Перехресні стежки (Франко)
Стислий переказ
Українське провінційне містечко, близько 1900 року. Молодий адвокат Євгеній Рафалович розпочав успішну юридичну практику. Він був ідеалістом, інтелігентною та освіченою людиною, бажав допомогти селянам, яких пригнічувала місцева влада.
Євгеній зустрів свого колишнього наставника Валеріана Стальського, судового чиновника, який допоміг йому знайти житло. Пригадуючи жорстокість Стальського у дитинстві, Євгеній відчув огиду. Несподівано він зустрів у місті Регіну – колишнє кохання. Виявилося, що вона була дружиною Стальського.
Життя Регіни було нестерпним: пияк Валеріан постійно принижував її та мучив ревнощами. Їхня зустріч з Євгенієм пробудила колишні почуття: він запропонував їй втекти й почати нове життя, але Регіна відмовилася через почуття обов'язку. Євгеній намагався зосередитися на суспільних проблемах, але сильні емоції мучили його.
Євгеній активно боронив селянські права й намагався протистояти корупції та свавіллю місцевої аристократії. Він організував громадське віче, яке влада спробувала заборонити. Під час цих подій Регіна втекла від Стальського, шукаючи прихистку в Євгенія, проте Стальський дізнався й жорстоко помстився їй, принижуючи її перед усіма. У відчаї Регіна вбила чоловіка і сама загинула, скинена у річку сторожем Бараном.
Переживаючи ці трагічні події та крах романтичних ілюзій, Євгеній відчув самотність і гірке розчарування:
Стрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються! Таке буде й наше. Що вона мені тепер, і що я їй? Нічогісінько. Перелетні тіні, що мигнуть понад долиною і не лишать по собі нічого-нічогісінько...
Однак боротьба за права простого люду не закінчилася: навіть після арешту Євгенія селяни не припинили опір несправедливості. Він залишився для них взірцем мужності та відданості.
Детальний переказ
Поділ переказу на розділи — редакційний.
Знайомство з Євгенієм Рафаловичем і Валеріаном Стальським
Після успішного судового процесу молодого адвоката доктора Євгенія Рафаловича на вулиці впізнав Валеріан Стальський, його колишній учитель, а тепер судовий урядник. Стальський, радий зустрічі, запропонував допомогти новоприбулому в місто неодруженому Рафаловичу знайти житло, і вони вирішили разом пообідати.
Чекаючи на Стальського в ресторані, Рафалович згадав про жорстоке поводження Стальського з ним у дитинстві, зокрема про випадок з котом, якого Стальський мучив за крадіжку ковбаси. Ці спогади викликали в нього відразу до колишнього вчителя.
Рафалович знайомиться з міською елітою та дізнається про Стальського
Прокинувшись у неділю, Рафалович дізнався, що Стальський знайшов йому помешкання. За кавою Стальський розповів міські новини. Рафалович побачив незнайомку в чорному, яка нагадала йому когось із минулого, і відчув тривогу.
Рафалович відвідав міських гонораціорів і почув багато застережень про Вагмана, Стальського та інших. Він був вражений кількістю злості та пліток у місті та вирішив створити інше товариство, залучаючи простих людей до просвітницької роботи.
Під час візиту до бурмістра Рессельберга, польського патріота єврейського походження, виникла суперечка щодо руського питання. Туди ж прийшов маршалок Брикальський, з яким Рафалович судився, і запропонував адвокату співпрацю.
Пізніше Рафалович зустрів п'яного Стальського, який наговорював на ксьондза і розповідав про сторожа Барана, котрий убив дружину і страждав на епілепсію. Баран напав на Стальського, але потім у нього стався напад.
Адвокатська практика та спогади про кохання
Стальський розповів Рафаловичу про свою ненависть до дружини-блондинки, звинувачуючи її у всіх своїх нещастях. Він описав свій шлюб як фатальну помилку, до якої його підштовхнув президент суду. Стальський детально розповів про жорстоке поводження з дружиною, що шокувало Рафаловича.
Тим часом адвокатська практика Рафаловича процвітала. Він зробив канцелярію руською, чим викликав невдоволення чиновників. Він вивчав місцеві відносини та економічне становище селян, пропонуючи їм економічну самоорганізацію. Староста звинуватив Рафаловича у підтримці лихваря Вагмана.
