Понеділок починається в суботу (Стругацькі)
Стислий переказ
Північ СРСР, 1960-ті роки. Молодий програміст з Ленінграда їхав на відпочинок і підібрав двох попутників. Вони запропонували йому роботу в їхньому інституті, а на ніч влаштували у хаті на курячих ногах, що належала Наїні Київні Горинич. Там програміст зустрів говорячого кота Василя, щуку, що виконувала бажання, і чарівне дзеркало.
Наступного дня попутники привели його до Науково-дослідного інституту Чародійства та Ворожби. Програміст зацікавився роботою інституту і залишився там працювати. Він познайомився з колегами-магами, які займалися різними дослідженнями.
У новорічну ніч Привалов чергував в інституті. Професор Вибігалло демонстрував свою модель ідеальної людини — споживача, який хоче все і може все отримати.
А Вибігалло ніяк не може взяти до тями, що істинний велет духу не стільки споживає, скільки думає і відчуває.
Експеримент закінчився вибухом — модель споживача знищила себе, поглинувши все навколо. Навесні Привалов разом із колегами розгадав таємницю директора інституту Януса Полуектовича.
З'ясувалося, що директор існував у двох іпостасях одночасно. Один Янус жив звичайно, а другий рухався назад у часі — був контрамотом. Щоночі опівночі вони перескакували у різні дні. Привалов зрозумів, що потрапив до місця, де понеділок справді починається в суботу, де маги працюють безперервно заради пізнання невідомого.
Докладний переказ за історіями та розділами
Назви розділів — умовні.
Історія 1. Метушня навколо дивана
Розділ 1. Зустріч з мисливцями та перша ніч у хаті на курячих ногах
Молодий програміст з Ленінграда їхав на прокатній машині до Соловця, де мав зустрітися з друзями. Дорога була вузька, посипана гравієм, але він не боявся їхати нею.
На узбіччі він побачив двох молодих людей, які просили підвезти їх до Соловця. Привалов зупинився, і вони сіли в машину — один горбоносий, другий з рудою бородою.
Під час розмови вони дізналися, що Привалов — програміст, і одразу запропонували йому роботу в їхньому інституті. Вони жартома сказали, що зустріч із програмістом у лісі — це доля.
Особисто я вбачаю в цьому долю — йшли лісом і зустріли програміста. Мені здається, що ви приречені.
Приїхавши до Соловця, супутники запропонували Привалову переночувати в будинку на вулиці Лукомор'я. Це була хата на курячих ногах, пам'ятник соловецької старожитності. Господинею була літня Наїна Київна Горинич. Вона неохоче погодилася прийняти гостя, вимагаючи розписку та плату. Привалов заплатив і ліг спати на дивані.
Розділ 2. Дивні події другої ночі
Вночі Привалов прокинувся від розмов двох невидимих співрозмовників. Вони сперечалися про щось, і один із них хрипів. Привалов кинув подушку в порожнечу, і стало тихо. Потім він знову почув голос — дзеркало на стіні читало уривки з різних книг. Привалов підійшов до дзеркала і не побачив свого відображення. Він заснув знову, а вранці виявив, що бабка постелила йому на підлозі, хоча він спав на дивані.
Наступної ночі Привалов знову прокинувся. За вікном він побачив кота Василя, який ходив навколо дуба і намагався згадати казки та пісні. Кіт страждав від склерозу і не міг пригадати жодної казки до кінця. Потім Привалов помітив у вікні акулячий хвіст, що звисав з гілки дуба. Він злякався і прокинувся вранці, розуміючи, що все це були дивні сни.
Розділ 3. Візит до міліції та розмова з щукою
Вранці Привалов пішов у місто. На площі він купив газованої води за п'ятак і отримав решту. Потім виявив, що п'ятак знову в кишені. Він почав експериментувати і зрозумів, що має справу з нерозмінним п'ятаком — монета завжди поверталася до нього після покупки. Юний міліціонер помітив це і відвів Привалова до відділення. Там склали протокол, забрали нерозмінний п'ятак і відпустили програміста.
Повернувшись до хати, Привалов підійшов до криниці набрати води. З цебра висунулася велика щука, яка заговорила з ним. Вона скаржилася, що Наїна постійно ловить її і продає на ринку, а щука обіцяє покупцям виконати бажання за звільнення. Привалов відпустив щуку назад у криницю, не попросивши нічого.
Розділ 4. Загадкові відвідувачі в пошуках дивана
Увечері до Привалова почали приходити дивні відвідувачі. Спершу з'явився невисокий чоловік у кремовому плащі, який запитав про диван. Не знайшовши дивана, він зник через двері туалету. Потім з'явився маленький чоловічок, який спустився з печі, левітуючи. Він теж цікавився диваном і зізнався, що старіє та обростає волоссям на вухах. Далі прийшов елегантний чоловік, який сконденсувався просто в повітрі. Він попередив Привалова не чіпати чарівну паличку-умклайдет, яку хтось загубив у кімнаті.
