Синій птах (Метерлінк)
Стислий переказ
Напередодні Різдва двоє дітей лісоруба, Тільтіль і Мітіль, спостерігали через вікно за святом у багатих сусідів.
До них завітала Фея Берилюна, яка попросила знайти Блакитного Птаха для її хворої онуки. Фея подарувала Тільтілю чарівного капелюшка з Діамантом, який дозволяв бачити справжню суть речей. Коли хлопчик повернув Діаманта, душі всіх предметів і тварин у хаті ожили.
Провідницею дітей у мандрівці стала Душа Світла.
Разом із душами Хліба, Цукру, Вогню, Води, Молока, Пса й Киці діти вирушили в подорож. Спершу вони відвідали Країну Спомину, де зустріли померлих дідуся з бабусею та братиків із сестричками. Дідусь подарував їм свого дрозда, який здавався блакитним, але за межами Країни Спомину почорнів.
Потім діти потрапили до Палацу Ночі, де за величезною брамою знайшли сад, повний блакитних птахів. Вони наловили їх повні жмені, але на світлі всі птахи повмирали. У Лісі дерева й тварини напали на дітей, бо не хотіли, щоб люди дізналися їхню таємницю. Пес врятував Тільтіля від загибелі.
У Садах Блаженств діти побачили Материнську Любов, яка виявилася найпрекраснішою з усіх Радощів.
У кожної дитини тільки одна мати, одна навік, і вона завжди найкраща, треба лише добре її пізнати й навчитися дивитись... ... Гадаєш, ми на небі? Але ж небо скрізь, де ми цьомаємось...
У Царстві Майбуття діти зустріли ненароджених братика й сестричку. Коли настав час повертатися додому, Душа Світла попрощалася з дітьми. Тільтіль прокинувся вдома й віддав свою горлицю хворій сусідчиній онучці. Дівчинка одужала, але пташка вилетіла з клітки. Тільтіль попросив глядачів допомогти знайти Блакитного Птаха, щоб стати щасливими.
Детальний переказ за діями та картинами
Дія 1
Картина 1. Хижка лісоруба
Напередодні Різдва в простій хатині лісоруба спали двоє дітей. Мати поправила їм ковдру й вийшла з кімнати разом із батьком. Коли в хаті запанував морок, діти прокинулися й почали розмовляти. Хлопчик розповів сестричці, що Коляда цього року до них не прийде, бо мати не змогла піти за нею в місто.
Діти підійшли до вікна й побачили у сусідньому будинку багатих людей чудову різдвяну ялинку з безліччю свічок. На столах лежали пиріжки, фрукти й тістечка. Малята захоплено спостерігали за святом, а потім почали танцювати на лавці від радості.
Раптом у двері постукали. До хатини увійшла горбата старенька в зеленій сукні й червонім очіпку. Вона запитала, чи є в дітей Співуча Трава або Блакитний Птах. Хлопчик відповів, що трава в них не співає, а птах сидить у клітці. Старенька оглянула птаха й сказала, що він недостатньо блакитний, тому діти мають знайти справжнього Блакитного Птаха для її хворої онуки.
Фея наказала дітям одягатися й вирушати в дорогу негайно. Вона дала хлопчикові чарівного зеленого капелюшка з величезним Діамантом на пряжці. Коли Діамант повертали, він відкривав людям справжню суть речей і дозволяв бачити душі всього навкруги.
Люди звичайно кажуть, що нічого того не бачать!.. Але ж ти, гадаю, не належиш до цих сліпих злюк?.. ... Відтоді, як феї вимерли, вони нічого не бачать і навіть про це не здогадуються...
Щойно хлопчик повернув Діамант, довкола все змінилося. Фея перетворилася на чарівну принцесу, стіни хатини заяскріли сапфірами, а з годинника вистрибнули Години й завели танок. З діжі вилізли душі Хлібців, з грубки вибіг Вогонь. Киця й Пес прокинулися й перетворилися на людей у масках. Пес кинувся обіймати й цілувати хлопчика, а Киця чепурилася й підкручувала вуса.
З'явилися також душі Води, Молока, Цукру та інших речей. Найпрекраснішою була Душа Світла — сонцесяйна діва в довгому прозорому серпанку.
