Мойсей (Франко)
Стислий переказ
Моавські долини, біблійні часи. Після сорока років блукання пустелею ізраїльський народ зупинився біля кордону Палестини. Втомлені люди не хотіли йти далі, не вірили обіцянкам про чудову землю за горами. Вони дрімали в наметах, а їхні лідери Авірон і Датан підбурювали народ проти пророка, який вивів їх з єгипетської неволі.
Мойсей, забутий своїм народом, вийшов до людей і виголосив промову. Він розповів притчу про терен, який погодився стати царем дерев, коли відмовились кедр, пальма, дуб і береза. Пророк пояснив, що ізраїльтяни — обраний Богом народ, але не для слави й багатства, а для важкої місії — нести Його слово. Авірон і Датан висміяли Мойсея, а народ ухвалив вигнати пророка.
Перед відходом Мойсей звернувся до народу з прощальною промовою, сповненою любові й туги. Він пішов у пустелю, де зустрів демона Азазеля, який спокушав його сумнівами: чи справді Бог говорив з ним, чи це були лише власні бажання? Демон показав Мойсею майбутнє ізраїльського народу — завоювання Палестини, але потім поразки, руйнування храму, розсіяння по світу.
І упав він лицем до землі:
"Одурив нас Єгова!"
І почувся тут демонський сміх,
Як луна його слова.
Тоді з'явився Єгова і пояснив Мойсею вищий сенс страждань народу: ізраїльтяни мають стати не просто володарями маленької Палестини, а духовними провідниками людства. Мойсей помер на горі, а в таборі ізраїльтян князь Єгошуа підняв народ на похід. Натхненні люди рушили завойовувати обіцяну землю, здійснюючи пророцтво Мойсея.
Детальний переказ за розділами
Назви розділів та їх групування за тематичними блоками є редакційними.
Передмова. Джерела та історичний контекст поеми
У передмові до другого видання поеми "Мойсей" Іван Франко пояснив джерела свого твору. Він зазначив, що основою поеми стали біблійні тексти, зокрема книга Второзаконня, де описано смерть Мойсея. Франко також використав оповідання про бунт Датана й Авірона проти Мойсея з книги Чисел. Автор творчо переосмислив біблійні сюжети, змінивши мотивацію смерті Мойсея: у Біблії пророк помер у неласці Бога, а в поемі - через відторгнення власним народом.
Вступ. Звернення до українського народу
Поема розпочалася зверненням автора до українського народу, який він порівняв із паралітиком на роздоріжжі. Поет висловив тривогу за майбутнє свого народу та сором, який відчуватимуть нащадки.
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Автор запитував, чи справді доля українців - бути лише гноєм для сусідів, чи дарма стільки борців віддали життя за свободу. Проте він висловив віру у відродження народу, передбачаючи час, коли Україна стане вільною державою.
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Мойсей і народ Ізраїлю в пустелі
Розділ 1. Ізраїль у пустелі після сорока років блукань
Після сорока років блукання пустелею народ Ізраїлю наблизився до кордонів Палестини. Перед ними були ще піски й скелі Моава, а за ними - Йордан, діброви й зелені луки. Проте ізраїльтяни не поспішали переходити через гори. Вони розташувалися табором у долинах Моава, втомлені й зневірені. Народ більше не вірив обіцянкам про чудову землю за горами, вважаючи їх порожніми словами.
Розділ 2. Мойсей - забутий пророк
Серед цієї юрби лише один не дрімав у наметі - старий Мойсей, забутий пророк, який стояв край могили. Він віддав усе своє життя одній ідеї - визволенню свого народу з єгипетського рабства.
Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
Із неволі в Міцраїм свій люд
Вирвав він, наче буря,
І на волю провадив рабів
Із тіснин передмур'я.
Тепер же його голос ослаб, натхнення згасло, і молоде покоління не слухало його слів. Для них розповіді про обіцяну землю були лише казками. Верховодили в народі тепер Авірон і Датан, які відкидали заклики Мойсея до походу.
Розділ 3. Ухвала проти пророка
Одного вечора, коли сонце вже схилялося до заходу, Мойсей вийшов зі свого намету і попрямував до намету заповіту. Народ здивувався, побачивши пророка, адже напередодні на зборі Датан провів ухвалу проти тих, хто називає себе пророком і закликає народ до змін. Згідно з цією ухвалою, такі люди мали бути побиті камінням.
