Мисливські усмішки (Вишня)
Стислий переказ
Збірка гумористичних оповідань про мисливство, написана у 1940-х — 1950-х роках. Автор розповідає про різні види полювання на птахів і звірів в Україні та інших регіонах СРСР. Оповідач ділиться досвідом полювання на качок, бекасів, перепілок, зайців, лисиць, вовків, кабанів, а також риболовлі.
Кожне оповідання присвячене окремому виду дичини чи способу полювання. Автор описує підготовку до полювання, вибір спорядження, навчання мисливських собак. Він розповідає про курйозні випадки на полюванні, коли мисливці забувають зарядити рушницю, плутають дику дичину зі свійською птицею або втрачають здобич.
Особливу увагу приділено полюванню на качок з крякухою — підсадною качкою, що приманює диких качок. Описано також полювання на зайців з гончими собаками, на вовків облавою, на дику козу загонами. Автор іронічно розповідає про невдалі спроби впіймати великого сома або коропа.
— А рушницю ти взяв?
— Ай справді, де ж це вона?
— Та я стола нею підперла, бо ніжка поламалась...
— Та хіба ж можна рушницею?!
— А що їй зробиться? Хоч яка-небудь користь із неї... А то ж...
Оповідач наводить приклади з життя різних мисливців: діда Кирила, що ловив коропа, діда Кручі, який розповідав про величезну щуку, Кирила Івановича Дудки, що не встиг застрелити лебедя через незаряджену рушницю. Автор описує красу української природи: річки Оскіл, Дінець, озера з очеретами та лататтям.
Збірка завершується закликом берегти природу, охороняти пташині гнізда, не нищити рибу та звірів. Автор підкреслює, що найбільші шкідники природи — не тварини, а самі люди, які безвідповідально ставляться до навколишнього середовища.
Подробний переказ
Внутрішні розділи в деяких оповіданнях не показані окремо в структурі переказу.
Відкриття охоти
Щороку відкриття полювання відбувалося двічі: першого серпня на птицю та першого листопада на звіра. Проте справжнім святом для мисливців вважалося перше відкриття, коли після довгої перерви можна було знову взяти в руки улюблену рушницю. Перед виходом на полювання мисливці турбувалися про екіпіровку, вибір місця та компанії. Часто виникали суперечки щодо найкращих місць для полювання — хтось радив їхати до Борисполя, де качок було як хмар, інші рекомендували Носівку чи Яготин.
Як варити і їсти суп з дикої качки
Дикі качки водилися на лугових озерцях, у очеретах та на тихих плесах річок. Для успішного полювання потрібно було взяти рушницю, набої та різний мисливський реманент, включно з рюкзаком, їжею та стопкою для вихлюпування води з човна. Полювати качок найкраще було на зорьках — вечірній та ранковій. На вечірню зорьку мисливці зазвичай спізнювалися, тому доводилося чекати до ранку, ночуючи під ожередом сіна.
Найперше й найголовніше — обскубти качку. Робити це краще в себе в кабінеті... одчиніть вікна й двері, щоб вітерець був: ви скубнули, вітерець підхопить... І качка обскубана, і кабінет — перина...
Лисиця
Лисицю найвигідніше було полювати взимку, коли її шкурка ставала густою та пухнатою. Полювали її з собаками-гончаками, які гнали звіра по колу до того місця, звідки його підняли. Одного разу мисливець разом з приятелем пішов полювати лисицю у Сріблянський ярок. Під час полювання собака Докучай погнав лисицю, але коли вона вискочила на поляну, мисливець промахнувся. Лисиця побігла на другого мисливця, але той випадково підстрелив свого власного собаку.
...в Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема, — а чорнобурка — очей одірвать не можна. — Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тільки в нас на Україні вона трапляється дуже рідко!
Заєць
Зайців полювали трьома способами: з підйому, з-під собак-гончаків та на засідах. При полюванні з підйому мисливець ходив полем і витоптував зайця з його лігвочка. З гончаками полювання було цікавішим — собаки гнали зайця голосом, а мисливець стояв на путі і стріляв. На засідах мисливець виходив вночі до ожереду соломи, де зайці приходили годуватися. Одного разу мисливець заснув на засіді, а вранці виявилося, що хтось вкрав його рушницю.
