Війна і мир (Толстой)
Стислий переказ
Росія, 1805-1820 роки. У салоні Анни Павлівни Шерер зібралася петербурзька знать. Серед гостей були П'єр Безухов, князь Андрій Болконський, родина Ростових. Почалася війна з Наполеоном. Князь Андрій вирушив на фронт, залишивши вагітну дружину Лізу в маєтку батька.
Під Аустерліцем Андрій був тяжко поранений. Повернувшись додому, він дізнався, що Ліза померла під час пологів, залишивши сина Миколеньку. П'єр успадкував величезний статок, одружився з красунею Елен Курагіною, але шлюб виявився нещасливим. Після дуелі з Долоховим, коханцем дружини, П'єр розлучився з Елен і захопився масонством.
Наташа Ростова, юна дочка графа, закохалася в князя Андрія. Вони заручилися, але Андрій на рік відклав весілля. За його відсутності Наташа захопилася Анатолем Курагіним і ледь не втекла з ним. Дізнавшись про це, Андрій розірвав заручини.
У 1812 році Наполеон вторгся в Росію. Під час Бородінської битви Андрій був смертельно поранений. П'єр, залишившись у Москві, планував убити Наполеона, але потрапив у полон. Там він зустрів селянина Платона Каратаєва, чия мудрість і простота змінили світогляд П'єра.
«Війна не люб’язність, а найгидкіша справа в житті, і треба розуміти це, а не гратись у війну. Треба приймати суворо і серйозно цю страшну неминучість. Усе в цьому: відкинути брехню, і — війна то війна, а не іграшки.»
Родина Ростових, тікаючи з Москви, взяла з собою пораненого князя Андрія. Наташа доглядала за ним до самої смерті. Після війни П'єр, звільнений з полону, одружився з Наташею. Микола Ростов одружився з княжною Марією, сестрою Андрія. В епілозі, через сім років, обидві родини щасливо живуть у своїх маєтках, виховуючи дітей.
Роман завершується роздумами про свободу волі та закони історії, про роль особистості та народу в історичних подіях.
Докладний переказ за томами і частинами
Тематичні назви томів і частин є редакційними.
Том 1. Вища аристократія та війна 1805 року
Частина 1. Салони Петербурга та конфлікти в сімях
У липні 1805 року в салоні Анни Павлівни Шерер зібралася петербурзька знать. Серед гостей були князь Василь Курагін, княгиня Волконська, П'єр Безухов та інші. Обговорювали політичну ситуацію в Європі та загрозу від Наполеона. П'єр, щойно повернувшись із-за кордону, викликав загальне обурення, захищаючи Наполеона.
Після вечора П'єр зустрівся з другом, князем Андрієм Волконським, який збирався на війну, залишаючи вагітну дружину Лізу. Андрій прагнув слави та втечі від нудного світського життя. Тим часом у Москві в домі Ростових святкували іменини. Молодь – Наташа, Микола, Соня, Борис – обговорювали свої почуття та плани на майбутнє.
У цей час помирав старий граф Безухов. Князь Василь намагався заволодіти його спадщиною, але завдяки втручанню Анни Михайлівни Друбецької П'єр став єдиним спадкоємцем величезного статку. Князь Андрій перед від'їздом на війну відвідав батька в Лисих Горах, де жила його сестра Марія, яка страждала від деспотизму старого князя.
Частина 2. Кампанія 1805 року та битва під Шенграбеном
Російська армія під командуванням Кутузова відступала до Відня. Микола Ростов, який служив у гусарському полку, вперше відчув страх під час бою на переправі через Енс. Князь Андрій, ставши ад'ютантом Кутузова, був відправлений з донесенням про перемогу під Кремсом до австрійського двору, де зустрів байдужість до російських успіхів.
Щоб затримати французів і дати можливість основним силам відступити, Кутузов відправив загін Багратіона до Шенграбена. Князь Андрій, вражений простотою та спокоєм Кутузова, спостерігав за підготовкою до бою. Під час Шенграбенської битви Ростов, поранений, втік від французів, а батарея капітана Тушина, забута командуванням, продовжувала бій, рятуючи армію.
