Мина Мазайло (Куліш)
Дуже короткий зміст
Харків. Приблизно 1920-ті роки. Родина службовця Мини Мазайла переживала значний конфлікт через українське прізвище. Чоловік соромився свого прізвища і шукав шлях замінити його на більш престижне російське.
Навпаки сприймав ситуацію його син Мокій.
Він мріяв про зовсім протилежне — додати до прізвища ще й другу половину, щоб стало Мазайло-Квач. Родина розкололася. Дочка Мини з подругою намагалися закохати Мокія й відвернути його від українських ідей, однак усе склалося навпаки: подруга сама перейнялася любов'ю до української мови. Тим часом Мина запросив учительку російської вимови і прагнув усунення всього українського із власної родини.
Нарешті в пресі опублікували нове прізвище. Мина пишався здобутком, та саме тоді виявилося, що він наказово звільнений із роботи за перешкоджання українізації. Комсомолець Губа прочитав родині з газети:
Губа: «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна...»
Мина Мазайло був шокований. Тим часом Мокій остаточно обрав українську позицію й порозумівся зі своєю коханою. Спроба відкинути українство у Мазайлів повністю провалилася.
Детальний переказ за діями
Поділ на дії збережено з оригіналу, але назви дій та їх поділ на сцени — редакційні.
Дія 1. Конфлікт між українським та російським у родині Мазайлів
Рина та Уля. Знайомство з родинним конфліктом
П'єса починалася з того, що Рина нетерпляче чекала на свою подругу Улю. Коли та нарешті прийшла, Рина одразу почала розповідати про ситуацію в їхній родині. Вона повідомила, що її брат Мокій збожеволів від української мови, пише вірші українською, а батько Мина хоче змінити їхнє прізвище Мазайло, яке вважає малоросійським, і навіть найняв учительку для правильної російської вимови.
Рина розповіла, що Мокій мріє додати до прізвища Мазайло ще й Квач, а батько про це не знає. Вона попросила матір написати листа тітці Моті в Курськ, щоб та негайно приїхала. Потім Рина попросила Улю закохати в себе Мокія, щоб відвернути його від українських захоплень. Уля спочатку відмовлялася, але Рина переконала її, що в неї чарівні очі, прекрасний бюст і що Мокій вже казав, що її очі нагадують «два вечірні озерця в степу».
Плани змінити прізвище та перші уроки мови
Незабаром з'явився Мокій. Рина представила йому Улю і сказала, що тій подобається українське слово «бразолійний». Мокій пояснив, що це означає «темно-синій». Потім Уля запитала про слово «бринить», і Мокій захоплено розповів про різні відтінки значення цього слова. Він запросив Улю до своєї кімнати, щоб показати українські книжки.
Тим часом повернувся Мина Мазайло, схвильований і радісний. Він розповів, що був у загсі і дізнався, що можна змінити прізвище. Мазайло пояснив, що все життя страждав через своє прізвище: його дражнили в школі, жодна гімназистка не хотіла з ним гуляти, на службу не приймали, від кохання відмовлялися.
Мазайло: Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті — Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло!
Приїзд тітки Моті та дядька Тараса
Мокій і Уля пішли в кіно. Тим часом приїхала тітка Мотя з Курська, яку викликали телеграмою. Вона була обурена, побачивши на вокзалі напис «Харків» замість «Харьков». Мазайло пояснив, що це справа рук українізаторів, таких як його син.
Несподівано приїхав і дядько Тарас, родич Мазайлів з Києва. На відміну від тітки Моті, він був палким прихильником усього українського. Дядько Тарас одразу почав сперечатися з тіткою Мотею, захищаючи українську мову. Він був обурений тим, що в трамваї його не розуміли, коли він говорив українською.
Дія 2. Уроки мови та зіткнення ідеологій
Стосунки Улі та Мокія
Наступного дня Рина допитувалася в Улі, чи закохався в неї Мокій. Уля розповіла, що Мокій водив її в кіно, купував печиво, провів до воріт, але весь час говорив про українську мову. Він пояснював їй, як українська мова описує кохання, показував на небі сузір'я, розповідав про значення слова «розсоха».
Рина була незадоволена тим, що Уля не змогла відвернути Мокія від українських захоплень. Вона наполягала, щоб Уля діяла рішучіше, використовуючи свою жіночу привабливість. Однак Уля, здавалося, сама почала захоплюватися українською мовою, розповідаючи Рині, як гарно звучить українське слово «зоріти» замість російського «не спиться при звездах».
Уля зустрілася з Мокієм, який показав їй книжку з української етнографії та антропології. Він виміряв їй голову і пояснив, що за антропологічними ознаками вона справжня українка: струнка, довгонога, з українським індексом голови. Мокій запропонував українізувати Улю, і вона погодилася.