Розділ 4. Мойсей звертається до народу
Мойсей зійшов на камінь біля намету заповіту і звернувся до народу. Він назвав учорашню раду глупою і заявив, що говоритиме всупереч ухвалі, бо коли замовкне жива душа, заговорить каміння. Пророк застеріг народ від гніву Єгови, який страшніший за грім у пустелі.
Зрозумійте й затямте собі,
Ви, сліпців покоління,
Що, як зглушите душу живу,
Заговорить каміння.
Вчора ви сприсяглися свій слух
Затикать на промови,
Не мої, не тих глиняних уст,
А самого Єгови.
Розділ 5. Притча про дерева та терен
Мойсей розповів народу притчу про те, як дерева вирішили обрати собі царя. Вони спочатку просили кедр, потім пальму, розу і дуб, але всі відмовилися. Тоді дерева звернулися до терну, і той погодився стати їхнім царем, обіцяючи захищати їх своїми колючками, хоч сам буде страждати на шляху.
Протистояння Мойсея з опозицією
Розділ 6. Тлумачення притчі про терен
Після притчі Мойсей пояснив її значення: дерева - це народи землі, а король - Божий обранець. Єгова не обрав гордих і багатих народів, а вибрав непоказний, як терен, народ Ізраїлю. Цей народ не мудрець серед премудрих, не воїн у війні, а гість у власній батьківщині і всесвітній кочівник. Але Бог поклав у його душу свій скарб, щоб він був світилом у темряві. Мойсей застеріг, що горе тому народові, який зрадить своє посланництво і спокуситься на світові забави.
Розділ 7. Авірон виступає проти Мойсея
Авірон з'їдливо відповів Мойсею, що не бачить честі в тому, щоб бути терном серед народів і носити запечатані листи в невідоме майбутнє. Він заявив, що гебреї заслуговують на кращу долю і отримають її, якщо віддадуть шану Ваалу й Астарті. Авірон запропонував не вбивати старого пророка, а приставити його до дітей як громадську няньку.
У відповідь Мойсей спокійно сказав, що Авірон не побачить Канаану і не зрушить з місця. Авірон спочатку злякався, очікуючи чуда, але коли нічого не сталося, розсміявся.
Розділ 8. Датан звинувачує Мойсея у зраді
Тоді виступив Датан, звинувативши Мойсея у зраді. Він стверджував, що Мойсей навчався в єгипетській школі, щоб потім кувати кайдани для свого народу. За словами Датана, Мойсей знав про пророцтво, що від дуба й дванадцяти гілок загине влада Єгипту, і ці гілки - дванадцять колін Ізраїлю. Датан звинуватив Мойсея в тому, що той навмисно вивів народ у пустелю, щоб знесилити його, а тепер веде в Канаан, де панує фараон.
Мойсей відповів, що Датан також не побачить Канаану і при смерті не матиме навіть п'яді землі під ногами. Розлючений Датан закликав народ побити Мойсея камінням, але, дивним чином, жодна рука не сягнула по камінь. Тоді Датан наказав пророку забиратися геть.
Розділ 9. Гнівна промова Мойсея до народу
Мойсей у гніві звернувся до народу, називаючи їх нетямущими рабами, яких ведуть ошуканці й дурні. Він докоряв їм за бунтівничий характер, за те, що вони жалять руку, яка їх плекає, і бодуть пастуха, який шукає їм паші. Пророк передбачив, що народ побиватиме камінням Божих посланців і пророків, за що Єгова каратиме їх і їхніх нащадків.
Горе вам, бо століття цілі
Житимете в тій школі,
Поки навчитесь плавно читать
Книгу Божої волі!
Бачу образ ваш: в лісі пастух,
З бука чиру надерши,
У воді мочить, сушить, потім
Б'є й толочить найперше.
Мойсей порівняв народ із губкою, яку Єгова товктиме, поки вона не зм'якне і не спіймає іскру Божого слова. Він застеріг, що Бог може відкликати свої обітниці і залишити Ізраїль для страху всім народам.
Розділ 10. Прощальне звернення Мойсея до Ізраїлю
Коли сонце вже добігало до гір, у серці Мойсея прокинулося щось людське й м'яке. Він звернувся до народу з любов'ю, розкриваючи свої почуття. Пророк сказав, що любить Ізраїль більше, ніж сам Єгова, бо в Бога мільйони дітей, а в нього - лише цей народ.
