День народження Інфанти (Вайлд)
Стислий переказ
Іспанія, приблизно XVI–XVII століття. У день народження дванадцятирічної Інфанти, доньки короля, в саду королівського палацу відбулося грандіозне свято з розвагами для дітей-аристократів.
Серед гостей був і маленький танцівник Карлик, якого напередодні знайшли в лісі. Він так розсмішив дітей своїм незграбним танцем, що Інфанта, жартуючи, подарувала йому свою білу троянду, що дуже розчулило хлопчика.
Карлик повірив, що принцеса полюбила його. Блукаючи палацом, він випадково потрапив до кімнати з дзеркалами і вперше в житті побачив своє відображення.
Коли його осяяло прозріння, він несамовито закричав з розпачу і, ридаючи, впав долу. Отже, це він — такий потворний, горбатий, такий бридкий і кумедний? Це він — справжнє чудовисько...
Карлик зрозумів, що над ним лише насміхалися. Від розпачу й болю його серце зупинилося. Коли Інфанта знайшла його мертвим, вона роздратовано сказала, що відтепер нехай до неї приводять для розваг тих, хто не має серця.
Детальний переказ
Поділ на розділи – редакційний.
День народження Інфанти та святкування у саду
Інфанті Іспанії виповнилося дванадцять років. День був сонячний і яскравий, а в королівських садах панувала святкова атмосфера. Високі тюльпани гордо виструнчилися на своїх стеблинах, пурпурові метелики пурхали над квітками, а гранати лускалися від спеки.
І хоч це була справжня Принцеса, та ще й Інфанта Іспанії, день народження в неї був лише раз на рік, як ото в дітей простолюду, і тому, звісно, для всієї країни було надзвичайно важливо, аби в такий день стояла гарна погода.
Мала Принцеса гуляла по терасі зі своїми друзями, граючись у піжмурки. У звичайні дні їй дозволяли спілкуватися лише з дітьми рівного походження, але сьогодні Король дозволив доньці запросити всіх, кого вона захоче.
Король, його скорбота та спогади про померлу королеву
З вікна палацу за святкуванням спостерігав сумний Король. Поруч із ним стояли його брат Дон Педро Арагонський та Великий Інквізитор Гранади.
З вікна палацу на них дивився сумний Король. Поруч стояв його брат, Дон Педро Арагонський, якого він ненавидів, і його сповідник, Великий Інквізитор Гранади. Король виглядав навіть сумнішим, ніж завжди...
Дивлячись на доньку, Король згадував її матір, молоду Королеву, яка померла через шість місяців після народження Інфанти. Він так сильно кохав дружину, що наказав забальзамувати її тіло, яке тепер зберігалося в придворній каплиці.
Він наказав бальзамувати її тіло мавританському лікарю, пообіцявши, що у винагороду збереже йому життя, бо свята інквізиція засудила того до страти за підозрою в чаклунстві та єресі.
Розваги для Інфанти: бій биків, ляльковий театр та циганські танці
Коли Інфанта поглянула на вікно, завіси вже були опущені, і Король пішов. Розчарована, вона взяла за руку Дона Педро і спустилася сходами до павільйону, де на неї чекали розваги. Юний граф Тьєрра-Нуева урочисто повів її до позолоченого трону, що стояв на високому помості над ареною.
Першою розвагою був бій биків, який влаштували хлопчики з дворянських родин. Одні роз'їжджали верхи на іграшкових конях, інші дражнили бика червоними плащами.
Що ж до самого бика, то він був сплетений з лозин, обтягнутих шкірою, і часом починав скакати по арені на задніх ногах, про що живий бик може тільки мріяти.
Після бою биків на сцені маленького театру італійські ляльки розіграли трагедію "Софонісба". Потім виступив африканський фокусник, який показав трюки зі зміями, виростив помаранчеве деревце і перетворив віяло на синього птаха.
Після цього група циганок виконала пристрасний танець під звуки тамбурина, а потім привела кошлатого ведмедя і малих берберійських мавпочок, які показували кумедні трюки.