Ведмідь
Ведмеді в Україні не водилися, крім зоологічних парків, тому полювати на них доводилося їхати далеко. Проте для кожного мисливця вбити ведмедя було великою честю. Існував цікавий спосіб полювання на ведмедя: треба було прибити до дерева дикт з математичною формулою 2×2=5. Ведмідь, побачивши неправильну формулу, починав ламати голову і врешті-решт помирав від цього. Ще один спосіб полювання передбачав використання циганського ведмедя з ярмарку, але тепер цигани ведмедів не водили.
Бекас
Для полювання на бекаса найголовнішим було мати собаку. Без лягавого собаки бекаса не побачиш і не встрелиш. Бекас — невеличкий болотяний птах, що летить зигзагами, ніби п'яний. Смажений бекас вважався делікатесом. Мисливець-початківець стикався з проблемою вибору породи собаки. Існувало багато порід лягавих: лавераки, гордони, ірландські сетери, пойнтери. Придбати чистопорідного цуценя було непросто, а виховання собаки вимагало багато часу та терпіння.
Дивлюсь, стоїть кістяк мого гордона, і стоїть з піднятою правою лапою! От був собака! Мертва стойка? ... Даси, бувало, в зуби йому записку й гроші... решту обов'язково проп'є!
Вовк
Вовк вважався лютим та кровожадливим хижаком, хоча деякі мисливці стверджували, що він дуже полохливий. Полювати вовка було обов'язком кожного мисливця. Одного разу мисливці вирушили шукати вовків у Вербовому хуторі, де ті нібито зарізали трьох овець та телицю. Проте, приїхавши на місце, виявили, що ніхто про вовків нічого не чув. Тоді вирішили їхати на Попівське. По дорозі розповідали про вовчу облаву — як оточують місце прапорцями, розставляють мисливців на номерах, а загонщики женуть звіра на стрільців.
Приїхавши на місце, побачили на пшеничному полі сірого звіра. Вирішили оточити його та нагнати на одного з мисливців. Коли звір підпустив мисливця на близьку відстань, той вистрілив двічі. Виявилося, що це була не вовчиця, а сільська собака з цуценятами. Довелося заплатити господареві тридцять карбованців.
Вальдшнеп
Один мисливець розповів історію про те, чому він не полює навесні. У молодості він закохався в дівчину Галю і домовився зустрітися з нею в клуні. Проте дідусь Галі підстеріг його з билом. З того часу, коли мисливець бачить селезня, що летить на качачий крик, він згадує себе молодого і не може стріляти. Вальдшнеп — лісовий кулик, що пролітає через Україну навесні та восени. Полювати його можна на тязі або з собакою.
І коли я підіймаю рушницю й беру його на мушку, я не селезня бачу на озері, я бачу себе на перелазі і... опускаю рушницю! Ні, друже мій, навесні я не полюю.
Дика коза
Дика коза — благородна тварина, полювати яку заборонено. Проте браконьєри винищували і цапів, і кізочок, і козеняточок. Артист розповів історію про браконьєра, який утік від мисливців з убитою козою і заховав її в колисці, де його дружина робила вигляд, що годує немовля груддю.
Інший мисливець розповів про свого знайомого, який три роки полював дику козу. Врешті він її вбив, але виявилося, що це була заборонена охота. Чоловік отримав три роки ув'язнення з ізоляцією і втратив корову, яку дружина продала під час його відсутності.
Дика гуска
Дика гуска — птиця, що пролітає через Україну навесні та восени. Одного разу мисливці полювали качок на річці Оскіл і заполювали дику гуску-казарку. Вночі в поїзді гуска, яку тримали в купе, задихнулася. Щоб не видати секрету, мисливець вдарив її кинджалом у серце і сказав, що вбив власноручно. Полювати диких гусей найкраще восени, коли вони летять у вирій. Одного разу мисливці вирішили пополювати гусей на великому озері. Вони знали досвідченого мисливця, який розповідав про спосіб полювання з бочки.
Треба було поставити бочку серед озера, обтикати її бур'яном і чекати, поки птахи звикнуть. Потім мисливець міг сідати в бочку і стріляти гусей. Мисливці поставили бочку, але коли один з них сів у неї вночі, бочка перекинулася. Довелося рятувати товариша, а гуси тим часом спокійно літали над озером.
Перепілка
Перепілка — чудесна пташка, мініатюрна курочка. Народ любив перепілку і в дитинстві, і в зрілих літах. Хлопчик згадував, як у дитинстві ходив з дідом Махтеєм ловити перепелів вночі. Дід розставляв сітку біля межі, манив перепелів манком, і вони заплутувалися в сітці. З рушницею перепілок полювали восени на просі, коли вони запливали жиром. З собакою це була найвища насолода для мисливця.
