Джури козака Швайки (Рутківський)
Стислий переказ
Україна, кінець XV століття. Козак-розвідник Пилип Швайка тікає від татарського переслідування. Поранений, він дістається до Воронівки, де знайомиться з хлопцями Грициком і Саньком.
Хлопці потрапляють у неприємності, коли Грицик обманює пана Кобильського, налякавши його вигаданим татарським нападом. Рятуючись від покарання, вони тікають з села. Під час подорожі їх рятує Швайка, який бере їх під свою опіку.
Швайка приводить хлопців на Кам'яний острів до козаків. Там вони викривають зрадника Тишкевича, який служить і татарам, і пану Кобильському. Тишкевич поширює чутки, що Швайка — татарський вивідник.
Санько потрапляє до діда Кудьми, який навчає його ворожбитства. Грицик стає джурою Швайки і вивчає татарську мову. Козаки на чолі з Вирвизубом і дідом Кібчиком будують укріплення на Кам'яниці, де успішно відбивають татарський напад.
Раніше татарам давали відсіч біля свого дому. Та й то не завжди. А тепер дали відкоша у його ж таки, татарському, степу. От-от, і дід Кібчик таке балака. А ще, знаєте, що він каже? Це, каже, тільки початок. Після цього всі відчайдухи зі всієї України до плавнів дніпрових підуть.
Швайка потрапляє в полон до Кобильського, але дід Кудьма, видавши себе за переяславського старосту, визволяє його. Після смерті діда Кудьми Санько приєднується до Швайки. Козаки розбивають татарське військо Саїд-мурзи в плавнях. Наприкінці Швайка з джурами вирушає на Хортицю, щоб заснувати там козацьку Січ.
Детальний переказ за частинами
Поділ частин на розділи є редакційним.
Частина 1. Втеча з рідного дому
Загрози Воронівці та початок подорожі
Березень 1487 року. Поранений козак Швайка намагався втекти від татарської погоні на своєму коні Вітрику. Він відволік на себе увагу ворожого загону біля Ворскли, щоб попередити українські села про набіг. Гафур-ага, сивий татарин зі шрамом, прагнув захопити Швайку живим, щоб жорстоко покарати за зухвалість. Татари вважали, що Швайка може перекидатися на вовка.
Лети, Вітрику, - знеможено прохрипів вершник. - Тепер або пан, або пропав… Ця фраза передає відчайдушне становище козака, який, поранений, намагається врятуватися від переслідування, покладаючись на свого вірного коня.
У селі Воронівка дванадцятирічний Санько нудьгував, стережучи курчат. Він мріяв про свободу, як у свого друга Грицика, який пас панські телиці. Санько мав таємну здібність – міг подумки віддавати накази людям і тваринам. Раптом з'явився Грицик і повідомив, що хлопці йдуть козакувати.
Дід Кібчик, родич Санька, пояснив, що козак – це вільна людина. Хлопці побігли до старого городища, де біля річки Іржавиці зібралися воронівці, щоб провести козаків. Грицик просив Левка Заярного взяти його з собою, але той відмовив, вважаючи хлопця замалим. Дід Кібчик порадив козакам шукати на Кам'яному острові Байлемового Василя.
По-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. А нинішні… швидше від кози пішли. Обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує.
Втеча Грицика і Санька від небезпеки
Грицик розповів Санькові, що бачив щось дивне на Сидірковому подвір'ї – чи то коня, чи то людину, потім почув гарчання і побачив блискавку. Хлопці вирішили, що це могли бути вовкулаки. Вони пішли на Сидіркове подвір'я, щоб перевірити свої здогадки, але заснули під час чатування.
Тим часом пан Кобильський, староста канівський, намагався переконати Швайку стежити за іншими козаками, але той відмовився, вважаючи це зрадою. Кобильський наказав своєму слузі Тишкевичу вбити Швайку, але козак уникнув засідки.
