Райський сад (Гемінґвей)
Стислий переказ
Південна Франція, середина XX століття. Молоде подружжя Девід і Кетрін Берн подорожували під час свого медового місяця узбережжям, проводячи час у Гро-дю-Руа та інших курортах. Девід займався писанням оповідань про полювання та Африку, але переживав творчу кризу.
Кетрін, його дружина, прагнула до свободи та експериментувала з власною ідентичністю, змінюючи зовнішність і позиціонуючи себе як хлопця і дівчину водночас. Її зміни приводили до напруги у стосунках та труднощів у сприйнятті Девідом цих нововведень.
Подружжя познайомилося з молодою жінкою Марітою, яка стала їхньою спільною коханкою. Їхні стосунки перетворилися на складний трикутник, у якому Маріта підтримувала Девіда у його творчих пошуках, а Кетрін дедалі більше занурювалася в ревнощі й нестабільний психологічний стан.
Кетрін знищила рукописи оповідань Девіда, що спричинило крах їхніх взаємин. Усвідомлюючи скоєне, вона написала йому:
"Девіде, я оце раптом збагнула, що ти, напевне, цілком усвідомлюєш, як усе це жахливо. Жахливіше, ніж наїхати на когось машиною... Але що сталося, те сталося... Я кохаю тебе, і завжди кохатиму..."
Після цього Кетрін поїхала, залишивши самого Девіда з Марітою. Відчуваючи гіркий біль втрати, Девід за підтримки Маріти взявся переписувати з пам'яті втрачені оповідання. Попри безповоротну втрату, він знаходив у роботі розраду й надію на новий початок.
Детальний огляд за частинами
Поділ на розділи всередині частин є редакційним.
Частина 1. Медовий місяць і перші зміни
Відпочинок у Гро-дю-Руа та риболовля Девіда
Молодята зупинилися в готелі в Гро-дю-Руа, звідки відкривався вид на Ег-Морт. Вони часто їздили туди велосипедами вздовж каналу, спостерігаючи за морськими окунями та рибальськими човнами. Їм подобалось це веселе селище та готель, а їхня кімната нагадувала картину Ван Гога.
Подружжя завжди було голодним, особливо вранці, і з нетерпінням чекало сніданку в кафе. Одного ранку Девід тішився смаком яєць з перцем та запашною кавою. Рибальські човни вже були в морі, а молодята, прокинувшись, займалися коханням, а потім відчули сильний голод.
Девід вирішив порибалити. Офіціант запропонував йому наживку. Девід взяв вудку та кошик з рибальським приладдям і пішов на мол. Він почав вудити й дивився на рибальські човни. Раптом його поплавець зник під водою, і він почав боротися з великою рибиною. Офіціант підтримував його, даючи поради.
Рибина тягла дуже сильно, і Девід ледь її стримував. Зрештою, він обвів рибину навколо кінця молу й повернув її до гирла каналу. Кетрін побачила їх з вікна і вибігла на берег. Офіціант заліз у воду й допоміг витягти рибину на берег. Рибина була велика й срібляста, вона заважила трохи більш як п'ятнадцять фунтів.
Відгуки на книгу Девіда та перше перевтілення Кетрін
Після обіду Кетрін сказала, що має для Девіда сюрприз. Згодом вона встала, одягла смугасту сорочку та штани й сказала, що їй треба з'їздити до Ег-Морта самій. Девід залишився в кафе й випив коньяку. Він згадав їхню весільну подорож і чекав на її сюрприз.
Ввечері Кетрін повернулася з коротко підстриженим волоссям. Вона сказала, що тепер вона також і хлопець і може робити все, що захоче. Вони повечеряли й пішли в кімнату. Вона попросила його кохати її такою, яка вона є. Вони займалися коханням, і вона сказала, що тепер він її дівчина.
"Я дівчина. Але тепер я також і хлопець і можу робити все, все, все, що захочу... Дурні люди подумають, що це химера. Але ми повинні пишатися цим. Я люблю пишатися."
Наступного дня на пляжі Девід спостерігав за дружиною, яка спала на сонці. Він думав, що їй не слід довго лежати на сонці нерухомо. Після купання він повернувся до дружини і випив вино з пляшки, загорнутої в газету.
