Джейн Ейр (Бронте)
Стислий переказ
Англійська провінція, імовірно початок XIX століття. Десятирічна сирота Джейн Ейр жила в маєтку суворої тітки, яка її не любила.
Після сварки з кузеном тітка замкнула Джейн у кімнаті, де помер її дядько, і дівчинка знепритомніла від страху. Потім її віддали до суворої школи для сиріт, де померла її єдина подруга. Згодом Джейн стала гувернанткою в багатому маєтку.
Власником маєтку був Едвард Рочестер.
Джейн закохалася в господаря й урятувала його від пожежі, яку хтось влаштував уночі. Рочестер залицявся до знатної красуні. Коли він сказав, що одружиться і відішле Джейн, вона висловила свій біль:
Невже ви думаєте, що я залишуся, щоб стати для вас нічим? Чи ви гадаєте, що я автомат? Машина без почуттів?! І що можна вихопити мені з рота шматок хліба і вилити з моєї чашки останні краплини цілющої води?
Тоді Рочестер освідчився їй. Але під час вінчання з'ясувалося, що він уже одружений: його хвора дружина жила замкненою на верхньому поверсі. Джейн не погодилася жити з одруженим чоловіком і потай утекла.
Без грошей вона ледь не загинула, але її прихистили священик і його сестри. Джейн стала вчителькою, отримала спадщину від дядька й дізналася, що її рятівники — її кузени. Священик покликав її заміж і до Індії, але Джейн відмовилася від шлюбу без кохання.
Одного вечора їй почувся голос Рочестера. Повернувшись, вона побачила спалений маєток: дружина Рочестера підпалила його й загинула, а він осліп і втратив руку. Джейн вийшла за нього заміж. Згодом він частково прозрів і побачив їхнього первістка.
Детальний переказ за розділами
У вихідному тексті розділи пронумеровані, але не мають назв; тематичні назви розділів — редакційні. Службовий фрагмент із заголовком твору та ім'ям авторки до структури переказу не включено.
Розділ 1. Дитинство в Ґейтсхеді: сутичка з Джоном Рідом
Десятирічна сирота Джейн Ейр жила в Ґейтсхеді у тітки.
Кузен жбурнув у неї книжку й розбив їй голову. Коли вона дала відсіч, тітка звинуватила її та наказала замкнути в червоній кімнаті.
Розділ 2. Покарання в червоній кімнаті та знепритомніння
Місіс Рід доручила служницям замкнути Джейн, не вислухавши її пояснень.
У цьому покої помер дядько, який прихистив сироту й просив дружину дбати про неї. Джейн боялася його привида. Побачивши відблиск світла, вона закричала. Тітка відкинула її благання, і дівчинка знепритомніла.
Розділ 3. Одужання й розмова з аптекарем Лойдом
Джейн опритомніла в дитячій. Аптекар розпитав її про нещастя в родині й запропонував школу. Вона погодилася, сподіваючись навчатися та залишити Ґейтсхед. Няня доглядала її лагідніше. Згодом Джейн згадувала наслідки покарання:
Пригода в червоній кімнаті не спричинилася до якоїсь тяжкої чи тривалої тілесної недуги — вона лише завдала мені тяжкої душевної рани, що й досі дається мені взнаки.
Розділ 4. Броклґерст, наклеп місіс Рід і перша перемога Джейн
Тітка назвала Джейн брехухою перед Броклґерстом, керівником Ловуда. Джейн заперечила наклеп і дорікнула їй за жорстокість. Радість помсти швидко минула:
Вперше в житті я скуштувала помсти: коли я нею впивалася, вона здавалася мені запашним трунком, але металевий, їдкий присмак, що лишився після неї, нагадував отруту.
Розділ 5. Дорога до Ловуда й перший день у школі
У січні Джейн попрощалася з нянею та сама вирушила до Ловуда. У школі для сиріт вона зіткнулася з холодом, убогою їжею, молитвами й суворим розпорядком. Після пригорілого сніданку директриса міс Темпл дала ученицям хліб і сир. У саду Джейн познайомилася з дівчиною, яка читала книжку й пояснила їй шкільні порядки.
Розділ 6. Елен Бернс і філософія терпіння
Новою знайомою Джейн була учениця Ловуда Елен Бернс.
Учителька карала Елен різками, а вона не опиралася. Джейн обурилася. Елен радила прощати кривдників і не берегти образ, спираючись на християнську віру.
Розділ 7. Голод, мороз і публічне приниження від Броклґерста
Вихованки мерзли й недоїдали. Броклґерст дорікав міс Темпл за додаткову їжу й вимагав обстригти учениць, хоча його родина носила розкішне вбрання. Коли Джейн упустила дощечку, він поставив її на стілець і прилюдно назвав брехухою, повторивши слова тітки. Усмішка Елен допомогла їй витримати приниження перед школою.