Вагман, власник будинку Рафаловича, відвідав адвоката. Він зізнався, що лихвар, але запропонував Рафаловичу схему з боргами Брикальського, щоб допомогти селянам купити землю, або ж збагатитися на лісі.
Що таке освіта? Чи вмілість читати і писати – се освіта? ... Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти... Життєва освіта, ось в чім річ! Щоб чоловік привикав жити з людьми, порозуміватися з ними, солідаризуватися.
Після візиту Вагмана Рафалович знову побачив незнайомку в чорному з вікна. Він кинувся в парк, щоб наздогнати її, але не знайшов. Його охопили спогади про минуле кохання, і він відчув сором за свою слабкість.
Селянське питання та пропозиції Вагмана
Селяни з Буркотина прийшли до Рафаловича, щоб обговорити процес з маршалком. Рафалович запропонував їм викупити панський маєток, але селяни відмовилися, боячись боргів та обману. Розчарований адвокат повернув їм документи.
А школа політичного життя – то так як школа плавання. Стоячи на березі і слухаючи теоретичних викладів і упімнень, ще ніхто на світі плавати не навчився. Тут перша річ – власна проба, власна діяльність...
Розмова з селянами засмутила Рафаловича. Він розмірковував про освіту, солідарність та причини недовіри селян. Спостерігаючи за дивною поведінкою сторожа Барана, Рафалович згадав розмову з Вагманом про нього.
Шокуюче відкриття: Регіна - дружина Стальського
Стальський попросив Євгенія бути свідком його примирення з дружиною, визнаючи свою провину. Євгеній погодився, і вони поїхали до Стальського, де Євгеній з подивом впізнав у дружині Стальського Регіну.
Уві сні Рафалович побачив безлюдну місцевість, річку з дарабою, на якій плив він сам з незнайомою нареченою, і тіло втоплениці. Прокинувшись, він відчув важкий пригнічений стан, спричинений не лише сном, а й подіями минулого дня.
Євгеній згадав зустріч з Регіною, дружиною Стальського, впізнав у ній свій колишній ідеал. Він був розчарований її спокоєм, чув брутальний шепіт Стальського. Стальський розважав його плітками, поки Регіна готувалася до вечері.
Регіна з'явилася у весільній сукні, шокуючи Євгенія та Стальського. Вона говорила про ювілей шлюбу та страждання. Стальський глузував, Євгеній втік. Вдома він розмірковував про Регіну та звинувачував себе у жорстокості.
Дивне те людське серце! Найбільше своє щастя, найбільшу розкіш бачить у тім, щоб задати другому болючий удар, зробити його нещасливим, відібрати йому віру в людей і надію на ліпше!
Політичні інтриги та підготовка до віча
Маршалок Брикальський несподівано радісно зустрів Євгенія, вихваляючи його. Він розповів про скарги селян на адвоката, який нібито підбурював їх. Євгеній заперечив свою причетність і порадив маршалкові віддати селянам спірну землю.
Рафалович розмірковував про підступність маршалка та зраду селян. Він був розчарований у людях та їхніх мотивах. Побачивши Регіну, він спочатку намагався відкинути її, але потім, піддавшись почуттям, вибіг з дому.
Євгеній зустрів Регіну і зізнався у коханні. Він запропонував їй втекти та почати нове життя. Регіна відмовила, нагадуючи про її шлюб та його обов'язки перед народом, і пішла геть.
Геню, Геню! Не говори того! Адже ж тут подвійна крадіж. Ти вкрав би мене від мужа, а я тебе від твойого діла, від тих нещасних, віками кривджених людей, що потребують тебе...
Євгеній збирався в Гумниський суд. Розмова з Бараном, який називав його антихристом під впливом єзуїтської місії, здивувала Рафаловича. Він готувався до поїздки, незважаючи на дивну поведінку Барана.
Восени Рафалович їхав до Бабинець, роздумуючи про Регіну, народ і обов'язок. Він відчував сором за слабкість і знову загорівся ідеєю служіння народу, усвідомлюючи необхідність праці для покращення життя селян.
Вихований, вигодуваний хлібом, працею і потом сього народу, він повинен своєю працею, своєю інтелігенцією відплатитися йому. Се перший заповіт, такий, від якого ніщо й ніяким способом не може увільнити його.
