Пісня про буревісника (Горький)
Поділ переказу на розділи — редакторський.
Буревісник над морем: символ свободи і сміливості
Над сивим простором моря вітер збирав хмари, формуючи їх у великі гори. Між цими хмарами та морською поверхнею гордо літав Буревісник, схожий на чорну блискавицю, що розтинає повітря.
Над простором сивим моря вітер гори хмар збирає. А між хмарами і морем гордо лине Буревісник, наче чорна блискавиця.
Птах то торкався крилом хвилі, то стрімко злітав угору, пронизуючи хмари. Його крик лунав над морем, сповнений радості та сміливості. В цьому крику відчувалася жадоба бурі, сила гніву та неминучість перемоги.
Протиставлення чайок, гагар та пінгвінів буревіснику
Відчуваючи наближення бурі, чайки стогнали над морем. Вони боялися стихії і були готові сховати свій страх на морському дні.
Гагари також стогнали від страху. Для них була недоступна насолода життєвих битв, їх лякав грім ударів.
Чайки стогнуть, чувши бурю, — стогнуть в остраху над морем... I гагари також стогнуть — їм, гагарам, неприступна насолода битв життєвих: грім ударів їх лякає.
Дурний пінгвін, на відміну від інших птахів, боязко ховав своє товсте тіло в скелях, намагаючись уникнути бурі.
Тільки гордий Буревісник вільно і сміливо ширяв над сивим від піни морем, не боячись стихії, а навпаки, прагнучи її.
Наближення бурі: похмурніння неба та хвилювання моря
Хмари ставали все похмурнішими і нижчими, купчилися над морем, створюючи відчуття тривоги та напруги. Морські хвилі співали, здіймаючись високо назустріч грому, що вже починав гуркотіти в небі.
Грім гуркотів все сильніше. Хвилі стогнали в піні гніву, сперечаючись із вітром. Вітер, набравши сили, стискав у своїх міцних обіймах зграю хвиль і з лютою злобою кидав їх на скелі, розбиваючи на дрібні бризки смарагдове громаддя води.
Грім гуркоче. В піні гніву стогнуть хвилі, сперечаються із вітром. Ось в міцних своїх обіймах вітер зграю хвиль стискає і кидає, розмахнувшись, в лютій злобі їх на скелі...
Розгул стихії: грім, блискавки та морські хвилі
Буревісник з криком линув у небо, наче чорна блискавиця. Він пронизував хмари, як стріла, зриваючи крилом піну з хвиль. Птах шугав у повітрі, мов демон — гордий, чорний демон бурі. Він то сміявся, то ридав від радості, насміхаючись із чорних хмар.
Буревісник з криком лине, наче чорна блискавиця, як стріла проймає хмари, піну хвиль крилом зриває.
Ось шугає він, як демон, — гордий, чорний демон бурі, — і сміється, і ридає... Він із чорних хмар сміється, він од радості ридає!
У гніві грому Буревісник, як чуйний демон, відчував утому, але був впевнений, що хмари не зможуть сховати сонце назавжди. Вітер вив, грім гуркотів, а зграї хмар палали синім полум'ям над виром моря.
Море ловило блискавки і гасило їх у своїй безодні. Відбиті блискавиці звивалися в морі, наче вогненні змії, і зникали в глибині.
Заклик до бурі: пророцтво звитяги
Буря наближалася. Сміливий Буревісник гордо ширяв у блискавках над ревучим, гнівним морем. Він був як пророк звитяги, що закликав бурю вдарити ще дужче.
Буревісник кричав, сповіщаючи про наближення бурі, і його крик був сповнений впевненості та радості. Він не боявся стихії, а навпаки, прагнув її, бачачи в ній очищення та оновлення.
— Буря! Скоро вдарить буря!
Це сміливий Буревісник гордо в блискавках ширяє над ревучим гнівним морем, то кричить пророк звитяги: — Хай ще дужче вдарить буря!
Так Буревісник, символ свободи і революційного духу, зустрічав бурю — не зі страхом, як інші птахи, а з радістю та захопленням, бачачи в ній силу, що несе зміни та оновлення світу.