Привалов випадково торкнувся умклайдета і опинився під стелею, залишивши сліди черевиків на побілці. З повітря з'явився гриф, який смердів гнилятиною. Потім прийшли ще двоє — худий і товстий у смугастих піжамах. Вони сварили когось на ім'я Корнєєв за крадіжку дивана та забрали грифа.
Розділ 5. Втрата дивана та зустріч з демонами
Вранці Привалов виявив, що диван зник. Натомість постільна білизна була охайно складена під вішаком. До нього прийшов сивоволосий чоловік з чорними бровами та вусами — це був Янус Полуектович, директор інституту.
З ним прийшли Роман, Володя та огрядний Модест Матвійович, який відповідав за музейні цінності. Вони шукали диван, який мав інвентарний номер. Модест звинуватив Корнєєва у крадіжці, але Янус вирішив відкласти питання до п'ятниці. Роман дав Привалову кепку-невидимку, щоб сховати його від Модеста.
Розділ 6. Прийом на роботу в НДІЧАВО
Роман відвів Привалова до дивної будівлі без дверей — Науково-дослідного інституту Чародійства та Ворожби. Так Привалов потрапив на роботу в НДІЧАВО, де працювали маги та чаклуни, які займалися проблемами людського щастя.
Кожна людина — маг у душі, але вона стає магом тільки тоді, коли починає менше думати про себе і більше про інших, коли працювати їй цікавіше, ніж розважатись...
Історія 2. Суєта суєт
Розділ 1. Чергування в новорічну ніч
Привалов заступив черговим на Новий рік. Модест Матвійович проінструктував його: стежити за протипожежною безпекою, нікого не впускати, заговорити демонів на вході та виході. Федір Симеонович Ківрін, завідувач відділу Лінійного Щастя, запропонував почергувати замість Привалова, але той відмовився.
Приносили ключі різні співробітники: Крістобаль Хунта, Амвросій Вибігалло, Магнус Редькін. Вибігалло попросив подзвонити йому, якщо в автоклаві щось вилупиться — там визрівала його модель ідеальної людини.
Розділ 2. Обхід інституту та зустрічі з колегами
Привалов почав обхід інституту. У вестибюлі він заговорив двох макродемонів Максвелла, які грали в орлянку. Він оглянув відділ Лінійного Щастя, де працював дистилятор Дитячого Сміху, відділ Передбачень і Пророцтв, де працювали при свічках, та інші відділи. У віварії він зустрів вовкулаку Альфреда, який доглядав за різними магічними істотами. Привалов вправив палець гекатонхейру Бріарею, який його вивихнув.
Опівночі в інститут почали приходити співробітники, хоча був вихідний день. Вони прийшли працювати, бо їм було цікавіше займатися наукою, ніж святкувати.
Сюди... прийшли люди, яким було цікавіше доводити до кінця чи починати заново яку-небудь корисну справу, ніж глушити горілку, безглуздо дриґати ногами...
Привалов зустрів Вітька Корнєєва, який працював у своїй лабораторії з диваном-транслятором. Корнєєв намагався перетворити воду на живу воду, але окунь у ванні постійно здихав.
Розділ 3. Вибігалло та його моделі щастя
У лабораторії Вибігалла вилупився перший кадавр — модель Людини, невдоволеної цілком. Це була жалюгідна істота, вкрита виразками, яка одразу здохла. Потім Вибігалло готував до випробування модель Людини, невдоволеної шлунково. Він стверджував, що якщо задовольнити всі матеріальні потреби людини, вона стане щасливою.
Вночі Вибігалло випустив кадавра з автоклава. Той почав жадібно їсти картоплю, хліб і оселедцеві голови. Він їв безупинно, його черево роздувалося, а Вибігалло тріумфував, стверджуючи, що модель щаслива.
Розділ 4. Вибух моделі споживача
Роман попередив, що кадавр скоро вибухне, і запропонував усім вийти з лабораторії. Незабаром пролунав потужний вибух, двері зірвалися з петель. Вибігалло та кореспонденти вийшли обляпані. Привалов викликав авральну команду домовиків для прибирання.
Розділ 5. Експеримент на полігоні
Вибігалло вирішив випробувати другу модель — універсального споживача — на полігоні. Привалов попросив Вітька та Едика почергувати за нього і поїхав на полігон. Там зібралася публіка, Вибігалло виголошував промови про ідеальну людину.
