Сватання на Гончарівці (Квітка-Основ'яненко)
Стислий переказ
Слобода Гончарівка поблизу Харкова, приблизно XVIII століття. Одарка і її чоловік Прокіп, лінивий і затятий п'яниця, хочуть видати заміж свою єдину доньку Уляну за багатого, але дурнуватого хлопця Стецька. Прокіп згоден на все, шукаючи лише горілки та розваг, а Одарка турбується про достаток і багатство.
Проте Уляна не бажає цього шлюбу, бо її серце належить Олексію — молодому ковалеві-кріпакові.
Однак Одарка категорично проти шлюбу доньки з кріпаком, адже мріє про багате і заможне життя. Уляна марно намагається переконати матір у своєму щасті, благаючи її з жалем:
Ненечка моя ріднесенька! Лебідочко... перепілочко! У останній раз прошу тебе: не топи свого дитяти!.. Дай мені на світі пожити!.. Боже мій милосердний! Тепер, Олексію, прощай на віки вічні!
На сватанні Одарка і Прокіп вже готуються нарешті видати дочку за Стецька. Та тут на допомогу закоханим приходить дядько Олексія — кмітливий відставний солдат. Хитрістю він допомагає Уляні замість шовкової хустки подати Стецькові гарбуза, а хустку дістає Олексій, що означає — дівчина заручена саме з ним.
Одарка шаленіє і не хоче помиритися з цим, але дядько Олексія переконує її особливим способом: ніби знімає "чаклунство" і забирає думки про багатства й худобу, яка їй снилася від шлюбу зі Стецьком. Зрозумівши, що дочка нарешті щаслива, Одарка погоджується на шлюб закоханих, від серця благословляючи їх та розпочинаючи веселе застілля.
Детальний переказ за діями та явами
Назви дій та яв — редакційні.
Дія 1. Знайомство з героями та сватання Стецька
Ява 1. Прокіп і його пияцтво, сварка з Одаркою
Дія п'єси розгорталася на Гончарівці, околиці Харкова. Прокіп Шкурат, напідпитку, вийшов зі свого двору без пояса і шапки, несучи свитку на плечі. Він збирався непомітно вислизнути на вольну (шинок), але його помітила дружина Одарка, яка почала сварити чоловіка за пияцтво. Вона нагадала, що сьогодні неділя, і люди ще навіть з церкви не повиходили, а він уже до шинку зібрався.
Ява 2. Кандзюба пропонує сватати Уляну за Стецька
До подружжя завітав Павло Кандзюба, заможний чумак із-за Харкова. Він запропонував Шкуратам стати сватами – видати їхню дочку Уляну за його сина Стецька. Одарка спочатку сумнівалася, бо знала, що Стецько не відзначався розумом. Проте Кандзюба переконував, що його син, хоч і "трохи непам'ятливий та нерозсудливий", але дуже багатий – має багато волів, корів, овець і батраків.
Ява 3. Одарка наполягає на одруженні з багатим Стецьком
Після відходу Кандзюби, Одарка покликала свою дочку Уляну, яка повернулася з базару. Дівчина показала матері куплену хустку, яку приготувала для майбутнього нареченого. Одарка повідомила дочці, що ввечері прийдуть старости від Стецька Кандзюби. Уляна обурилася, назвавши Стецька дурним і божевільним, і відмовилася за нього виходити.
Нема на світі луччого щастя, як з дурнем жити! Він тебе не б'є, не вередує; а коли там здуру хоч і налає, так тільки крикни на нього, то він і замовче. Куди схочеш, підеш...
Ява 4. Стецько зустрічає Уляну, Олексій ревнує
Незабаром з'явився Стецько Кандзюба. Він почав незграбно залицятися до Уляни, демонструючи свою недолугість і дурість. Їхню розмову підслухав Олексій, коваль і кріпак, який був закоханий в Уляну. Побачивши, як Уляна нібито прихильно розмовляє зі Стецьком, Олексій розсердився і вирішив, що дівчина зрадила їхнє кохання.
Ох, батечки! що мені робити? Він нічого не зна, та й сердиться і утіка, коли мені світ не милий. Як би його зупинити? Олексію! Олексію-бо! Чого-бо ти сердишся? Чи се ж таки правда, що ти ідеш за його?
Ява 5. Прокіп і Стецько йдуть пити горілку
Тим часом Прокіп знову намагався непомітно вислизнути на вольну. Уляна намагалася зупинити батька, але Стецько, за порадою Олексія, запропонував Прокопу піти разом випити горілки. Спочатку Стецько відмовлявся, але потім погодився, сподіваючись, що це допоможе йому завоювати прихильність майбутнього тестя. Вони разом пішли до шинку, залишивши Уляну з Олексієм.
