Джейн Ейр (Бронте)/Розділ 28
із серії «Джейн Ейр»
Короткий зміст розділу
Через два дні після від’їзду Джейн візник висадив її на перехресті Віткрос, бо вона вичерпала гроші. Вона виявила, що залишила клунок у диліжансі, тож не мала ні речей, ні коштів. Самотня й налякана, Джейн зійшла з дороги та сховалася серед вересу.
Увечері вона знайшла місце під скелею, з’їла залишок булочки з чорницями й заночувала просто неба. Думки про містера Рочестера завдавали їй болю. Вона молилася за нього під зоряним небом і втішала себе вірою, що Бог його не покине.
Наступного ранку Джейн прокинулася виснаженою й голодною. Вона розуміла, що не може жити на пустищі, і вирушила до людей, хоч не мала ані грошей, ані надії на допомогу. Почувши церковний дзвін, вона дісталася села й побачила там звичайне життя та працю.
У крамниці Джейн запитала, чи знайдеться робота для неї, а потім спробувала запропонувати хустку або рукавички в обмін на хліб. Крамарка відмовилася. Джейн також не змогла отримати роботу в мешканки охайного будинку, до якої звернулася по допомогу.
Джейн дізналася, що місцевий священик поїхав на похорон батька й повернеться не скоро. Вона не наважилася просити допомоги в економки та знову прийшла до крамниці, але крамарка й цього разу не дала їй хліба. Пізніше фермер подав їй скибку хліба, яку вона з’їла біля дороги.
Наступного дня, коли йшов дощ, Джейн продовжувала шукати роботу й отримувала відмови. Вона попросила в маленької дівчинки залишки каші, призначені свині, і з’їла їх. До вечора Джейн майже втратила сили, не мала притулку й боялася, що не переживе ще однієї ночі просто неба.
На пустищі Джейн помітила віддалений вогник і, попри втому та дощ, рушила до нього. Двічі впавши в болоті, вона все ж дісталася до стежки, хвіртки й будинку, звідки пробивалося світло. Через низьке віконце вона побачила літню жінку та двох молодих сестер, які сиділи біля вогню й читали книжки.
Дівчата, Діана й Мері, були в жалобі за батьком. Вони вивчали німецьку мову, сподіваючись згодом заробляти викладанням. Літню жінку звали Анна. Із розмови Джейн дізналася, що брат сестер, Сент Джон, мав повернутися додому того вечора.
Джейн постукала й попросила впустити її, дати хліба та дозволити переночувати в хліві. Анна запідозрила в ній волоцюгу й відмовилася пустити до хати, запропонувавши лише пенні. Джейн благала не зачиняти дверей, але служниця відштовхнула її та замкнулася.
Коли Джейн упала на порозі, повернувся Сент Джон. Він чув розмову й наказав Анні впустити незнайомку. Побачивши, наскільки вона виснажена й змерзла, Сент Джон, Діана та Мері посадили її біля вогню й нагодували молоком із хлібом.
На запитання про ім’я Джейн відповіла, що її звуть Джейн Еліот, приховавши справжні обставини. Вона не змогла розповісти про минуле й попросила не розпитувати її, бо була надто слабка. Діана запевнила, що не прожене її, а Сент Джон дозволив залишитися, доки сестри обговорять, як їй допомогти.
Невдовзі Джейн допомогли піднятися до кімнати, зняли з неї мокрий одяг і поклали в тепле сухе ліжко. Вона подякувала Богові за порятунок і заснула.
Персонажі
Цитати
Ніщо не єднає мене з людською громадою, жодна спокуса чи надія не вабить мене до людських істот — ніхто з них, забачивши мене, не подумає про мене ласкаво і не виявить до мене співчуття.
Однак життя з усіма його вимогами, стражданнями й обов'язками все ще належало мені. Я мусила нести його тягар, вдовольняти його потреби, терпіти його страждання, виконувати його обов'язки.
Я знаю, я вірю, що містер Рочестер живий, до того ж померти з голоду чи з холоду — це така лиха доля, якій природа не може скоритися без боротьби. О провидіння, підтримай мене ще трохи! Допоможи, вкажи путь
Якби я навіть була бездомною заблудлою собакою, і то б ви, я знаю, не вигнали мене у таку ніч з господи, тож я справді цього не боюсь.