Запропаща грамота (Гоголь)
Стислий переказ
Україна, часи гетьманщини. Дід оповідача, письменний козак, отримав від гетьмана доручення доставити грамоту цариці. Дорогою на ярмарку в Конотопі він познайомився із запорожцем, який зізнався, що продав душу нечистому. Дід пообіцяв не дати чорту забрати козака.
Зупинившись на ніч у корчмі, дід заснув на варті, а прокинувшись, виявив, що запорожець зник, а разом з ним — коні та шапка з грамотою. Шинкар порадив дідові піти вночі до лісу, де можна знайти чортів і відібрати грамоту.
У лісі дід зустрів нечисту силу, яка перенесла його до пекла. Там відьми запропонували йому зіграти в карти: якщо виграє — отримає шапку, якщо програє — залишиться в пеклі. Двічі дід програв, але втретє, перехрестивши карти, переміг.
«Ну, дурень же й я був!.. Король козирьовий! Що — прийняла? А, кошача мордо, а туза не хочеш? Ось тобі — туз! валет!..» Гримот пішов по пеклу; відьму напали корчі, і — звідки не взялась — шапка бух дідові прямісінько в очі!
Дід зажадав повернути коня, але чорти показали лише кістки. Тоді йому дали іншого коня, який вихором виніс діда з пекла і скинув біля його хати. Оговтавшись, дід дістав нового коня і доставив грамоту цариці, яка щедро його нагородила.
Детальний переказ
Поділ на розділи є редакторським.
Вступ оповідача та початок історії про діда
Оповідання починалося з того, як Хома Григорович погодився розповісти історію про свого діда. Він зауважив, що нема нічого кращого, ніж слухати розповіді про давні часи, особливо коли вони стосуються родичів.
Ох, старовина, старовина! Що за радість, що за втіха впаде на серце, як почуєш про те, що давно, давно, і року йому і місяця нема, діялось на світі! А як вплутається ще який-небудь родич — дід або прадід...
Дід отримує доручення доставити гетьманську грамоту
Дід оповідача був не простим козаком, а грамотним чоловіком, який умів читати апостола в церкві так, що навіть попович міг позаздрити. У ті часи письменних людей у Батурині було настільки мало, що їх можна було перелічити на пальцях однієї руки.
Одного разу гетьман вирішив відправити грамоту до цариці. Полковий писар покликав діда і повідомив, що той має доставити важливий документ. Дід зашив грамоту в шапку, попрощався з родиною і вирушив у дорогу.
Зустріч із запорожцем на ярмарку
Наступного дня дід прибув до Конотопа, де саме відбувався ярмарок. Вранці, коли більшість людей ще спала, дід вирішив купити кресало і тютюн. Не встиг він пройти і двадцяти кроків, як зустрів запорожця у яскравому вбранні – червоних штанях, барвистому поясі, з шаблею при боці та люлькою.
Козаки швидко познайомилися і почали гуляти разом. Запорожець розповідав такі кумедні історії, що дід мало не порвав кишки від сміху. Але коли стемніло, запорожець став тривожним і зізнався, що його душа давно запродана нечистому, і цієї ночі настав останній термін.
Знаєте, що душа моя давно запродана нечистому! — Ото яка дивовижа! Хто ж на своєму віку не знався з нечистим? Тепер-то й треба гулять, як то кажуть, на прах! — Гей, гуляв би я, та сеї ночі остатній час молодцеві!
Запорожець попросив козаків не залишати його цієї ночі. Дід пообіцяв допомогти і сказав, що скоріше дасть відрізати оселедця зі своєї голови, ніж дозволить чорту забрати християнську душу.
Дід сказав прямо, що скоріш він дасть одрізати оселедця з своєї голови, ніж попустить чортяці понюхати тією собачою мордою християнської душі.
Зникнення грамоти та порада шинкаря
Козаки зупинилися на ніч у корчмі. Дід купив горілки на трьох, але його товариші швидко заснули. Щоб не заснути, дід оглянув вози, перевірив коней, запалив люльку і сів біля своїх супутників. Йому здавалося, що з-за воза виглядає щось сіре з рогами, але дрімота брала своє.
