Захар Беркут (Франко)
Стислий переказ
Карпати, XIII століття. Під час полювання на ведмедя в Тухольських горах боярин Тугар Вовк та його дочка Мирослава потрапили в небезпеку. Їх врятував молодий тухолець Максим Беркут. Мирослава закохалася в Максима, хоча її батько був проти цього.
Тугар Вовк, отримавши від князя Данила землі в Тухольщині, почав утискати права місцевої громади. Тухольці на чолі з мудрим старійшиною Захаром Беркутом вирішили вигнати боярина зі своїх земель. Тим часом до Карпат наближалися монголи під проводом Бурунди-бегадира.
Тугар Вовк перейшов на бік монголів і став їхнім провідником. Максим потрапив у полон до ворогів. Мирослава, дізнавшись про це, відмовилася від батька-зрадника і приєдналася до тухольців, щоб допомогти їм у боротьбі проти загарбників.
За порадою Захара Беркута тухольці заманили монгольське військо в долину і, перегородивши потік величезним каменем, затопили її. Бурунда намагався врятуватися, використовуючи Максима як заручника, але Тугар Вовк несподівано звільнив полоненого. Захар Беркут наказав скинути на ворогів величезний камінь. Максим врятувався, а монголи загинули.
Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се!
Детальний переказ за розділами
Назви розділів у переказі — редакційні.
Розділ 1. Тухольська громада та наближення монголів
Події розгорталися в XIII столітті в карпатському селі Тухля. Одного дня боярин Тугар Вовк, посланець князя Данила, організував полювання на ведмедів у тухольських горах. Під час полювання його дочка Мирослава опинилася в небезпеці, коли на неї напала ведмедиця. Дівчину врятував молодий тухолець Максим Беркут.
Між молодими людьми виникла взаємна симпатія. Після полювання Тугар Вовк із дочкою та Максим повернулися до Тухлі. По дорозі вони дізналися про наближення монгольської орди до руських земель. Максим розповів про громадський устрій тухольців, де всі важливі питання вирішувалися спільно на вічі.
Розділ 2. Тугар Вовк і перше сватання
Боярин Тугар Вовк оселився в Тухлі за наказом князя Данила, який подарував йому землі в цій місцевості. Він збудував собі дім на горбі над річкою Опір, не питаючи дозволу громади. Це викликало обурення тухольців, адже землі належали всій громаді.
Після порятунку Мирослави Максим закохався в неї. Коли вони поверталися з полювання, він наважився просити в боярина руки його дочки. Тугар Вовк обурився такою зухвалістю простого селянина і різко відмовив йому. Проте Мирослава, вражена сміливістю та благородством Максима, присягнула перед сонцем, що стане його дружиною.
Розділ 3. Рада громади та вирок Тугару Вовку
Тухольська громада зібралася на копне віче під проводом старійшини Захара Беркута, щоб вирішити конфлікт із боярином. Захар розповів громаді про важливість єдності та взаємодопомоги, про силу громадського устрою.
Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духів. Кожне колісце в тім ланцюзі — то одна громада, нерозривно, з самої природи зв'язана з усіма іншими.
На раду прибув і Тугар Вовк. Він стверджував, що отримав тухольські землі від князя і не визнавав влади громади. Захар Беркут пояснив, що князь не мав права дарувати те, що йому не належить, і що громада сама вирішує свою долю.
Під час ради з'явився свідок Митько Вояк, який хотів свідчити проти боярина. Але Тугар Вовк, побоюючись викриття, вбив його прямо на очах у всіх. Цей вчинок остаточно переконав громаду в злочинних намірах боярина.
Громада винесла вирок: вигнати Тугара Вовка з Тухольщини і зруйнувати його дім. Для виконання вироку обрали загін молодців, серед яких був і Максим Беркут. Тугар Вовк повернувся до свого дому, готуючись до протистояння з громадою.
Розділ 4. Монгольський табір та Максим у полоні
Наступного дня загін тухольців прибув до оселі боярина, щоб виконати вирок громади. Несподівано на них напали монголи, які вже прийшли в тухольські гори. У нерівному бою більшість тухольців загинула, а Максима взяли в полон.
Максима привели до монгольського табору, де він зустрівся з ватажком монголів Бурундою-бегадиром. Виявилося, що Тугар Вовк перейшов на бік монголів і став їхнім провідником у горах.
Бурунда вимагав, щоб Максим показав монголам таємний прохід через гори. Максим відмовився зраджувати свій народ, навіть під загрозою смерті. Тугар Вовк намагався переконати його, обіцяючи різні блага, але Максим залишався непохитним.
Тим часом тухольці, дізнавшись про наближення монголів, почали готуватися до оборони. Вони вирішили заманити ворога в тухольську долину і там знищити його.
Розділ 5. Мирослава у монгольському таборі
Мирослава, дізнавшись про полон Максима, вирішила врятувати його. Вона проникла в монгольський табір, використовуючи перстень, отриманий від монгольського начальника Пети. У таборі дівчина зустрілася з батьком і Максимом.
