Майстер корабля (Яновський)
Стислий переказ
Республіка, 1920-ті роки. Літній кінорежисер згадував своє минуле, коли молодим прибув працювати на кінофабрику в портовому місті. Він закохався в море і присвятив життя культурі нації.
Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, залізний важкий якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її.
На фабриці він познайомився з режисером Севом і балериною Тайах, яку побачив у виставі «Йосиф Прекрасний». Троє стали друзями. Одного разу вони врятували з моря матроса Богдана, який розповів про свої пригоди.
Богдан розповів, як його продали в армію, він підняв бунт на бригу, врятував дівчину полковника, але вона загинула в морі. Тайах поїхала до Італії, звідки писала листи про свої почуття та самотність.
Сев задумав зняти фільм про море і корабель. Вони вирішили побудувати справжній бриг. Професор керував будівництвом, Богдан вирізьбив фігуру «майстра корабля» — дівчину Баджін. Оповідача і Богдана поранили ножем невідомі нападники, але вони одужали. Корабель спустили на воду. На бригу оповідач, Сев і Тайах провели урочисту ніч, але Тайах залишила обох друзів, обравши свободу.
Літній оповідач завершив мемуари, відчуваючи спокій. Його сини Майк і Генрі відвідали його, і він знову відчув радість життя.
Детальний переказ за розділами
Назви розділів є редакційними.
Розділ 1. Старий кінорежисер: роздуми, спогади та перегляд фільмів
Літній чоловік за сімдесят років із сивим волоссям сидів біля кани, розмірковуючи про власне життя. Він відчував ломоту в тілі, тремтіння рук, а на очі навертались сльози. У такі моменти він наказував розтопити піч, клав ноги на підставку і спостерігав за вогниками, що нагадували йому давню юність.
Багате досвідом життя лежить переді мною, як рельєфна мапа моєї Республіки. Скільки-то води втекло з того дня, коли я, молодий, зелений юнак, окунувся в життя!
Того дня він бачив надзвичайну картину «Біла Пустеля». Молодий кінорежисер захоплено потиснув йому руку, висловивши радість від зустрічі. Оповідач вважав цю картину шедевром, порівнюючи її з іншими знаковими фільмами. Він згадував апогей кіномистецтва і те, якими смішними здавались йому витвори на зорі його існування. Спостерігаючи за потріскуванням вогників у кані, він відчував біль у серці — наслідок старіння.
Розділ 2. Приїзд на кінофабрику та перше знайомство з Містом
Оповідач прибув на кінофабрику молодим і наївним, зачарований морем і романтикою міста. Він уявляв себе представником громадськості і прагнув додати свій камінець на шальку терезів. Він оселився в готелі на розі людної вулиці, що чудово резонував звуки. Спочатку шум дратував, але згодом став звичним. Його вражала настирливість моря, яке завжди видніялось між будинками. Перебування біля моря викликало в ньому бажання ходити без шапки, дивитися в бінокль на скумбрію. Його приваблював порт, де він бачив мовчазне змагання двох світів під час блокади Республіки.
Розділ 3. Балет Йосиф Прекрасний, робота в монтажній та зустріч з Професором
Одного вечора оповідач відвідав оперовий театр, де дивився балет «Йосиф Прекрасний». На сцені розгорталася історія про Йосифа, якого брати продали єгиптянам. Особливо вразила його сцена танцю Тайах, дружини фараона, яка зачарована вродливим юнаком, демонструвала свою любовну досвідченість. Її танок, наповнений пристрастю, підкреслював досконалість її жіночих форм. Оповідач відчував насолоду, спостерігаючи за нею. Після вистави він довго стояв біля пам'ятника, спостерігаючи за маяком.
Далі оповідач перейшов до монтажної кімнати, де він кілька днів не виходив, працюючи над черговою картиною. Він, як автор сценарію, сидів біля монтажного столу, а високий режисер ходив по кімнаті. Вони обговорювали взаємини автора і режисера в кінематографі. Оповідач пояснював, що режисер мусить засвоїти основну авторську думку, дати собі час на роздуми. Він наголошував, що ідея сценарію мусить стояти перед очима, і режисер переглядає всі кадри, викидаючи, переставляючи або вигадуючи нові.
Потім оповідач знайомився з Професором і йшов з ним до першої знімальної групи. Там режисер скаржився на умови, що декорація не готова вчасно. Оператор хапав Професора за руки, скаржачись, що не може освітлити куток. Професор сердився, зауважуючи, що вже тричі будував. Режисер ненавидів декорацію, бурчав і лався. З'являвся адміністратор, який обурювався, що не почали знімати.