Всюди було тихо, так що, здавалось, і муха не пролетить. Аж ось, здається дідові, ніби з-за близького воза щось сіре витикає роги... Тут очі йому почали злипатись, і він мусив щохвилини протирати їх кулаком...
Коли дід прокинувся, запорожця вже не було, залишилася лише його свитка. Зникли також коні, а головне – шапка з гетьманською грамотою, бо напередодні дід помінявся шапками із запорожцем.
Тільки ж кинувся до шапки — і шапки нема! Сплеснув покійний дід руками, бо згадав, що вчора ще вони з запорожцем помінялись на якийсь час шапками. Кому ж більше вкрасти, як не нечистому! От тобі й гостинець гетьманський!
Дід звернувся за порадою до шинкаря, який за п'ять злотих розповів, як знайти грамоту. Він порадив іти вночі до лісу, де цигани кують залізо, і йти стежкою повз обгоріле дерево, не звертаючи уваги на шум.
У пеклі: гра в дурня з відьмами
Дід вирушив до лісу темної ночі. Він ішов за вказівками шинкаря, долаючи терни та густу орішину, поки не дійшов до річки. Перейшовши місток, він побачив людей біля вогнища. Вони не відповідали на його привітання, але коли дід кинув їм гроші, все перемішалося, і він опинився в пеклі.
У пеклі дід побачив безліч відьом і чортів, які танцювали дивний гопак. Незважаючи на страх, дідові стало смішно, коли він побачив, як чорти з собачими мордами та німецькими ніжками крутилися біля відьом.
Дідові ж, невважаючи на всю страхотняву, зробилось страшенно смішно, коли побачив, як чорти, крутячи хвостами, з собачими мордами, на німецьких ніжках звивались коло відьом, мов хлопці коло дівчат...
Діда посадили за стіл, але кожного разу, коли він намагався з'їсти щось, їжа потрапляла до чужого рота. Розсердившись, дід зажадав повернути шапку. Найстарша відьма запропонувала зіграти в карти: якщо дід виграє тричі в дурня, то отримає шапку, а якщо програє – може не побачити більше світу.
«Добре, — проверещала одна відьма, котру дід мав за найстаршу над усіма, через те, що личина у неї була краща всіх, — шапку ми тобі дамо, тільки хіба тоді, як виграєш тричі в дурня!»
Перші дві гри дід програв через хитрощі відьми. У третій грі він перехрестив карти під столом, і вони перетворилися на козирі. Дід виграв, і шапка повернулася до нього. Він також зажадав повернути коня, але отримав лише кінські кістки. Чорт ляснув малахаєм, і перед дідом з'явився вогненний кінь, на якому він вилетів з пекла.
Втеча з пекла і доставка грамоти цариці
Кінь мчав через провалля та болота, не слухаючи ні гукання, ні поводів. Зрештою, дід упав у провалля і знепритомнів. Коли він отямився, то виявив, що лежить на стрісі своєї хати. Спустившись додолу, він побачив, що руки і обличчя в крові.
Увійшовши до хати, дід побачив, що його дружина сонна підскакує на лавці. Діти сказали, що мати поводиться дивно. Жінка розповіла про свій сон, ніби піч їздила по хаті і виганяла горшки.
Дід вирішив, що треба освятити хату, але спочатку мусив виконати доручення. Він дістав нового коня і поїхав до цариці, якій віддав грамоту. Пізніше дід розповідав, як бачив царицю в золотій короні та сірій свитці, як вона їла золоті галушки і наказала насипати йому повну шапку грошей.
Після цієї пригоди дід намагався не згадувати про свою зустріч з нечистою силою. Але щороку в той самий час з ним і його дружиною відбувалося дивне – ноги самі починали танцювати, ніби в покарання за те, що він не посвятив хату відразу після повернення.