Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 22
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Після похорону місіс Рід Джейн хотіла негайно залишити Ґейтсхед, але на прохання Джорджіани затрималася. Та боялася залишатися з Елізою і чекала, коли дядько, містер Гібсон, забере її до Лондона. Джейн допомагала Джорджіані лагодити й пакувати одяг, хоча та майже нічого не робила сама.
Коли Джорджіана поїхала, Еліза попросила Джейн побути ще тиждень. Зосереджена на власних планах, вона замкнулася у своїй кімнаті, перебирала речі й спалила папери. Джейн тим часом доглядала за домом, приймала відвідувачів і відповідала на листи зі співчуттями.
Еліза розповіла, що наступного дня вирушає до Європи й оселиться в монастирі, аби вивчати католицьке віровчення та обряди. Якщо монастирське життя їй підійде, вона перейде в католицьку віру і стане черницею. Джейн не стала ані дивуватися, ані відмовляти її.
Під час прощання кузини обмінялися побажаннями успіху. Згодом Джейн дізналася, що Джорджіана вигідно вийшла заміж за багатого літнього чоловіка, а Еліза стала черницею, віддала монастирю майно й зрештою очолила його як настоятелька.
Дорогою до Торнфілда Джейн замислилася, що досі не мала місця, до якого хотіла б повертатися. Спогади про Ґейтсхед і Ловуд не викликали в неї відчуття дому, тож вона запитувала себе, чи стане таким місцем Торнфілд.
Першу частину подорожі Джейн згадувала останні хвилини місіс Рід і похорон, а потім думала про майбутнє кузин. У листі місіс Фейрфакс повідомляла, що гості роз’їхалися, Рочестер побував у Лондоні й, імовірно, готується до весілля з міс Інґрем, зокрема купує нову карету.
Джейн була переконана, що весілля відбудеться, і не знала, куди поїде після того, як залишить Торнфілд. Їй снилося, ніби міс Інґрем виганяє її з маєтку, а Рочестер спостерігає за цим і глузливо всміхається.
Не попередивши місіс Фейрфакс про день свого приїзду, Джейн залишила валізу в Мілкоті й пішла до Торнфілда пішки. Чим ближче вона підходила до маєтку, тим сильнішою ставала її радість, хоча вона нагадувала собі, що Рочестер не думає про неї і незабаром вони можуть розлучитися.
На старому перелазі Джейн несподівано побачила Рочестера: він сидів із записником і олівцем. Він покликав її до себе, пожартував із її раптового повернення та сказав, що вона цілий місяць про нього забула. Джейн відчула, що його слова й увага важливі для неї, попри страх перед його майбутнім шлюбом.
Рочестер розповів про поїздку до Лондона й попросив Джейн оцінити карету для майбутньої місіс Рочестер. Він пожартував, що йому потрібні чари, аби стати гарним чоловіком. Джейн подумала, що для закоханого серця його зовнішність не потребує чарів, але відповіла стримано.
Коли Рочестер пропустив її через перелаз, Джейн уже збиралася йти, та раптом сказала, що рада повернутися до нього і що її дім там, де він. У Торнфілді її тепло зустріли Адель, місіс Фейрфакс, Лі та Софі. Того вечора Джейн відчула затишок і вдячність за те, що її присутність потрібна іншим.
Наступні два тижні минули спокійно: про весілля не говорили, Рочестер не їздив до маєтку Інґремів, а його настрій був незвично безхмарним. Він часто кликав Джейн до себе й поводився з нею лагідніше, ніж будь-коли. Джейн зрозуміла, що саме тоді любила його особливо сильно, хоча й чекала на неминучу розлуку.
Персонажі
Цитати
Я знала, що побачити свого господаря буде для мене радістю, хоч мене і брав страх, що незабаром він перестане бути моїм господарем, і я була певна, що в його душі нічого не важу.
Якби я мав право, я б торкнувся до вас, щоб пересвідчитись, чи ви тінь, чи ельф!.. Тільки ж я радше візьму в руку блакитний болотний вогонь, як вас! Зрадниця, зрадниця!
Я сказала, вірніше, не я, а щось у мені мовило за мене й проти моєї волі: — Дякую, містере Рочестер, за вашу велику добрість. Я й сама не знаю, чому я така рада повернутися до вас. Мій дім там, де ви, і тільки там.
Це було дуже приємно: нема більшого щастя, ніж те, коли знаєш, що тебе люблять люди і твоя присутність їм потрібна. Цього вечора я не малювала перед очима картин майбутнього й рішуче затулила свої вуха від тривожних голосів...