Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 18
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Торнфілд-хол змінився після приїзду численних гостей: у домі запанували рух і гамір, а колишня самотність відійшла на другий план. Джейн помічала, як товариство розважається, і водночас залишалася осторонь його світського життя.
Одного вечора гості влаштували шаради. Слуги підготували сцену, а містер Рочестер зібрав виконавців. Він запропонував роль Джейн, але вона відмовилася. Міс Інґрем назвала її надто нетямущою для гри, і Джейн мусила спостерігати за виставою серед глядачів.
У першій сцені Рочестер і міс Інґрем зобразили шлюбну церемонію. Полковник Дент відгадав слово «наречена». Після цього Рочестер жартома сказав Інґрем, що вона його дружина, бо їх щойно повінчали перед свідками; вона засміялася й зашарілася.
У другій сцені міс Інґрем зіграла Ревеку, а Рочестер — Елеазара: він подарував їй прикраси після того, як вона дала йому води. Відгадники не змогли назвати слово. У третій сцені Рочестер постав у ролі в’язня в похмурій кімнаті, і полковник Дент відгадав «Брайдвел».
Після вистави Джейн спостерігала, як Рочестер і міс Інґрем спілкувалися й сиділи поруч. Вона вже любила господаря, тому його байдужість до неї та близькість до іншої жінки завдавали їй болю. Вона, однак, не вважала це ревнощами до Інґрем.
Джейн пояснювала це тим, що за зовнішньою красою та вихованістю Інґрем бачила брак доброти, щирості й розуму. Вона згадувала, як та зневажливо поводилася з Адель. Джейн також помічала, що Рочестер уважно придивлявся до майбутньої нареченої та, здається, розпізнавав її вади.
Джейн припускала, що Рочестер збирався одружитися з Інґрем через її походження та світські зв’язки, а не через кохання. Її мучила думка, що та не зможе завоювати його серце, хоча Джейн уявляла, як могла б це зробити жінка, здатна любити його щиро й розуміти.
Вона визнавала, що спершу здивувалася намірам господаря, але згодом стала поблажливіше ставитися до нього та його вдачі. Її й далі тривожив загадковий вираз його очей, проте тепер вона хотіла зрозуміти його, а не боялася. Тим часом інші гості розмовляли, грали й слухали музику.
Коли Рочестер поїхав у справах до Мілкота, товариство занудьгувало. Через дощ гості відклали прогулянку до табору циган. Увечері карета зупинилася біля дому, і присутні спершу подумали, що повернувся господар, але з неї вийшов незнайомець.
Приїжджий назвався містером Мейсоном і сказав, що є давнім другом Рочестера. Джейн помітила його блідо-жовте обличчя, неживий погляд і слабку поставу. З розмови вона зрозуміла, що він нещодавно прибув з Вест-Індії, де колись познайомився з Рочестером.
Тим часом слуга повідомив, що до дому прийшла циганка-ворожка й наполягає, щоб її впустили. Спершу леді Інґрем вимагала прогнати її, але молоді гості захотіли розваги, а Бланш Інґрем вирішила першою піти до ворожки й поговорити з нею наодинці.
Повернувшись, Інґрем заявила, що перед нею була звичайна жебрачка, та її похмурість і мовчання наштовхнули Джейн на думку, що передбачення її розчарувало. Інші молоді жінки теж побували в бібліотеці й повернулися налякані, запевняючи, що ворожка знала про них багато подробиць.
Слуга повідомив Джейн, що ворожка наполягає на зустрічі з останньою незаміжньою жінкою в кімнаті. Джейн погодилася піти сама й відмовилася від пропозиції слуги чекати поруч. Вона не боялася, але дуже хотіла почути, що скаже їй загадкова гостя.
Персонажі
Цитати
Все це не могло остудити або розвіяти любов, але його було цілком досить, щоб довести мене до розпачу. І досить — гадатиме читач — щоб збудити ревнощі
Міс Інґрем була справді дуже показна, однак їй бракувало природності: була вона й гарна, й освіту здобула блискучу, та розум мала убогий, а серце — черстве.
Я бачила, що він думає побратися з нею з причин родинних або з розрахунку, через те, що її знатність і зв'язки в світі підходять йому, але я знала, що він не віддав їй своєї любові
Якби вона його любила, то не дарувала б йому так щедро своїх усміхів, не кидала б на нього таких палких поглядів, не прибирала б таких млосних поз