Фея призначила її провідницею дітей у мандрівці. Раптом у двері праворуч постукав батько. Фея велила дітям виходити через вікно, яке раптом витягнулося й набуло форми дверей. Усі вийшли, а в кімнаті знову запанував морок.
Картина 2. У Феї
У розкішному палаці Феї Киця скликала таємну нараду. Вона попередила Речі й Тварин, що хлопчик шукає Блакитного Птаха, який відкриє Людині всі таємниці, і тоді вони остаточно підпадуть під людську владу. Киця закликала не допустити цього, навіть якщо доведеться пожертвувати життям дітей. Пес обурився й заявив, що Людина — над усе, і він готовий віддати за неї життя. Хліб погоджувався з усіма по черзі.
Увійшли Фея й Душа Світла з дітьми. Фея призначила Душу Світла поводирем і передала їй чарівну паличку. Вона наказала всім коритися Душі Світла, як їй самій. Діти мали сьогодні ввечері навідати померлих Дідуся з Бабусею, а Речі й Тварини — підготуватися до завтрашнього переходу.
Картина 3. Країна Спомину
Діти опинилися під великим дубом із табличкою «Країна Спомину». Навкруги панував густий туман. Хлопчик повернув Діамант, і туман розсіявся. За ним відкрилася веселенька селянська хатинка, біля якої на лавці сиділи старий селянин із дружиною — Дідусь і Бабуся. Вони глибоко спали, але раптом прокинулися.
Діти вибігли з-за дуба, і старі радісно їх зустріли. Бабуся пояснила, що щоразу, коли живі згадують мертвих, ті прокидаються.
Ми спимо чимало... Поки нас не збудить згадка Живих... Коли життя скінчилось, незле й поспати... Але ж як приємно іноді прокинутись!.. ... Щоразу, як ви згадуєте нас, ми прокидаємось і зустрічаємось...
Хлопчик помітив, що в клітці сидить блакитний дрізд — той самий Блакитний Птах, якого він шукає. Дідусь подарував йому птаха. З хатинки вибігли семеро дітей — померлі брати й сестри. Діти радісно обнялися. Годинник пробив восьму, і хлопчик згадав, що Душа Світла чекає їх за чверть дев'яту. Бабуся накрила на стіл, і всі сіли вечеряти. Годинник пробив пів на дев'яту, і діти поспішно попрощалися з усіма. Коли вони відійшли, туман знову згустився. Хлопчик глянув на птаха в клітці й побачив, що той почорнів.
Дія 2
Картина 4. Палац Ночі
Діти з Душею Світла та їхніми супутниками прибули до величного Палацу Ночі. На сходах сиділа чарівна жінка в довгих чорних шатах, вкритих зорями. До неї підійшла Киця й попередила, що діти прийшли шукати Блакитного Птаха, який ховається тут.
Ніч відповіла, що ніколи його не бачила. Увійшли діти з Псом, Хлібом і Цукром. Хлопчик попросив у Ночі ключі від дверей, щоб знайти птаха. Ніч спершу відмовлялася, але хлопчик показав їй Діамант — знак влади над нею. Ніч віддала ключі й попередила, що за деякими дверима ховаються страшні речі.
Хлопчик почав відчиняти двері по черзі. За першими були Примари, які повтікали по залі. За другими — хворі Хвороби, які майже не рухалися. За третіми дверима сиділи могутні Війни. За четвертими — Темні Духи й Страхіття. За п'ятими дверима були Таємниці, які охороняло Мовчання.
Нарешті хлопчик підійшов до великої брами в глибині зали. Ніч попередила його, що за нею найстрашніше, і жоден, хто відчинив цю браму, не повернувся живий.
Бо найстрашніше, що тільки можна уявити, всі страхіття й жахіття, що про них знають на Землі, все те — ніщо проти найменшого з лих, котрі кидаються на Людину, чиє око побачить тамтешню безодню...
Хліб і Цукор благали хлопчика не відчиняти браму, але він наполіг на своєму. Ніч утекла, а хлопчик повернув ключа. Стулки дверей розійшлися, і за ними відкрився казковий місячний сад, де серед зірок і планет літали безліч блакитних птахів.
За ними відкрився нетутешній невимовний безмежний найнеймовірніший місячний сад ... і серед зірок та планет ... раз у раз перелітають казкові блакитні птахи, ... даленіючи ген аж за небокрай.