Негарне це діло, пане. Одна справа - стежити за татарами, і зовсім інша - за своїм братом. І потім - пан переяславський староста дозволяє козакувати всім, хто того забажає.
Пан Кобильський приїхав до Воронівки і наказав забрати майно та хлопців, що не пішли козакувати, щоб ті боронили його від татар. Коли слуги пана почали грабувати село, Грицик і Санько вигадали хитрість – закричали, що йдуть татари. Челядники з паном втекли, а селяни сміялися. Проте дід Кібчик застеріг, що пан повернеться і помститься.
Виживання у пущі та таємничі зустрічі
Слуги пана Кобильського повернулися і хотіли схопити хлопців. Грицик і Санько сховалися за спиною бугая Петрика, але один з челядників погнався за ними. Петрик напав на нього, вбивши його коня. Хлопці втекли до яру. Мати Санька наказала їм тікати, бо слуги пана обіцяли їх вбити.
Хлопці переховувалися між городами, а потім вирішили йти до Сторожового дуба, з якого видно околиці. Вночі їх налякала дика кішка, що лізла на дуб. Санько подумки попросив її не лізти далі, і вона послухалася. Згодом повз дуб проїхав невідомий вершник. На світанку хлопці знайшли під дубом зброю – ножі, луки та сагайдаки зі стрілами.
Хлопці вирушили до Кам'яного острова. Дорогою вони провалилися в медову яму, їх покусали бджоли. Потім вони побачили вовка і вирішили зробити пліт, щоб пливти Дніпром. Другого дня плавання вони почули розмову людей на човнах, які планували пограбування.
Причаливши до берега, хлопці побачили, як четверо вершників, переодягнених у татарський одяг, напали на рудого Мацика. Коли Мацик почав дивно свистіти, з очеретів вискочив вовк і напав на коня одного з нападників. Хлопці втекли, налякані вовком-вовкулакою.
Згодом вони стали свідками погоні татар за вершником на рудому коні, який сховався в озері. Грицик, лізучи на вербу, провалився в дупло і зустрів там людину, яка назвалася Пилипом. Він знав про пригоди хлопців і допоміг їм уникнути полону, врятувавши від татар.
Частина 2. На Козацьких островах
Прибуття до козацького табору та зрадник Тишкевич
Під вечір Швайка, Грицик і Санько вирушили вглиб дніпровських плавнів. Швайка подав сигнал, і з острова відповіли. Їх зустрів Байлемів Василь, який впізнав хлопців, хоча раніше не був з ними знайомий. Він неохоче погодився залишити їх на острові, попередивши про небезпеку татарських набігів.
На острові хлопці дізналися, що Пилип насправді був Швайкою, якого боялися татари. Вони також зустріли Мацика, якого нещодавно бачили в полоні. Вночі Грицик помітив у воді голову, що пливла до острова. Він подумав, що це пес, але з води вийшов величезний вовк Барвінок – друг і помічник Швайки.
Санько згадав, що один з нападників на Мацика був Тишкевич, який цвикав зубом. Швайка дізнався, що Тишкевич розпускає чутки про його співпрацю з татарами. Дорослі козаки вирушили стежити за переправою татар з полоненими через річку Псел, залишивши хлопців на острові з Барвінком.
Хлопці досліджували острів, коли побачили два човни, що пливли до них. У передньому човні вони впізнали Тишкевича. Хлопці сховали його човен в очереті, а коли Тишкевич зайшов до куреня, Грицик підійшов до нього і запитав, що той робить. Тишкевич намагався прикинутися знайомим дядька Грицика, але хлопці не повірили йому і зв'язали.
Погоня степом та здібності Санька
Коли повернулися товариші Тишкевича, Грицик обманув їх, сказавши, що козаки спіймали злодія і відвезли його до Швайки. Супутники Тишкевича втекли. Коли повернулися козаки, в'язень назвався Семеном Задорожним з Байбузівки і заперечував, що він Тишкевич. Козаки не знали, що робити, бо ніхто не бачив Тишкевича в обличчя.