У готелі вони отримали пошту. Кетрін отримала великий пакет з листами з банку, а Девід - листи від видавців з відгуками на його книгу. Книга отримала позитивні відгуки, і видавець замовив другий тираж. Девід підраховував свій прибуток від книги, коли Кетрін прийшла в кафе і попросила подивитися відгуки.
Плани подорожей і бажання Кетрін глибших змін
Вночі Кетрін запевнила Девіда, що вони не обов'язково повинні завжди змінюватися. Вона сказала, що їй подобається, як було раніше, і вона завжди буде його дівчинкою, а також такою, якою хоче бути сама. Вона сказала, що кохає його і в Африці буде його африканською дівчинкою.
Девід здивувався, коли почув про Африку. Він пояснив, що зараз не час для Африки через дощі та високу траву. Кетрін запитала, куди ж їм тоді поїхати. Девід запропонував Іспанію, але відкинув Севілью та Мадрид, а також Біскайське узбережжя через холод і дощі.
Кетрін цікавилася, чи немає в Іспанії теплого місця для пляжного відпочинку. Девід відповів, що в Іспанії не можна засмагати так вільно, як тут. Кетрін розчарувалася, але погодилася почекати. Вона хотіла стати геть темною, щоб ще більше віддалитися від інших людей.
Девід запропонував пошукати інше затишне місце за Естерелем. Кетрін погодилася, кажучи, що таких місць багато, і вони можуть подорожувати на машині куди завгодно, навіть до Іспанії, коли по-справжньому засмагнуть. Вона зазначила, що влітку не варто жити в містах.
Частина 2. Подорожі та експерименти з ідентичністю
В Андаї: драматична стрижка Кетрін і спроби Девіда писати
Надвечір невеличка машина спустилася до Андаї, де видно океан і пляж. Подружжя проїхало бульваром, милуючись краєвидами, і зупинилося біля гирла річки. Кетрін подобалася місцевість. Вони повернулися до кафе, де приємно вечеряти серед незнайомців.
Вночі в готелі вони чули шум прибою. Дружина запитала, чи не хоче чоловік, щоб вона змінилася. Він відповів, що йому холодно, і просить її зігріти. Вони домовилися пожити тут кілька днів, і чоловік сказав, що хотів би взятися до роботи.
Вранці йшов дощ. Кетрін пішла з готелю, а Девід почав працювати над книгою. Робота йшла легко, але він нагадував собі, що не варто спрощувати занадто сильно. Згодом він знайшов Кетрін у кафе, де вона пила абсент.
"Усе було гаразд у перший місяць подорожі... А ця переміна, від Гро-дю-Руа до Андая, триває вже два місяці. Ні, менше, бо вона замислила це в Німі. Два місяці ще не минуло. Ми одружені три з половиною місяці..."
Вони почали сперечатися через згадку про газетні вирізки. Кетрін запитала, чи думає він, що вона вийшла за нього заміж через те, що він письменник. Чоловік пропонував обговорити це наодинці. Вони миряться, але продовжують сперечатися через абсент і газетні вирізки.
Мадрид: відвідування музею та розвиток ідентичності Кетрін
Девід прокинувся вранці після дощу. Погода ясна, Кетрін ще спала. Він приймає душ, голиться, відчуває голод, але замість сніданку сідає писати. Робота йде легко, слова самі лягають на папір. Він забуває про все навколо, повністю занурюючись у творчий процес.
Кетрін прокидається, коли Девід збирається йти. Вона обіймає його і називає його "ледачою голою жіночкою". Вона обіцяє приєднатися до нього в кафе через п'ять хвилин. У кафе Девід замовляє каву, шинку з яйцем і читає газети. Кетрін затримується, і він з'їдає її порцію.
З'являється Кетрін, одягнена і прикрашена перлами. Вона вибачається за запізнення і повідомляє, що їде в Біарріц і запрошує Девіда з собою. Девід спочатку відмовляється, але Кетрін обіцяє привезти йому сюрприз. Він погоджується поїхати, щоб вона не наробила дурниць, але вона наполягає на тому, щоб поїхати самій.
