Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 19
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Джейн зайшла до бібліотеки й побачила біля каміна жінку в червоному плащі та крислатому капелюсі. Незнайомка назвалася ворожкою й запропонувала прочитати долю. Джейн не вірила ворожінню, але спокійно відповідала на її запитання.
Ворожка сказала, що Джейн самотня, нещасна й не наважується зробити крок назустріч можливому щастю. Джейн заперечила, що такі слова підходять багатьом самотнім людям. Та жінка наполягала: доля Джейн особлива, а щастя вже близько, хоча сама Джейн може його оминути.
За шилінг ворожка взялася роздивлятися долоню, але заявила, що доля написана не на руці, а на обличчі. Вона розпитувала Джейн про її думки й надії. Джейн сказала, що хоче заощадити гроші та відкрити школу, а не покладається на мрії про романтичне майбутнє.
Ворожка згадала, що Джейн спостерігає за гостями Торнфілда, і запитала, чи помічала вона особливу увагу між окремими людьми. Джейн відповіла, що бачить, як гості залицяються одне до одного, але такі історії її не захоплюють. Тоді незнайомка перевела розмову на містера Рочестера.
Жінка нагадала про чутки щодо одруження Рочестера з міс Інґрем. Джейн визнала, що чула про це, і сказала, що пара, найімовірніше, буде щасливою. Ворожка натомість припустила, що міс Інґрем цікавлять передусім статки Рочестера, і що вона може обрати багатшого нареченого.
Потім ворожка довго вдивлялася в обличчя Джейн і описувала її очі, уста та чоло. Вона говорила про здатність Джейн відчувати й прагнути щастя, але водночас зберігати самоповагу, керувати пристрастями розумом і не поступатися сумлінням заради любові.
Її слова дедалі більше нагадували Джейн власні думки. Коли жінка наказала їй іти, Джейн помітила знайомий перстень на її руці й запідозрила, що перед нею не ворожка. Незнайомка зняла капелюх і хустку: під маскуванням був містер Рочестер.
Джейн дорікнула Рочестерові за містифікацію. Вона пояснила, що підозрювала в циганці Ґрейс Пул, але не його самого. Рочестер попросив її розповісти, що роблять гості, а Джейн повідомила, що до маєтку приїхав чоловік на ім’я Мейсон із Ямайки.
Почувши це ім’я, Рочестер зблід і втратив самовладання. Він повторював, що новина вразила його, та сперся на Джейн і попросив її підтримати. Джейн запропонувала допомогу й запевнила, що готова зробити для нього все, що зможе.
Рочестер попросив принести вина й перевірити, чи Мейсон вечеряє з гостями. У їдальні Джейн побачила, що товариство весело розмовляє, а Мейсон стоїть біля каміна й спілкується з полковником та місіс Дент. Вона принесла Рочестерові вино й повідомила, що всі, зокрема Мейсон, здаються веселими.
Рочестер запитав Джейн, чи покинула б вона його, якби інші гості засудили його або відвернулися. Вона відповіла, що залишилася б і спробувала втішити його, бо вважає його гідним своєї прихильності. Після цього Рочестер попросив покликати Мейсона до бібліотеки.
Джейн передала Мейсонові запрошення й пішла до своєї спальні. Пізніше вона почула, як Рочестер весело провів гостя до його кімнати. Це заспокоїло її, і невдовзі вона заснула.
Персонажі
Цитати
Вам холодно, бо ви самотні і нема кому зігріти вам серце. Ви слабі, бо ще не зазнали найсолодшого почуття, найкращого і найвищого, яке дане людям.
Мій маленький друже, — мовив він, — як би я хотів опинитися з вами одною десь на безлюдному острові, де б усі страхи, турботи й бридкі спогади покинули мене.
— А якби вони прокляли вас за це? — Навряд чи я б знала про їх анафему, а коли б і знала, то мені було б це байдуже.
Я знаю, що доля відсипала вам свою міру щастя. Я знала це, ще поки сюди прийшла. Наготувала й відклала вбік. Я сама бачила, як вона відкладала. І тепер все залежить від вас — простягти руку й взяти його.