Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 15

Матеріал з Wikisum
Цей переказ створено за допомогою штучного інтелекту. Він ще не пройшов редакторської перевірки й може містити помилки.
🌙
Джейн Ейр. Розділ 15
Джейн рятує Рочестера з палаючої кімнати
1847
Короткий зміст розділу
із серії «Джейн Ейр»
Оригінал читається за 26 хвилин
Мікропереказ
Рочестер розповів Джейн про зраду Селіни Варане та порятунок Адель. Уночі Джейн загасила пожежу в його кімнаті, а він подякував їй і попросив зберегти таємницю.

Короткий зміст розділу

Під час прогулянки садом Рочестер розповів Джейн про Адель і її матір, французьку балерину Селіну Варане. Колись він був закоханий у Селіну, вірив у її почуття й щедро забезпечував її: найняв будинок, придбав екіпаж і дарував коштовності та розкішний одяг.

Одного вечора Рочестер несподівано застав Селіну з іншим чоловіком — молодим віконтом, офіцером і його знайомим. Він підглянув за ними з балкона й почув, як вони глузували з нього. Селіна висміювала його зовнішність, хоча раніше вихваляла її, і це остаточно зруйнувало його кохання.

Рочестер увійшов до кімнати, оголосив, що більше не утримуватиме Селіну, і дав їй гроші на від'їзд. Наступного ранку він зустрівся з віконтом і поранив його пострілом. Пізніше Селіна залишила Адель і виїхала до Італії з музикантом або співаком.

Рочестер не був певен, що Адель його донька, але, почувши, що дитину покинули, забрав її з Парижа до Торнфілда. Він пояснив, що не вважає себе зобов'язаним утримувати дівчинку, однак Джейн відповіла, що Адель не винна у вчинках батьків і потребує її турботи.

Розповідь про минуле перервалася, коли Рочестер побачив Торнфілд і згадав про власне нещастя. Він запевнив себе, що любитиме маєток і подолає перешкоди на шляху до щастя, хоча його слова й поведінка видавали внутрішню боротьбу.

Після цього Рочестер продовжив історію зради Селіни. Він сказав, що, побачивши її супутника, одразу втратив до неї почуття. Джейн здивувалася його відвертості, а він пояснив, що довіряє її розважливості й сподівається, що вона, можливо, допоможе йому змінитися.

Завершивши розповідь, Рочестер повідомив, що прихистив Адель після того, як її мати покинула її. Джейн залишилася прихильною до дівчинки й того вечора провела з нею час. Вона співчувала Адель, хоч помічала її легковажність і не знаходила в її зовнішності схожості з Рочестером.

Джейн розмірковувала про те, чому Рочестер так бурхливо відреагував на вигляд Торнфілда та чи збирається він невдовзі поїхати. Вона усвідомлювала, що її ставлення до нього змінилося: їхні розмови приносили їй радість, а його присутність стала для неї дорогою.

Водночас Джейн бачила й недоліки Рочестера: гордість, різкість і суворість до підлеглих. Вона припускала, що його вдачу зіпсували пережиті обставини, і співчувала йому. Та перед сном її знову непокоїли дивні слова Рочестера про випробування, які загрожували його щастю в Торнфілді.

Уночі Джейн почула незрозуміле бурмотіння, а згодом — тихий, моторошний сміх біля дверей. Хтось пройшов коридором до сходів на третій поверх. Джейн подумала про Ґрейс Пул, але згодом відчула запах диму й побачила в галереї сизу імлу.

Двері до кімнати Рочестера були відчинені, а ліжко охопило полум'я. Він міцно спав, не реагуючи на крики Джейн. Вона вилила на ліжко воду з глека й таза, а потім принесла воду зі своєї кімнати й урешті загасила пожежу.

Рочестер прокинувся в мокрій кімнаті та вислухав розповідь Джейн про сміх, кроки й вогонь. Він не захотів будити інших, наказав їй чекати й сам вирушив на третій поверх. Повернувшись, сказав, що з'ясував обставини, і попросив її нікому не розповідати про пригоду.

Перед тим як Джейн пішла, Рочестер подякував їй і визнав, що вона врятувала йому життя. Він узяв її за руку й назвав особливою людиною, до якої не відчуває тягаря вдячності. Джейн повернулася до кімнати схвильована: радісна надія змішалася в ній із тривогою, а заснути вона вже не змогла.

Персонажі

🪶
Джейн Ейр — оповідачка, молода жінка й гувернантка Адель, розважлива, співчутлива та самостійна; рятує Рочестера з пожежі й дедалі більше до нього прив'язується.
🏰
Едвард Рочестер — дорослий чоловік, господар Торнфілда, похмурий, гордий і часом різкий; колишній коханець Селіни, опікун Адель і довірений співрозмовник Джейн.
🎀
Адель — маленька дівчинка, вихованка Джейн і донька Селіни; можливо, донька Рочестера, жвава та схильна до пустощів, але прив'язана до своєї гувернантки.
🎭
Селіна Варане — доросла французька балерина, колишня коханка Рочестера й мати Адель; приймала його подарунки, зрадила йому та згодом покинула дитину.
🎖️
Віконт — молодий офіцер і гульвіса, коханець Селіни; глузував із Рочестера й був поранений ним під час дуелі.

Цитати

Ви гадаєте, що все життя минає спокійно, як досі минала ваша юність. Пливучи з зав'язаними очима й заткнутими вухами, ви не бачите гострих порогів, що ними наїжився потік...

Я буду його любити, — відповів я. — І посмію любити». І дотримаю свого слова, — додав він похмуро. — Я здолаю всі перешкоди до щастя й добра, так, добра!

Адель не відповідає ні за гріхи своєї матері, ані за ваші. Я й так увесь час опікуюсь нею, а тепер, дізнавшись, що вона, в певному розумінні, сирота...

Ви врятували мені життя; мені приємно, що саме вам я так багато завдячую. Більше я нічого не скажу. І я б нікого більше не потерпів у такій ролі, але ви, Джейн, — то зовсім інша річ.

За основу переказу взято переклад Петра Соколовського (Київ: Дніпро, 1971).