Розділ 4. Роздуми про власний шлях та створення конституції для фабрики
Оповідач розмірковував про свій життєвий шлях, порівнюючи його з морською подорожжю. Він стверджував, що ніколи не любив ходити протоптаними дорогами, а віддавав перевагу власним стежкам. Він намагався написати конституцію для керування художньою роботою на кінофабриці. Він сидів на березі моря, відчуваючи екзальтацію від морських пахощів, співав пісню про аргонавтів, радіючи своїй самотності. Він зізнавався, що має лише одну наречену — Культуру нації.
Він зустрічався з Директором, який кульгав, як моряк. Директор згадував свою службу у флоті під час війни, коли турецький крейсер «Ісмет» наводив жах. Він згадував операції з постановки мін, які були смертельно небезпечними для матросів. Оповідач детально описував нічну операцію: старий пароплав, навантажений мінами, збірна команда. Матрос, знаючи про вірну смерть, свистів зневажливо, але цей свист приховував страх. Після тижня боротьби з хворобою матрос дізнавався, що пароплав вибухнув біля турецьких берегів.
Розділ 5. Зустріч із Севом, розмови про море та знайомство з Тайах
Оповідач дізнався про приїзд Сева до Міста. Він прямував до готелю, де зупинився його друг. Увійшовши до кімнати, він спочатку не побачив нікого в напівтемному приміщенні. Після паузи високий режисер попросив увімкнути світло. Оповідач побачив режисера на ліжку та білокуру жінку з короткою стрижкою біля вікна. Режисер представив жінку як свою начальницю з фабрики та приятельку. Прощаючись, оповідач почув, як режисер називав її Тайах. Це ім'я вразило його.
Незабаром він зустрів Сева, що виходив зі своєї кімнати. Вони привіталися, як вороги і друзі водночас. Їхня розмова спочатку була легкою, але потім Сев почав пристрасно описувати море.
Море — це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок. Ця жінка лише збуджує жагу, вашу шалену пристрасть. Як перша знана жінка, вона ввижається вдень і вночі.
Сев розповів, що жінка, яку оповідач бачив, — це Тайах, спокусниця з балету «Йосиф Прекрасний». Оповідач був шокований. Незабаром вони повернулися до кімнати, де сиділи разом на ліжку з Тайах. Оповідач відчував її тепле плече та чудовий запах. У темряві Тайах поклала руку на його руку, він ніжно погладив її. Вона притулилася до нього. Оповідач глибоко роздумував про людські руки, бачачи їх як живі продовження людського інтелекту, символи праці, горя, творчості та зв'язку.
Розділ 6. Рибальська мандрівка, шторм та порятунок Богдана
Рано-вранці оповідач, Сев та актор-тубілець вийшли з готелю. Море було спокійне. Вони йшли бульваром до порту, де стояв старий маяк. Спустившись до торговельної гавані, вони сіли на шаланду. На хвилерізі вони сіли на стару гармату і розмовляли. Сев розмірковував про життя в країнах без моря. Він ділився історією про старого сліпого діда. Починався схід сонця. Вони продовжували ловити скумбрію з шаланди. Рибалка передбачав шторм на десять балів.
З наближенням вечора шторм справді лютував, і місто занурилося в туман та сильний вітер. На молу вони сиділи, відчуваючи солоні бризки від хвиль. Розмовляли про степ, потім про жінок, зокрема про Тайах. Шторм посилювався, і герої побачили у воді щось схоже на щоглу з людським тілом. Сев, незважаючи на те, що не вмів плавати, кинувся у воду. Оповідач також стрибнув, щоб врятувати Сева. Вони витягли з води знепритомнілого матроса.
Матрос приходив до тями, але його слова звучали різними мовами. Тайах принесла горілку, якою вони розтирали і поїли незнайомця. Матроса звали Богданом. Герої несли важкого Богдана до візника.
Розділ 7. День відїзду Тайах та трагедія з дітьми на дубку
День від'їзду Тайах ознаменувався численними подіями. На світанку біля моря панувала метушня: на якір кинули дубок «Тамара», до якого човнами перевозили дітей з дитячого будинку. На палубі панувала дитяча метушня. З берега наближався останній човен з кінорежисером та кінооператором. Режисер помічав непропорційність кіля дубка. Знімальний апарат встановили на кормі. Паруси починали ляскати, якір піднімали. Сонце сходило, захоплюючи дітей. Однак сонце швидко заходило за невелику хмару. Вітер посилювався. Мокрі паруси обважували щогли, і дубок надмірно розхитувався. Порив вітру нахиляв щогли до води, а потім вони падали, скидаючи дітей з дубка.