Ява 6. Емоційна розмова закоханих з Одаркою
Олексій і Уляна зізналися одне одному в коханні. Вони благали Одарку не розлучати їх і дозволити одружитися. Олексій обіцяв піклуватися про Уляну і її батьків, запрошував Одарку жити з ними. Але Одарка була непохитна – вона не хотіла віддавати дочку за кріпака і мріяла про багатого зятя.
Уляно! серденько, рибонько! Бачить бог, як тяжко мені на душі!.. Не можу тобі розказати, як надривається моє серце!.. Прощай... Улясю! Прощай, моя зірочко!.. Нехай... тобі бог помога!
Ява 7. Стецько повертається наляканий погрозами Олексія
Стецько повернувся наляканий і розповів, що Олексій погрожував йому. Він скаржився, що Олексій хотів його задушити. Прокіп і Одарка заспокоювали переляканого жениха. Стецько, попри страх, все ж не відмовлявся від сватання, бо батько наказав йому одружитися. Він пішов додому, щоб приготуватися до вечірнього сватання.
Дія 2. Плани порятунку та підготовка до сватання
Ява 1. Відставний солдат Скорик хвалиться своїм досвідом
На вулиці з'явився Осип Скорик, відставний солдат, який хвалився своїм досвідом і мандрами по різних країнах. Він розповідав, що побував у Франції, Німеччині, Росії і Туреччині, знає різні мови і звичаї. Скорик збирався йти старостою від Кандзюби, щоб сватати Уляну за Стецька.
Ява 2. Скорик зустрічає племінника Олексія та Уляну
Несподівано Скорик зустрів свого племінника Олексія, який розповів йому про своє кохання до Уляни та про те, що її хочуть віддати за дурного Стецька. До них приєдналася й сама Уляна. Вона благала Скорика допомогти їм і не допустити її шлюбу зі Стецьком. Дівчина була готова навіть померти, аніж вийти за нелюба.
Ой дядечку,
Голубчику,
Змилуйся надо мною!
Не дай мені,
Сиротині,
У яму іти живою!
Як рибонька без водиці,
Так я, сердешна, б'юся!
За дурного за Кандзюбу
Силує матуся!
Ява 3. Стецько демонструє свою дурість
Скорик обіцяв допомогти закоханим, але сказав, що спочатку мусить виконати обіцянку і піти старостою від Кандзюби. Він порадив Олексію і Уляні почекати до завтра, коли він зможе вплинути на Одарку. Тим часом з'явився Стецько, який знову продемонстрував свою дурість, розповідаючи безглузді історії про свої пригоди. Він хвалився, як ходив "у дорогу" аж до Основи (передмістя Харкова), як його батько покарав за те, що він загубив волів, і як його не взяли в солдати, бо він не зміг перелічити пальці на руці.
Ява 4. Обговорення плану сватання
Олексій і Уляна обговорювали своє скрутне становище. Дівчина запевняла коханого, що ніколи не погодиться вийти за Стецька, навіть якщо мати її примушуватиме. Вона готова була краще померти, ніж жити з нелюбом. Скорик порадив Уляні під час сватання дати Стецькові гарбуз замість хустки, а Олексій мав непомітно забрати хустку собі. Це був традиційний спосіб відмовити небажаному жениху.
Ява 5. Прокіп і Стецько знову йдуть пити
Прокіп знову намагався піти на вольну, і цього разу Стецько погодився піти з ним. Олексій підтримав цю ідею, сподіваючись, що якщо Стецько і Прокіп напʼються, то сватання не відбудеться. Він дав Стецькові гроші на горілку. Прокіп і Стецько, обнявшись і приспівуючи, пішли до шинку.
Ява 6. Конфлікт загострюється; Одарка непохитна
Одарка повернулася додому і застала Уляну з Олексієм. Вона знову почала наполягати на шлюбі дочки зі Стецьком, не зважаючи на сльози і благання закоханих. Олексій намагався переконати Одарку, що зможе забезпечити Уляну і що життя кріпака не таке вже й погане, як вона думає. Але Одарка була непохитна – її приваблювало багатство Кандзюбів.
Що мені у його багатстві? Казала ж наша паламарка: через золото, каже, сльози ллються. Наварю і борщу, і усякої страви, та як воно буде розведено моїми слізоньками, чи піде ж у душу?
Ява 7. Олексій від відчаю розглядає вступ до армії
Після відходу Одарки і Уляни, Олексій залишився сам. Він роздумував про несправедливість світу, де все вирішують гроші. Навіть такий дурень, як Стецько, міг отримати кохану дівчину лише тому, що був багатим. Олексій вирішив, що якщо не зможе одружитися з Уляною, то піде в солдати або накладе на себе руки.
