Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 1
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Через холодний вітер і дощ родина Рідів не пішла на прогулянку. Десятирічна Джейн зраділа цьому: вона не любила зимових прогулянок і боялася повертатися додому, де на неї чекали сердите бурчання няні та фізична перевага кузенів.
Еліза, Джон і Джорджіана сиділи у вітальні біля матері, місіс Рід. Джейн не дозволили приєднатися до родини. Місіс Рід пояснила, що позбавлятиме дівчинку спільних радощів, доки та не стане чемною, лагідною та добропристойною.
Коли Джейн запитала, що Бесі наговорила про неї, місіс Рід дорікнула їй за допитливість і наказала мовчати. Джейн перейшла до невеликої їдальні, взяла книжку й усамітнилася на підвіконні за червоними завісами. За вікном вирували вітер і дощ.
Джейн переглядала «Життя англійських птахів» Б'юїка. Її привабили описи морських птахів, пустельних скель і холодних північних земель, зокрема Арктики. Ілюстрації викликали в її уяві образи самотніх скель, розбитого човна, корабля серед хвиль і занедбаного кладовища.
Деякі малюнки лякали дівчинку: на одному сатана відбирав клунок у злодія, на іншому рогата істота спостерігала за натовпом біля шибениці. Джейн сприймала кожне зображення як загадкову історію й згадувала оповіді Бесі, яка іноді розповідала дітям казки та давні балади.
Спокій Джейн перервав Джон Рід. Він шукав її, а Еліза здогадалася, що дівчинка сховалася біля вікна. Джейн вийшла з-за завіси, бо боялася, що Джон витягне її силоміць, і запитала, чого він хоче.
Джонові було чотирнадцять, він був гладким хлопцем із нездоровою шкірою, грубими рисами обличчя та великими руками й ногами. Через нібито слабке здоров'я він тимчасово повернувся зі школи додому. Його вчитель, містер Майлз, вважав, що хлопець здоровий, а місіс Рід пояснювала його блідість перевтомою й тугою за домом.
Джон ненавидів Джейн і постійно її мучив. Дівчинка боялася його, бо слуги не хотіли перечити паничеві, а місіс Рід удавала, що не помічає його жорстокості. Джон змусив Джейн звернутися до нього шанобливо, показував їй язика, а потім ударив.
Він звинуватив Джейн у неповазі до матері, схованці за завісою та зухвалому погляді й зажадав книжку. Джон заявив, що вона не має права брати речі родини, бо живе на її утриманні, а її батько не залишив їй спадку.
Джон наказав Джейн стати подалі від вікон і дзеркала, а тоді жбурнув у неї важкий том. Книжка влучила в дівчинку, вона впала й розбила голову об одвірок. Коли з рани потекла кров, страх поступився гнівові, і Джейн назвала Джона жорстоким хлопчиськом, убивцею, рабовласником і римським імператором.
Обурений Джон кинувся на неї, схопив за плече й волосся. Джейн, доведена до відчаю болем і образами, відбивалася. Еліза й Джорджіана покликали матір, яка прибігла разом із Бесі та покоївкою Ебот. Вони розборонили дітей.
Місіс Рід не покарала Джона за побиття, а звинуватила Джейн у нападі на її сина. Вона наказала відвести дівчинку до червоної кімнати й замкнути там. Четверо людей схопили Джейн і понесли нагору.
Персонажі
Цитати
Джейн, я не люблю, коли чіпляються до слів і допитуються. Дитина не сміє так розмовляти зі старшими! Іди сядь собі десь і, поки не навчишся бути чемною, мовчи.
Ти не маєш права брати наші книжки! Мама каже, що ти живеш у нас на ласкавому хлібі. У тебе нема ані шеляга, твій батько нічого тобі не залишив. Тобі більше пристало ходити з торбами...
грубий том влучив у мене, я впала і, вдарившись об одвірок, розбила собі голову. З рани потекла кров, я відчула гострий біль, — увесь мій страх відразу пропав, його заступили інші почуття.
Я звикла слухатись Джона і одразу підійшла до крісла, в якому він сидів; добрих три хвилини він показував мені язика, висолоплюючи його скільки міг.