Розділ 8. Лист Майка до батька про мемуари та Пісню капітанів
Майк залишив листа своєму батькові, оскільки не застав його вдома. Він описував, як йому довелося пригадати прийом боксу, щоб старий секретар впустив його. Він втомився чекати і, завісивши екран та розпаливши погаслу кану, використав для розпалу стару книгу з малюнками кораблів. Майк зізнавався, що розбив старий стілець і перекинув столик. Виявивши, що батько знову займається писаниною, він вирішив прочитати написане. Прочитавши, Майк порівнював батька з гольфістом, а себе — з футболістом-форвардом. Йому не сподобалися деталі кіноремесла, але цікаво було читати про руки. Він високо оцінював останній розділ. Майк запитував про пісню, оскільки в їхньому середовищі зараз популярна «Пісня капітанів».
Розділ 9. Розповіді Богдана про його пригоди та лист Тайах із Генуї
Богдан розповідав своїм співрозмовникам про низку пригод, пов'язаних із його частими рятуваннями з води. Він згадував свій останній бунт, коли працював у румунського рибалки. Одного вечора хазяїн залишив Богдана в кімнаті Ганки, рудої та гнучкої жінки. Вони провели разом тиждень, але потім Богдан охолов. У відповідь Ганка зіштовхнула його у воду. Далі Богдан розповідав, як він потрапив до рибалки. Під час завантаження вугілля дехто з працівників задихнувся в трюмі. Богдан прийшов до тями на березі, втративши пам'ять. Він опинився у місті з концентраційним табором. Після кількох місяців прибув полковник, який оголосив про корабель для повернення додому.
Вранці вони завантажилися на старий вітрильник, бриг. Богдана турбувала присутність французького офіцера. Корабель протікав. На кораблі всі працювали, вичерпуючи воду. Богдан помітив доньку полковника, шістнадцятирічну дівчину. Він почав фліртувати з нею, вигадав зворушливу історію. Дівчина зізналася, що їм заборонено говорити, що вони їдуть не додому. Богдан зрозумів, що вони пливуть на південь. Він оголосив, що їх продали в армію. Вони вирішили підняти бунт. Коли вони вийшли на палубу, пролунали постріли. Богдан виставив палицю з ганчіркою. Вони домовилися з полковником. Режисер змінив курс на північ. Раптом по кораблю почали стріляти. Богдан надягнув рятувальний пояс на дівчину, і вони стрибнули за борт.
Розділ 10. Вечір у кавярні: обговорення майбутнього корабля
Увечері до гавані Міста прибула канонерка. Наратор разом із товаришами перебував у потайному кафе, де насолоджувався чорною кавою, опієм та контрабандним вином. Після тривалих дружніх розмов товариство починало серйозне обговорення майбутнього корабля для нової кінокартини Сева. Хазяїн кав'ярні просив дозволу мовчати й слухати. Богдан першим висловлював своє бачення корабля. Сев перебивав Богдана, пропонуючи власну версію. Хазяїн трамбака висміював ідею брига на дубку. Після паузи Сев пояснював, що він і автор сценарію разом з Богданом обговорять свої погляди на корабель.
Сев починав детально описувати своє бачення майбутньої кінокартини. Він уявляв морську школу на високому березі. У бухті стояли навчальні кораблі. Він розповідав про юнаків, що виходили у плавання на чистому кораблі. Опівночі під час розповіді Сева чути було звуки канонерки. Сев продовжував опис драматичної сцени, де корабель чув гарматні постріли. Їхній корабель прибував на місце катастрофи, де юнаки рятували близько трьох десятків людей, серед яких Богдан.
