Рибак і його Душа (Вайлд)
Стислий переказ
У казкові давні часи на березі моря жив Молодий Рибак. Одного разу він витягнув з моря не рибу, а маленьку Русалку. Захоплений її красою, Рибак закохався та запропонував Русалці заміжжя, але та відмовила, бо в нього людська душа.
Щоби бути разом із коханою, Молодий Рибак знайшов Відьму, яка відкрила йому таємницю. Він мусив прогнати свою Душу, відрізавши власну тінь. Відтепер без Душі він жив на морському дні з Русалкою та був щасливий. Але щороку Душа приходила на берег та вмовляла повернутися, пропонуючи мудрість, багатство і спокуси світу.
На третій рік Душа розказала про дівчину, яка чарівно танцює. Прагнучи побачити танок, Рибак захотів повернути Душу. Як тільки він це зробив, Душа почала схиляти його до зла. Коли Рибак збагнув її злість, він забажав знов прогнати Душу, але не зміг. У відчаї він повернувся до моря, та кохана Русалка загинула від горя.
"І коли він побачив, що кінець близько, він поцілував палкими вустами холодні вуста Русалки, і серце його розірвалося. Від любові розірвалося його серце, і Душа знайшла туди дорогу, і увійшла, і стала з ним одним цілим."
Священик, побачивши мертвих закоханих, наказав поховати їх на дикому полі без знаків. Та за три роки на могилі виросли дивні квіти, і священик зрозумів, що Бог — це любов, і благословив море з його створіннями, але там більше не з’являвся Морський народ.
Детальний переказ
Поділ на розділи є редакційним.
Молодий Рибак та його зустріч з Русалкою
Щовечора молодий Рибак виходив у море і закидав свій невід. Коли вітер дув з берега, він нічого не ловив, а коли з моря – риба запливала в його сіті. Одного вечора невід був такий важкий, що Рибак не міг підняти його в човен. Коли він нарешті витягнув невід, то виявив, що спіймав не рибу, а маленьку Русалку, яка міцно спала.
Русалка була надзвичайно гарна: її волосся нагадувало вологе золоте руно, тіло сяяло білизною, а хвіст був перлинно-срібний. Рибак, вражений її красою, обійняв Русалку. Вона прокинулася, злякалася і почала пручатися, але він міцно тримав її.
Кохання до Русалки та умова позбутися душі
Русалка благала відпустити її, пояснюючи, що вона єдина дочка Морського царя. Рибак погодився відпустити її лише за умови, що вона обіцятиме приходити на його поклик і співати йому, щоб приваблювати рибу до його сітей. Русалка дала слово, і він відпустив її.
Відтоді щовечора Русалка приходила на поклик Рибака і співала йому чудових пісень про морське життя. Поки вона співала, риба випливала з глибин, і Рибак ловив її. З часом він так захопився її співом, що забував про свої сіті й улов. Він закохався в Русалку і попросив її стати його дружиною.
Русалка відповіла, що не може вийти за нього, бо в нього є душа, а в неї немає. Вона зможе покохати його, лише якщо він позбудеться своєї душі. Рибак вирішив, що душа йому не потрібна, адже він її не бачить і не відчуває, і погодився прогнати її геть заради кохання до Русалки.
Спроби позбутися душі: Священик, купці та Відьма
Рано-вранці Рибак прийшов до Священика і попросив поради, як позбутися душі. Він пояснив, що душа стала йому на заваді в коханні до Русалки.
"Отче, я люблю одну з доньок моря, але душа моя стала мені на заваді. Скажи, як прогнати геть мою душу, бо вона мені не потрібна. Що за користь у ній? Я її не бачу. Я не можу її торкнутись. Я її не знаю."
Священик обурився, назвавши такі думки гріхом, і вигнав Рибака. Тоді Рибак пішов на ринкову площу, де спробував продати свою душу купцям. Але купці лише посміялися з нього, сказавши, що душа не має ціни і не годиться на продаж.
Зрештою Рибак згадав про молоду Відьму, яка жила в печері біля затоки і знала багато чаклунських таємниць. Він пішов до неї і розповів про своє бажання. Відьма спочатку пропонувала йому різні чари, але Рибак наполягав лише на тому, щоб позбутися душі.