Діти кинулися ловити птахів. Вони спіймали їх повні руки й вибігли з саду. Але щойно вони вийшли на світло, птахи повмирали.
Перед завісою
Душа Світла зустріла дітей і втішила хлопчика, який плакав через мертвих птахів. Вона сказала, що вони ще не спіймали того Блакитного Птаха, який витерпить денне світло.
Картина 5. Ліс
Мандрівники прибули до лісу. Киця попередила Дерева про прихід дітей і закликала їх не дати Блакитного Птаха. З'явився старий сліпий Дуб у вінці з омели. На його плечі сидів Блакитний Птах. Дуб звинуватив батька хлопчика в тому, що той загубив багато дерев його роду.
Ти шукаєш Блакитного Птаха, себто велику таємницю всіх речей і щастя, щоб Люди закабалили нас іще дужче... ... День, коли Люди довідаються про наші нинішні дії, стане днем жахливої кари...
Дуб оголосив, що хлопчик має загинути. Пес кинувся захищати дітей, але Киця вмовила хлопчика зв'язати його. Дуб закликав Тварин допомогти покарати дітей. Почалася запекла битва. Хлопчик боронився ножем, але сил не ставало. Раптом Пес порвав пута й кинувся на допомогу. Він врятував дітей. Несподівано з'явилася Душа Світла. Вона велила хлопчикові повернути Діамант. Щойно він це зробив, душі Дерев і Тварин зникли, і ліс набув мирного вигляду.
Дія 3
Картина 6. Перед завісою
Душа Світла повела дітей на цвинтар. Вона пояснила, що опівночі хлопчик має повернути Діамант, і тоді вони побачать, хто вийде з могил. Діти злякалися, але Душа Світла заспокоїла їх, сказавши, що небезпеки немає.
Картина 7. Цвинтар
Діти опинилися на сільському цвинтарі серед могил і дерев'яних хрестів. Настала північ, і хлопчик повернув Діамант. Хрести захиталися, горбки прочинилися, плити піднялися. Але з могил замість мертвих здійнялося прекрасне цвітіння. Воно заповнило весь цвинтар, перетворивши його на казковий весільний сад. Розпустилися квіти, загули бджоли, заспівали птахи. Діти ходили між квітами й шукали мертвих, але їх не було.
Картина 8. Перед завісою з прегарними хмарками
Душа Світла повела дітей до чарівних садів, де мешкають усі Людські Радощі та Блаженства. Вона попередила, що деякі з них підступні й небезпечні. Пес, Хліб і Цукор мали піти з дітьми, а інші — залишитися при вході. Душа Світла закуталася в щільний серпанок, щоб не злякати Блаженств своїм світлом.
Дія 4
Картина 9. Сади Блаженств
Діти опинилися в розкішній залі з мармуровими колонами. За столом їли, пили й горланили Найтовстіші Земні Блаженства — величезні огрядні постаті в оксамиті й парчі. Найтовстіше Блаженство запросило дітей до столу, але хлопчик відмовився, сказавши, що шукає Блакитного Птаха. Товсті Блаженства хотіли силою затягти дітей до столу. Душа Світла велила хлопчикові повернути Діамант.
Сцену залило чисте рожеве світло. Прикраси й портьєри зникли, а за ними постав казковий сад. Від світла з Товстих Блаженств злетіли парча, оксамит і маски. Вони перетворилися на бридких голих зів'ялих нікчем і в жаху повтікали до печери Лих. Натомість з'явилися прекрасні Блаженства в ніжних шатах. Це були Домашні Блаженства, які живуть у кожній хаті.
Ватажок Домашніх Блаженств представив хлопчикові своїх товаришів: Блаженство Доброго Здоров'я, Блаженство Чистого Повітря, Блаженство Любити Батьків, Блаженство Блакитного Неба, Лісове Блаженство, Блаженства Сонячних Днів і Весни, Блаженство Вечірніх Заграв, Блаженство Бачити Схід Зірок та багато інших. Усі вони щодня живуть у домі хлопчика, але він їх не помічає.
Потім з'явилися Великі Радощі — високі вродливі створіння в осяйних сукнях. Серед них були Радість Справедливості, Радість Доброти, Радість Виконаної Праці, Радість Мислити, Радість Розуміти, Радість Бачити Прекрасне та найвища — Велика Радість Любити. Нарешті до дітей підійшла Радість Материнської Любові — молода вродлива жінка, схожа на їхню маму, у сукні з цілунків і пестощів.