О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно!
Ти мій рід, ти дитина моя,
Ти вся честь моя й слава,
В тобі дух мій, будуще моє,
І краса, і держава.
Мойсей зізнався, що любить народ не лише за добру вдачу, а й за хиби та злоби, за впертість і гордощі духу, за брехливість язика і широке сумління. Він оголосив, що його година близька і він мусить дійти до межі Канаану, хоч і не зможе увійти туди з народом. Пророк висловив надію, що народ рушить за ним, як повінь весною.
Останній шлях Мойсея
Розділ 11. Мойсей залишає табір
Мойсей вийшов з табору в степ. Гори ще горіли в променях заходу, а ярами вже лягла пітьма. У серці вигнанця щось плакало: "Вже не верну ніколи!" По дорозі його зустріли гебрейські діти, які гралися в полі. Вони оточили Мойсея, просили залишитися з ними, показували свої будівлі з піску, вбитого скорпіона і спійманих зайченят.
Мойсей сказав дітям, щоб вони відпустили зайченят до матері, бо життя - це клейнод, і немає нічого дорожчого за нього. Діти просили його розповісти про молодість, про те, як він пас стада на Хориві і побачив терновий кущ, що горів, не згораючи. Пророк відповів, що колись і для них з'явиться вогняний кущ, і вони почують голос, який пошле їх на велике діло.
Розділ 12. Самотня молитва Мойсея
Залишившись на самоті, Мойсей відчув, як його огортає самота, ніби безкрає море. Він звернувся до Єгови з молитвою, кажучи, що все життя був самотнім, навіть серед людей. Пророк просив Бога озватися до нього ще раз, як колись на Хориві. Він запитував, чи задоволений Єгова його служінням, адже сорок років він трудився, навчав народ, а тепер мусить іти від їхніх кпинів і каміння.
Розділ 13. Зустріч з Азазелем, демоном пустелі
Раптом Мойсей почув притишений сміх і тихі слова, схожі на сичання гадюки. Це був Азазель, темний демон пустелі. Він почав сіяти сумніви в душі пророка, запитуючи, чи не був Мойсей іграшкою власних скорбот і засліплення. Демон припускав, що хоривський вогонь горів не на Хориві, а в серці самого Мойсея, і голос, що вивів його в похід, був не Божим, а його власним внутрішнім голосом.
Розділ 14. Внутрішня боротьба Мойсея
Мойсей ішов у темряві, керуючись лише світлом зірок. У його серці точилася важка боротьба із самим собою. Він запитував, чи справді його бажання допомогти братам і витерти їхні сльози було гріхом, за який він заслуговує на вигнання і смерть. Пророк сумнівався, чи не став він для народу новим фараоном, чи не помилився, вивівши народ з Єгипту в пустелю, замість дозволити їм зрости в силу в Єгипті.
Розділ 15. Мойсей на вершині гори
На світанку Мойсей піднявся на найвищий шпиль Небо-гори. Він стояв нерухомо, простягнувши руки до неба. У променях сонця його силует було видно з табору, і люди розуміли, що пророк молиться, розмовляючи з Богом. Хоч його уста були міцно стиснуті, серце кричало до Єгови. Мойсей стояв так цілий день, від світанку до заходу сонця, а його тінь падала на гебрейські шатра, ніби батьківське прощання.
Розділ 16. Спокуса Азазеля
Коли ніч залягла на горі, Мойсей впав на землю знесилений. Йому здалося, що скеля захиталася під ним, і він лежав безтямний, як у колисці. Над ним звучала тужлива пісня і колихала його пухова, сніжно-біла рука. Це знову був Азазель, який прийняв образ матері. Демон говорив, що молитви Мойсея марні, бо навіть Єгова не може змінити закони природи і спинити камінь, що падає.
Азазель розповів притчу про сліпого гіганта Оріона, який ніс на плечах хлопчика-поводиря, що вів його різними шляхами, а не прямо до сонця. Так і людство, сповнене віри й сили, прямує до незримої цілі, але його збиває з шляху "хлопчик - логіка фактів". Мойсей жахнувся від цих слів і відкинув спокусу, назвавши Азазеля брехуном.
