Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 29
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Після виснаження й поневірянь Джейн три дні майже нерухомо лежала в маленькій кімнаті. Вона чула розмови довкола, але не могла говорити чи рухатися. Її доглядала служниця Анна, а сестри Діана й Мері навідувалися та співчували незнайомці.
Сестри обговорювали її злиденний вигляд, чисту й добре пошиту одежу та освічену мову. Вони не підозрювали Джейн у поганих намірах і не шкодували, що прихистили її. Це поступово заспокоювало хвору.
Містер Сент Джон лише раз оглянув Джейн і пояснив, що її заціпеніння спричинила тривала перевтома, а не окрема хвороба. Він вважав, що їй потрібен спокій. Також він зауважив, що вона розумна, але непоказна, чим засмутив Діану.
На четвертий день Джейн змогла підвестися й поїсти. Її речі випрали, висушили та привели до ладу. Попри слабкість, вона одяглася, спустилася до кухні й побачила там Анну, яка спершу залишалася холодною, але запропонувала їй місце біля вогню.
Анна запитала, чи жебракувала Джейн. Та заперечила, пояснивши, що відсутність дому й грошей не робить людину жебрачкою. Вона розповіла, що вчилася в пансіоні та раніше заробляла. Джейн допомогла чистити аґрус і розпитала про садибу та її мешканців.
Джейн дізналася, що садиба належала родині Ріверсів, а Сент Джон був парафіяльним священиком і гостював у сестер. Вона дорікнула Анні за упередженість до бідних і за те, що та не пустила її до оселі в негоду. Анна пояснила, що боялася за дітей, визнала свою помилку, і Джейн її пробачила.
Анна розповіла про родину: батько помер нещодавно, мати — давно, а діти вирізнялися любов’ю до книжок і навчання. Сестри працювали гувернантками, бо батько втратив гроші й не міг забезпечити їх посагом. Діана й Мері любили рідні місця й добре ладнали між собою.
Коли сестри повернулися з прогулянки, Діана подбала, щоб Джейн не перевтомлювалася, і повела її з кухні до вітальні. Там Джейн залишилася зі Сент Джоном. Вона помітила його високий зріст, класичні риси, блакитні очі й біляве волосся, а також холодну, напружену манеру триматися.
За чаєм Сент Джон розпитав Джейн про її рідних і минуле. Вона пояснила, що не має ні сім’ї, ні дому, а їй незабаром виповниться дев’ятнадцять. Згадка про шлюб викликала в неї болісне хвилювання. На запитання про останнє місце проживання вона не відповіла, бо боялася викрити таємницю.
Джейн сказала, що потребує роботи, аби утримувати себе, і розповіла частину свого життя. Вона була сиротою, дочкою священика, навчалася в Ловудському притулку для сиріт, де згодом працювала вчителькою, а потім стала гувернанткою. Останнє місце вона мусила залишити через небезпечні обставини, про які не могла розповісти.
Джейн пояснила, що втекла поспіхом, забула свій клуночок у диліжансі й опинилася в незнайомому краї без речей та грошей. Дві ночі вона провела просто неба, майже не їла й урешті дісталася до оселі Ріверсів на межі виснаження. Вона подякувала Сент Джону й сестрам за прихисток, назвавшись Джейн Еліот, але відмовилася відкрити справжнє ім’я.
Діана й Мері запропонували Джейн залишитися, поки вона не одужає. Сент Джон погодився допомогти їй знайти роботу, хоча попередив, що його можливості обмежені. Джейн була готова працювати швачкою, служницею чи нянькою. Після тривалої розмови вона втомилася й пішла відпочити, а Сент Джон повернувся до читання.
Персонажі
Цитати
Деякі найкращі люди, що жили колись на світі, були такі самі убогі, як і я, отож якщо ви християнка, то не повинні вважати бідність за злочин.
ви і ваші сестри зробили мені велику послугу, — найбільшу, яку людина може зробити своєму ближньому: ви мене врятували вашою великодушною гостинністю від смерті.
Я сирота, дочка священика. Мої батьки повмирали, коли я була зовсім маленька, і я їх не пам'ятаю. Я виховувалась як бідна родичка, вчилась у доброчинному закладі.
Я її потребую і шукатиму доти, сер, доки якась справді добра людина допоможе мені знайти роботу, яку я зможу виконувати, щоб заробити бодай на найнеобхідніше для життя.