Розділ 8. Міс Темпл привселюдно знімає обвинувачення
Міс Темпл вислухала Джейн, отримала підтвердження аптекаря й оголосила її невинною. Джейн старанно вчилася. Але перед цим вона зізналася Елен, як боялася загальної зневаги:
Так, я знаю, що я не винна, але ж цього замало. Якщо ніхто не любить мене, то мені краще вмерти. Я не хочу жити, якщо всі будуть ненавидіти й цуратися мене.
Розділ 9. Епідемія тифу та смерть Елен
Навесні в Ловуді спалахнув тиф. Елен помирала від сухот. Джейн потай прийшла до неї й заснула в її обіймах; уранці подруга була мертва. Перед смертю Елен сказала:
Я певна, що є майбутнє життя, я вірю, що Бог добрий, тож я без страху віддаю йому мою безсмертну душу. Бог — мій отець, Бог — мій друг, я його люблю і вірю, що й він мене любить.
Розділ 10. Вісім років у Ловуді й від'їзд до Торнфілда
Після розслідування умов життя школу перенесли й поліпшили її утримання. Джейн шість років навчалася, а два викладала. Коли міс Темпл вийшла заміж і поїхала, Джейн захотіла змін. Через оголошення вона отримала місце гувернантки в Торнфілді. Перед від’їздом няня повідомила, що її колись шукав дядько з Мадейри.
Розділ 11. Прибуття до Торнфілда та знайомство з Адель
У Торнфілді Джейн дізналася, що власником маєтку був Едвард Рочестер.
Економка місіс Фейрфакс прийняла її тепло. Джейн почала навчати його вихованку Адель. Нагорі вона почула дивний сміх.
Розділ 12. Нічна зустріч на дорозі: падіння вершника
Адель стала стараннішою, проте спокійне життя не вдовольняло Джейн: вона прагнула діяльності й ширшого світу. Зимового вечора, несучи листа, вона побачила вершника, чий кінь упав на льоду. Джейн допомогла чоловікові з травмованою ногою сісти в сідло. Повернувшись, вона дізналася, що незнайомцем був господар Торнфілда.
Розділ 13. Перші розмови з містером Рочестером
Рочестер запросив Джейн та Адель на чай. Він розпитав гувернантку про сирітство, Ловуд і пошук роботи, послухав її гру та уважно розглянув акварелі. Незвичайні образи його зацікавили. Місіс Фейрфакс пояснила похмурість господаря родинними негараздами: батько й старший брат колись поставили його в болісне становище.
Розділ 14. Відверті бесіди про минуле й вади
Під час наступної бесіди Джейн прямо сказала, що не вважає Рочестера гарним. Вона заперечила, що вік, досвід чи платня давали йому право на зухвалість. Він визнав власні помилки й говорив про нове щастя, а вона радила виправлятися, не виправдовуючи спокус. Побачивши Адель у новій сукні, він згадав її матір.
Розділ 15. Історія Селіни Варан і пожежа в спальні Рочестера
Рочестер розповів про французьку танцівницю, яку утримував, доки не викрив її зраду. Коли вона покинула Адель, він прихистив дитину, хоча сумнівався у батьківстві. Джейн дедалі більше прив’язувалася до нього. Уночі, почувши сміх і відчувши дим, вона знайшла його ліжко у вогні та загасила пожежу водою. Рочестер перевірив верхній поверх, попросив мовчати й гаряче подякував їй за порятунок.
Розділ 16. Загадка Ґрейс Пул і два портрети
Слугам пояснили пожежу незагашеною свічкою. Джейн підозрювала мовчазну працівницю верхнього поверху, але та поводилася спокійно. Рочестер поїхав у гості. Почувши про вродливу знатну жінку, яка могла стати його дружиною, Джейн намалювала її уявний портрет і власний, без прикрас, щоб нагадувати собі про різницю між ними.
Розділ 17. Гості в Торнфілді та Бланш Інґрем
Рочестер повернувся з гостями й наказав Джейн приходити до вітальні. Його можлива наречена та її мати зневажливо говорили про гувернанток. Джейн болісно спостерігала за його увагою до іншої жінки. Почуття не зникли:
Я не хотіла його любити: читач знає, з яким болем я викорінювала в своїй душі перші парості цього кохання. Та досить було мені подивитися на нього, як вони знову проросли й буйно зазеленіли!