Повернувшись до готелю, Девід читає і чекає на Кетрін. Вона повертається і він її не впізнає. Вона обстригла волосся дуже коротко. Кетрін пояснює, що зробила нову стрижку в Біарріці, щоб змінити свій образ. Вона описує, як змусила перукаря підстригти її, як хлопчика з Ітона.
Полковник Бойл і зростання напруги між Девідом і Кетрін
Девід і Кетрін відвідують музей Прадо, а потім обідають у старовинній харчевні. Вони замовляють мансанілью, хамон, ковбасу, анчоуси та маслини. Кетрін бере самовчитель іспанської, а Девід читає газети. Кетрін розмірковує про те, що Країна Басків не схожа на Африку.
Кетрін каже, що їй не слід пити, бо вона стає занадто балакучою. Вона розповідає, що почала жити новим життям, багато читає і роздивляється навколо. Вона відчуває голод до мистецтва і літератури, але не вміє ні малювати, ні писати. Кетрін боїться, що не все запам'ятає.
Після обіду вони повертаються в готель і купаються у ванні. Потім вони лежать у ліжку, овіювані свіжим вітерцем. Кетрін запитує, чи не проти Девід, якщо вона знову обернеться на хлопця. Девід каже, що йому більше подобається, коли вона така, як є. Кетрін каже, що її наче щось під'юджує.
Девід прокидається раніше за Кетрін і йде снідати в кафе на площі Санта-Ана, читаючи місцеві газети. Він згадує, як Кетрін спала, і розмірковує про зміни в їхніх стосунках, які почалися близько трьох місяців тому. Він думає, що завжди задовольняв її, але зараз ситуація інша.
До нього підходить полковник Бойл, якого Девід радий бачити. Полковник замовляє пляшку марісменьйо і каже, що йому потрібна робота. Девід відмовляється, кажучи, що у нього медовий місяць. Полковник вважає цей вислів безглуздим.
З'являється Кетрін. Вона виглядає втомленою і хоче випити абсенту. Полковник каже, що абсент додає їй сміливості. Він згадує, що бачив її в Прадо перед картинами Ель-Греко. Кетрін відповідає, що бачила, як він дивиться на картини, ніби вони його власність.
Частина 3. Трикутник стосунків і творче занурення
Ла-Напуль: знайомство з Марітою та задум Кетрін
Девід і Кетрін повертаються до Ла-Напулі, де вже колись зупинялися, і винаймають три кімнати в рожевому провансальському будинку серед сосен. З вікон відкривається вид на море, пляжі та Канни. Подружжя насолоджується спокоєм, оскільки в готелі немає інших постояльців.
Вони оселяються у великій кімнаті з вікнами на три сторони, де завжди прохолодно. Девід працює в окремій кімнаті, а Кетрін проводить час, катаючись на машині по околицях. Після роботи Девід і Кетрін засмагають і купаються в затишній бухті.
Одного вечора, лежачи в ліжку, Кетрін нагадує Девіду про свою обіцянку. Вона хоче знову змінити зачіску і просить дозволу поїхати до перукаря в Канни, з яким вона вже домовилася. Вона хоче, щоб Девід теж підстригся так само.
Кетрін також хоче освітлити волосся, щоб стати білявкою, як скандинавка. Девід не в захваті від цієї ідеї, але Кетрін наполягає. Вона просить Девіда написати про неї у своїй книзі, навіть якщо там будуть її недоліки, але обов'язково згадати про її кохання до нього.
Девід і Кетрін повертаються до готелю після візиту до перукаря в Каннах. Господар готелю помічає їхні однакові зачіски та колір волосся, схвально відгукуючись про це. Кетрін жартує, що вони вигідні клієнти, тому все, що вони роблять, чудово.
Складний трикутник: Кетрін заохочує стосунки між Девідом і Марітою
Девід відчуває виснаження після написання оповідання, розуміючи, що зайшов надто далеко. Він згадує епізод з дитинства, коли разом з батьком і Джумою вистежував слона. Тоді він був сповнений сил, але згодом втомився, а батько і Джума продовжували йти розмірено.
Девід йде до бару, робить собі віскі з мінеральною водою і йде на кухню до господині. Він каже їй, що їде в Канн і не повернеться до обіду. Мадам дорікає йому за пиття на порожній шлунок, і він просить у неї щось поїсти.