Рафалович зустрів отця Зварича з селянами, які поверталися з похорону сімох дітей, померлих через неякісну вакцинацію. Селяни зневірилися, але Рафалович обіцяв подати скаргу прокурору.
Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі? Яке ти маєш право вдоволяти свої примхи і любовні бажання, коли мільйони твойого народу не мають чим вдоволити найконечніших потреб життя?
Фінансові махінації маршалка та афери Шнадельського
Рафалович, обурений бездіяльністю влади у справі Шнадельського, написав до віденської газети, але його звинуватили у наклепі. Він вирішив організувати народне віче, щоб розбудити селян до політичної боротьби.
Маршалок Брикальський, заплутавшись у боргах, планував об'єднати панську та хлопську каси, щоб за рахунок селянських грошей вирішити свої фінансові проблеми. Граф Кшивотульський став на заваді його планам, а Шнадельський запропонував допомогу.
Шнадельський втратив довіру селян, його побили в корчмі. Він був змушений покинути грабіжницькі поїздки та розмірковував над способами вийти зі скрутного становища, зокрема про виїзд до Америки та реформу кас.
Шварц і Шнадельський обговорювали дивну поведінку Стальського та можливість пограбування Вагмана, щоб допомогти маршалкові. Шварц запропонував використати Барана та натякнути маршалкові на план.
Втеча Регіни та трагічна розв'язка
Вагман запропонував Рафаловичу купити ліс у Буркотині, але той відмовився, не бажаючи ставати поміщиком. Вагман розповів про плани маршалка Брикальського реформувати хлопську касу, щоб виплатити свої борги.
Напередодні віча Стальський знущався з хворої Регіни, висміюючи Рафаловича та її колишні почуття до нього. Він "дозволив" їй кохатися з Рафаловичем. Регіна в розпачі втекла, а Стальський сподівався, що вона скористається його пропозицією.
Регіна, замкнена в кімнаті після сварки зі Стальським, згадувала дитинство та втрачене кохання до Євгенія. Вона вирішила покинути чоловіка та шукати порятунку в Євгенія, зібрала речі та втекла вночі, а Баран стежив за нею.
Євгеній готувався до віча. Несподівано прийшла Регіна, зізналася у коханні та запропонувала гроші на організацію. Раптово постукав п'яний Стальський, і Регіна сховалася в спальні.
Баран, впевнений у приході антихриста, побіг на міст, де згадав про вбивство дружини. Він уявив її повернення, пішов до шинку, розповів про сховані гроші, заснув. Потім побачив Регіну, повідомив Стальському, і той з друзями увірвався до Рафаловича.
Шварц виманив лист у Барана, дізнався про гроші Вагмана від Кшивотульського. Шварц і Шнадельський вбили Вагмана, імітуючи самогубство, та забрали гроші. Шварц повернувся до шинку, щоб створити алібі.
Вночі, після відвідин Рафаловича, до Регіни прийшли Стальський з товаришами. Стальський звинуватив дружину в зраді, знайшов її саквояж, побив її та плюнув в обличчя. Гості, шоковані сценою, втекли.
Стальський знущався з Регіни. Вона вбила його сікачем. Шварц і Шнадельський знайшли тіло та пограбували дім. Регіна пішла за Бараном, який завів її на міст і зіштовхнув у Клекіт.
Євгеній мав таке почуття, що підсаджує свої плечі під високу і важку кам'яну гору з наміром – зрушити її з місця. Він знав, що се праця страшенна, довга і важка, але сказав собі в душі: – Все одно! Мушу двигнути!
Віче і його наслідки
Селяни з'їхалися на віче, але староста заборонив його через аварійний стан будівлі. Бурмістр запросив усіх на єврейське зібрання з тим самим порядком денним, і селяни пішли за ним.
Староста дізнався про вбивство Стальського та заарештував Рафаловича на вічі. Бурмістр вів збори, де селяни протестували проти реформи каси. Отець Зварич закликав до продовження боротьби після арешту Рафаловича.
Поки ви, русини, не маєте своїх дідичів і міліонерів, поти ви не є жаден народ, а тілько купа жебраків та невольників.
Незважаючи на арешт Рафаловича, віче відбулося, і селяни висловили свою волю проти фінансових махінацій маршалка. Це стало першим кроком до політичного пробудження народу, хоча особиста доля Рафаловича залишилася невизначеною, а його кохання до Регіни завершилося трагедією.