Мокій: Ой, Улю, вивчивши мову, ви станете. Що там українкою. Ви станете більш культурною, корисною громадянкою, от вам клянусь! Ви станете ближче до робітників, до селян та й до мене...
Конкурентні уроки мови — українська проти російської
У цей час до Мазайла прийшла Баронова-Козино, колишня гімназіальна вчителька, яку він найняв для уроків правильної російської вимови. Вона була шокована, дізнавшись, що Мокій – син Мазайла, бо той сказав їй, що скоро змінить прізвище. Мокій, почувши це, був обурений і заявив, що відтепер у нього немає батька.
Мазайло і Баронова-Козино почали урок російської мови. Вони згадали молитву перед навчанням, яку співали в гімназії, а потім перейшли до читання вірша «Сенокос». Баронова-Козино намагалася навчити Мазайла правильно вимовляти російське «ґ» замість українського «г», але в нього не виходило.
Одночасно в сусідній кімнаті Мокій навчав Улю української мови. Він просив її читати народну пісню «Брат і сестра» і пояснював, що в українській мові звук «г» вимовляється м'яко, а не як російське «ґ». Коли Уля розчулилася від жалісної пісні, Мокій попросив її вимовити слово «п'ятниця», щоб перевірити її здатність до української вимови.
Мазайло, почувши це, розлютився і назвав це українізацією. Мокій у відповідь розчинив двері і заявив, що закривання дверей – це русифікація. Між батьком і сином виник гострий конфлікт. Мазайло погрожував убити або вигнати сина з дому за його українські переконання.
Загострення сімейних конфліктів
Мазайло зізнався, що справді хоче змінити прізвище. Мокій був обурений і заявив, що хоче додати до прізвища Мазайло ще й Квач. Тітка Мотя і дядько Тарас вступили в суперечку. Тітка Мотя стверджувала, що всі козаки, включаючи Тараса Бульбу, говорили російською, а дядько Тарас обурювався такими заявами.
Рина запропонувала план: Мокій не повинен знати про зміну прізвища до публікації в газеті, а тим часом вони з матір'ю скличуть родичів на сімейну раду, щоб вплинути на Мокія. Мазайло погодився мовчати тиждень, хоча йому не терпілося попрощатися з прізвищем Мазайло.
Коли Мокій повернувся з Улею, він захоплено розповідав їй про українські прізвища, називаючи їх оригінальними, змістовними, колоритними, «рубенсівськими». Він наводив приклади: Убийвовк, Стокоз, Семиволос, Загнибога, порівнюючи їх з німецькими та французькими прізвищами, які теж мають значення.
Дія 3. Сімейна дискусія про зміну прізвища
Підготовка до дискусії
Через два дні Рина розповіла Улі, що тітка Мотя викликала Мокія на дискусію щодо зміни прізвища. Мокій запросив на дискусію своїх друзів-комсомольців. Рина знову просила Улю допомогти відвернути Мокія від українських захоплень, але з розмови стало зрозуміло, що Уля сама почала цікавитися українською мовою і, можливо, закохалася в Мокія.
Тим часом дядько Тарас і Мокій сперечалися про українську мову та культуру. Дядько звинувачував Мокія в тому, що той підтримує радянську українізацію, яка, на його думку, псує справжню українську мову. Мокій називав погляди дядька вузьколобим націоналізмом і шовінізмом.
На дискусію прийшли комсомольці – Іван Тертика з футбольним м'ячем і Микита Губа з газетою. Дядько Тарас запитав Тертику, чи не з тих він Тертик, що Максим Тертика був на Запорожжі курінним отаманом. Тертика відповів, що його батько – робітник-металіст, а не отаман.
Гаряча сімейна дебата
Тітка Мотя відкрила дискусію, заявивши, що життя – це все, і запропонувала обрати головою себе. Комсомольці запропонували Тертику, але більшість проголосувала за тітку Мотю. Вона надала слово Мокію, який почав говорити про необхідність українізації Холодної Гори, щоб наздогнати і перегнати європейську культуру.
Тітка Мотя перервала його і запитала, чи не вважає він себе російською людиною. Мокій відповів, що він українець. Тітка Мотя не розуміла, хто такі українці, і запитала, якої вони нації. Мазайло заявив, що частина українців – це малороси, тобто росіяни, а частина – галичани, тобто австрійці. Тітка Мотя зраділа, що нарешті зрозуміла, що українська мова – це «австріяцька видумка».
Тьотя Мотя: Та українці — то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни?
Мокій: Вони такі росіяни, як росіяни — українці...
Дядько Тарас обурився і почав розповідати про перший слов'яно-український словник 1596 року. Мазайло заявив, що не вірить в українізацію, бо вона, на його думку, робить з нього провінціала і не дає ходу на вищі посади. Дядько Тарас додав, що українізація – це спосіб виявити всіх українців, а потім знищити.