Розділ 11. Лист Тайах про зустріч із незнайомцем у Мілані
Тайах написала листа, датований 22 травня з Мілана. Вона вибачалася за тривалу мовчанку. Вона описувала свій дивний, спокійний настрій. Вона багато подорожувала. Тайах розмірковувала про свої численні пригоди, які притупили її почуття прив'язаності. Вона вирішила розповісти про одну пригоду. Під час поїздки до Павії вона помітила потилицю чоловіка. Під час екскурсії в соборі Тайах побачила цього чоловіка. Вона детально описувала його зовнішність: світлий костюм, світле волосся, ясно-сині очі. Вона відчувала до нього непереборне тяжіння. Врешті-решт Тайах вирішила позбутися свого італійського супутника. Вона бігла через площу. У темному соборі вона побачила його. Він підтримав її. Вони вирішили піти з собору. Вони домовилися зустрітися того ж вечора. Тайах готувалася до зустрічі, але через її помилкову вимову слова він чекав її біля собору Дуомо. Вона не знайшла його. Коли вона вже дісталася дому, вона побачила таксі. Вона боролася з бажанням вибігти. У стані напівсну вона бачила змішані образи. Коли вона прийшла до тями, таксі вже не було.
Розділ 12. Роздуми над листом, робота над хронікою та вечірні розмови
Оповідач, прочитавши лист, занурювався у внутрішній діалог зі своїм відображенням у люстерку. Він розмірковував про любов, її фізичний та інтелектуальний аспекти. Протагоніст також обговорював ситуацію з Севом. Ранковий дзвінок від Директора переривав його роздуми. Директор терміново викликав оповідача на фабрику для важливої події, пов'язаної з приїздом комісара закордонних справ та турецького міністра. На фабриці оповідач готувався до зустрічі комісара. На вокзалі прибував поїзд, і з нього виходив комісар. Оповідач був заворожений його появою. Знявши комісара на вокзалі, оповідач отримував від дипломатів інформацію про завтрашній порядок денний. Там він зустрічав Сева. Вечірній час оповідач проводив, блукаючи берегом. Він чув казку від дівчинки. Далі відбувалася зустріч компанії. Хазяїн трамбака, старий моряк, починав розповідати свою історію. Він згадував свою молодість, численні любовні пригоди. Він продовжував свою драматичну історію про любов до дівчини, яка гинула від куль контрабандистів. У монастирі він шукав спокою. Він все більше відчував тугу за морем. Поля розповідала власну історію про кохання до військовополоненого. Після бійки Хазяїн трамбака знову повертався до розмови про корабель, пропонуючи перебудувати дубок «Тамара» на шхуну-бриг.
Розділ 13. Зустріч турецького міністра, робота над фільмом та напад на оповідача
Розділ починався з опису урочистої зустрічі турецького міністра в порту. Комісар закордонних справ стояв на березі, оточений урядовцями, військовими та журналістами, очікуючи прибуття гостя. На горизонті з'являвся дим від крейсера «Ісмет». Канонерка виходила назустріч крейсеру. Крейсер «Ісмет» заходив у гавань. Розпочиналися офіційні процедури: салюти з гармат, обмін почестями. Зі шлюпки на берег сходив міністр у циліндрі. Комісар спускався до води, щоб привітати його. Міністр у відповідь висловлював радість. Після обміну привітаннями до міністра підходили інші представники. Робітник потискав руку міністру і виголошував привітання турецькому пролетаріату.
Оповідач, який був кінематографістом, мав дві вільні години до зустрічі комісара з міністром. Він витрачав їх на організацію знятого матеріалу. До цього моменту вже було знято близько трьохсот метрів плівки. Плівка проходила складний процес проявлення. Оповідач сам писав титри до фільму. Він поспішав, щоб встигнути в строк. Оповідач зустрічав оператора хроніки з Богданом. Богдан розповідав, що вони знімали для майбутньої картини Сева. Директор згадував, як колись ставив міни на «Ісмет». Оповідач також мав коротку зустріч із Тайах. Повернувшись до лабораторії, оповідач монтував фільм. Робота над фільмом майже закінчувалася. Оповідач відвозив фільм до Будинку армії та флоту. Там він зустрічав комісара та міністра. Далі оповідач відвідував Професора. Професор показував йому східного божка достатку. Він також демонстрував старий китайський рукопис корабельного майстра. Незважаючи на попередження Професора, оповідач вирішував прогулятися портом вночі. Його починала переслідувати темна постать. Його наздоганяли двоє нападників. Один з них підносив ніж. Оповідач отримував удар в щелепу і відчував холод від ножа під ребрами. Перед тим як знепритомніти, він чув голос Богдана.
