Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 34
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Перед Різдвом Джейн завершила роботу в Мортонській школі. Вона попрощалася з ученицями, подарувала їм гостинці й пообіцяла щотижня приходити навчати їх. Сент Джон похвалив її за користь для дітей, але Джейн пояснила, що прагне розвивати й власні здібності.
Джейн вирішила забрати служницю Анну до Мургауса й підготувати будинок до повернення Діани та Мері. Вона радо взялася прибирати, лагодити оселю, розставляти меблі та готувати святкові страви. Сент Джон сумнівався, що домашні справи надовго її задовольнять, і наполягав, що їй потрібна велика життєва мета.
Джейн оновила кімнати, зберігши знайомі сестрам меблі й речі, пов’язані з минулим. Коли Діана й Мері приїхали, вони зраділи затишку та тепло зустріли Джейн. Сент Джон привітав сестер стримано, після чого усамітнився. Джейн помітила, що йому чужі бурхливі почуття та звичайні домашні радощі.
Під час свят до Сент Джона покликали до вмираючої жінки, яка жила далеко за болотами. Попри пізню годину, негоду й застереження Анни, він вирушив до неї та повернувся після опівночі. Виконавши обов’язок, він почувався спокійніше. Наступні різдвяні дні сестри й Джейн провели у веселих розмовах і відпочинку.
Діана запитала, чи змінилися плани брата від’їхати до Індії, і він підтвердив, що вирушить наступного року. Мері згадала Розамунду Олівер, але Сент Джон рівним голосом повідомив, що вона виходить заміж за містера Ґренбі. Він назвав цю новину завершенням своєї боротьби й перемогою.
Коли родина повернулася до звичних занять, Джейн учила німецьку, а Сент Джон опановував гіндустані для місіонерської праці. Він попросив Джейн стати його ученицею, бо вважав її старанною та витривалою. Вона погодилася, хоча з часом його похвали, вимоги й суворий вплив почали обмежувати її звичну жвавість.
Джейн дедалі виразніше відчувала, що Сент Джон хоче змінити її відповідно до власних уявлень. Він вимагав від неї серйозності й витривалості, а після зауваження Діани почав цілувати її на прощання. Джейн сприймала цей жест не як вияв кохання, а як знак посилення його влади над нею.
Попри нове родинне життя, Джейн не забула містера Рочестера й хотіла дізнатися, що з ним сталося. Вона запитала про нього містера Бріґґса, а згодом двічі написала місіс Фейрфакс, однак відповіді не отримала. Минали місяці, надія згасала, і Джейн дедалі сильніше журилася через невідомість.
Коли Джейн засмутила нова звістка від Бріґґса, Сент Джон повів її на прогулянку. В ущелині він розповів, що за півтора місяця вирушить до Індії. Він назвав місіонерську працю своїм покликанням і запевняв, що здібні люди мають відгукнутися на Божий заклик.
Сент Джон прямо запропонував Джейн поїхати з ним як помічниця й товаришка, а також заявив, що вона призначена стати дружиною місіонера. Джейн попросила не примушувати її до такого рішення: вона не відчувала покликання й боялася, що не витримає праці та клімату Індії. Він відповів, що бачив її здібності, самовідданість і силу волі.
Джейн зрозуміла, що готова служити місіонерській справі, але не може погодитися на шлюб без кохання. Вона сказала, що поїде до Індії лише як вільна супутниця, а не як дружина. Сент Джон відкинув цю умову: на його думку, спільна праця вимагала церковно освяченого шлюбу й цілковитої відданості.
Джейн відмовилася зректися власних почуттів заради його плану. Сент Джон наполягав, що шлюб зрештою породить потрібне почуття, і попереджав: відмова означатиме відмову від шляху, відкритого Богом. Джейн назвала його уявлення про кохання неприйнятним, а він відступився лише тимчасово й дав їй час подумати.
Увечері Джейн вийшла за Сент Джоном, щоб побажати йому на добраніч і потиснути руку. Він відповів стримано й холодно, заперечивши, що ображений, але не запропонував теплого примирення. Джейн залишилася засмученою його байдужістю, не змінивши рішення не виходити за нього заміж.
Персонажі
Цитати
Я з подивом глянула на нього. — Сент Джоне, — відказала я, — негарно так говорити. Я налагодилась бути щасливою, мов та королева, а ви намагаєтесь посіяти в моїй душі неспокій. Нащо?
Ви створені для праці, а не для кохання. Ви повинні бути — і будете — дружиною місіонера. Ви будете моєю. Я хочу взяти вас не задля свого задоволення, а задля служіння своєму володареві.
Я готова віддати вам, як місіонерові, всю свою силу, — а вам саме це й потрібно, — тільки не себе: для вас важливе зерня, а я ніби та лушпайка, в якій воно сховане. Вона для вас зайва, і я прибережу її для себе.
Коли ж ви відмовитесь одружитись зі мною, то назавжди обмежитесь вузькою стежкою себелюбного добробуту й безпросвітного животіння. Та глядіть не опиніться серед тих, що, заперечивши саму віру, стали гіршими від невірних!