Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 13
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Після вивиху лікар наказав містерові Рочестеру рано лягти спати. Наступного ранку він довго не виходив донизу, а з’явившись, відразу взявся до справ: його чекали управитель і орендарі. Через прихід господаря Торнфілд-хол пожвавився, і Джейн відчула, що тепер дім їй подобається більше.
Бібліотеку віддали під приймальню, тож Джейн перенесла книжки до кімнати нагорі й облаштувала там клас для себе та Аделі. Дівчинка не могла зосередитися на уроках: вона сподівалася побачити Рочестера і чекала на подарунок, який той, за її словами, привіз із Мілкота.
Адель розповіла, що Рочестер запитував про її гувернантку й описав її як худеньку бліду дівчину. Джейн із ученицею провели день у кімнаті, бо надворі здійнявся вітер і пішов сніг. Коли стемніло, Джейн дозволила Аделі спуститися вниз, а сама лишилася біля каміна.
Місіс Фейрфакс запросила Джейн та Адель на чай до вітальні. Вона порадила Джейн переодягнутися, і та вдягла свою найкращу чорну шовкову сукню та брошку, подаровану міс Темпл. Джейн ніяковіла через офіційне запрошення й трималася за місіс Фейрфакс, коли вони заходили до вітальні.
Там Рочестер лежав на канапі з ногою на подушці; поруч були Адель і собака Пілот. Джейн упізнала в ньому подорожнього, якому допомогла напередодні. Вона помітила його суворі риси, міцну статуру й похмурий вигляд. Рочестер привітав її холодно, а Джейн вирішила, що така поведінка не зобов’язує її до світської люб’язності.
За чаєм Адель спитала, чи є в Рочестеровій валізі подарунок для Джейн. Той відповів різко й запитав, чи вона любить подарунки. Джейн сказала, що подарунки бувають різні, а сама вона не заслужила на особливу увагу. Рочестер визнав, що вона добре попрацювала з Адель, і Джейн подякувала за похвалу, назвавши її достатньою винагородою для вчительки.
Після чаю Рочестер почав розпитувати Джейн про її життя. Вона розповіла, що вісім років навчалася в Ловуді, не мала батьків, рідні чи дому, а роботу в Торнфілді знайшла через оголошення. На прохання Рочестера вона пояснила, що не любила директора школи, містера Броклгерста, який морив учениць голодом, обтяжував їх проповідями й змушував носити коротке волосся.
Рочестер поцікавився, чого Джейн навчилася в Ловуді, і наказав їй зіграти на роялі. Прослухавши її гру, він визнав, що вона грає лише трохи. Потім він попросив принести малюнки, які Адель показувала йому раніше, і попередив, що сам оцінить, чи справді їх створила Джейн.
Рочестер уважно розглянув акварелі й вибрав три аркуші. На першому були штормове море, затоплена щогла з бакланом і тіло потопельниці; на другому — загадкова жіноча постать, що поставала над пагорбом у світлі Вечірньої Зорі; на третьому — велетенська голова біля айсберга під північним сяйвом. Джейн пояснила, що створила ці образи у своїй уяві, хоча її рука не змогла повністю передати задум.
Рочестер запитав, чи була Джейн щаслива, коли малювала, і вона відповіла, що робота приносила їй велику радість. Вона також розповіла, що довго працювала над картинами під час канікул і була незадоволена розривом між уявним образом та результатом. Рочестер похвалив своєрідність малюнків, відзначивши, що в них відчуваються вітер і незвичайні образи.
Коли стало пізно, Рочестер відіслав Адель спати, а Джейн, місіс Фейрфакс і дівчинка залишили вітальню. Джейн зауважила, що господар видається їй примхливим і крутим на вдачу. Місіс Фейрфакс відповіла, що до його манер можна звикнути, а його поведінку частково пояснюють болісні думки та родинні клопоти.
Місіс Фейрфакс розповіла, що Рочестер успадкував Торнфілд після смерті старшого брата Роланда. За її словами, батько й Роланд колись домовилися поставити Едварда в складне становище, яке мало забезпечити йому багатство; пережиті страждання призвели до розриву з родиною. Джейн хотіла дізнатися більше, але місіс Фейрфакс не знала подробиць або не бажала їх розкривати, тож Джейн припинила розпитування.
Персонажі
Цитати
Він уже більше не був безмовний, як церква: через кожні одну або дві години чувся стук у двері або дзвінок, часто в холі хтось ходив, знизу долинали чужі голоси...
Мені потрібен час, сер, щоб подумати, перше ніж дати вам задовільну відповідь. Подарунки бувають всякі, отже, треба ще поміркувати, перше ніж висловлювати якусь думку.
Я не мала ніякої іншої роботи, адже були канікули, тож сиділа над ними зранку й до обіду, від обіду до вечора — довгі літні дні ще дужче мене підохочували сидіти.
Старий містер Рочестер і містер Роланд, домовившись між собою, поставили містера Едварда у важке становище, яке, однак, давало тому багатство. Подробиць я й досі не знаю, проте його душа не витерпіла наготованих йому страждань.