Під час вечері в'язень втік. Козаки кинулися навздогін, але втратили його слід. Швайка з Мациком повернулися і, дізнавшись про втечу, Швайка погнався за втікачем у степ. Грицик і Санько, всупереч забороні, поїхали за ним.
Тишкевич прямував до татарського стану, де палали багаття. Швайка розумів, що татари зловлять Тишкевича і вишлють погоню. Він хвилювався за хлопців, чиї коні були зморені. Швайка підкликав Вітрика, виїхав на пагорб, щоб татари його побачили, і дав хлопцям команду зіскочити з коней. Він відправив Вітрика з кіньми хлопців до діда Кудьми, а сам сховав хлопців у вимоїні під кущем.
Татари кинулися в погоню за кіньми. На пагорб виїхали Тишкевич та Іслам-бек. Швайка хотів убити їх, але не міг, бо з ним були хлопці. Іслам-бек наказав Тишкевичу викурити козаків з плавнів. Тишкевич з загоном вирушив до плавнів, а Швайка з хлопцями шукав нове укриття.
Коли татари почали прочісувати місцевість, до схованки наблизився старий татарин. Санько подумки умовляв його не бачити їх. Татарин раптово задер голову до неба і пройшов повз. Швайка був вражений здібностями Санька, але хлопцеві стало зле, його почала лихоманити.
Нові союзники та вороги у плавнях
Тишкевич, розлючений невдачею, їхав степом, розмірковуючи про своє скрутне становище. До пана Кобильського повертатися з порожніми руками було небезпечно, а з татарами він посварився. Він планував грабувати самотніх здобичників у плавнях, щоб відновити довіру Кобильського.
Раптово Тишкевича збили з коня. Нападником виявився Демко, колишній слуга Кобильського, відомий як Дурна Сила. Демко розповів, що втік від татар, коли ті переправлялися через річку. Тишкевич вирішив використати Демка у своїх цілях і переконав його, що за викуп потрібно заплатити, запропонувавши затриматися в плавнях, щоб заробити гроші на хутрі.
Тишкевич і Демко вирушили до плавнів, де зустріли русявого хлопця Янька Верховодку. Тишкевич сказав, щоб Янько остерігався Швайки, і той повірив, що вони друзі. Наступного дня Тишкевич повернувся збуджений і веселий, сказавши, що хутро тепер їхнє. Він пояснив відсутність Янька тим, що той зловив великого осетра.
Тим часом Швайка з хлопцями дісталися до хворого Санька. Швайка ніс його на руках, а той марив дивними речами. Вони йшли в протилежний від Дніпра бік, ховаючись вдень у байраках. Нарешті вони дійшли до Жовтої балки, де Швайка видобув трохи води. Згодом він зустрів старого товариша, пастуха Рашита, який допоміг Санькові.
Швайка розповів хлопцям, що Рашит допоміг йому втекти з полону, коли його з матір'ю потягли в степ. Матір Швайки вбили, а Рашитова мати взяла його до себе. Хлопці дізналися, що Швайка з Воронівки і що розвалини – це його хата.
Розслідування зради та козацькі плани
Швайка з хлопцями досягли плавнів, де їх зустрів Штефан Вирвизуб та його козаки. Вирвизуб розповів, що по плавнях ходять плітки, ніби Швайка запродався ординцям. Двоє людей розпитували про Швайку, щоб розквитатися з ним за нібито продаж їхніх побратимів татарам.
Демко, повертаючись до Воронівки, побачив свого діда Кібчика, який розмовляв з сивобородим незнайомцем. Демко не витримав і вигукнув, що він не в полоні, а втік і повернувся. Дід Кібчик спочатку зрадів поверненню онука, але потім запідозрив недобре, коли дізнався про хутро та обіцянку Демка чекати на Тишкевича.