Відьма призначила йому зустріч на вершині гори під час Шабашу. Там Рибак побачив таємничого чоловіка в іспанському вбранні, перед яким схилялися відьми. Коли Відьма спонукала його вклонитися цьому чоловікові, Рибак осінив себе хресним знаменням, і відьми з криком розлетілися.
Відьма все ж розкрила Рибаку таємницю: те, що люди звуть тінню свого тіла, є тілом їхньої душі. Щоб позбутися душі, треба стати на березі моря спиною до місяця, відрізати біля ніг свою тінь і наказати їй іти геть.
"Те, що люди звуть тінню свого тіла, — це тіло їхньої душі. Стань на березі моря, повернися спиною до місяця і відріж біля ніг свою тінь, що є тінню твоєї душі, і накажи їй іти геть, і вона піде."
Розлучення Рибака з Душею
Рибак спустився до моря, став на піску спиною до місяця і побачив свою тінь, що була тілом його душі. Душа благала не проганяти її і дозволити взяти з собою його серце, бо світ жорстокий. Але Рибак відмовив, сказавши, що серце належить його коханій.
Тоді Рибак вихопив ніж з руків'ям із зміїної шкіри і відрізав біля ніг свою тінь. Душа постала перед ним, точно така сама, як він сам. Вона сказала, що вони ще зустрінуться, бо щороку приходитиме на це місце і кликатиме його. Після цього Рибак кинувся у воду і поплив до своєї коханої Русалки.
Перше повернення Душі та розповідь про Свічадо Мудрості
Минув рік, і Душа повернулася на берег моря, покликала Рибака, і він виринув з глибини. Душа розповіла йому про свої мандри на Схід, звідки приходить уся мудрість світу. Вона описала свою подорож через Татарські землі, зустрічі з різними народами, битви з дивними племенами.
Душа розповіла, як потрапила до міста Ілель, де в саду бога знайшла Свічадо Мудрості – дзеркало, в якому відбивається все, що є в небі й на землі. Хто заволодіє ним, знатиме все, і ніщо не лишиться для нього таємним. Душа сховала це дзеркало в долині за день шляху від міста і запропонувала Рибаку повернутися до неї, щоб стати наймудрішим у світі.
Але Рибак відмовився, сказавши, що любов краща за мудрість, і поринув назад у морську глибінь до своєї коханої Русалки.
"Любов краща, ніж Мудрість, — вигукнув він, — і Русалонька любить мене." — "Ніщо в світі не переважить Мудрості," — сказала Душа. — "Ніщо, крім любові!" — відповів молодий Рибак.
Друге повернення Душі та розповідь про Перстень Багатства
Минув другий рік, і Душа знову прийшла на берег моря і покликала Рибака. Цього разу вона розповіла про свою подорож на Південь, звідки приходить усе багатство світу. Душа описала, як потрапила до міста з дев'ятьма брамами, де бачила дивовижні речі: паперові ліхтарі, купців у тюрбанах, чайні будиночки та екзотичні танці.
Душа розповіла, як зустріла молодого Володаря того міста, який спочатку хотів її вбити, але не зміг заподіяти їй шкоди. Володар показав їй свою скарбницю, повну золота, срібла та коштовного каміння, і запропонував половину цих скарбів, аби вона покинула місто.
Але Душа не взяла скарбів, а забрала лише свинцевий перстень з руки Володаря – Перстень Багатства, який робить власника багатшим за всіх царів світу. Вона сховала цей перстень у печері за день шляху звідти і запропонувала Рибаку піти з нею і заволодіти всіма скарбами світу.
Але Рибак знову відмовився, сказавши, що любов краща за багатство, і поринув назад у морську глибінь до своєї коханої Русалки.
Третє повернення Душі та спокуса танцівницею
Минув третій рік, і Душа знову прийшла на берег моря і покликала Рибака. Цього разу вона розповіла про корчму над річкою, де танцювала дівчина з чадрою на обличчі та оголеними ногами. Душа описала, як прекрасно танцювала ця дівчина, і сказала, що місто, де вона танцює, лише за день шляху звідти.
Почувши про дівчину з ногами, Рибак згадав, що його кохана Русалка не має ніг і не вміє танцювати. Палка жага охопила його, і він вирішив піти подивитися на танцівницю, думаючи, що зможе повернутися до Русалки наступного дня.