Розділ 14. Корабельний журнал Професора: про деревину, щогли та смолу
Розділ починався з опису Професора, який писав на старовинному англійському папері 17-го сторіччя. Папір містив на першій сторінці детальний малюнок двомачтового брига. Професор безперервно записував свої думки про вибір деревини для будівництва суден. Він наголошував на важливості рубати сосну пізно восени або взимку. Він детально описував різні види деревини. Професор переходив до конкретизації матеріалів для майбутнього корабля. Далі він розглядав процес встановлення щогл. Особлива увага приділялася вибору сосен для щогл. Процес рубки описувався без жалю. Переходячи до полотна, Професор зауважував, що воно менш цікаве, ніж дерево. Процес приготування смоли для суднобудування описувався детально. Наостанок Професор описував киплячу смолу.
Розділ 15. Одужання після поранення, підозри щодо Сева та розмови з Тайах
Розділ починався з опису рани оповідача, яка нагадувала серце. Він відчував сильний біль. До нього наближалися білі хустки. З'являлася рука з лікарським запахом. Після цього вводили рідину, і оповідач відчував тишу. Він розплющував очі й бачив ту саму руку. Прояснювалася голова. Далі оповідач приходив до тями в кімнаті з Богданом. Вони спостерігали за мухою. Богдан шепотів, що Поля молодчина. Приходили двоє людей з лікарем. Оповідач відповідав, що їх, ймовірно, хотіли пограбувати портові грабіжники. Після їхнього відходу Богдан продовжував свою версію про напад Сева. Оповідач все одно не хотів вірити в провину Сева. Настала мовчання, яке переривала стурбована Тайах. Богдан грубо відповідав їй. Тайах обурювалася такою філософією. Оповідач заспокоював Тайах. Він згадував отриманий лист від Тайах. Оповідач засинав від втоми. Прокидався він від гучного голосу Сева. Сев вітав лазаретників. Оповідач мимоволі спостерігав за кожним рухом Сева. Його раптово осяяла думка: Сев тримав чайника лівою рукою. Сев починав розповідати історію про чотирьох зайців у вугільному трюмі. Опівночі під час розповіді Сева чути було звуки канонерки. З'являлася сестра-жалібниця. Сцена переносилася на арену, де Сев і Тайах спостерігали за виступом коня Метеора. Вони розходилися, поцілувавшись у щоку.
Розділ 16. Будівництво брига, зауваження сина-письменника та вірш про корабель
Розділ починався з опису радісної праці теслярів, які з захопленням обробляли дуб і бук для будівництва кіля та форштевня корабля. Ранкове сонце освітлювало місце роботи біля колишнього дубка «Тамара». Майстри працювали над заміною попсованого дерева. Плотники по одному сходилися до верстатів. Робота йшла жваво. Майбутній бриг стояв у риштованні-колисці. На кормі стояв Професор, спостерігаючи за роботою теслярів. Хазяїн трамбака з'являвся знизу. Знизу лунав голос Тайах. Вони вдвох підіймалися до Професора. Тайах сідала біля Професора. Після основної розповіді йшло «Зауваження письменника», написане сином до тата. Син впізнавав руку батька і розмірковував про структуру роману. Син висловлював захоплення корабельним журналом Професора. Син розмірковував про батька. Далі син звертався до Майка. Син повертався до теми моря. Наприкінці син застерігав Майка не вірити надто в Богдана.
Розділ 17. Спуск брига на воду, різьблення фігури Баджін та спроба підпалу
Розповідь починалася з опису спуску брига на воду. Оповідач і Богдан, хворі та виснажені, оглядали нову палубу та внутрішні приміщення корабля. Вони згадували, що не встигли побачити сам спуск. Сам бриг уже плавав. Наприкінці робочого дня корабель спорожнів. Невдовзі на бриг прибігав Сев. Він швидко оглядав судно. Оповідач і Богдан кликали його. Сев приносив колоду. Під час її обтесування Богдан помічав, як міцно Сев тримав сокиру лівою рукою. Сев спочатку вагався. Оповідач був розчарований. Богдан починав працювати з колодою. Оповідач запитував Богдана, чи він вміє різьбити. Богдан обіцяв створити найкращого майстра корабля. До них приходила Тайах. Вона приєднувалася до розмови. Богдан згадував про свій рейс. Одного разу вони нападали на невелике судно. Капітан судна відстрілювався. Розгніваний хазяїн жорстоко побив безвухого китайця. Богдан продовжував розповідь, повертаючись до вечора після грабунку. Баджін, причепурившись, зустріла Богдана. Тайах перебивала. Богдан не поспішав з відповіддю. Він згадував, як після побачення побачив вогник на прові. Він затаївся і помітив безвухого китайця. Богдан накинувся на китайця з клеваном. З'явилася Баджін з бамбуковою палицею. Вони з Баджін загасили вогонь. Тайах раптом відчувала запах диму. З берега прибігала Поля. Вона спускалася вниз до Тайах. Вони разом шукали. Хазяїн трамбака з відром води прибігав на допомогу. Пізніше Професор ховав горіхову колоду. У тиші трюму Богдан різьбив з неї фігуру червоної дівчини. Корабель, повністю обладнаний і готовий, стояв порожнім.