Розділ 17. Видіння Палестини
Тоді Азазель показав Мойсею Палестину - обіцяну землю. Пророк побачив Мертве море, скелі Кармелю, гори Сіон, річку Йордан, що впадає в море, Єрихон та інші місця. Демон зауважив, що це маленька країна без широких шляхів і виходу до моря, де важко буде жити й розвиватися народу. Але Мойсей відповів, що Той, хто дав воду з каменя, перетворить цей край на рай для Свого народу.
Розділ 18. Пророцтво про майбутнє Ізраїлю
Азазель показав Мойсею майбутнє Ізраїлю: як народ перейде Йордан, завоює Єрихон, але століттями вестиме боротьбу за клаптик Палестини. Гебрейське царство розпадеться на частини і стане здобиччю могутніх сусідів. Ассур і Вавилон зруйнують країну, храм Єгови згорить, а народ піде в неволю. Пізніше буде новий храм, але й він загине від рук римлян, і народ розсіється по світу, несучи з собою ненависть "задля іншого бога".
Побачивши це видіння, Мойсей поник головою і з відчаєм вигукнув: "Одурив нас Єгова!" У відповідь пролунав демонський сміх.
Розділ 19. Голос Єгови
Раптом загримів грім, здригнулися основи гір. З'явилася чорна хмара, заблискали блискавки, завили вітри. Але не в цих грізних явищах почув Мойсей голос Єгови, а в теплому леготі, що приніс запах теребінт і мигдалю. Бог запитав Мойсея, чи бачив той Його плани і читав у Його книзі судьбовій, щоб звинувачувати Його в обмані.
"Одурив вас Єгова? А ти ж
Був зо Мною на згоді?
І контракт підписав, і запив
Могорич при народі?
Бачив плани Мої і читав
В Моїй книзі судьбовій?
Бачив кінці і знаєш, що Я
Не устоявся в слові?"
Єгова пояснив, що вузький і бідний край Палестини - це лише колиска для народу. Прийде час, і Він виведе їх на підбої та труди, як мати відлучає дитину від груді. На скупому полі вони мають вирости ціпкими й твердими до великої зміни. На жирній землі вони розповзлися б, як будяки, і потрапили б у сіті Маммона. Розсіявшись по світу, вони стануть свідками Єгови, що лише духу кормильців Він вибирає собі.
Ось де ваш обітований край,
Безграничний, блистячий,
І до нього ти людям моїм
Був проводир незрячий.
Ось де вам вітчина осяйна,
З всіх найкраща частина!
Лиш дрібненький задаток її
Вам отся Палестина.
Бог сказав, що Палестина буде для народу лише спомином і невгасимою тугою, щоб, шукаючи її, народ став паном земного круга. А оскільки Мойсей засумнівався у волі Єгови, то, побачивши обіцяну землю, сам не вступить до неї. Його кості зотліють на горі для прикладу всім, хто рветься до мети і вмирає на шляху.
Розділ 20. Народ пробуджується до походу
У гебрейському таборі ніч минула в тривозі. На світанку всі дивилися на гору, але Мойсея там уже не було. Його зникнення викликало в народі безмежну скорботу. Люди відчули, що зникло щось незриме, але необхідне для їхнього життя - те, що давало їм сенс, просвітляло і гріло. Вони дивилися один на одного, як убивці, що вбили уві сні найдорожчу людину.
Раптом почувся тупіт - це Єгошуа, князь конюхів, і за ним парубоцтво гнали стада, кудись поспішаючи. Їх гнав безіменний страх, невідомий перст Божий, голод духу і жах самотності.
Єгошуа закричав: "До походу! До зброї!" Цей крик, мов орел, злетів над юрбою і покотився луною до гір. Ще мить - і всі прокинуться від остовпіння, і ніхто не знатиме, що раптом приступило до нього. Ще мить - і сотні тисяч горлянок повторять крик Єгошуа, і з лінивих номадів ця мить створить народ героїв.
Народ задуднить по пустелі, перетворивши пісок на болото, поб'є камінням Авірона і повісить Датана. Вони перелетять через гори, як птах, розкроплять Йордан на бризки, розтоплять єрихонські мури звуком труб.
І підуть вони в безвість віків,
Повні туги і жаху,
Простувать в ході духові шлях
І вмирати на шляху...