Рибак вийшов на берег, і Душа з радісним криком увійшла до нього. Так вони знову стали одним цілим, і Рибак побачив, що перед ним на піску простяглася тінь його тіла, яка була тілом його Душі.
Вони вирушили в дорогу, але Душа не повела Рибака до міста з танцівницею, а замість цього спонукала його до злочинів. У першому місті вона змусила його вкрасти срібну чару, у другому – побити дитину, а в третьому – вбити купця, який гостинно прийняв їх у своєму домі, і забрати його золото.
Воззєднання Рибака з Душею та наслідки
Рибак був у відчаї від злочинів, до яких спонукала його Душа, і запитав, чому вона стала такою злою. Душа пояснила, що коли він прогнав її, то не дав їй серця, і тому вона навчилася чинити зло і полюбила його.
"Коли ти прогнав мене блукати світами, ти не дав мені серця, і я навчилася чинити зло і полюбила його... ти знаєш сам, ти знаєш це добре. Чи ти забув, що не дав мені серця?"
Рибак спробував знову відрізати свою тінь і прогнати Душу, але вона сказала, що це неможливо – лише раз у житті людина може прогнати свою Душу, і той, хто прийме її знову, залишиться з нею довіку.
"Чари, яких навчила тебе Відьма, більш не стануть тобі в пригоді. Я не можу тебе покинути, і ти не можеш прогнати мене геть. Лише раз у житті людина може прогнати свою Душу, але той, хто прийме її знов, лишиться з нею довіку."
Дізнавшись, що більше ніколи не зможе звільнитися від своєї злої Душі, Рибак гірко заплакав. Він вирішив повернутися до моря, до маленької затоки, де співала його кохана, зв'язав собі руки, щоб не виконувати велінь Душі, і пішов кликати Русалку. Але вона не відповідала на його поклик.
Відданість Рибака мертвій Русалці та його смерть
Рибак збудував собі очеретяну хижку в розщілині скелі і жив там цілий рік, щодня кличучи свою Русалку, але вона не з'являлася. Душа постійно спокушала його злочинами, але любов Рибака була сильнішою за її спокуси.
Наступного року Душа спробувала спокусити Рибака добром, розповідаючи про печалі світу і закликаючи допомогти стражденним. Але Рибак не піддався і цій спокусі, продовжуючи кликати свою кохану.
Одного вечора з моря долинув тужливий крик, і чорні хвилі принесли до берега тіло мертвої Русалки. Рибак кинувся до неї, обіймав її, цілував холодні вуста і сповідався у всьому, що скоїв.
"І мертвій коханій сповідався він у всьому, що скоїв... Гіркою, гіркою була його радість, і сповненим дивної насолоди був його біль... бо така велика була його любов."
Море підступало все ближче, і Душа благала Рибака тікати, але він не слухав її. Коли він зрозумів, що кінець близько, Рибак поцілував холодні вуста Русалки, і його серце розірвалося від любові. Душа нарешті знайшла шлях до його серця і знову стала з ним одним цілим, а море зімкнуло над ними свої хвилі.
Квіти на могилі закоханих та прозріння Священика
Вранці Священик прийшов благословити море, але побачив мертвого Рибака, що обіймав тіло Русалки. Він відмовився благословити море і наказав поховати тіла в кутку на Дикому Полі, не ставлячи над ними жодного знаку. Священик прокляв їх, як прокляв їх і за життя.
Через три роки, в день свята Божого, Священик увійшов до церкви і побачив, що олтар усипаний дивними, небаченими раніше квітами. Їхня краса і пахощі так вразили його, що замість проповіді про гнів Божий, він заговорив про Бога, чиє ім'я – Любов.
"І краса білих квітів бентежила його, і їхні пахощі вабили його, і прийшло на його вуста інше слово, і не про гнів Божий заговорив він, а про Бога, чиє ім'я — Любов."
Коли Священик запитав, звідки ці квіти, йому відповіли, що вони виросли в кутку Дикого Поля. Наступного ранку він прийшов на берег моря і благословив море, і всіх його мешканців, і всіх диких створінь Божого світу. Але відтоді квіти більше не росли на Дикому Полі, а Морський народ покинув ту затоку назавжди.