Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 23
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
У Торнфілді стояло тепле квітуче літо. Одного вечора Джейн залишила Адель, яка заснула після збирання суниць, і вийшла до саду. Вона насолоджувалася тихим надвечір’ям, заходом сонця та місячним світлом і шукала затишне місце, де її ніхто не побачить.
У саду Джейн відчула знайомий запах сигари й зрозуміла, що неподалік містер Рочестер. Вона спробувала непомітно піти, але він помітив її та покликав подивитися на великого нічного метелика. Коли метелик полетів, Рочестер попросив Джейн не повертатися до будинку й залишитися з ним на прогулянці.
Рочестер розпитував Джейн про її прихильність до Торнфілда, Аделі та місіс Фейрфакс. Потім повідомив, що незабаром одружиться, а Джейн доведеться шукати нову роботу й залишити маєток. Він визнав, що рішення вже ухвалив, і пояснив, що Адель віддадуть до школи.
Рочестер сказав, що шлюб відбудеться приблизно за місяць, та запропонував сам знайти Джейн нове місце. Він уже підшукав їй роботу гувернантки п’ятьох дівчат в Ірландії. Джейн подякувала, але зізналася, що її лякає не сама подорож, а відстань, яка відділятиме її від Рочестера.
Під каштаном Рочестер заговорив про особливий зв’язок між ними й порівняв його з ниткою, що з’єднує їхні серця. Він боявся, що далека розлука обірве цей зв’язок, і припустив, що Джейн його забуде. Джейн не змогла стримати сліз, а Рочестер запитав, чи їй шкода покидати Торнфілд.
Джейн відкрито сказала, що любить Торнфілд, бо там прожила щасливий час і могла спілкуватися з людиною, яку поважала й якою захоплювалася. Вона зізналася, що їй страшно втратити Рочестера і що думка про від’їзд завдає їй болю. Рочестер раптом запитав, навіщо їй їхати.
Джейн нагадала, що він має одружитися з міс Інґрем. Рочестер заперечив, що вже має наречену, але Джейн наполягала: він сам повідомив про майбутній шлюб. Тоді Джейн заявила, що не залишиться в Торнфілді, щоб стати для нього ніким, і нагадала, що бідність, непоказна зовнішність та залежне становище не позбавляють її душі й серця.
Джейн сказала, що вони з Рочестером рівні перед Богом, і вирвалася з його обіймів. Рочестер запропонував їй руку, серце й усе, що мав, але вона спершу вирішила, що він глузує з неї, та нагадала про його намір одружитися з міс Інґрем. Рочестер знову попросив її стати його дружиною й найближчим супутником.
Щоб переконати Джейн, Рочестер пояснив, що не кохає міс Інґрем. Він перевірив її та її матір, пустивши чутку, ніби його статки набагато менші, ніж усі гадали; після цього обидві поставилися до нього холодно. Рочестер заявив, що кохає Джейн такою, якою вона є. Джейн повірила й погодилася вийти за нього заміж.
Закохані звернулися одне до одного на ім’я й обійнялися. Рочестер запитував, чи щаслива Джейн, а вона відповідала ствердно. Він говорив, що їхнє кохання виправдає його перед Богом, і заявляв, що не зважатиме на осуд людей. Джейн була настільки щаслива після страху розлуки, що майже не помічала його похмурого тону.
Над садом раптово згустилася темрява, здійнявся вітер, а блискавка й грім сповістили про бурю. Рочестер і Джейн поспішили до будинку й прибігли мокрі. Він допоміг їй зняти мокру шаль і розправити волосся, а потім поцілував. Місіс Фейрфакс вийшла з кімнати й побачила їх разом; Джейн помітила її здивування та обурення й піднялася нагору.
У своїй кімнаті Джейн на мить занепокоїлася, що місіс Фейрфакс неправильно зрозуміє побачене, але радість від освідчення швидко переважила тривогу. Під час бурі Рочестер тричі приходив до її дверей запитати, чи вона не боїться. Наступного ранку Адель розповіла Джейн, що блискавка вдарила у великий каштан у саду й розколола його навпіл.
Персонажі
Цитати
Невже ви думаєте, що я залишуся, щоб стати для вас нічим? Чи ви гадаєте, що я автомат? Машина без почуттів?! І що можна вихопити мені з рота шматок хліба і вилити з моєї чашки останні краплини цілющої води?
Я маю таку саму душу, як і ви… і таке саме серце! І якби Бог дарував мені хоч трохи краси й велике багатство, вам важко було б покинути мене, так само, як оце зараз мені важко покидати вас.
Я пропоную вам свою руку, своє серце і все-все, що я маю. ... Я прошу вас бути моїм супутником на все життя, — стати моєю дружиною і найближчим земним приятелем.
Я люблю Торнфілд! Люблю тому, що жила в ньому повнокровним і радісним життям — бодай короткий час. Ніхто мене тут не гнітив, ніхто не принижував. Тут мене не примушували жити серед дріб'язкових людей...