Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 24
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Прокинувшись після подій попередньої ночі, Джейн не могла повірити, що Рочестер справді кохає її та хоче одружитися. Вона побачила у дзеркалі, що її обличчя сяяло надією, а червневий ранок здавався таким же радісним, як і вона. Зустрівши біля будинку бідну жінку з дитиною, Джейн віддала їм усі гроші, які мала при собі.
Місіс Фейрфакс поводилася за сніданком стримано, тож Джейн не стала пояснювати їй те, чого ще не встигла обговорити з Рочестером. У класній кімнаті він зустрів Джейн поцілунком і назвав майбутньою місіс Рочестер. Він запропонував одружитися за чотири тижні, а Джейн зізналася, що нове ім’я та несподіване щастя здаються їй майже неймовірними.
Рочестер заговорив про спадкові коштовності, шовкові сукні й подорожі Європою. Джейн відмовилася від коштовностей і розкішного вбрання: вона хотіла залишитися собою, а не перетворитися на прикрашену ляльку. Вона також не приймала його порівнянь з ангелом і наполягала, що не має бути ідеалом, якого він собі вигадав.
Джейн сумнівалася, чи надовго вистачить Рочестерової пристрасті, і побоювалася, що згодом він стане вередливим і суворим. Він запевнив її, що кохає її за щирість, розум і сильний характер. Джейн, своєю чергою, хотіла, щоб їхні стосунки залишалися рівними, і жартами та запереченнями стримувала його спроби ідеалізувати її та поводитися з нею владно.
Коли Джейн попросила відкрити їй, чому він удавав залицяльника міс Інґрем, Рочестер зізнався, що хотів викликати в Джейн ревнощі й змусити її закохатися в нього. Він додав, що міс Інґрем сама віддалилася, дізнавшись про його брак грошей. Джейн запитала, чи не завдав він їй болю, і нагадала, що не хоче бути щасливою коштом чужого страждання.
Джейн попросила Рочестера пояснити їхній намір місіс Фейрфакс, яка бачила їх разом уночі. Коли старша жінка почула новину, вона була приголомшена й засумнівалася, що шлюб буде вдалим: Рочестер був набагато старшим і заможнішим, а Джейн — молодою гувернанткою. Вона застерегла Джейн, що джентльмени рідко одружуються з гувернантками, і порадила їй бути обережною.
Перед поїздкою до Мілкота Джейн попросила взяти з ними Адель. Спершу Рочестер відмовив, але погодився після прохання Джейн. У кареті він жартома розповів Адель казку про фею, яка подарувала йому перстень і мала полетіти з ним на місяць; він назвав феєю Джейн, а Адель не повірила його вигадці.
У Мілкоті Рочестер повів Джейн до крамниць і наполягав, щоб вона вибрала шовкові сукні та коштовності. Джейн почувалася ніяково від дорогих подарунків і зрештою погодилася лише на два скромніші відрізи тканини. У кареті вона згадала про лист її дядька Джона Ейра до місіс Рід і його намір удочерити її та залишити їй майно. Джейн вирішила написати дядькові про майбутній шлюб, сподіваючись здобути власні кошти й незалежність.
Повернувшись, Джейн сказала Рочестерові, що не хоче бути його утриманкою чи прикрасою, і наголосила, що збереже роботу гувернантки та власний дохід. Вона прагнула від нього поваги й хотіла, щоб шлюб не позбавив її свободи. Також вона відмовилася обідати з ним, поки вони не одружилися, і попросила залишити їхнє звичне життя без змін до весілля.
Увечері Джейн попросила Рочестера заспівати. Його пісня розповідала про кохання, яке перемогло перешкоди й завершилося шлюбом. Коли він наблизився до неї, Джейн пожартувала з рядків про спільну смерть і відмовилася від поцілунку, не бажаючи піддаватися надмірній сентиментальності. Вона попередила, що хоче показати йому свої недосконалі риси, щоб він знав, з ким збирається одружитися.
Упродовж передшлюбного місяця Джейн поводилася з Рочестером шанобливо на людях, але в їхніх вечірніх розмовах дражнила його та не дозволяла перетворити ніжність на владу над нею. Він називав її осою чи злючкою й погрожував помститися, а Джейн вважала їхні суперечки кращими за покірність і безперервні пестощі. Місіс Фейрфакс, схоже, вже не так непокоїлася через їхні стосунки.
Попри прагнення зберегти самостійність, Джейн дедалі сильніше кохала Рочестера. Вона усвідомила, що він став для неї цілим світом і майже заступив їй віру: Джейн відчувала, що поставила коханого на місце ідола. На цьому розділ завершується її тривожним визнанням власної надмірної зосередженості на майбутньому чоловікові.
Персонажі
Цитати
Я не ангел, — вигукнула я, — і не стану ним до смерті! Я буду сама собою! Містере Рочестер, не чекайте і не вимагайте від мене нічого ангельського: ви цього не знайдете в мені, як і я не знайду у вас.
Я удавав, що упадаю коло міс Інґрем, бо хотів, щоб ти так само до нестями закохалася в мене, як я закохався в тебе. Я знав, що ревнощі — мій найкращий спільник в тому, чого хотів досягти.
Я хочу, щоб на душі у мене було спокійно, сер, щоб я не була пригнічена мільйоном зобов'язань. Пам'ятаєте, що ви казали про Селіну Варане, про діаманти та шовк, якими наділяли її? А я не хочу бути вашою англійською Селіною Варане... від вас же я хочу тільки… — Чого саме? — Поваги. І коли я так само шануватиму й вас, ми будемо квити.
Мій майбутній чоловік ставав для мене цілим світом, мало не надією на раювання. Він стояв між мною і моєю вірою, як хмарка, що затуляє від людей гаряче сонце... я зробила собі з цього творіння ідола.