Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 17
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Містер Рочестер уже понад два тижні не повертався до Торнфілда й не надсилав звісток. Джейн болісно сприймала його відсутність, але нагадувала собі, що вона лише гувернантка, а він — її господар, і намагалася придушити кохання, яке вважала безнадійним. Вона навіть уявляла, як шукатиме нову роботу, якщо доведеться залишити маєток.
Місіс Фейрфакс отримала листа, у якому Рочестер повідомляв, що повернеться за три дні разом із численними гостями. Він наказав приготувати найкращі кімнати й найняти додаткових працівників. У Торнфілді почалося велике прибирання та приготування до прийому, а Адель раділа метушні й нагоді побачити гостей.
Під час підготовки Джейн знову помітила Грейс Пул, яка виходила з замкнених кімнат на третьому поверсі. Служниця Лі розповіла іншій працівниці, що Грейс отримувала надзвичайно високу платню та відкладала гроші в банку. Розмова урвалася, щойно Лі побачила Джейн, і та зрозуміла, що мешканці маєтку приховували від неї якусь таємницю.
У четвер гості нарешті прибули. Рочестер їхав верхи поруч із молодою Бланш Інґрем, а за ними прямували дві карети. Джейн із класної кімнати спостерігала за приїздом і не виходила до товариства. Вона допомогла Аделі повечеряти, поки слуги були зайняті, а згодом вони слухали музику й співи з вітальні.
Наступного дня гості оглядали околиці. Джейн помітила, що Рочестер знову тримався поруч із Бланш. Місіс Фейрфакс повідомила, що господар запросив Джейн і Адель до вітальні того вечора. Джейн погодилася прийти, хоча не хотіла з’являтися перед незнайомим товариством.
Перед вечерею Джейн одягла свою найкращу сукню, а Адель вбралася в рожевий атлас і прикрасилася трояндою. Вони прийшли до вітальні, коли та ще була порожня. Джейн обрала місце біля вікна, а Адель чекала на гостей, схвильована урочистістю події.
До кімнати увійшли вісім жінок. Джейн звернула увагу на місіс Ештон і її дочок, леді Лін, лагідну місіс Дент та леді Інґрем із дочками. Бланш була високою, вродливою й упевненою в собі, але її вираз обличчя та манери здавалися Джейн гордовитими й іронічними. Вона вміло грала на роялі, співала й говорила французькою.
Адель привітала дам і швидко завоювала їхню увагу своєю жвавістю. Частина гостей поставилася до неї тепло, хоча Бланш глузливо назвала її лялькою. Коли до вітальні приєдналися чоловіки, Джейн чекала на появу Рочестера й намагалася зосередитися на рукоділлі, але не могла не стежити за ним.
Рочестер сів далеко від Джейн і спілкувався з гостями. Вона згадала їхню близькість під час попередньої зустрічі й відчула, що тепер між ними лежить прірва. Попри це, Джейн милувалася ним і вважала його привабливішим за інших чоловіків. Вона визнала перед собою, що кохає його, хоча мусить приховувати почуття й не плекати надії на взаємність.
Бланш розпитувала Рочестера про Адель і його гувернантку. Вона та її мати зневажливо говорили про гувернанток, а Бланш розповідала, як у дитинстві з братом знущалася зі своїх наставниць. Рочестер не дивився на Джейн, хоча та сиділа за шторою й чула розмову.
Згодом Бланш змінила тему, заговорила про чоловіків, яких вважала нудними, і заявила, що хотіла б мати сильного й відважного чоловіка, який не змагався б із нею за увагу. Вона попросила Рочестера співати, заграла йому акомпанемент, а його потужний голос змусив Джейн затриматися у вітальні довше, ніж вона збиралася.
Коли пісня скінчилася, Джейн непомітно вийшла, але в коридорі зустріла Рочестера. Він запитав, чому вона не підійшла до нього, помітив її блідість і сльозу на щоці та хотів дізнатися причину смутку. Джейн заперечила, що засмучена, і сказала, що втомилася.
Рочестер наказав Джейн щовечора приходити до вітальні, поки в Торнфілді гостюватиме товариство. Перед тим як піти, він почав звертатися до неї лагідно, але затнувся й обірвав фразу. Джейн залишилася з невисловленими почуттями, а його незавершене звертання натякнуло на близькість, яку він не наважився показати відкрито.
Персонажі
Цитати
Тебе не єднає з господарем Торнфілда нічого, крім служби, за яку тобі платять гроші: ти вчиш його вихованку і, коли до тебе за це ставляться з пошаною і вдячністю, то цього й слід чекати
Я не хотіла його любити: читач знає, з яким болем я викорінювала в своїй душі перші парості цього кохання. Та досить було мені подивитися на нього, як вони знову проросли й буйно зазеленіли!
Я знаю, я мушу приховувати їх, мушу вбити всяку надію й не повинна забувати, що він не може мене кохати. Бо, коли я кажу, що між нами багато спільного, то це не означає, що я можу так впливати на інших і так зачаровувати
Тільки пам'ятайте, що поки в моєму домі гості, я хочу, щоб ви щовечора приходили до вітальні. Це моє бажання, і будьте ласкаві, не знехтуйте ним. А тепер ідіть і пришліть Софі по Адель. На добраніч, моя…