Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 33
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Після відходу Сент Джона в долині всю ніч і наступного дня лютувала хуртовина. Джейн зачинила віконниці, захистила двері від снігу й читала біля каміна, аж поки у двері не постукав Сент Джон.
Він прийшов крізь глибокі замети, пояснивши, що хотів поговорити після своїх мовчазних книг і дізнатися продовження Джейнової історії. Спершу вони обмінялися кількома короткими репліками про його здоров’я, листи від сестер і школу.
Потім Сент Джон вирішив сам розповісти історію жінки, яку шукав повірник Бріґс. Двадцять років тому бідний вікарій одружився з дочкою багатія всупереч волі її родичів. Молодята невдовзі померли, залишивши доньку-сироту.
Дівчинку виховувала її тітка, місіс Рід із Ґейтсхеда, а згодом віддала до Ловудської школи. Там сирота стала вчителькою, після чого влаштувалася гувернанткою до містера Рочестера. Джейн зрозуміла, що Сент Джон розповідає її власне життя.
Він згадав, що Рочестер освідчився гувернантці, але перед весіллям виявилося, що він уже має живу дружину. Після цього гувернантка зникла. Бріґс розшукував її через оголошення та листа до Сент Джона, але відповіла йому лише Аліса Фейрфакс.
Джейн стривожилася долею Рочестера й розпитала, що з ним сталося. Сент Джон сказав, що не має про нього звісток, і нарешті показав клаптик паперу з ім’ям «Джейн Ейр», написаним її рукою. Так він зрозумів, що Джейн Еліот і розшукувана спадкоємиця — одна людина.
Бріґс шукав Джейн, щоб повідомити про смерть її дядька, містера Джона Ейра, який жив на Мадейрі. Той заповів їй усе своє майно. Джейн довідалася, що успадкувала двадцять тисяч фунтів, і спершу була приголомшена сумою та звісткою про смерть єдиного відомого їй родича.
Сент Джон пояснив, що його мати була сестрою Джейнового батька, а померлий дядько був спільним родичем. Отже, Діана, Мері й Сент Джон виявилися Джейновими двоюрідними братом і сестрами. Джейн радісно прийняла новину, бо вперше знайшла близьких родичів і можливість мати справжню родину.
Вона вирішила поділити двадцять тисяч фунтів порівну між чотирма кузенами: кожен мав отримати по п’ять тисяч. Джейн вважала, що ця сума дасть усім достаток, а поділ буде справедливішим за одноосібне володіння всією спадщиною.
Сент Джон спершу заперечував: за законом усе майно належало Джейн, а її рішення, на його думку, було поспішним. Вона наполягла, що прагне не тільки справедливості, а й родинної близькості, і попросила його прийняти її як сестру.
Сент Джон погодився вважати Джейн своєю сестрою та сказав, що їй знайдеться місце в його серці поруч із Діаною й Мері. Джейн підтвердила, що залишиться вчителькою в школі, доки він не знайде їй заміну, а потім попросила його йти додому.
Згодом Джейн домоглася свого: після розгляду справи містером Олівером і досвідченим юристом спадщину оформили як чотири рівні частини. Джейн, Сент Джон, Діана й Мері отримали достатні кошти для життя.
Персонажі
Цитати
Ніхто не скаче, не кричить "ура!", дізнавшись, що дістав багатство: людина одразу починає думати про обов'язки та про всякі справи, вона вдоволена, але водночас і неабияк стурбована.
В мене ніколи не було свого дому, у мене ніколи не було братів і сестер. Я хочу і повинна мати їх тепер. Може, ви не хочете прийняти мене до родини й назвати сестрою?
Моє рішення, — сказала я, — однаково пов'язане з серцем і з совістю; доведеться потурати своєму серцю, бо я так рідко мала для цього нагоду. Хоч би як ви відмагалися...
Оце воістину багатство! Душевне багатство, скарбниця чистих щирих почувань! Оце справді дар, щирий, життєдайний, радісний, не те, що важке золото...