Полювали ми з Трохимом Свиридовичем... Уже й сонце за Гулеву гору сховалося, а ми трапезуємо. Уже Трохим Свиридович "Зібралися всі бурлаки" двинув, а ми все трапезуємо. ... Уже й потанцювали, а проте все ще трапезуємо.
Лось
Лось, або лісова корова, плодився на півночі Радянського Союзу. Полювати його було дуже прибутково — можна було здобути пудів п'ятдесят м'яса та шкуру. Для охоти потрібна була рушниця з жаканівськими кулями, лижі, харчі на два місяці, діжка для засолки м'яса та сіль. Треба було їхати на північ, у Архангельський край або Вологодську область. Спосіб полювання полягав у тому, щоб знайти лосячі сліди, гнати лося на лижах тижнями, поки він не виснажиться і не впаде.
Дрохва
Хлопчик згадував, як у дитинстві їздив з дорослими полювати дрохву — велику степову птицю. Дід Дорош розповідав, що дрохва дуже полохлива, і підкрастися до неї важко. Вони їхали на возі, обтиканому бур'яном, намагалися нагнати табун дрохв на схованих мисливців. Проте хлопчик встав на возі, щоб краще роздивитися птахів, і налякав їх. Решту дня вони провели під ожередом, трапезуючи. Найкращий спосіб полювати дрохву — підкрадатися до неї на череві кілометри, але це дуже важко.
Одного разу мисливець таки вбив дрохву, але вона була невелика. Він запросив на вечерю двадцять вісім чоловік, і довелося готувати ще індичку, гуску та інші страви. Після цього дружина довго нарікала на витрати.
Дикий кабан, або вепр
Дикий кабан, або вепр, — страшний звір. Найстрашніший — одинець-сікач зі страшними іклами. Після четвертої стопки мисливці розповідали неймовірні історії про полювання на сікачів. Полювати кабана можна з собаками або загонщиками. Поранений кабан дуже небезпечний — він кидається на мисливця і може його вбити. Одного разу мисливці підняли в очереті кілька диких свиней. Один вепр повернувся і помчав на загонщиків, підбіг до парубчака і тицьнув його рилом у пуп, але не поранив.
Найважчий момент полювання — переконати гостей, що це справді дикий кабан, а не свиня з базару. Навіть показуючи розплющену кулю та називаючи свідків, важко було довести, що кабан був диким.
Гагара
Гагара — цікава птиця для запального мисливця-початківця. Вона плодиться на півночі, а восени з'являється на наших озерах. По-латині зветься Colymbus, завдовжки 65-75 сантиметрів. Гагара — ниркова птиця, і полювати її дуже цікаво. Коли стріляєш, вона пірнає, і шріт б'є по воді. Потім вона виринає в іншому місці. Можна витратити всі набої, так і не влучивши. Принадність полювання на гагару в тому, що цілий день перед тобою дичина, розвиваються три види спорту, і їдеш додому без тягаря.
Щоб убити гагару, треба стати до неї спиною, націлюватися через дзеркальце і стріляти, коли вона думає, що ти пудришся. Одного разу мисливець таки вбив гагару, хоч і невелику.
Екіпіровка мисливця
Для полювання потрібна була правильна екіпіровка. Два принципи: їдеш на день — бери хліба на тиждень, і будь готовий до всього. Потрібна рушниця з набоями різного калібру, шомпол, масло, бінокль, компас. Для транспортування дичини — сітка, тороки, тачка, тритонка. Одяг: штани, куртка, чоботи шкіряні та гумові, плащ-палатка, халати різних кольорів для маскування. Їжа: сало, ковбаса, консерви, овочі, фрукти — багато, бо завжди буває мало. Для чаю — термос, фляги. Казанок, кухоль, ложка, ніж для польової каші.
З крякухою на озері
Річка Оскіл — чудесна річка з очеретами, озерами та дикими качками. Крякуха, або підсадна качка, — особлива порода, виведена в Тульській губернії. Коли вона бачить літаючих качок, кричить і закликає їх присісти. На лапку їй нашивають панчішку з кільцем, прив'язують до грузила і пускають на плесо. Мисливець ховається в очереті і чекає. Крякуха кличе качок, і вони сідають на воду. Одного разу мисливець пустив крякуху на озеро, але вона розв'язалася і втекла в очерет.