Девід і Маріта їдуть до Канна. Девід п'є з пляшки по дорозі. Вони зупиняються біля старовинної кам'яної стіни, щоб пообідати. Кетрін сумнівається, чи варто було їхати, але Девід каже, що йому тут подобається.
Вони їдять фаршировані яйця, курку, огірки, хліб з гірчицею та п'ють рожеве вино. Кетрін запитує, чи Девіду справді добре, і чи не було йому кепсько, навіть коли вона говорила щось не те. Девід відповідає, що не думав про це.
Кетрін пропонує поїхати до Канн, купити газети та почитати їх у кафе. Девід погоджується. У Канні вони купують газети та сідають у кафе. До кафе під'їжджають дві дівчини. Кетрін каже, що бачила їх у Ніцці. Девід зауважує, що одна з них дуже гарна.
"Сидячи отак на камені проти сонця й дивлячись на море, він усвідомлював, що негоже кохати одразу двох жінок, але таки кохав їх обох. «Нічого доброго не вийде ні з тією, ні з тією, та нічого вже й не вдієш»"
Девід занурюється в написання африканських оповідань
Девід поглинений написанням оповідання, повністю занурюючись у світ твору. Він відчуває фізичну втому, ніби справді пережив події, про які пише. Згадує батька і думає, що йому б сподобалось це оповідання.
Близько полудня Девід виходить з робочої кімнати. Він розмовляє з працівниками готелю та господинею, дізнається, що жінки поїхали в Ніццу. Він п'є пиво з пляшки та їсть ікру, дивуючи господиню поєднанням продуктів. Він згадує про свій велосипед і просить перевірити шини.
Девід їде на велосипеді до моря, відчуваючи напругу в м'язах. Він приїжджає на берег, роздягається і пірнає у воду. Лежачи на воді, він дивиться на небо і відчуває самотність.
Він думає про Кетрін і Маріту, відчуваючи потребу в обох. Він розуміє, що кохати двох жінок неправильно, але нічого не може з цим вдіяти. Він усвідомлює, що їхні стосунки стали складними і що Кетрін переживає важкі часи.
Девід знову пірнає у воду, а потім повертається до готелю на велосипеді. Він приймає душ, переодягається і йде в бар, де п'є "Тома Коллінза" і читає газету. Він відчуває досаду через відсутність жінок і починає тривожитися.
"Вони троє вже зчеплені між собою, наче три шестерні, що обертають одне колесо, подумав він, і одна з тих шестерень геть стерлася чи принаймні дуже ушкоджена. А тоді пірнув у прозору холодну воду..."
Погіршення психічного стану Кетрін та її план щодо Девіда й Маріти
Девід прокидається на світанку і йде працювати над оповіданням. Він поринає у світ твору, відчуваючи фізичну втому, ніби сам переживає описані події. Він пише про перехід через брудно-сірі гіркі пересохлі озера в білих від солонцевого пилу черевиках, відчуваючи спеку і спрагу.
Повернувшись до реальності, Девід відчуває легкий вітерець з моря. Він вирішує, що досить попрацював, і виходить з кімнати. На терасі він бачить Маріту, яка читає книгу. Вона вітає його і повідомляє, що Кетрін поїхала до Канна, а її попросила відвезти Девіда купатися.
Маріта приносить Девіду сніданок. Вони розмовляють про його роботу, і Девід каже, що вона завжди важка, але водночас і легка. Маріта висловлює жаль, що не може допомогти, але Девід запевняє, що вона вже допомагає.
Кетрін повертається розкуйовджена і збуджена. Вона помічає, що Девід і Маріта повернулися з купання, і хвалить їхній вигляд. Кетрін демонструє нове волосся, пофарбоване в колір «Cendre», і бере Марітин мартіні. Вона замовляє собі напій і каже, що після обіду піде спати.
Увечері Кетрін виглядає зовсім іншою. Вона змила фарбу з волосся, і воно стало сріблястим. Девід каже, що вона дуже гарна, але краще б перукарі не торкалися її волосся. Кетрін обіцяє від завтра не пити спиртного, вчити іспанську і перестати думати тільки про себе.