Коли відкрили автоклав, почався катаклізм. Земля задрижала, горизонт почав згортатися. Роман кинув у пару джина з пляшки, той створив палац і зник. Вибухнула вирва, в якій знайшли автомобілі, сейф ощадкаси та інші речі, які поглинув ненажерливий споживач. Магнус Редькін викликав міліцію, а Вибігалло намагався пояснити, що все пройшло за програмою.
Історія 3. Всіляка суєта
Розділ 1. Весняний ранок та чергові обовязки
Навесні Привалов прокинувся у своїй кімнаті в гуртожитку, де жив разом з Вітьком Корнєєвом. Вони поснідали в їдальні та почули новини: Вій з Хомою Брутом потрапили в міліцію за хуліганство, кіт Василь узяв відпустку, щоб одружитися, а в інституті знову згорів «Алдан» через Хунту.
Привалов пішов по знайомих, але всі були зайняті. Він потрапив на семінар відділу Абсолютного Знання, де Луї Сідловий доповідав про машину часу для подорожей в описуване майбутнє.
Розділ 2. Подорож у описуване майбутнє
Привалов погодився випробувати машину. Він подорожував у майбутнє, описане в утопіях та фантастичних романах. Спочатку він побачив античні утопії з мудрими пастухами, потім епоху космічних польотів, де люди прощалися перед відльотом на інші планети. Привалов помітив Залізну Стіну, за якою бушували війни та катастрофи — це був Світ Страху перед Майбуттям. Він зазирнув туди і побачив жахливі сцени насильства та поневолення.
Привалов повернувся назад, коли в машині щось зламалося. Семінар визнав подорож цікавою, хоча дехто зауважив, що пригод було маловато.
Розділ 3. Робота над стінгазетою та поява папуги
Стелла, практикантка Вибігалли, покликала Привалова робити стінгазету. Вони разом складали вірші про Хому Брута, який хуліганив на Лисій Горі. Під час роботи в лабораторію Романа заповз маленький зелений папуга з червоним чубчиком. На його лапці було кільце з написом «Фотон» та номером. Папуга виглядав хворим і незабаром помер.
Роман згадав, що позавчора знайшов у печі зелене перо і викинув його в кошик, але вчора пера там не було. Натомість на столі з'явився мертвий папуга, якого Янус впізнав, назвав Фотончиком і спалив у печі.
Розділ 4. Асоціативний допит папуги
Наступного дня в лабораторії Романа з'явився живий зелений папуга — той самий Фотон. Магістри здивувалися: папуга мав помирати вчора, а сьогодні був живий. Вітько провів асоціативний допит папуги, записуючи його на диктофон. Папуга говорив про рубідій, кратер Річі, роботів, атмосферу, що горить. Він знав усіх присутніх і характеризував їх: Корнєєва називав грубим, але чудовим працівником, Ойру-Ойру — старим.
Увійшов Янус Полуектович і забрав папугу, назвавши його Фотончиком. Магістри почали міркувати над загадкою папуги та дивацтвами Януса.
Розділ 5. Розгадка таємниці Януса
Привалов запропонував ідею дискретної контрамоції. Магістри захопилися цією думкою і почали розробляти гіпотезу. Вони дійшли висновку, що А-Янус у майбутньому перетвориться на контрамота і стане У-Янусом, який рухається назад у часі. Щодня опівночі А-Янус переходить у наступний день, а У-Янус — у попередній. Тому У-Янус не пам'ятає вчорашніх розмов і постійно запитує про них.
Папуга Фотон теж є контрамотом. Він помер дев'ятого, був спалений десятого, але одинадцятого з'явився живим, хоча хворим. Дванадцятого він був здоровий і веселий. Для контрамота час іде навпаки: спершу його спалюють, потім він помирає, потім оживає. Магістри зрозуміли, що У-Янус живе від майбутнього до минулого, і це пояснює всі його дивацтва.
Привалов зустрів У-Януса в коридорі і сказав йому, що вчора вони не бачилися, бо Янус був у Москві. Потім він запитав дозволу поставити запитання про майбутнє. Янус відповів, що завтра Привалова викличе Кітежградський завод. Він пояснив, що не існує єдиного майбутнього для всіх — їх багато, і кожен вчинок створює одне з них.
Постарайтеся зрозуміти... що не існує єдиного для всіх майбутнього. Їх багато, і кожен ваш вчинок творить яке-небудь із них… Ви це зрозумієте.
Наступного дня Привалов знову побачив живого Фотона в лабораторії Романа. Магістри продовжували обговорювати гіпотезу про контрамоцію та дивувалися становищу У-Януса, який рухався назустріч минулому, до темних часів царизму та репресій. Вони вирішили ставитися до нього тепліше та допомагати йому, розповідаючи про майбутнє.