Мирослава намагалася переконати батька відмовитися від зради і повернутися до тухольців, але Тугар Вовк був непохитний. Він вважав, що монголи переможуть, і хотів бути на боці сильніших.
Дівчина розповіла Максиму про план тухольців затопити долину, щоб знищити монгольське військо. Вона запропонувала йому втекти з табору, переодягнувшись у її одяг, але Максим відмовився, не бажаючи наражати Мирославу на небезпеку.
Перед відходом Мирослава пообіцяла Максиму, що не покине його і зробить усе можливе для його порятунку. Вона повернулася до тухольців, щоб допомогти їм у боротьбі проти монголів.
Розділ 6. Підготовка тухольців до оборони
Тухольці під керівництвом Захара Беркута готувалися до оборони. Вони зібралися на священній галявині "Ясна поляна", де колись стояла давня святиня. Захар розповів громаді про свій сон, який віщував велику небезпеку.
На раду прибули посланці від сусідніх громад, які повідомили, що монголи вже спустошили багато сіл і міст. Захар запропонував впустити монголів у тухольську долину, а потім затопити її, перегородивши потік. Громада підтримала цей план.
Життя лиш доти має вартість, — говорив він частенько, — доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада.
Під час ради з'явилася Мирослава. Вона розповіла, що Максим живий, але в полоні у монголів. Дівчина передала пораду Максима: впустити монголів у долину і там знищити їх. Захар був вражений мудрістю сина і прийняв Мирославу як доньку.
Тухольці почали готуватися до бою. Мирослава навчила їх будувати метавки - машини для кидання каміння. Жителі села покинули свої домівки, забравши все цінне, і піднялися в гори. Біля виходу з долини вони зробили засіки, щоб не випустити монголів.
Захар Беркут наказав також підготувати все необхідне для затоплення долини. Він планував обвалити величезний камінь, що звався Тухольським Сторожем, щоб перекрити потік і змусити воду розлитися по долині.
Розділ 7. Монголи в тухольській долині
Монгольське військо під проводом Бурунди-бегадира та Тугара Вовка увійшло в тухольську долину. Вони знайшли село порожнім і спалили його. Коли монголи спробували вийти з долини, тухольці зустріли їх градом каміння з метавок.
Бурунда спробував домовитися з тухольцями через Тугара Вовка. Боярин пішов на переговори і запропонував обміняти Максима на вільний прохід для монголів. Але Захар Беркут, незважаючи на те, що йшлося про життя його сина, відмовився від такої угоди.
Тим часом тухольці обвалили Тухольського Сторожа, перекривши потік. Вода почала заповнювати долину. Монголи опинилися в пастці - з одного боку їх обстрілювали тухольці, з іншого - підступала вода.
Максим, перебуваючи в полоні, запропонував Бурунді показати таємний вихід із долини. Насправді він хотів виграти час, щоб вода піднялася і зробила втечу неможливою. Коли монголи розкопали вказане місце, вода вже заповнила яму, і вихід став непридатним.
Розділ 8. Затоплення монгольського війська
Вода в долині піднімалася все вище. Монголи намагалися врятуватися, вибираючись на підвищення, але це лише відтягувало неминучу загибель. Бурунда-бегадир зрозумів, що потрапив у пастку, і звинуватив у цьому Тугара Вовка.
Тухольці з навколишніх гір спостерігали за загибеллю монгольського війська. Мирослава керувала однією з метавок, не даючи монголам наблизитися до виходу з долини. Максим, бачачи її здалеку, захоплювався її мужністю.
Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас.
Бурунда зробив останню спробу врятуватися. Він зібрав залишки свого війська і спробував прорватися до виходу з долини. У відчаї монголи кинулися на приступ, але тухольці відбили їх атаку.
Тугар Вовк, розуміючи безвихідь ситуації, вирішив врятувати хоча б Максима. Під час останньої сутички з Бурундою він відрубав руку бегадиру, коли той хотів убити Максима. Розлючений Бурунда потягнув Максима за собою у воду, але молодий тухолець зумів вирватися і виплив.
Розділ 9. Перемога тухольців і смерть Захара Беркута
Монгольське військо було повністю знищене. Максим, врятувавшись із води, повернувся до своїх. Радісна зустріч із батьком та Мирославою затьмарилася тим, що старий Захар відчув наближення смерті.
Перед смертю Захар Беркут звернувся до громади з пророчими словами. Він говорив про майбутні випробування, які чекають на руський народ, про важливість збереження громадського устрою і єдності.
Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу.
Захар благословив Максима і Мирославу, які вирішили одружитися. Він сказав, що їхній союз, народжений у дні випробувань, стане запорукою того, що народ переживе всі біди і не втратить своїх чеснот.
Нехай же ваш зв'язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв'язку з чеснотою й людяним норовом!
Після цих слів Захар Беркут помер. Тухольці поховали його з почестями в давній святині на "Ясній поляні", звернувши його обличчя до сонця, якому він поклонявся все життя.