Сивобородий дід Кудьма назвав Тишкевича темною людиною з багатьма гріхами. Раптово з'явилися Швайка з Барвінком. Демко, охоплений гнівом, накинувся на Швайку, звинувачуючи його в тому, що він татарський вивідник. Грицик заступився за Швайку, звинувативши Демка та Тишкевича у зраді.
Якби це були татари, Швайка ні миті не гаявся б. Навіть звідсіля, не з'являючись їм на очі, можна було б покласти усіх п'ятьох. Проте перед ним були не татари. Свої, єдинокровні брати чатували на нього.
Швайка дізнався, що саме Тишкевич розпустив чутки про його співпрацю з татарами. Дід Кібчик вирішив повернути хутро туди, де його взято, і вирушив у дорогу разом з Демком. Швайка порадив їм звернутися до Вирвизуба, розповісти йому все і передати коней.
Дід Кудьма попросив хлопців заплющити очі і розслабитися, щоб побачити, що їх найбільше схвилювало. Санько побачив Тишкевича біля закруту до Воронівки, а Грицик – шматок м'яса у Швайчиній торбині. Дід Кудьма дивувався здібностям Санька і застерігав їх від чужих вух.
Як виросту, буду козаком, - мовив Грицик. - Але не таким, як наші воронівські... Ні, я буду такий, як Микола Сом. Чи навіть Вирвизуб… А найбільше я хотів би бути таким, як Швайка.
Частина 3. Джури вирушають у дорогу
Боротьба у Вовкулацькому куті та битва на Камяниці
Санько жив у діда Кудьми, вчився читати старослов'янською, ворожінню, лікуванню та травам. Дід Кудьма був старий і поранений, він казав, що йому треба дожити до весни, щоб передати Санькові найголовніше. Дід вчив Санька грамоти, щоб той міг читати звістки від Швайки.
Одного дня до них прибіг Барвінок з вісткою від Швайки: «Татари відійшли у степ. Кам'яниця наша. Приходьте до печер». Дід Кудьма та Санько вирушили в дорогу під час хуртовини, щоб ніхто не побачив їхніх слідів. У печерах вони зустріли Швайку, Грицика та інших козаків. Санько отримав від діда Кібчика подарунок – новий кожушок, чоботи, шапку та шаблю.
Швайка розповів про битву на Кам'яниці, де козаки дали відсіч татарам у їхньому ж степу. Дід Кібчик привів Вирвизуба до місця, де береги сходилися найближче, і запропонував використовувати Кам'яницю для оборони від татар. Козаки видовбували землянки, випасали коней, стежили за степом і викочували на вершину Кам'яниці важкі брили.
Полон Швайки та порятунок від Кобильського
Грицик засмутився, бо Швайка не хотів брати його з собою. Грицик нагадав про обов'язки джури, але Швайка пояснив, що Кобильський досі має на них зуб. Тим часом Кобильський, у розмові з Тишкевичем, обговорював змову з Тахір-беєм, який обіцяв не чіпати Переяслав, якщо Кобильський не попередить про небезпеку.
Швайка прийшов до Кобильського, щоб повідомити про плани ординців напасти на Переяславщину. Кобильський подякував за інформацію, але сам вийшов з кімнати. До кімнати увірвалися челядники і напали на Швайку. Зв'язаного Швайку звинуватили у зраді та служінні татарам.
Барвінок прибіг до діда Кудьми і потягнув його в бік Канівців. Дід Кудьма здогадався, що з Пилипом щось трапилось. Він з Остапом, Саньком та Грициком вирушили до Кобильського. Дід Кудьма навіяв усім, що він – переяславський староста. Кобильський вийшов на ґанок, і «староста» вимагав показати Швайку.
Страшні речі ви розказуєте, діду, - нарешті подав він голос. - Де ж тоді правда на світі, кому вірити?
- Собі, - відказав дід Кудьма. - Ніхто тебе не оборонить від тої сарани. Сам маєш боронитися. Зі своїм товариством.