Розділ 18. Перша ніч на бризі, ритуал дружби та бійка з рибалками
Оповідач, тримаючи бронзового Будду, чекав на Тайах, яка роздягалася після вистави. Вони планували піти на бриг, де їх чекав Сев. На кораблі підготували вечерю та вино. Театр поступово порожнів після вистави. Тайах перевдягалася в кімнаті. Вона приймала душ. Вони виходили на вулицю. Прибувши до брига човном, вони підіймалися по драбині. Палуба була порожня. У каюті, де на них чекав Сев, горіла свічка. Вони помічали Богдана. У каюті оповідач ставив Будду біля свічки. Усі троє відчували урочистість, роздягалися і сідали за стіл. Вони розламували хліб на три частини. Це був ритуал перед далекою дорогою. Тайах проголошувала себе хазяйкою і піднімала келих. Сев п'яв за частини тіла та за землю. Оповідач п'яв за надію. Після тостів Сев вирішував пожартувати. Тайах гнівно відповідала. Сев намагався розрядити ситуацію за допомогою гри із сірниками. Тайах витягала сірник Сева. Бліда від злості, Тайах цілувала оповідача, потім Сева, міцно потискала їм руки, вставала і йшла. Залишившись наодинці з Буддою, оповідач розмірковував. Розламавши Будду, вони знаходили папір зі значками, трісочки та зернятка рису. Задушлива атмосфера в каюті змушувала їх вийти на палубу. На палубі вони помічали двох незнайомців. Один із них виявлявся отаманом рибальської ватаги. Рибалки планували напасти на Богдана. Оповідач відчував біль у своєму шрамі. Під час бійки всі падали через весло. Оповідач хапав весло. У темряві оповідач шукав Сева. Він допомагав Севу втихомирити рибалку. Оповідач наказував рибалкам забиратися за борт. Сев витирав кров з обличчя. Над палубою лунав голос Богдана. Вони гукали Богдана. Хазяїн трамбака підпливав. Оповідач відповідав йому. Оповідач і Сев відпливали на берег. На палубі з'являлося світло. Ліхтар підіймався на марс.
Розділ 19. Епілог: старий оповідач, його сини та Пісня капітанів
Оповідач, старша людина із сивим волоссям, розмірковував про свою осінь життя. Після закінчення роботи над мемуарами він більше не потребував розтоплювати піч-кану. Його сини, Майк і Генрі, відвідували його в ключові моменти написання спогадів. Він порівнював своїх синів із цими порами року. Оповідач згадував свою піч-кану, яка тепер стояла чорна і холодна. У печі згоріло багато всього. Настав ранок, і оповідач спостерігав з балкона, як прокидалося Місто. За бульварами видно було порт. Він зізнавався, що більше не бажав відчувати хистку палубу під ногами. Його сини, молоді кораблі, тепер повинні були робити рейси по морях.
Під моїми парусами виросли молоді кораблі — сини. Тепер хай вони роблять рейси по морях. Багате досвідом життя лежить переді мною, як мапа моєї Республіки.
До оповідача заходив Генрі, і вони довго розмовляли про все на світі. Він бачив себе в обох синах, визнаючи їх частиною себе. Він також згадував їхню матір. Генрі допитувався, чи була вона в Італії. Оповідач відмовлявся пускати його в їхні з матір'ю справи. Коли Генрі брався дочитувати його мемуари, оповідач виходив на балкон. Йому було сімдесят років, але він все ще гостро відчував запах саду. Велике Місто розкинулося перед ним. Він уявляв собі незліченну кількість людей. Спустя час із кімнати долинув голос Майка через радіотелефон. Майк, летячи над південними морями, згадав батька. Він повідомляв, що біля нього сидить гарненька пасажирка. Оповідач чув голос Майка і сміх кокетної пасажирки. Із останніми рядками пісні заходив Генрі, і вся родина знову була разом. Оповідач відчував, ніби він знову починав жити.