак за літературною грою проступила таїна священного промислу..."