Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 37
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Джейн прибула до віддаленого маєтку Ферндин у дощовий вечір. Вона пройшла крізь темний ліс і нарешті побачила старий будинок, де мешкав Едвард Рочестер.
На порозі з’явився Рочестер. Джейн упізнала його, але зрозуміла, що він не бачить її: після пожежі він осліп, а його ліва рука була скалічена. Вона помітила, що він здавався здоровим і сильним, хоча його обличчя було похмурим.
Рочестер вийшов під дощ, невпевнено намагаючись зорієнтуватися, і відмовився від допомоги слуги Джона. Коли він повернувся до будинку, Джейн зустрілася з Джоном і його дружиною Мері, розповіла, що приїхала навідати господаря, і попросила дозволу залишитися на ніч.
Почувши дзвінок, Джейн принесла Рочестерові воду й свічки замість Мері. Пес Пілот упізнав її, а сам Рочестер спершу не зрозумів, хто говорить. Коли Джейн назвалася, він торкнувся її, переконався, що вона справжня, і міцно обійняв.
Джейн запевнила його, що повернулася й більше не покине. Вона пояснила, що тепер має власні гроші: її дядько залишив їй п’ять тисяч фунтів. Вона запропонувала жити поруч і допомагати Рочестерові, бути його товаришкою та поводатарем.
Рочестер побоювався, що Джейн залишиться з ним лише з жалю, а згодом вийде заміж за іншого. Вона запевнила, що не думає про заміжжя, і жартами допомогла йому відволіктися від смутку. Вони повечеряли та довго розмовляли, а Джейн пообіцяла продовжити свою історію наступного дня.
Уранці Джейн знову прийшла до Рочестера, і вони провели час надворі. На його прохання вона розповіла про рік після втечі з Торнфілда: як дісталася до Мургауса, стала вчителькою в Мортоні, дізналася про спадок і знайшла родичів.
Почувши ім’я двоюрідного брата Джейн, Сент Джона Ріверса, Рочестер почав розпитувати про нього. Джейн розповіла, що Сент Джон був її вчителем і запропонував їй шлюб, аби вона поїхала з ним місіонеркою до Індії. Вона не кохала його: він хотів одружитися з нею через її придатність до такої місії.
Рочестер приревнував Джейн до кузена й вирішив, що вона любить того. Джейн пояснила, що лише намагалася роздратувати його, щоб відвернути від тяжких думок, і запевнила, що її серце належить йому. Вона не вважала його каліцтво перешкодою для кохання.
Рочестер порівняв себе зі спаленим каштаном і сумнівався, що Джейн може кохати його. Вона відповіла, що хоче бути поруч, і коли він сказав, що йому потрібна дружина, погодилася вийти за нього. Джейн назвала шлюб із ним найбільшим щастям і відкинула думку, що це буде для неї жертвою.
Рочестер запропонував одружитися якнайшвидше. Він також розповів, що після втечі Джейн переживав розпач, молився про смерть і одного вечора почув її голос, який ніби відповів йому на відстані. Джейн впізнала описаний момент: тієї самої ночі вона почула його поклик і відповіла, але не стала розповідати про це, щоб не тривожити його.
Рочестер подякував Богові за повернення Джейн і попросив сили жити праведніше. Вона стала його опорою та поводатарем, і вони разом пішли крізь ліс до будинку.
Персонажі
Цитати
Я вже вам сказала, сер, що я незалежна й багата. Тепер я сама собі пані. — І ти залишишся зі мною? — Звичайно, якщо ви не будете заперечувати. Я буду вам сусідкою, нянькою, економкою.
Якщо вам справді потрібна моя любов, то все гаразд: якби ви знали, як я вас люблю, то були б горді й задоволені. Моє серце, сер, ваше. З вами воно й зостанеться, якби навіть лихій долі вдалося забрати мене від вас назавжди.
— За нещасного сліпця, якому тобі доведеться бути поводатарем? — Так, сер. — За каліку, на двадцять років старшого за тебе, якого тобі доведеться доглядати? — Так, сер. — Правда, Джейн? — Щирісінька правда, сер.
Дякую Творцеві за те, що він в час суду згадав про милосердя. Я смиренно благаю свого Спасителя дати мені силу провадити віднині чистіше життя, ніж я провадив досі.