Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 12
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Після переїзду до Торнфілд-холу Джейн переконалася, що місіс Фейрфакс була доброю, врівноваженою та розумною господинею. Адель спершу здавалася жвавою, розпещеною і примхливою дівчинкою, але під опікою Джейн стала слухняною та старанною ученицею. Вони приязно ставилися одна до одної, хоча Джейн не вважала Адель надзвичайно обдарованою.
Джейн пояснила, що сумлінно навчала Адель і була вдячна місіс Фейрфакс за її доброту й повагу. Водночас вона не хотіла перебільшувати чесноти дитини лише тому, що так заведено говорити про дітей. Її ставлення до мешканців будинку було теплим, але спокійне товариство не могло вдовольнити її внутрішніх потреб.
На самотніх прогулянках і на даху Джейн дивилася на далекі поля та мріяла побачити ширший світ: міста, краї, різних людей і характери. Вона прагнула життєвого досвіду, діяльності та сильніших вражень, хоча цінувала доброту людей поруч. Неспокій і одноманітність часом завдавали їй страждання.
Коли Джейн залишалася сама, вона ходила коридором і уявляла події та почуття, яких бракувало в її повсякденному житті. Вона міркувала, що людям потрібна діяльність, а позбавлені її змушені вигадувати її для себе. Джейн також заперечувала думку, ніби жінкам слід обмежуватися домашніми справами: жінки, як і чоловіки, потребують можливості розвивати здібності й обирати заняття.
Джейн часто чула незвичний сміх і бурмотіння Ґрейс Пул, але та відповідала на її спроби заговорити лише коротко. Інші мешканці — Джон, його дружина, покоївка Лі та няня Софі — здавалися Джейн звичайними людьми. Софі говорила з нею французькою, але її розповіді про батьківщину були плутаними й нецікавими.
У січні місіс Фейрфакс дозволила Аделі пропустити післяобідні заняття через застуду. Джейн погодилася й вирішила віднести листа до поштової скриньки в Ґеї, щоб пройтися морозного дня. Вона залишила Адель біля каміна з восковою лялькою та книжкою з малюнками, попрощалася з нею і вирушила в дорогу.
Зимова дорога була безлюдна й тиха. Джейн спинилася на перелазі, звідки бачила Торнфілд-хол унизу, а згодом побачила місяць над селом. У тиші спершу долинали лише віддалені звуки струмків, але їх перебили тупіт копит і металевий брязкіт. Джейн згадала дитячі оповіді про духа Ґітраша, який нібито з’являвся в подобі тварини.
На дорогу вискочив великий чорно-білий собака, а за ним з’явилися кінь і вершник. Джейн вирішила, що це звичайний подорожній, а не казковий дух, і пішла далі. Невдовзі кінь посковзнувся на льоду й упав разом із вершником. Собака загавкав і підбіг до Джейн, яка повернулася допомогти незнайомцеві.
Чоловік зміг підвестися, але травмував ногу. Він спершу грубо відмовився від допомоги, однак Джейн наполягла, що не залишить його самого на відлюдній дорозі. Вона запропонувала покликати когось із Торнфілда чи Ґея. Незнайомець відповів, що перелому немає, але нога вивихнута, і попросив допомогти йому дістатися до коня.
Під місячним світлом Джейн розгледіла чоловіка середнього зросту, широкоплечого, смаглявого, із суворими рисами й сердитим поглядом. Коли він запитав, хто вона і звідки, Джейн сказала, що працює гувернанткою в Торнфілд-холі. Чоловік поцікавився, чи живе там містер Рочестер і де той перебуває; Джейн відповіла, що ніколи його не бачила й не знає, де він.
Джейн не змогла спіймати полохливого коня, тож незнайомець сперся на її плече й сам дістався до нього. Він підвів коня, сів у сідло, попросив подати нагайку й наказав Джейн поспішати до Ґея та повертатися додому. Чоловік поїхав із собакою, а Джейн продовжила шлях, відчуваючи радість від того, що її допомога комусь знадобилася.
Після повернення Джейн побачила в кімнаті місіс Фейрфакс того самого собаку. Лі повідомила, що пес прибіг за господарем, а містер Рочестер щойно приїхав і впав із коня, вивихнувши ногу. Джейн зрозуміла, що саме з ним зустрілася на дорозі. Місіс Фейрфакс додала, що лікар Картер уже прийшов оглянути хазяїна; Джейн піднялася до своєї кімнати переодягнутися.
Персонажі
Цитати
Кажуть, що людину повинно вдовольняти спокійне життя, але це не так: їй потрібна діяльність, і, якщо її позбавлено цього, вона її собі придумує. Мільйони людей приречені на ще одноманітніше існування...
Жінки взагалі вважаються спокійними, проте жінки відчувають так само, як і чоловіки, вони мають ту саму потребу виявляти свої здібності і шукають поля діяльності так само, як і їхні побратими чоловіки
Пригода собі як пригода: в ній я не добачала для себе нічого знаменного, ні романтичного, ні цікавого, проте вона позначила якоюсь одміною одну годину мого одноманітного життя.