Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 4
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Після розмови з містером Лойдом і підслуханої бесіди Бесі з Ебот Джейн сподівалася на зміни. Вона одужала, але місіс Рід віддалила її від своїх дітей і тримала в ізоляції. Джейн була певна, що тітка її ненавидить, і чекала, коли її відправлять до школи.
Джон знущався з Джейн і знову підняв на неї руку. Вона кинулася на нього та вдарила кулаком, а він побіг скаржитися матері. Коли місіс Рід назвала Джейн негідною уваги, дівчинка вигукнула, що це її родичі негідні спілкування з нею. Тітка покарала її й заборонила вставати та говорити.
Коли місіс Рід знову її скривдила, Джейн нагадала про покійного дядька, який, як вона вірила, бачить її страждання. Місіс Рід струснула й кілька разів ударила її. Бесі вичитувала Джейн за нібито злу вдачу, а дівчинка, засмучена несправедливістю, майже повірила цим докорам.
Минули листопад, грудень і половина січня. Різдво й Новий рік у Ґейтсхеді святкували без Джейн: вона лише спостерігала, як її двоюрідні сестри вбиралися до гостей. Залишившись сама, вона боялася темряви й уявних примар, тому спала зі старою лялькою, яку ніжно любила й загортала в нічну сорочку.
Іноді Бесі виявляла до Джейн доброту: приносила їжу, підтикала ковдру, цілувала її й розповідала казки. Джейн любила її попри мінливу вдачу та суворі докори. Еліза, одна з кузин, ощадливо торгувала яйцями й рослинами та ховала зароблені гроші; Джорджіана дбала про зачіску й прикраси.
П’ятнадцятого січня Джейн прибирала кімнату, коли до Ґейтсхеда приїхала карета. Бесі поспішно вмила й причепурила дівчинку та сказала, що її кличуть до їдальні. Джейн довго боялася заходити туди, бо майже три місяці не бачила місіс Рід.
У їдальні Джейн побачила незнайомця в чорному. Місіс Рід представила її містерові Броклґерсту, який запитав, чи слухняна вона, та розпитував про гріх, пекло, молитви й Біблію. Джейн не погоджувалася з його моралізаторством і зізналася, що псалми їй нецікаві.
Місіс Рід повідомила Броклґерсту, що Джейн нібито схильна брехати, і попросила суворо стежити за нею в Ловудській школі. Вона також наполягла, щоб дівчинку привчили до покірності та праці, а канікули вона проводила в школі. Броклґерст схвалив ці вимоги й розповів про скромний одяг та суворий побут у Ловуді.
Після від’їзду Броклґерста Джейн не змогла мовчки прийняти наклеп. Вона сказала місіс Рід, що не є брехухою, що ненавидить її та пам’ятає про несправедливе поводження. Джейн також пригрозила розповісти в Ловуді, як тітка її кривдила, і заявила, що більше не називатиме її тіткою.
Місіс Рід спершу злякалася, а потім намагалася заспокоїти Джейн і назвала її любою. Джейн відкинула ці слова та зажадала якнайшвидше відвезти її до школи. Коли тітка пішла, дівчинка відчула себе переможницею, але невдовзі її піднесення змінилося жалем і усвідомленням того, як болісно бути ненависною та ненавидіти.
Джейн спробувала читати, але думки про сварку заважали їй. Вона вийшла в засніжений парк і, дивлячись на холодний безлюдний краєвид, питала себе, що їй робити. Бесі знайшла її та покликала снідати. Джейн, якій було приємно відчути її тепло, обійняла няню й попросила не сварити її.
Бесі підтвердила, що Джейн незабаром відправлять до школи, і розповіла, що її мати вважала поводження з дівчинкою несправедливим. Вона запевнила Джейн, що любить її, хоча не завжди це показувала. Джейн пообіцяла поцілувати Бесі, і вони помирилися. Того дня провели час у злагоді, а ввечері Бесі розповідала казки й співала.
Персонажі
Цитати
Я не облудна! Якби я була облудна, то сказала б, що люблю вас, але я, навпаки, кажу, що ви мені осоружні більше од усіх на світі, крім Джона Ріда.
Гадаєте, я черства, запекла і можу жити без любові та ласки? Ні, я не можу так жити, — вам же бракує жалощів. Я не забуду, як ви тоді штовхнули мене, брутально, з усієї сили штовхнули в червону кімнату…
Це була моя найзапекліша битва і перша здобута мною перемога; хвилинку я стояла на килимку, де недавно стояв містер Броклґерст, і тішилась самотністю переможця.
Вперше в житті я скуштувала помсти: коли я нею впивалася, вона здавалася мені запашним трунком, але металевий, їдкий присмак, що лишився після неї, нагадував отруту.