Підготовка до протистояння з татарською ордою
Після смерті діда Кудьми Санько приєднався до Швайки. Швайка вирішив спочатку відвідати Воронівку, щоб набрати козаків. У Воронівці їх зустрічали як героїв, адже вважали загиблими. Швайка розповідав про подвиги діда Кібчика, і багато хто хотів приєднатися до козаків. До них приєдналися хлопці з Михайлівки та Канівців.
Зараз я відійду… нічого дитячі сили… переливати в дірявий міх… Бережи хлопців, Пилипку, ідіть за пороги… по Дніпру… а я молитиму за вас Бога…
Під вечір вони зустріли Мацика з товаришами, які також прямували до Вирвизуба. Через чотири дні подорожі козаки наблизилися до Кам'яниці. Бобровий острів виявився великим, з куренями, дубами та очеретами. На острові кипіло життя: козаки ловили рибу, в'ялили її, готували їжу. Дід Кібчик наглядав за приготуванням їжі, а Вирвизуб випробовував новоприбулих.
Швайка з Горихвостом, Кандибою, Коломійцем і Грициком вирушили в розвідку. Санько засмутився, що Швайка не взяв його з собою в розвідку за татарський кордон. Швайка пояснив, що відповідає за Санька перед пам'яттю діда Кудьми, і це небезпечна справа.
Слухай, Саньку, та запам'ятовуй добре. Бо більше ні від кого вже такого не почуєш. А колись перекажеш і дітям своїм... Що з мене взяти? Нічого. А от коли наші вісті не дійдуть, куди треба, - тоді можуть загинути тисячі невинних.
Велика битва та рішення вирушати далі
Більше тижня козаки не мали звісток від Швайки та його загону. На восьмий день з'явилися дими, що свідчили про наближення татар. Грицик повідомив, що татари пішли за Сулу, перекривши козакам дорогу до Дніпра. Швайка відтягував татар на себе, щоб дати змогу іншим дістатися до острова.
Дід Кібчик закликав до розумних дій, пропонуючи підстерегти татар на зворотному шляху. Козаки дві ночі добиралися до Вербової балки, де їх зустрів Швайка. Він показав улоговину, де Саїд-мурза зазвичай зупиняється, щоб поділити здобич. Козаки вирішили діяти за планом Швайки, довіряючи його досвіду.
Татари, повертаючись після нападу, везли ясир та награбоване майно. Козаки чекали, поки татари заснуть. Грицик і Санько пішли за Мациком, щоб допомогти полоненим. Санько заворожив вартового, і Грицик передав ножі полоненим. Козаки приманили коней, Швайка зняв вартових на пагорбі, і Вирвизуб дав сигнал до нападу.
Справа не в гілці, - відказав на те дід Кібчик. - Вогонь був готовий спалахнути, от що! А березова гілка чи соснова - один біс... Ти що - не бачиш, що Україна не сьогодні-завтра готова спалахнути, як оце багаття?
Серед бранців була мати Санька, Мокрина. Козаки відправили жінок з худобою до Сули. Саїд-мурза, жадаючи помсти, зібрав п'ять тисяч воїнів і напав на плавні. Козаки влаштували засідку, і битва була жорстокою. Багато козаків загинуло, але татари зазнали поразки і відступили.
Після битви дід Кібчик мріяв про хатку неподалік, де він житиме з Мокриною, а козаки приходитимуть на вареники. Швайка вважав, що треба придивитися до Хортиці, де плавні не гірші, а татар видно здалеку. Дід Кібчик згадав, що предки завжди зупинялися на Хортиці, коли йшли на турків.
Швайка збирався в дорогу і брав з собою джур. Він вважав, що хлопці моторні, тямущі і схожі на татарчат, тому не привертатимуть уваги. Швайка планував вирушити на Хортицю, а потім до Хаджибея, щоб дізнатися, чим живе тамтешній люд. Козаки дивилися їм услід, поки вони не зникли за могилою.