Частина 3. Поразка під Аустерліцем
У Петербурзі князь Василь влаштував шлюб П'єра з своєю дочкою Елен, хоча П'єр сумнівався в цьому рішенні. Тим часом князь Василь намагався одружити свого сина Анатоля з княжною Марією, але його план провалився через непристойну поведінку Анатоля.
Ростов, отримавши відпустку, відвідав Денисова в госпіталі. Російська та австрійська армії готувалися до вирішальної битви з Наполеоном під Аустерліцем. Князь Андрій мріяв про свій Тулон, який принесе йому славу. Під час битви російські війська зазнали поразки.
Князь Андрій, поранений, лежав на полі бою, дивлячись у високе небо. Наполеон, об'їжджаючи поле, помітив його і наказав подбати про пораненого. Але для Андрія колишній кумир втратив своє значення перед величчю неба.
«Як тихо, спокійно і урочисто, зовсім не так, як я біг, — подумав князь Андрій, — не так, як ми бігли, кричали й билися... зовсім не так повзуть хмарки по цьому високому безконечному небі.»
Том 2. Мирне життя та нова війна
Частина 1. Повернення з війни та світське життя
Микола Ростов повернувся з війни героєм. У Москві відбувся обід на честь Багратіона. Під час обіду П'єр, дізнавшись про зраду дружини з Долоховим, викликав останнього на дуель і поранив його. Після дуелі П'єр розлучився з Елен і поїхав до Петербурга.
Тим часом у Лисих Горах отримали звістку про загибель князя Андрія в Аустерліцькій битві. Але незабаром він повернувся додому живим, хоча й пораненим. Його дружина Ліза померла під час пологів, народивши сина Миколу.
Частина 2. Духовні пошуки Пєра та кампанія 1807 року
П'єр, шукаючи сенс життя, зустрів масона Баздєєва і вступив до масонської ложі. Він намагався поліпшити життя своїх селян, але його зусилля не мали успіху через нерозуміння реальних потреб селян та зловживання управителів.
П'єр відвідав князя Андрія в Богучарові. Між друзями виникла суперечка про сенс життя. Андрій, розчарований у своїх колишніх ідеалах, знайшов спокій у сільському житті. Під впливом П'єра в ньому знову прокинулися надії та інтерес до життя.
«Життя є все. Життя є бог. Усе переміщується і рухається, і цей рух є бог. І поки є життя, є насолода самосвідомості божества. Любити життя, любити бога. Важче і блаженніше за все любити це життя в своїх стражданнях...»
Частина 3. Заручини князя Андрія з Наташею
Князь Андрій поїхав до Петербурга, де захопився реформами Сперанського. Під час балу він познайомився з Наташею Ростовою і закохався в неї. Вони заручилися, але старий князь Волконський вимагав відкласти весілля на рік. Андрій поїхав за кордон лікуватися, а Наташа залишилася чекати.
Тим часом П'єр, розчарований у масонстві, повернувся до світського життя. Його дружина Елен стала впливовою дамою петербурзького суспільства. Борис Друбецькой, зробивши кар'єру, став її близьким другом, що викликало у П'єра антипатію.
«Ні, життя не кінчене в тридцять один рік, — раптом остаточно, беззмінно вирішив князь Андрій. — Мало того, що я знаю все те, що є в мені, треба, щоб і всі знали це: і П’єр, і ця дівчинка, що хотіла полетіти в небо...»
Частина 4. Зима у Отрадному та полювання Ростових
Ростови переживали фінансові труднощі. Микола, повернувшись у відпустку, намагався розібратися з господарством, але захопився полюванням. Під час полювання він відчув справжню радість життя. Наташа сумувала за князем Андрієм, але знаходила розраду в музиці та спілкуванні з родиною.
