Дитя-Зірка (Вайлд)
Стислий переказ
Зимового вечора двоє бідних дроворубів знайшли в лісі дитину, яка впала з неба у золотому плащі. Один забрав малюка додому і виростив разом зі своїми дітьми. Назвали його Хлопчик-Зірка.
Краса зробила Хлопчика-Зірку гордим і жорстоким. Він зневажав інших дітей, мучив слабких і вбогих. Коли через 10 років його справжня бідна мати знайшла сина, хлопець грубо прогнав її. Відразу після цього його краса зникла: всі стали бачити в ньому жахливу потвору з бородавками та лускою.
Хлопець розкаявся і три роки марно шукав матір, терплячи знущання людей та кару за колишню жорстокість. Потім він став рабом лихого чаклуна, що вимагав від нього три золоті злитки. Двічі знайшовши їх, хлопець дав золото прокаженому жебраку, який просив допомоги, а на третій раз знов пожалів жебрака, попри страшні погрози смерті.
Після цього проказа відпала — він повернув свою вроду та став принцем. У цей час побачивши у натовпі матір, він впав до її ніг, промовивши:
"Мамо, я зневажив тебе в час гордині. Прости ж мене в час мого приниження! Мамо, ти бачила від мене тільки ненависть, та подаруй мені свою любов. Я зрікся тебе, мамо. Прийми своє дитя!"
Його мати та прокажений виявились Королевою та Королем. Хлопчик-Зірка став справедливим і добрим правителем, проте через три роки страждання ослабили його, і він помер.
Детальний переказ
Поділ на розділи — редакторський.
Знахідка двох дроворубів у зимовому лісі
Одного морозного зимового вечора два бідні дроворуби поверталися додому через сосновий ліс. Навколо було дуже холодно, сніг укривав землю, а тварини й птахи скаржилися на погоду. Вовк звинувачував у всьому Уряд, голуби романтично називали сніг весільним вбранням Землі, а Дятел філософськи зауважував, що просто зараз дуже холодно.
Дроворуби продовжували свій шлях, долаючи труднощі зимової дороги. Коли вони вже наближалися до села, з неба впала яскрава зірка і зникла у верболозі неподалік. Дроворуби побігли туди, сподіваючись знайти золото. Замість скарбу вони виявили згорнутий золотий плащ, а в ньому – маленьке дитя, що мирно спало.
"У домі, де є жорстоке серце, завжди буде холодно, — відповів чоловік. Жінка промовчала і присунулася ближче до печі."
Зростання та жорстокість Хлопчика-Зірки
Один із дроворубів вирішив забрати дитину додому, незважаючи на власні злидні. Його дружина спочатку була проти, але згодом змилостивилася і прийняла малюка. Вони сховали золотий плащ і бурштинове намисто, що були при дитині, у скриню.
Хлопчик-Зірка ріс надзвичайно вродливим – з білою шкірою, золотистими кучерями та очима, схожими на фіалки. Однак його краса зробила його жорстоким і гордовитим. Він зневажав дітей дроворуба та інших селян, вважаючи себе шляхетного походження.
"Але така краса лише зробила його жорстоким. Він виріс гордим, злим та себелюбним. Дітей Дроворуба, та й усіх інших дітей він зневажав, кажучи, що всі вони низького роду, а він має шляхетне походження, бо він — Зоряне Дитя."
Хлопчик-Зірка був жорстоким до всіх слабших – знущався з жебраків, калік, сліпців, кидав у них каміння і проганяв із села. Він також мучив тварин і любив лише свою вроду, годинами милуючись своїм відображенням у воді. Ні дорікання дроворуба та його дружини, ні повчання священика не впливали на нього.
Зустріч із матірю та перетворення на потвору
Одного дня сільською вулицею проходила бідна жебрачка. Хлопчик-Зірка кинув у неї камінь і засміявся. Дроворуб побачив це і дав йому ляпаса, докоряючи за жорстокість. Тоді хлопець зухвало відповів, що не є його сином і не повинен його слухатися. Дроворуб розповів, як знайшов його в лісі десять років тому.