Мазайло: А я не повірю вам, не повірю! І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця...
Тітка Мотя розповіла, що бачила в Москві виставу «Дні Турбіних», де українці показані як дикі й жорстокі люди, які лагодять телефон чоботом. Вона запитала, чи правда, що українською «акушерка» – це «пупорізка», а «адвокат» – «брехунець». Дядько Тарас відповів, що ці слова не українські, а запозичені з інших мов, і почав сперечатися з тіткою про те, хто в кого більше слів украв.
Рішення змінити прізвище на Мазєнін
Тітка Мотя запропонувала закінчити дискусію і проголосувати за зміну прізвища. Вона оголосила конкурс на найкраще нове прізвище. Комсомольці виступили проти зміни прізвища, заявивши, що за повного соціалізму взагалі не буде прізвищ, а будуть номери, але поки що вони підтримують пропозицію Мокія не міняти прізвище Мазайло.
Під час голосування Уля не підняла руки, сказавши, що в неї болить рука, і вибігла. Дядько Тарас спочатку вагався, але потім вирішив підтримати зміну прізвища, якщо залишиться корінь «маз». Мазайло погодився, і більшість проголосувала за зміну прізвища.
Почався конкурс на нове прізвище. Мазайлиха запропонувала Мазов, дядько Тарас – Зайломаз, Рина – Мазеленський, Мазайлиха – Де Мазе, Баронова-Козино – Рамзес. Тітка Мотя запропонувала Рамзєсов. Дядько Тарас наполягав, щоб у прізвищі був корінь «маз», і пропонував Мазайловський, Мазайлович, Мазайленко. Нарешті Рина запропонувала Мазєнін, і всі погодилися, що це найкраще прізвище.
Дія 4. Наслідки та розв'язка
Ультиматум Улі та відмова Мокія
Наступного дня Уля прийшла до Рини і розповіла, що знайшла для Мокія вірш, який він давно шукав. Вона прочитала йому цей вірш у сквері, і Мокій був дуже зворушений. Він запропонував Улі жити разом, бо йому без неї важко. Рина вигадала новий план: Уля мала сказати Мокію, що їде жити до тітки в Одесу, і повернеться, тільки якщо він погодиться змінити прізвище на Мазєнін.
Уля відмовлялася, кажучи, що не зможе це зробити, бо Мокій – українець, і вона сама вже стала українкою. Тітка Мотя і Мазайлиха, почувши це, були шоковані. Вони переконували Улю, що Мокій не покохав її як жінку, а лише хоче зробити на ній українізацію. Тітка Мотя заявила, що краще бути зґвалтованою, ніж українізованою.
Публікація про зміну прізвища та початок святкування
Уля все ж пішла до Мокія і сказала, що їде до тітки в Одесу. Мокій був вражений і запитав, що він може зробити, щоб вона залишилася. Уля не змогла сказати йому про умову і пішла. Тітка Мотя і Рина були розчаровані, що Уля не поставила ультиматум.
Раптом з'явився Мазайло з газетою в руках. Він знайшов публікацію про зміну прізвища і був у захваті. Мазайло розповів, що його серце підказало йому, де шукати оголошення в газеті. Тітка Мотя взяла газету і урочисто прочитала, що громадянин Мина Мазайло міняє своє прізвище на Мазєнін. Всі, крім дядька Тараса, зраділи.
Мазайло: Однині я — Мина Мазєнін. Здрастуйте, Мазєнін, Мино Маркевичу!.. А-а, добродій Мазєнін? Моє вам!.. Товаришу Мазєнін! Здрастуйте!.. Здоров був, Мазєнін! Зайдімо?..
Розкриття правди та фінал
Тітка Мотя помістила газету в рамку під скло. Мазайло, його дружина і Рина мріяли про своє нове життя з прізвищем Мазєнін. Вони уявляли, як їх будуть представляти, як вони будуть вітатися, як на їхньому надгробку буде написано «Тут спочиває Мазєнін».
Раптом прийшли комсомольці Тертика і Губа, а з ними Уля. Вони прийшли підтримати Мокія. Губа почав читати газету і знайшов там не оголошення про зміну прізвища, а повідомлення про звільнення з посади «за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна». Всі були шоковані, а Мазайло заніміли.
Тертика сказав Мокію, що вони прийшли врятувати його від міщанської стихії і закликав триматися комсомолу. Уля заявила, що ніколи не поїде до тітки. Мокій був радий, що Уля залишається з ним. Комсомольці святкували перемогу, а Тертика заявив, що скоро вони скажуть всім Мазєніним: «гол!»
Тертика: Навпаки, скоро скажемо всім Мазєніним: гол!
Ударив м'яча. Губа підбив. Мокій і собі. Уля собі.