Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 14
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Упродовж кількох днів Джейн рідко бачила містера Рочестера: він приймав гостей, їздив верхи й повертався пізно. Їхні випадкові зустрічі були то холодними, то привітними, але Джейн не пов’язувала його мінливість зі своїм ставленням до неї.
Якось Рочестер запросив до маєтку гостей і попросив принести папку Джейн, щоб показати її малюнки. Гості поїхали на збори до Мілкота, а господар залишився вдома через холодну дощову погоду.
Після їхнього від’їзду Рочестер звелів Джейн спуститися разом з Адель. Дівчинка відразу помітила на столі свою довгоочікувану коробку з подарунками й захоплено почала її розпаковувати.
Рочестер насмішкувато попросив Адель не турбувати його розповідями про речі з коробки, а Джейн запросив сісти поруч. Щоб дівчинка мала слухачку, він покликав місіс Фейрфакс, яка охоче розглядала з нею дрібнички.
Коли в кімнаті стихло, Джейн уважно роздивлялася Рочестера. Він помітив її погляд і прямо спитав, чи вважає вона його гарним. Джейн несподівано відповіла «ні», а згодом зауважила, що зовнішність не визначає, чи є людина доброю.
Рочестер розповів, що колись був чуйним, але пережиті нещастя зробили його черствим. Він запитав, чи може ще стати людиною, якою хотів би бути. Джейн не знала, що відповісти, і засумнівалася, що здатна зрозуміти його заплутані слова.
Рочестер пояснив, що покликав її для відвертої розмови, і запропонував говорити про будь-що. Спершу Джейн мовчала, бо не хотіла говорити заради самого говоріння. Коли він перепросив і визнав, що його прохання прозвучало нахабно, вона погодилася підтримати бесіду.
Вони обговорили, чи дають Рочестерові вік і життєвий досвід право бути владним. Джейн відповіла, що самі ці переваги не зобов’язують її коритися. Вона охоче приймала його невимушеність, але не погоджувалася б на зухвалість навіть за гроші.
Рочестер оцінив її прямоту й визнав, що сам має багато вад. Він сказав, що зійшов на хибний шлях у двадцять років і досі не виправився. Джейн, на його думку, мала чисте сумління й незаплямовані спогади, яким він заздрив.
Рочестер пояснив, що його розчарували обставини й він піддався відчаю, а тепер не може засуджувати чужі гріхи, не визнаючи власних. Він назвав докори сумління отрутою життя. Джейн нагадала, що виправлення може стати ліками, а далі попередила його не шукати радості в нових спокусах.
Рочестер заперечив, що його потяг до нової радості може бути не спокусою, а натхненням. Джейн запідозрила в цьому небезпеку й сказала, що його схвильований вигляд видає недобрий намір. Він оголосив, що прийняв у серце невидимого «мандрівника», а потім заявив, що встановлює для себе новий закон поведінки. Джейн застерегла, що грішники не можуть самі проголошувати власні рішення безпомилково правильними.
Джейн хотіла відвести Адель спати, але Рочестер попросив її зачекати й розповів, що дівчинка переодягається в рожеву сукню. Адель вийшла в ошатному вбранні, потанцювала перед ним і подякувала за подарунок. Рочестер пригадав, що її мати, Селіна Варан, колись так само танцювала, щоб отримати від нього гроші; він сказав, що виховує Адель, зокрема, як спокуту за власні гріхи.
Персонажі
Цитати
Не думаю, сер, що ви маєте право наказувати мені тільки тому, що старші за мене, чи тому, що побачили більше світу, ніж я. Претендуючи на такі переваги, ви повинні враховувати...
Я певна, сер, що ніколи не переплутаю невимушеність із зухвальством: перше мені до вподоби, на друге не погодиться жодна вільнонароджена істота — навіть за гроші.
За свій вік я зробив чимало поганих вчинків, та й саме моє життя, коли оглянутись на нього, таке, що мої кпини й догани на адресу ближніх однаково торкаються мене самого.
А мені здається, якби ви доклали зусиль, то ще б змогли стати іншим — гідним власної поваги. І якщо ви від цього дня дбатимете про чистоту своїх думок і вчинків...