Полювання з крякухою дуже добутливе і спокійне, особливо для літніх мисливців. Не треба багато стріляти — достатньо десятків чотири-п'ять качок.
Лебідь
На річці Північний Донець, біля села Сеньків, були чудесні місця з островами, очеретами та озерами. Там жив дід Кирило Іванович Дудка, який ловив рибу. Він розповів історію про те, як позавчора весни на Лиманському озері стріляв лебедя. Онук Васько прибіг і сказав, що на озері сіли два лебеді. Дід узяв рушницю і побіг до озера, сів у ямці на перешийку між озерами. Васько з Федьком забрели в озеро і нагнали лебедів на діда. Лебідь летів прямо на нього, але коли дід натиснув на курок — не спалило. Виявилося, що він забув зарядити рушницю.
Короп
У чудесному лісі був ставок з великими коропами. Голова колгоспу дозволив мисливцям половити рибу. Вудити коропа — хвилююче заняття. Коли поплавок пірнає, серце калатає. Підсікаєш, ведеш до берега, але іноді короп зривається в останню мить. Буває, що короп рве ліску і забирає гачок. Одне подружжя спортсменів ловило багато щук на доріжку. Особлива симпатія була у щук до дружини — коли вона вела доріжку, щуки бралися одна за одною.
Сом
На річці Оскіл, що тече Харківщиною, водилися великі соми. Дід Панько розповідав, як сом ковтнув панського гусака. Вирішили впіймати того сома. Коваль зробив величезний гак, наживили його гускою і закинули в Оскіл. Довго водили сома, поки витягли. У череві сома знайшли підпалини та хвіст панського собаки-сетера Джоя, який любив купатися в річці. У книзі Сабанієва написано, що колись впіймали сома вагою 400 кілограмів, а в Уфимській губернії сом проковтнув ведмедя.
Щука
Біля Підстепного лиману під старою вербою мисливці сперечалися, хто більшу щуку впіймав. Один розповідав про щуку вагою 21 кілограм, а дід Круча стверджував, що впіймав щуку на три пуди з фунтом — ту саму, що її бачив отаман Іван Сірко. Дід розповів, як разом зі своїм дідом ловив рибу на Басанці. Підсік щуку, вона потягла його у воду, дід вхопився за вербу. Довго водили щуку, поки вона не виткнулася з води — голова як у корови. Микита Пувичка підпливши на човні, вдарив її веслом. Витягли щуку на берег — три пуди й фунт. Над очима в неї була літера «СИ» — значить, Сіркова.
Самі собі шкідники
Директор радгоспу розповів, як чибіси врятували його бурякову плантацію від озимої совки. Птахи — друзі людини. Треба з дитинства прищеплювати любов до природи. Не можна руйнувати пташині гнізда, нищити качачі яйця, розкопувати лисичачі нори. Треба боротися з браконьєрами, які нищать рибу гранатами. Родина, школа, піонери, комсомольці повинні охороняти природу. Нема стільки шкідників серед тварин, як серед людей.
Кажіть усім замість "Драстуйте" "Боже тебе борони зруйнувати гніздо дикої качки!". Коли вашого знайомого здивує ваше привітання, поясніть йому, іродові, що з качиних яєць вилупляться прекрасні каченята.
Бенгальський тигр
Полювати бенгальського тигра треба їхати в Бенгалію, між річками Брамапутрою і Гангом. Існує кілька способів охоти. Перший — з диктом і молотком: коли тигр стрибає, треба наставити дикт, він проб'є його пазурями, а ти швидко загинай пазурі молотком. Другий спосіб — зі слоном, як полюють індуські раджі та англійські лорди. Третій — викопати яму на стежці, залізти в неї і лоскотати тигра, поки він не помре від реготу. Четвертий — треба тренуватися бігати швидко, вивести тигра на галявину і чекати, поки він підсковзнеться, тоді вдарити кинджалом.
Як тільки він стрибоне, ви раптово повертайтесь до нього й наставляйте дикта. Тигр ударить всіма чотирма лапами в дикт... Отут ви теж гав не ловіть: зразу ж... бийте молотком по пазурах і загинайте їх.
Епілог
Автор закликав берегти пташині гнізда, винищувати бродячих собак, любити кровних собак. Він порадив замість звичайного привітання казати: «Боже тебе борони зруйнувати гніздо дикої качки!» Треба пояснювати людям красу природи і боротися з тими, хто її нищить.