Кетрін розповідає Маріті про свої наміри почати нове життя і про те, що хоче, щоб Девід покохав і її, і щоб вони одружилися. Маріта погоджується. Кетрін каже, що тепер усе стало простіше. Вона хоче, щоб Маріта успадкувала все від неї. Кетрін просить Девіда випити і каже, що не хоче занапастити його життя, якщо збожеволіє.
Частина 4. Руйнування і відродження
Знищення і відїзд: Кетрін спалює рукописи Девіда
Девід і Кетрін повертаються до готелю після візиту до перукаря в Каннах. Господар готелю помічає їхні однакові зачіски та колір волосся, схвально відгукуючись про це. Кетрін жартує, що вони вигідні клієнти, тому все, що вони роблять, чудово.
Девід, Кетрін та Маріта повертаються з пляжу. Кетрін поводиться спокійно, і ззовні вони виглядають як звичайна компанія. Девід заносить сумку з пляжними речами до комори.
Кетрін пропонує забрати речі для просушування, але Девід відмовляється і йде до своєї кімнати. Там він виявляє, що з валізи зникли зошити з оповіданнями та вирізки. Залишилися лише записи до повісті.
Девід обшукує кімнату, сподіваючись, що це жарт, але оповідання зникли. Він розуміє, що сталася катастрофа, хоча до кінця не вірить у те, що Кетрін могла їх знищити. Він думає, що вона могла їх десь заховати.
Девід запитує Кетрін, куди вона поділа оповідання. Кетрін відповідає, що подбала про них і не скаже, де вони. Девід наполягає, кажучи, що вони йому потрібні. Кетрін заперечує, стверджуючи, що це були нікчемні оповідки.
"Тільки-но напишеш щось добре, як воно перестає належати тобі... Того, що написано добре, не відновиш. Щоразу як перечитуєш, то аж дивуєшся, що таке може бути. Не віриться, що ти сам це написав."
Кетрін розповідає, що спалила оповідання в залізній бочці з дірками, в якій палять сміття. Вона хлюпнула туди гасу, і все згоріло. Вона каже, що зробила це заради Девіда і заради них усіх.
Девід йде подивитися на бочку. Там він знаходить обвуглені рештки зошитів, обгорілі клаптики газет та уривки рожевого паперу з прес-агентства. Він зриває клаптик з написом «Провіденс, Р.-А.» і кидає назад у бочку. Він згадує, що ніколи не був у Провіденсі.
Відновлення: Девід починає переписувати свої історії за підтримки Маріти
Девід і Маріта їдуть на «бугатті». Девід перевіряє машину, розганяючись і гальмуючи. Він згадує, що Кетрін спалила його оповідання. Вони приїжджають до Канна і зупиняються в кафе, де вперше зустрілися. Маріта пропонує поїхати в інше місце, але Девід каже, що йому байдуже.
Маріта каже, що він може пригадати оповідання. Девід відповідає, що це неможливо, і щойно він пише щось добре, воно перестає належати йому. Маріта вважає, що Кетрін жорстоко з ним повелася, але Девід заперечує. Він каже, що Кетрін просто поквапилася.
Девід і Маріта повертаються до готелю, де їх зустрічає господиня, пані Ороль, з листом від Кетрін. Пані Ороль повідомляє, що Кетрін поїхала поїздом до Біарріца одразу після їхнього від'їзду, замовивши квиток у *wagon-lit*.
Девід читає листа, поки Маріта й пані Ороль обговорюють вечерю. У листі Кетрін пише про усвідомлення жахливості своїх вчинків, порівнюючи їх з наїздом на дитину. Вона запевняє, що повернеться і зробить все можливе для їхньої спільної книжки, а решту бере на себе.
Девід прокидається рано вранці в незнайомому ліжку, розуміючи, що він у кімнаті Маріти. Він ніжно дивиться на сплячу дівчину, вкриває її простирадлом, цілує і йде до своєї кімнати.
У своїй кімнаті Девід береться до роботи над оповіданням про батька, згадуючи епізод часів повстання маджі-маджі. Він пише про перехід через висхле солонцеве озеро, відчуваючи спеку і бачачи міражі.
"Він писав далі, впевнено, легко, створені раніше речення виникали в свідомості цілісні й довершені... Жодного речення не пропало, і чимало їх він залишав такими, якими вони зринали в пам'яті..."