Вона обійняла дітей і пояснила, що її сукня зіткана з їхніх цілунків і поглядів. Материнська Любов сказала, що всі матері багаті, якщо люблять своїх діток, і їхня Любов — найбільша Радість. Великі Радощі підійшли до Душі Світла й попросили її відкинути серпанок, але вона відмовилася, сказавши, що час іще не настав.
Дія 5
Картина 10. Царство Майбуття
Діти потрапили до Царства Майбуття — величного блакитного палацу, де мешкають ще ненароджені діти. Вони працювали над майбутніми винаходами, вирощували величезні блакитні квіти й плоди. Один малюк показав хлопчикові великі блакитні крила для винаходу, який зробить людей щасливими. Інші діти демонстрували свої машини, що літають у повітрі, відшукують скарби на Місяці, та інші дива.
Хлопчик познайомився з Королем Дев'яти Планет — малюком, який має створити Загальну Конфедерацію Планет. Один малюк мав принести на Землю чисту радість, інший — винайти вогонь для зігрівання Землі, третій — знищити несправедливість, четвертий — перемогти Смерть. Раптом до хлопчика підбіг малюк і сказав, що буде його братом. Він має народитися наступного року на вербну неділю й принесе три хвороби.
Раптом здійнявся довгий кришталевий передзвін — це Час відчиняв опалову браму. Діти, чий час настав, мали зійти на Землю. Час суворо перевіряв кожного, не пропускав тих, чия черга ще не прийшла, і силою виштовхував тих, хто не хотів іти. Двоє малих Закоханих благали Час відпустити їх разом, але він відмовив. Діти сіли до галери Зорі, і вона відпливла. Здалеку долинули співи Матерів, які чекали своїх дітей. Час помітив мандрівників і погрожливо підійшов до них. Душа Світла велила хлопчикові повернути Діамант, і вони зникли.
Дія 6
Картина 11. Прощання
Діти опинилися біля червоного муру з зеленими дверцятами — це була їхня рідна хатка. Душа Світла сказала, що рік збіг, і вона має покинути їх. Хлопчик засмутився, що не знайшов Блакитного Птаха. Душа Світла втішила його, сказавши, що вони зробили все, що могли. Речі й Тварини попрощалися з дітьми. Вогонь обпік їх своїми цілунками, Вода заплакала, Цукор солодко промовляв, Хліб виголосив урочисту промову. Пес плакав і благав, щоб його не покидали.
Душа Світла обійняла дітей і попрощалася з ними.
Я не маю голосу, як вода, я маю лише ясність, якої Людям не чути... Та я пильную їх довіку... Згадуйте мене — я промовлятиму до вас у кожному місячному промені, з кожної засвіченої лампи...
Пробила восьма година. Душа Світла підвела дітей до дверцят, вони відчинилися й зачинилися за ними.
Картина 12. Прокидання
Діти прокинулися у своїх ліжечках. Мати розбудила їх і відчинила віконниці. Хлопчик радісно обійняв маму й розповів їй про свою мандрівку, але вона подумала, що йому щось наснилося. Він побачив, що хатка стала світлішою й чистішою. До них завітала сусідка з проханням віддати горлицю її хворій онучці. Хлопчик зняв клітку й побачив, що його горлиця стала блакитною — це і був той Блакитний Птах, якого він шукав.
Ми так далеко ходили, а він був тут!.. Дива, та й годі!.. ... Якщо знайдете птаха, чи не могли б Ви повернути його нам?.. Він нам потрібен, аби стати щасливими, згодом...
Сусідка побігла віднести птаха онучці. Незабаром вона повернулася з дівчинкою, яка тримала горлицю в руках. Дівчинка була дуже схожа на Душу Світла. Щойно побачивши птаха, вона одужала й могла ходити. Хлопчик хотів узяти птаха, щоб показати дівчинці, як той їсть, але горлиця вирвалася й відлетіла. Дівчинка заплакала. Хлопчик вийшов на авансцену й звернувся до глядачів із проханням повернути птаха, якщо вони його знайдуть, бо він потрібен, аби стати щасливими.