Почувши це, жебрачка скрикнула і знепритомніла. Коли вона отямилася, то запитала про золотий плащ і бурштинове намисто. Побачивши ці речі, жінка заплакала від радості й сказала, що це її син, якого вона шукала по всьому світу.
Але Хлопчик-Зірка відмовився визнати її своєю матір'ю, бо вона була потворною жебрачкою. Він прогнав її, не поцілувавши навіть на прощання. Коли жінка пішла, хлопець повернувся до своїх товаришів, але вони з жахом відсахнулися від нього – його обличчя стало схожим на жаб'яче, а тіло вкрилося лускою, як у гадюки.
Пошуки злитка білого золота та перше випробування
Зрозумівши, що це покарання за його гріх, Хлопчик-Зірка вирішив шукати свою матір, щоб вимолити прощення. Три роки він блукав світом, але ніде не знаходив її. Люди скрізь відвертались від нього через його потворність.
"Три роки він блукав світом, не знаходячи в людей ні любові, ні доброти, ні милосердя, бо це був той світ, який він сам створив для себе в роки своєї жорстокої гордині."
Нарешті він прийшов до одного міста, але стражники не пустили його. Проте їхній командир вирішив продати хлопця в рабство. Його купив старий чаклун, який наказав йому знайти в лісі три золоті злитки – з білого, жовтого та червоного золота.
Першого дня Хлопчик-Зірка мав знайти білий злиток. Він шукав його цілий день, але безуспішно. Вже повертаючись, він почув крик болю і звільнив Зайця з пастки. На знак вдячності Заєць показав йому, де знаходиться білий злиток.
Випробування жовтим і червоним золотом
Біля міської брами Хлопчик-Зірка зустрів прокаженого, який благав його про милостиню. Хлопець віддав йому злиток, хоч і знав, що чаклун покарає його. Так і сталося – чаклун жорстоко побив його і не дав ні їжі, ні води.
Наступного дня історія повторилася – Хлопчик-Зірка мав знайти жовтий злиток. Знову Заєць допоміг йому, показавши злиток на дні ставка. І знову хлопець віддав його прокаженому, за що був жорстоко покараний чаклуном.
На третій день Хлопчик-Зірка мав знайти червоний злиток, інакше чаклун погрожував убити його. Заєць знову допоміг йому, показавши злиток у печері. Хлопець, попри страх смерті, втретє віддав золото прокаженому.
"Мабуть, тобі воно потрібне більше, — мовив він. — Ось, візьми. І серце його стислося від розпачу, бо він знав, яка лиха доля чекає на нього."
Воззєднання з батьками та коротке правління
Але коли Хлопчик-Зірка увійшов до міста, сталося диво – стражники вклонилися йому, а люди вітали його як свого володаря. Єпископ із почтом вийшов йому назустріч і сказав, що він – їхній законний правитель, син їхнього Короля.
Хлопчик-Зірка поглянув на своє відображення в щиті і побачив, що його врода повернулася, але в очах з'явився новий вираз. Він відмовився прийняти корону, поки не знайде свою матір і не вимолить у неї прощення.
"Я відрікся від своєї матері, прогнав її геть, я був гордий і жорстокий до неї. Тепер я обійду хоч весь світ, а знайду її, бо доти не матиму спокою."
І тут він побачив у натовпі бідну жебрачку – свою матір. Хлопчик-Зірка кинувся до неї, впав на коліна і омив сльозами її зранені ноги. Поруч стояв прокажений, якому він віддавав золото. Хлопець благав їх обох про прощення.
Раптом жебрачка і прокажений перетворилися на Короля і Королеву – його справжніх батьків. Вони обняли сина і повели до палацу. Хлопчик-Зірка став правителем міста і правив справедливо та милосердно. Він прогнав злого чаклуна, щедро обдарував дроворуба з родиною і завжди захищав слабких і знедолених. Але його правління тривало недовго – через три роки він помер, а його наступник виявився жорстоким.