Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 38

Матеріал з Wikisum
Цей переказ створено за допомогою штучного інтелекту. Він ще не пройшов редакторської перевірки й може містити помилки.
💒
Джейн Ейр. Розділ 38
Шлюб Джейн і Рочестера та їхнє спільне життя
1847
Короткий зміст розділу
із серії «Джейн Ейр»
Оригінал читається за 9 хвилин
Мікропереказ
Джейн і Рочестер одружилися та прожили десять щасливих років. Він частково повернув зір, Адель знайшла своє місце в родині, а сестри Ріверс вийшли заміж. Сент Джон продовжив місійну працю в Індії.

Короткий зміст розділу

Джейн розповіла, що тихо повінчалася з містером Рочестером. Після повернення додому вона повідомила про це економку Мері та старого слугу Джона. Вони здивувалися, але спокійно привітали її з одруженням.

Джон сказав, що передбачав рішення свого хазяїна, і побажав молодятам щастя. Джейн передала йому п’ять фунтів для нього та Мері від Рочестера. За дверима вона почула, як слуги схвально відгукувалися про неї та її доброту.

Джейн написала сестрам Ріверс і повідомила про шлюб та причини свого рішення. Діана й Мері схвалили її вчинок. Коли Діана пообіцяла приїхати після медового місяця, Рочестер відповів, що для них він триватиме все життя.

Сент Джон не відповів на звістку про одруження, але через пів року надіслав стриманого й лагідного листа. Відтоді він і Джейн листувалися регулярно, хоч і нечасто. Він сподівався, що вона щаслива, і вважав, що вона не забула про Бога.

Джейн навідала Адель у школі, куди її віддав Рочестер, і побачила, що дівчинка там бліда, худенька та нещасна. Правила й навчання були для неї надто суворими, тож Джейн забрала її звідти.

Джейн хотіла знову навчати Адель сама, але турбота про чоловіка забирала її час. Вона знайшла для дівчинки школу з м’якшими правилами неподалік, часто навідувала її та часом забирала додому. Адель звикла до нового місця, добре вчилася, а згодом стала слухняною й турботливою помічницею Джейн.

Минуло десять років шлюбу. Джейн почувалася дуже щасливою і розповідала, що вони з Едвардом довіряли одне одному, багато спілкувалися та добре ладнали. Вони почувалися невимушено і наодинці, і в товаристві.

Перші два роки подружнього життя Рочестер залишався сліпим, а Джейн допомагала йому: описувала довкілля, читала й водила туди, куди він хотів. Він приймав її допомогу без сорому, знаючи, що вона сама щаслива про нього дбати.

Згодом Рочестер помітив, що темрява перед одним оком слабшає. Подружжя звернулося до лондонського окуліста, і чоловік частково повернув зір. Він знову міг бачити, хоча нечітко, та знаходити дорогу без поводатаря.

Коли їм подали на руки первістка, Рочестер побачив, що хлопчик успадкував його колишні темні очі. Він сприйняв це як знак Божого милосердя. Джейн і Едвард раділи також за близьких: Діана одружилася з капітаном Фіцджемсом, а Мері — з містером Вортоном, священиком.

Сент Джон вирушив до Індії, щоб працювати місіонером. Він ішов обраним шляхом із завзятістю, вірив у свою справу й не збирався одружуватися. Джейн отримала від нього листа, в якому він писав про наближення смерті й чекав на свою небесну винагороду.

Джейн була переконана, що віра Сент Джона допоможе йому зустріти смерть без страху. Він завершив лист словами молитви: «Прийди, Господи Ісусе! Амінь!»

Персонажі

👩🏻
Джейн Ейр — narrator, близько тридцяти років, англійка, колишня гувернантка Адель, дружина Рочестера, віддана й турботлива, дбає про чоловіка та близьких.
👨🏻
Едвард Рочестер — дорослий англієць середнього віку, чоловік Джейн і колишній господар Торнфілда; після травми два роки був сліпим, згодом частково повернув зір, запальний, але люблячий і довірливий.
👨🏻‍💼
Сент Джон Ріверс — дорослий англійський священик і місіонер, брат Діани та Мері; суворий, рішучий і побожний, присвятив себе служінню в Індії.
👧🏻
Адель — французька дівчинка, вихованка Джейн і Рочестера; спершу страждає від суворих шкільних правил, а згодом добре вчиться й стає лагідною та вдячною.
👩🏻
Діана Ріверс — доросла англійка, сестра Сент Джона й Мері Ріверс, подруга Джейн; розумна та щира, дружина капітана Фіцджемса.

Цитати

Я одружилася з ним, читачу. Вінчалися ми тихо: крім нас, у церкві були тільки священик і паламар. Коли ми повернулись додому, я зайшла на кухню

Я вважаю себе дуже щасливою — настільки, що не знаю слів, аби розказати про своє щастя, бо ми живемо одне одним. Жодна жінка не належала більше своєму чоловікові, ніж я йому: ми — одна душа й одне тіло.

Протягом перших двох років нашого подружнього життя містер Рочестер був сліпий. Можливо, саме ця обставина й звела нас так близько, зв'язала нас так тісно докупи: адже я була тоді його очима

Мій володар, — пише він, — уже попередив мене. Щодень він промовляє дедалі ясніше: "Дожидайся! Я незабаром прийду!" І я чимраз палкіше відповідаю: "Прийди, Господи Ісусе! Амінь!"

За основу переказу взято переклад Петра Соколовського (Київ: Дніпро, 1971).