Розділ 18. Шаради, циганка-ворожка і приїзд Мейсона
Гості розігрували шаради; Рочестер із можливою нареченою зобразили весілля. Джейн бачила її гордовитість і байдужість до Аделі та припускала, що шлюб мав бути вигідним, а не щасливим. За відсутності господаря приїхав його давній знайомий із Вест-Індії. Невдовзі з’явилася ворожка. Після розмови з нею знатна красуня повернулася похмурою. Ворожка наполягла, щоб Джейн теж прийшла до бібліотеки.
Розділ 19. Ворожка: перевтілений Рочестер
Ворожка розпитувала Джейн про самотність і Рочестера, натякала на близьке щастя та корисливість його можливої нареченої. Джейн відповідала обережно й зрештою впізнала замаскованого господаря. Вона дорікнула йому за обман і повідомила про гостя з Ямайки. Рочестер зблід, попросив її підтримки й вина. Джейн запевнила, що не покине його через чужий осуд. Він покликав приїжджого на приватну розмову.
Розділ 20. Нічний напад на Мейсона
Уночі крик і боротьба розбудили гостей. Рочестер заспокоїв їх вигадкою про страшний сон служниці. Джейн він привів нагору до пораненого приїжджого й наказав доглядати його мовчки, поки сам їздив по лікаря. Виявилося, що жінка порізала й покусала гостя. Його потай відправили з маєтку. У саду Рочестер запитав Джейн, чи можна порушити звичаї заради нового життя. Вона радила шукати виправлення, а не виправдання.
Розділ 21. Смерть Джона Ріда та остання зустріч із тіткою
Кузен Джейн помер, розтративши гроші й набравши боргів; підозрювали самогубство. Місіс Рід тяжко захворіла й покликала племінницю. У Ґейтсхеді вона зізналася, що приховала лист дядька, який хотів удочерити Джейн і залишити їй статок. Через ненависть тітка повідомила йому, що дівчина померла від тифу. Джейн пробачила її, але примирення не відбулося. Незабаром місіс Рід померла.
Розділ 22. Повернення до Торнфілда
Допомігши кузинам владнати справи, Джейн повернулася. Зустрівши Рочестера, вона сказала, що її дім був там, де він. У Торнфілді її радо прийняли. Господар став лагіднішим, а про його весілля не говорили.
Розділ 23. Освідчення під каштаном
Літнього вечора Рочестер сказав, що одружиться й знайде Джейн роботу в Ірландії. Вона заплакала через розлуку та заявила, що бідність не позбавляла її душі й рівності з ним перед Богом. Тоді він запропонував їй шлюб. Джейн спершу не повірила, але він пояснив, що не кохав знатну красуню: чутка про зменшення його статків охолодила її прихильність. Джейн прийняла освідчення. Вони повернулися під зливою; місіс Фейрфакс побачила їхній поцілунок. Уночі блискавка розколола каштан, під яким вони говорили.
Розділ 24. Передшлюбний місяць і боротьба за рівність
Рочестер призначив весілля за чотири тижні й хотів дарувати Джейн коштовності та розкішні сукні. Вона наполягла на скромності, власній роботі й незалежності. Він визнав, що залицявся до іншої, аби викликати ревнощі. Джейн написала дядькові про шлюб. Попри щастя, вона помічала, що коханий став для неї майже цілим світом.
Розділ 25. Тривожні сни та роздертий серпанок
Напередодні весілля Джейн розповіла Рочестерові про сни: вона несла немовля, а він віддалявся; Торнфілд лежав у руїнах. Прокинувшись, вона побачила незнайому жінку, яка приміряла її серпанок, роздерла його й підійшла до ліжка. Джейн знепритомніла. Рочестер приписав вигляд жінки напівсну, а зіпсований серпанок — працівниці нагорі. Повного пояснення він не дав. Джейн провела останню ніч перед шлюбом біля Аделі.
Розділ 26. Перерване вінчання: таємниця Берти
Адвокат перервав вінчання й заявив, що Рочестер уже одружений. Свідок підтвердив: його сестра Берта Мейсон була жива й мешкала в Торнфілді.
Рочестер визнав правду й показав дружину на верхньому поверсі. Вона напала на нього, і він зв’язав її. Адвокат пояснив, що дядько Джейн організував втручання, дізнавшись про намір шлюбу з її листа. Джейн усамітнилася, розуміючи, що мусила піти.
Розділ 27. Історія шлюбу Рочестера та втеча Джейн
Рочестер розповів, що батько влаштував його вигідний шлюб на Ямайці, приховавши хвороби родини нареченої. Після погіршення стану Берти він перевіз її до Англії під нагляд. Вона вибиралася з кімнати, підпалила його ліжко й порвала серпанок. Він благав Джейн поїхати з ним за кордон, але вона не погодилася жити з одруженим чоловіком. Пробачивши його, Джейн усе ж обрала розлуку. На світанку вона потай залишила маєток і віддала останні двадцять шилінгів за далеку поїздку диліжансом.
