Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 9
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Навесні умови в Ловуді стали здаватися легшими. Морози відступили, шкільний сад зазеленів і вкрився квітами, а тепла погода дозволила дівчатам частіше гуляти. Джейн милувалася лісистими пагорбами й струмком, які взимку поставали суворими й похмурими.
За привабливими краєвидами приховувалася небезпека: вогка долина сприяла поширенню хвороб. Навесні в переповненому притулку спалахнув тиф. Із вісімдесяти учениць занедужали сорок п’ять, заняття припинилися, а школа перетворилася на шпиталь.
Через хворобу та смерть у Ловуді панували страх і горе. Міс Темпл невтомно доглядала за хворими, а частину учениць забрали родичі. Деякі дівчата померли вдома, інші — у школі; їх ховали тихо, щоб стримати пошесть.
Дівчата, які залишилися здоровими, отримали більше свободи й гуляли околицями майже без нагляду. Містер Броклґерст і його родина не з’являлися в школі, а нова економка годувала вихованок щедріше. Джейн часто брала їжу до лісу й обідала там.
Улюбленим місцем Джейн став камінь посеред струмка. Вона сиділа там із новою подругою, Мері Ен Вілсон, старшою за неї дівчинкою, яка любила розповідати історії. Джейн подобалося слухати її, однак вона не забула про свою глибшу прихильність до Елен Бернс.
Джейн давно не бачила Елен і помилково вважала її сухоти легкою недугою. Елен не лежала в тифозному лазареті, а міс Темпл іноді виводила її до саду. Джейн могла спостерігати за подругою лише здалеку й не знала, наскільки тяжким був її стан.
На початку червня Джейн допізна гуляла з Мері Ен і повернулася до школи, коли вже зійшов місяць. У саду вона почула, що лікаря містера Бейтса викликали до когось із хворих. Милуючись вечірньою красою, Джейн уперше гостро подумала про смерть і засумнівалася, що розуміє, що чекає людину після життя.
Доглядальниця повідомила Джейн, що Елен дуже погано й, за словами лікаря, їй залишилося недовго. Джейн зрозуміла, що подруга вмирає, і попросила дозволу побачити її. Доглядальниця не дозволила, тож Джейн повернулася до спальні, але не змогла заснути.
Близько одинадцятої Джейн потайки вийшла з кімнати й дісталася покою міс Темпл, де лежала Елен. Там вона знайшла подругу в дитячому ліжку, а доглядальницю — заснулою в кріслі. Елен була бліда й виснажена, але спокійно впізнала Джейн.
Джейн поцілувала Елен і запитала, чи та їде додому. Елен пояснила, що вирушає до свого останнього дому. Коли Джейн засмутилася, Елен заспокоїла її й попросила лягти поруч, бо в дівчинки змерзли ноги. Вони обійнялися й говорили пошепки.
Елен сказала, що не боїться смерті, бо вірить у Бога й майбутнє життя. Вона просила Джейн не побиватися, пояснювала, що її хвороба не завдає сильного болю, і зізналася, що покладається на Божу доброту. Джейн запитала, чи зустрінуться вони знову, і Елен запевнила її, що так.
Елен заснула, тримаючи Джейн біля себе. На світанку міс Темпл знайшла Джейн у ліжку подруги, але Елен уже померла. Джейн спала, притулившись до її плеча. Елен поховали на кладовищі в Броклбріджі; спершу на могилі був лише трав’яний горбок, а згодом поставили мармурову плиту зі словом Resurgam.
Персонажі
Цитати
Я певна, що є майбутнє життя, я вірю, що Бог добрий, тож я без страху віддаю йому мою безсмертну душу. Бог — мій отець, Бог — мій друг, я його люблю і вірю, що й він мене любить.
Я відчувала тільки одну-єдину точку опори — сучасне, все інше здавалося мені безформним туманом і бездонною прірвою, і я здригнулась від страху, що можу заточитися й полетіти в цей хаос.
У Ловуді загніздилася страшна хвороба і частенько туди навідувалася смерть, в його стінах панували горе і страх, у кімнатах та коридорах пахло лікарнею, і в повітрі носилися смертоносні міазми
Я дуже щаслива, Джейн. І коли ти почуєш, що я вмерла, то не побивайся: нема за чим. Всі колись повмираємо, а моя хвороба не болісна, вона підточує мої сили лагідно, поволі. Я спокійна.