Частина 5. Спокуса Наташі Анатолем Курагіним
Ростови приїхали до Москви. Наташа відвідала Волконських, але зустріла холодний прийом. В опері вона познайомилася з Анатолем Курагіним, який захопив її своєю красою та пристрастю. Не знаючи, що Анатоль вже одружений, Наташа погодилася на таємну втечу з ним.
П'єр, дізнавшись про плани Анатоля, завадив втечі та змусив його покинути Москву. Наташа, усвідомивши свою помилку, намагалася отруїтися. Князь Андрій, повернувшись і дізнавшись про зраду, відмовився від неї. П'єр, втішаючи Наташу, раптом зрозумів, що кохає її.
«Любов?.. Ця дівчинка здавалася мені сповненою таємничих сил. Як же я любив її! Я робив поетичні плани про любов, про щастя з нею. О, милий хлопчино! — злісно вголос промовив він. — Я вірив у якусь ідеальну любов...»
Том 3. Вторгнення Наполеона та Бородінська битва
Частина 1. Вторгнення Наполеона в Росію
У 1812 році Наполеон з величезною армією перейшов кордони Росії. Імператор Олександр I відправив Балашова з листом до Наполеона, вимагаючи виведення військ. Наполеон зустрів посланця зверхньо, демонструючи свою силу та впевненість у перемозі.
Князь Андрій, незважаючи на розчарування у військовій службі, повернувся до армії, сподіваючись зустріти Анатоля Курагіна та помститися йому. Він став свідком хаосу та інтриг у штабі армії, де різні партії боролися за вплив на імператора.
У Москві П'єр захопився ідеєю числової містики, вирахувавши, що його ім'я пов'язане з числом звіра (666) і що йому судилося вбити Наполеона. Петя Ростов, молодший брат Наташі, прагнув вступити до армії, незважаючи на заборону батьків.
«Дванадцятого червня сили західної Європи перейшли кордони Росії, і почалася війна, тобто сталася суперечна людському розумові і всій людській природі подія. Мільйони людей чинили одне проти одного величезну кількість злодіянь...»
Частина 2. Бородінська битва
Старий князь Волконський помер від удару. Княжна Марія залишилася в Богучарові, де селяни відмовилися підкорятися їй і не хотіли покидати село перед наступом французів. Микола Ростов, випадково опинившись у Богучарові, допоміг княжні приборкати бунт і супроводив її до Ярославля. Між ними виникла взаємна симпатія.
Російська армія відступала, залишаючи Смоленськ. Кутузов був призначений головнокомандувачем. Він розумів, що головне – зберегти армію, і шукав зручну позицію для генеральної битви. Така позиція була знайдена біля села Бородіно.
П'єр приїхав на Бородінське поле, щоб спостерігати за битвою. Він зустрів князя Андрія, який поділився з ним своїми думками про війну та життя. Андрій передчував свою смерть і говорив про необхідність безжальної боротьби з ворогом.
«Бій виграє той, хто твердо вирішив його виграти. Чому ми під Аустерліцем програли бій? ...ми сказали собі дуже рано, що ми програли бій, — і програли. А сказали ми це тому, що нам там не було потреби битися...»
Під час Бородінської битви П'єр опинився на батареї Раєвського, де став свідком героїзму російських солдатів. Князь Андрій був важко поранений осколком снаряда. У перев'язувальному пункті він побачив Анатоля Курагіна з ампутованою ногою і відчув до нього жалість та любов, згадавши Наташу.
Наполеон, спостерігаючи за битвою, був вражений стійкістю російських військ. Хоча французи захопили флеші та курган, їхні втрати були величезними. Кутузов, розуміючи, що армія зберегла боєздатність, віддав наказ про відступ до Москви.
«Він знав, що це був Наполеон — його герой, але в цю хвилину Наполеон здавався йому такою маленькою, нікчемною людиною порівняно до того, що відбувалося тепер між його душею і цим високим, безконеним небом...»
