Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 5
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Рано-вранці 19 січня Джейн зібралася залишити Ґейтсхед і вирушити диліжансом до школи за п’ятдесят миль. Бесі допомогла їй одягнутися та взяла з собою трохи печива, бо дівчинка не могла їсти від хвилювання.
Бесі запропонувала Джейн попрощатися з місіс Рід, але та відмовилася: напередодні тітка веліла не турбувати її та нагадала, що нібито була для Джейн найкращим другом. Джейн не повірила їй і назвала її ворогом. Вона палко попрощалася з Бесі й поїхала.
Дорога видалася Джейн довгою та виснажливою. Під час зупинки в готелі вона залишилася сама у великій кімнаті й боялася, що її викрадуть. Далі диліжанс їхав крізь імлистий день і темряву; навколо з’явилися пагорби, ліс і сильний вітер.
Увечері Джейн зійшла біля похмурої будівлі, куди її провела служниця. У кімнаті вона зігрілася біля каміна, а невдовзі зустріла високу жінку, яка розпитала її про батьків, вік і вміння. Жінка наказала міс Мілер нагодувати й покласти дитину спати.
Міс Мілер привела Джейн до довгої класної кімнати, де навчалося багато дівчат у однаковому простому одязі. Після вечері, що складалася з тонкої вівсяної запіканки, вихованки помолилися й пішли до спальні. Джейн заснула в одному ліжку з міс Мілер серед довгих рядів ліжок.
Наступного ранку учениці встали ще до світанку. У холодній спальні вони одяглися й чекали черги вмитися: на шістьох була одна миска. Потім дівчата помолилися, прочитали Біблію та перейшли до їдальні на сніданок.
На сніданок подали пригорілу вівсянку, яку майже ніхто не зміг з’їсти. Учениці невдоволено нарікали, а вчительки також визнали їжу огидною. Після цього Джейн помітила, що старші дівчата обговорюють містера Броклґерста, директора й розпорядника закладу.
Міс Темпл, директриса, згодом повідомила, що голодним ученицям дадуть хліб і сир, та взяла це рішення на власну відповідальність. Після уроків дівчата вийшли до великого саду. Через холод, мряку й мокру землю багато хто тулився до критої альтанки.
Розглядаючи будівлю, Джейн прочитала напис «Ловудський притулок» і біблійний вірш на табличці. Вона ще не розуміла, де опинилася і чого чекати від майбутнього. Поруч дівчинка побачила ученицю, яка читала книжку «Раселас».
Дівчинка пояснила, що Ловуд є школою для сиріт, а кошти на її утримання доповнюють пожертви. Вона розповіла Джейн про містера Броклґерста, який контролював заклад, і про вчительок. Джейн дізналася, що її співрозмовниця втратила матір, а також почула про доброту й освіченість міс Темпл.
Після розмови учениці повернулися до їдальні, де їм подали несмачну страву з картоплі та м’яса. На уроках міс Скетчерд покарала дівчину з книжкою, поставивши її перед класом. Джейн здивувалася, що та спокійно витримала публічне приниження.
Увечері Джейн отримала трохи кави й хліба, потім готувала уроки, помолилася та лягла спати. Її перший день у Ловуді минув серед холоду, голоду й суворого розпорядку, але вона познайомилася з міс Темпл і дівчиною, чия поведінка викликала в неї цікавість.
Персонажі
Цитати
— Це пристановище для бідних сиріт: і ти, і я, і всі інші дівчатка живемо тут з ласки. Ти, мабуть, сирота? В тебе помер хтось із батьків? — Вмерли обоє, я їх і не пам'ятаю.
Сьогодні вранці вам подали сніданок, якого ви не змогли їсти, і зараз ви, напевне, голодні. Я звеліла дати вам хліба й сиру. Вчительки здивовано поглянули на неї.
Сніданок скінчився, але ніхто не поснідав. Проказавши подячну молитву за те, чого не дістали, та проспівавши ще один гімн, ми побрели з їдальні до класу.
Доти я ще ні з ким не розмовляла, та й мене, здавалось, ніхто не помічав; я стояла осторонь, але до почуття самотності я вже давно звикла, і воно мене не дуже гнітило.