Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 30
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Одужуючи в Мургаусі, Джейн дедалі більше зближувалася з Діаною та Мері Ріверс. Вона поділяла їхні смаки й переконання, відчувала радість від спільних розмов і знаходила втіху в відлюдному домі та суворому краєвиді навколишніх пустищ.
Сестри читали й обговорювали книжки разом із Джейн, яка старанно надолужувала брак знань. Діана навчала її німецької, а Мері спостерігала за її малюванням і сама стала ученицею. Спільні заняття та взаємна прихильність робили дні непомітними.
З братом сестер, священиком Сент Джоном Ріверсом, Джейн залишалася віддаленою. Він часто відвідував хворих і бідняків своєї парафії, попри негоду, а його сувора зосередженість і похмурість відрізнялися від відкритої любові сестер до природи.
Почувши проповідь Сент Джона в церкві Мортона, Джейн збагнула його виняткову силу й красномовність. Та проповідь про суворі кальвіністські доктрини не принесла втіхи: Джейн відчула в ній приховане розчарування та невгамовні прагнення самого проповідника. Вона впізнала в ньому людину, яка, як і вона, не знайшла душевного спокою.
Наближався від’їзд Діани й Мері до роботи гувернантками в багатих родинах на півдні Англії. Джейн непокоїло, що Сент Джон досі не повідомив про обіцяну роботу, тож вона сама запитала його про можливість працевлаштування.
Сент Джон пояснив, що вже кілька тижнів обмірковував для неї місце, але не хотів передчасно порушувати її злагоду з сестрами. Він попередив, що не може запропонувати ні багатства, ні впливового становища: сам збирався залишити Мортон, а його родина жила скромно.
Він розповів, що відкрив школу для хлопчиків і готував школу для дівчаток із бідних родин. Учителька мала отримувати невелику платню й мешкати в простому помешканні. Міс Олівер допомагала облаштувати школу та забезпечувала навчання й одяг для сироти з робітного дому, яка мала допомагати вчительці.
Сент Джон запропонував Джейн стати вчителькою. Вона розуміла, що робота буде скромною й важкою, але даватиме їй житло, незалежність і гідне заняття, тому з радістю погодилася. Вона планувала переїхати до Мортона наступного дня й розпочати навчання за тиждень.
Сент Джон засумнівався, чи надовго Джейн вистачить одноманітної праці в усамітненні. Він вважав її натуру пристрасною та схильною до сильних почуттів, подібною до його власної. Сам він зізнався, що його здібності й прагнення не знаходять простору в житті сільського священика, хоч він і проповідує смирення та відданість праці.
Коли від’їзд сестер став близьким, Діана сумувала через можливу багаторічну розлуку з братом. Вона знала, що Сент Джон ладен пожертвувати родинними почуттями заради мети, якій присвятив себе. Мері також журилася, що родина втратить батька, брата й рідний дім.
Сент Джон приніс звістку про смерть їхнього дядька Джона. Родина майже не знала небіжчика: колись він посварився з їхнім батьком після невдалої фінансової справи, а згодом сам розбагатів. Сестри й Сент Джон сподівалися, що дядько залишить їм спадок, який допоміг би змінити їхнє життя та підтримати добрі справи.
У листі йшлося, що дядько заповів майже весь свій маєток іншій племінниці, а Ріверсам залишив лише гроші на жалобні персні. Діана пояснила Джейн причину їхнього смутку. Наступного дня Джейн переїхала до Мортона, а Діана й Мері вирушили на нові місця гувернанток. Сент Джон і Анна перебралися до будинку священика, а старий маєток спорожнів.
Персонажі
Цитати
В цьому спілкуванні була якась життєдайна втіха — таку я вперше зазнала на своєму віку, — втіха, що виникала з цілковитої єдності смаків, почувань та переконань.
Я вважаю, що чим сухіша і занедбаніша земля, яку призначено обробити трудівникові Христовому, чим меншу користь він од неї має, тим більша йому хвала.
Посада була таки скромна, але зате давала надійний притулок, якого я потребувала; робота була важка порівняно з роботою гувернантки в багатому домі, але давала незалежність...
Ви бачите, як я сам собі суперечу. Я, що проповідував задоволення від скромної долі і похваляв працю навіть дроворубів та водоносів у своїй сьогоднішній проповіді, я, служитель Божий, охоплений тривогою.
Він був неодружений і не мав близької рідні, крім нас та ще одної племінниці. Батько завжди плекав надію, що наш дядько спокутує свою провину, одписавши спадщину нам...