Частина 3. Залишення та пожежа Москви
На військовій раді в Філях Кутузов прийняв рішення залишити Москву без бою, щоб зберегти армію. Москвичі масово покидали місто. Ростови, готуючись до від'їзду, прийняли поранених офіцерів, серед яких був князь Андрій. Наташа, не знаючи про це, наполягла на тому, щоб віддати підводи пораненим замість майна.
П'єр, одержимий ідеєю вбити Наполеона, залишився в Москві. Він переодягнувся в селянський одяг і переховувався в будинку Баздєєва. Наполеон увійшов у спорожнілу Москву, очікуючи делегацію з ключами від міста, але його чекало розчарування.
У Москві почалися пожежі та мародерство. П'єр став свідком страт полонених, яких звинуватили в підпалах. Намагаючись врятувати дівчинку з палаючого будинку, він був заарештований французами як підпалювач. Наташа, дізнавшись, що серед поранених князь Андрій, почала доглядати за ним, і вони примирилися перед його смертю.
Том 4. Загибель французької армії
Частина 1. Пєр у полоні та смерть князя Андрія
П'єр у полоні зустрів солдата Платона Каратаєва, чия простота та мудрість справили на нього глибоке враження. Він переосмислив своє життя, знайшовши радість у простих речах. Тим часом князь Андрій помирав у Ярославлі під наглядом Наташі та княжни Марії. Перед смертю він відчув просвітлення та любов до всіх.
Частина 2. Початок відступу французької армії
Французька армія, залишивши Москву, рушила на південь, але була змушена відступати Смоленською дорогою, спустошеною під час наступу. Кутузов, всупереч бажанню імператора та генералів, уникав великих битв, розуміючи, що час і голод знищать ворога краще, ніж зброя.
«Для нас, з мірою гарного й поганого, яку дав нам Христос, нема невимірного. І нема величі там, де нема простоти, добра та правди.»
Частина 3. Партизанська війна та звільнення Пєра
По всій країні розгорнулася партизанська війна. Денисов і Долохов очолили партизанські загони. До них приєднався Петя Ростов, який загинув під час нападу на французький транспорт. Під час цього нападу був звільнений П'єр. Каратаєв, не здатний йти далі, був застрелений французами.
Частина 4. Розгром армії Наполеона
Наполеонівська армія, страждаючи від голоду та холоду, продовжувала відступ. Під Красним росіяни розбили кілька французьких корпусів, але Наполеону вдалося уникнути полону. Кутузов, розуміючи, що головна мета – вигнання ворога з Росії – досягнута, стримував армію від зайвих жертв.
П'єр, звільнений з полону, захворів у Орлі. Одужавши, він дізнався про смерть Елен, Петі та князя Андрія. Він відчув себе вільним і щасливим, знайшовши віру в Бога та сенс життя. У Москві П'єр зустрів Наташу, яка змінилася після смерті князя Андрія, і зрозумів, що кохає її.
«Коли припустити, що життя людське може керуватися розумом, то знищиться можливість життя.»
Епілог. Сімї героїв через сім років
Частина 1. Життя героїв після війни
Минуло сім років. Микола Ростов одружився з княжною Марією і став успішним господарем у Лисих Горах. Наташа вийшла заміж за П'єра і повністю присвятила себе сім'ї та дітям. Соня жила в домі Ростових як бідна родичка. Денисов став генералом.
У грудні 1820 року Ростови та Безухови зібралися разом. Микола та П'єр сперечалися про політику – П'єр був членом таємного товариства і критикував уряд, а Микола захищав владу. Миколенька Болконський, син князя Андрія, захоплювався ідеями П'єра і мріяв про подвиги.
Частина 2. Роздуми про історію та свободу волі
Автор розмірковує про закони історії, критикуючи істориків, які пояснюють події волею окремих осіб. Він стверджує, що рух народів визначається сумою безлічі людських воль, а не діями героїв. Свобода та необхідність – дві сторони людського буття, їх співвідношення визначає хід історії.