Усе то гроші, усе то гроші! Таки куди не подивись, усе вони на світі орудують! З грішми, що не задумай, так усе і уродиться! З грішми, хоч лежінь, кажуть трудящий...
Дія 3. Сватання та щасливе розв'язання
Ява 1. Підготовка до обряду сватання
У хаті Шкуратів готувалися до сватання. Прокіп спав за столом після відвідин шинку. Одарка розбудила його і почала сварити за те, що він знову пропив гроші і навіть заставив пояс. Вона хвилювалася, що скоро прийдуть старости, а господар не готовий їх зустрічати. Прокіп виправдовувався, що пішов викупати пояс, але знову його заставив, щоб похмелитися.
Одарка покликала Уляну, щоб та готувалася до сватання – стояла біля печі і колупала її, як вимагав звичай. Дівчина вийшла заплакана, бо не хотіла виходити за Стецька. Несподівано до хати прийшов Олексій, який вирішив бути присутнім на сватанні, щоб побачити, чим все закінчиться.
Ява 2. Прихід сватів та початок обряду
До хати прийшли старости – Осип Скорик і Тиміш, а з ними Стецько. Скорик, як старший староста, виголосив традиційну промову, в якій порівняв Стецька з "диким князем", що шукає собі "красну дівицю". Він вихваляв Стецька, говорячи, що той "ум і розум має" і "свічок і сала не їсть". Тиміш, другий староста, лише підтакував, повторюючи "так-таки, так".
Прокіп і Одарка прийняли сватів, і за звичаєм Уляна мала подати рушники старостам. Скорик керував обрядом, наказуючи дівчині кланятися батькам і просити благословення. Уляна, плачучи, виконала все, що від неї вимагалося, і подала рушники старостам, які пов'язали їх через плече.
Ява 3. Уляна відмовляється дати Стецькові хустку
Настав час подати хустку молодому. Одарка наказала Уляні дати хустку Стецькові, але дівчина категорично відмовилася, заявивши, що краще помре, ніж вийде за нелюба. Одарка розсердилася і почала погрожувати дочці. Скорик втрутився, сказавши, що на Уляну "наслано" і він, як людина досвідчена, може це виправити.
Вже ж, матінко, що хоч роби зо мною: лай, бий, хоч до смерті вбий, а не дам нелюбу хустки!.. З місця не піду, хоч вбий! Ох, боже мій — і Олексій тут! Матусенько, моя ріднесенька! Божая воля на те, щоб я пожила ще на світі.
Скорик відвів Уляну вбік і щось їй прошепотів. Після цього дівчина повеселішала і побігла готувати подарунок для молодого. Тим часом Скорик розповідав, як багато бачив світу і як вміє знімати різні "насилки" та "наговори". Уляна повернулася з подарунком, накритим шовковою хусткою.
Ява 4. Щасливе розв'язання та заручини Уляни з Олексієм
Коли Уляна підійшла до Стецька з подарунком, Олексій спритно зняв хустку і причепив її собі за пояс, а Стецько отримав гарбуз. Всі були здивовані таким поворотом подій. Одарка розгнівалася, але Скорик пояснив, що за звичаєм той, хто отримав хустку, стає нареченим, а хто отримав гарбуз – має йти геть.
Щоб заспокоїти Одарку, яка все ще мріяла про багатство Кандзюбів, Скорик провів "обряд" зняття "насилки". Він переконав Одарку, що вся худоба Кандзюби "вискочила" з миски з водою, і тепер вона не буде шкодувати за втраченим багатством. Крім того, Скорик пообіцяв після своєї смерті залишити Олексію п'ятдесят карбованців.
Одарка, нарешті, погодилася на шлюб Уляни з Олексієм і благословила молодих. Стецько, отримавши гарбуз, спочатку обурювався, але потім заявив, що взагалі не хоче одружуватися. До хати прийшли дівчата-дружки, які заспівали весільних пісень. Всі раділи щасливому закінченню історії, крім Стецька, який пішов, ображений на всіх.
Горе, лихо і біда!
Не дають за тебе!
Олексію, серце моє,
Не покинь ти мене!
Горе, лихо і біда!
Не дають за мене!
Ой Улясю, серце моє,
Не забудь ти мене!
П'єса закінчилася загальними веселощами і танцями. Герої висловлювали свої думки про те, що є справжнім щастям у житті. Прокіп вважав, що щастя – в горілці, Одарка – в тому, щоб жінка командувала чоловіком, Скорик – у військовій службі, а Олексій і Уляна – у щирому коханні. Навіть Стецько повернувся і заявив, що щастя – взагалі не одружуватися. Тиміш же підсумував, що іноді краще просто погоджуватися з усім, повторюючи своє незмінне "так-таки, так".