Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 11
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Після шістнадцяти годин дороги Джейн Ейр прибула до Мілкота пізно ввечері. Вона сподівалася, що її зустрінуть і відвезуть до Торнфілда, але спершу ніхто не питав про міс Ейр. Змерзла й стомлена, Джейн оселилася в кімнаті заїзду та чекала, непокоячись через самотність і невідомість.
Невдовзі служник повідомив, що на неї чекають. Джейн сіла в невелику карету й дізналася, що до Торнфілда близько шести миль. Дорогою вона міркувала про свою роботодавицю, місіс Фейрфакс, і сподівалася, що та буде привітною. Вона згадала насмішки місіс Рід і вирішила, що не залишиться в домі, якщо там знову почуватиметься нещасною.
Через туман і погану дорогу поїздка затягнулася. Карета нарешті проїхала ворота й зупинилася біля Торнфілда. Молода служниця провела Джейн до кімнати з каміном, де на неї чекала місіс Фейрфакс. Літня жінка гостинно привітала нову гувернантку, допомогла їй зігрітися й подбала про їжу.
Джейн здивувала сердечність економки, бо вона очікувала лише стриманої чемності. Вона запитала про міс Фейрфакс, але дізналася, що ученицю звати Адель Варанс, а сама економка дітей не має. Місіс Фейрфакс розповіла, що дівчинка приїхала восени з нянею, і зраділа, що тепер у великому домі буде більше товариства.
Після вечері місіс Фейрфакс відвела Джейн до невеликої спальні поруч зі своєю. Холодні сходи й довгий коридор здавалися порожніми та похмурими, але затишна кімната заспокоїла Джейн. Вона подякувала Богові за прихисток і попросила допомоги на майбутнє, а потім міцно заснула.
Наступного ранку сонце освітило кімнату, і Джейн зраділа її затишку. Вона сподівалася, що нове місце принесе не лише труднощі, а й радощі. Скромно вдягнувшись, Джейн оглянула будинок і довколишній краєвид: парк, старі тернові дерева, церкву та тихі пагорби.
Місіс Фейрфакс пояснила, що Торнфілд належить містерові Рочестеру, а сама вона служить тут економкою. Її зв'язок із родиною був далеким і походив від покійного чоловіка. Джейн дізналася, що Адель — вихованка господаря, а не донька місіс Фейрфакс. Незабаром дівчинка з'явилася з нянею, і економка познайомила її з новою гувернанткою.
Адель була француженкою й лише недавно почала вчити англійську. Джейн вільно говорила французькою, тож дівчинка швидко розговорилася й розповіла про морську подорож до Англії разом із нянею Софі та містером Рочестером. Вона згадала велике місто, готель і прогулянки із Софі до саду, де годувала птахів.
На прохання місіс Фейрфакс Джейн розпитала Адель про її минуле. Дівчинка розповіла, що раніше жила з матір'ю, яка навчала її співати, танцювати й декламувати. Адель заспівала оперну арію та прочитала вірш Лафонтена. Джейн помітила, що дитину старанно готували до виступів перед гостями матері, а зміст пісні про кохання й зраду був недоречним для її віку.
Після смерті матері Адель жила в мадам Фредерік та її чоловіка. Містер Рочестер запропонував дівчинці переїхати до Англії, і вона погодилася, бо знала його й отримувала подарунки. Однак після переїзду він поїхав і більше не навідував її. Після сніданку Джейн провела з Адель легке заняття в бібліотеці, а потім відпустила її до няні.
Місіс Фейрфакс показала Джейн розкішні кімнати й пояснила, що тримає їх готовими до несподіваного приїзду господаря. Вона вважала Рочестера справедливим і щедрим, але дещо дивакуватим та непередбачуваним. Джейн хотіла дізнатися більше про його вдачу, проте економка не змогла докладно її описати. Вони також оглянули старовинні кімнати з давніми меблями.
На даху місіс Фейрфакс показала Джейн парк, ліс, церкву, дорогу й пагорби. Повертаючись темним коридором верхнього поверху, Джейн почула сухий, уривчастий сміх, який перейшов у гучний регіт. Місіс Фейрфакс пояснила, що сміялася Ґрейс Пул, яка шиє в одній із кімнат і допомагає по господарству.
На поклик місіс Фейрфакс Ґрейс мовчки з'явилася у дверях, присіла й повернулася до кімнати. Економка назвала її працьовитою, хоч і зазначила, що та має певні вади. Після розмови про заняття з Адель Джейн і місіс Фейрфакс спустилися до нижнього поверху, де дівчинка зустріла їх і запросила до обіду.
Персонажі
Цитати
Якось дуже чудно почуває себе недосвідчена молода істота, опинившись самотньою серед широкого світу, занесена далеко від рідних берегів, непевна, чи допливе до гавані, куди вона прямує...
я подумала, що для мене вже почалося нове життя, де будуть не тільки скорбота і труднощі, а й утіхи та радощі. Мені здавалось, що зміна оточення й нові сподівання зміцнюють в мені сили й здібності.
Та від цього вона не перестала мені подобатись, навпаки, я була дуже рада. Рівність між нею і мною була справжня, а не тільки як наслідок її поблажливості. Тим краще: я почуватиму себе іще вільніше.
Дивний то був сміх — уривчастий, сухий, безрадісний. Я спинилася. Сміх урвався, але тільки на мить, хтось знову зайшовся іще голосніше, бо спочатку сміявся дуже тихо.