Танець Карлика та біла троянда від Інфанти
Але найцікавішою розвагою виявився танець малого Карлика. Коли він затупцяв по арені, перевалюючись на своїх кривих ніжках і хитаючи з боку в бік великою потворною головою, діти закричали від захвату, а сама Інфанта так сміялася, що Камерера була змушена нагадати їй про пристойність.
Карлик був зачарований Інфантою і танцював лише для неї. Коли вона вийняла з волосся білу троянду і кинула йому, він сприйняв це цілком серйозно, притулив квітку до губ і став перед нею на коліно.
Інфанта висловила бажання, щоб танець був повторений після сієсти, і пішла до палацу.
Карлик у палаці в пошуках Інфанти
Після виступу Карлик, запишавшись від того, що танцюватиме перед Інфантою вдруге, побіг до саду, цілуючи білу троянду. Квіти обурилися його появою, вважаючи його надто потворним, щоб бути поруч із ними. Лише птахи та ящірки поставилися до нього приязно, адже він часто ділився з ними їжею в лісі.
Карлик мріяв, що Інфанта піде з ним до лісу, де він покаже їй багато цікавого: голубів, які стали зовсім ручними, кроликів у папороті, сойок з чорними дзьобами. Він зробить для неї намисто з червоних ягід і принесе чашечки від жолудів та росяні анемони.
Шукаючи Інфанту, Карлик увійшов до палацу через невеликі відчинені двері. Він пройшов через розкішну залу з позолотою, потім через кімнату з зеленими килимами, на яких були виткані сцени полювання, і опинився в тронній залі.
Нарешті він потрапив до кімнати, оббитої дамаським шовком з вишитими рожевими квітами. Там він побачив маленьку постать, що стежила за ним.
Карлик відкриває свою потворність у дзеркалі
Радісно скрикнувши, Карлик вибіг на світло, думаючи, що знайшов Інфанту. Але це було не так. Перед ним стояло справжнє чудовисько незграбної статури, з горбатою спиною, кривими ногами та здоровенною головою. Карлик насупив брови, і чудовисько зробило те саме. Він засміявся, і воно засміялося також.
Поступово Карлик зрозумів, що бачить своє відображення у дзеркалі. Він зняв зі своїх грудей білу троянду, поцілував її, і чудовисько повторило його дії.
Коли до нього прийшло прозріння, він несамовито закричав з розпачу і впав долу. Отже, це він був таким потворним, горбатим, таким бридким і кумедним. Це з нього сміялися всі діти і маленька Принцеса також.
Він думав, що вона його любить, а вона просто насміхалася з його потворного обличчя і скаліченого тіла.
Чому його не лишили в лісі, де немає дзеркала, що могло б розповісти йому, який він страшний? Чому батько не вбив його, а продав на посміх іншим? Гарячі сльози полилися по його обличчю...
Смерть Карлика та холодна реакція Інфанти
У цю мить Інфанта зі своїми гостями увійшла до кімнати. Побачивши, що Карлик лежить на підлозі й гамселить по ній своїми покривленими рученятами, вони весело засміялися.
Інфанта наказала йому встати і танцювати для неї, але Карлик не відповідав. Дон Педро поляскав його по щоці своєю вишитою рукавичкою, але й це не допомогло.
Тоді Камергер став на коліна біля Карлика і приклав руку до його серця. По хвилі він підвівся і, низько вклонившись Інфанті, сказав:
Mi bella Princesa, ваш смішний маленький карлик уже ніколи не танцюватиме. Дуже шкода, адже він такий потворний, що міг би розвеселити самого короля.
Коли Інфанта запитала, чому він не танцюватиме, Камергер відповів:
Тому що його серце розбите, — відповів Камергер.
Інфанта насупилася, і її ніжні губки скривилися з презирством.
Нехай віднині ті, хто приходить до мене гратися, не мають сердець! — крикнула вона і вибігла в сад.