Розділ 28. Скрута на пустищі й порятунок у Мургаусі
Забувши клунок у кареті, Джейн залишилася без грошей і речей. Вона ночувала надворі, голодувала й марно шукала працю. Ледь діставшись Мургауса, вона впала біля дверей. Її впустив священик Сент Джон Ріверс.
Розділ 29. Одужання в родині Ріверсів
Сестри священика та служниця доглядали виснажену гостю. Одужавши, Джейн розповіла про сирітство, освіту й роботу, але приховала справжнє прізвище та причину втечі. Вона прагнула заробляти самостійно. Сестри дозволили їй залишитися, а Сент Джон пообіцяв знайти для неї заняття.
Розділ 30. Зближення з сестрами та пропозиція роботи
Джейн зблизилася із сестрами, читала з ними й учила німецьку. Сент Джон запропонував їй викладати в новій школі для бідних дівчат у Мортоні. Вона погодилася на скромну платню та житло. Сестри поїхали працювати гувернантками; родина дізналася про смерть багатого дядька.
Розділ 31. Сільська вчителька та Розамунда Олівер
Перші уроки далися Джейн важко, але незалежність утвердила її вибір. Вона сумувала за Рочестером. Сент Джон розповів про намір стати місіонером. До школи завітала вродлива донька її благодійника. Джейн помітила взаємну прихильність дівчини та священика, який стримував почуття.
Розділ 32. Портрет Розамунди й самозречення Сент Джона
Учениці робили успіхи, а селяни поважали Джейн. Вона намалювала портрет молодої благодійниці й радила Сент Джону одружитися з нею. Він визнав кохання, але не зрікся місії. Побачивши щось на папері під малюнком, він відірвав смужку й забрав її, не пояснивши навіщо.
Розділ 33. Спадщина дядька й знайдені родичі
Сент Джон прийшов у хуртовину й розповів Джейн її власну історію. На смужці паперу він знайшов справжнє ім’я, яке збіглося з даними адвоката. Дядько з Мадейри помер і залишив їй двадцять тисяч фунтів. З’ясувалося також, що мати Ріверсів була сестрою її батька. Зрадівши знайденій родині більше, ніж багатству, Джейн наполягла на рівному поділі спадщини. Вона, Сент Джон і його сестри отримали по п’ять тисяч фунтів.
Розділ 34. Різдво в Мургаусі та пропозиція Сент Джона
Джейн залишила школу й підготувала Мургаус до повернення кузин. Родина радісно провела Різдво. Сент Джон дізнався, що його кохана виходила заміж за іншого. Він навчав Джейн мови для місії та дедалі більше вимагав покори. Листи про Рочестера не дали звісток. Згодом кузен запропонував їй шлюб і поїздку до Індії. Джейн погоджувалася допомагати, але не бути дружиною без кохання. Він відкинув таку умову.
Розділ 35. Тиск місіонера й відмова стати його дружиною
Після відмови Сент Джон став холодним. Джейн намагалася відновити дружні стосунки, але не поступалася щодо шлюбу. Вона боялася клімату Індії та життя, цілком підпорядкованого його меті. Кузина підтримала її сумніви. Увечері молитва й переконливі слова священика знову похитнули Джейн: вона майже погодилася зректися власних бажань.
Розділ 36. Голос Рочестера і рішення повернутися
Раптом Джейн почула, як Рочестер тричі покликав її. Вона відповіла, усамітнилася й помолилася. Не знаючи природи цього голосу, наступного дня вона вирішила сама розшукати коханого й вирушила в дорогу.
Розділ 37. Руїни Торнфілда та возз'єднання в Ферндіні
Торнфілд лежав у руїнах. Джейн довідалася, що Берта підпалила будинок і загинула, стрибнувши з даху. Рочестер урятував слуг, але осліп і втратив руку. Джейн негайно поїхала до Ферндіна, де він жив усамітнено. Вона запевнила його в коханні та розповіла про власні гроші й родичів. Він боявся, що вона залишилася з жалю, але Джейн погодилася на шлюб. Рочестер також розповів, що тієї самої ночі кликав її й почув відповідь. Джейн упізнала збіг, але не пояснила йому пережитого.
Розділ 38. Епілог: шлюб, повернення зору й десять років щастя
Джейн і Рочестер тихо одружилися й прожили десять щасливих років. Вона подбала про кращу школу для Аделі. Чоловік частково повернув зір і побачив їхнього первістка. Кузини теж одружилися. Сент Джон працював в Індії та в останньому листі спокійно чекав смерті.