Собаче серце (Булгаков)
Стислий переказ
Москва, 1920-ті роки. Професор Пилип Пилипович Преображенський підібрав на вулиці безпритульного пса Шарика, якого обшпарив окропом кухар їдальні. Професор привів собаку до своєї розкішної квартири, нагодував і вилікував.
Незабаром Преображенський разом зі своїм асистентом Борменталем провів над Шариком експеримент — пересадив йому гіпофіз і сім'яні залози померлої людини. Пес вижив після операції і почав перетворюватися на людину. Він навчився говорити, ходити на двох ногах і отримав ім'я Поліграф Поліграфович Шариков.
Шариков швидко освоївся в людському суспільстві, але поводився вкрай невиховано: лаявся, пиячив, чіплявся до жінок. За допомогою голови будинкового комітету Швондера він отримав документи і влаштувався на роботу в комунальну службу, де займався виловом котів. Шариков почав погрожувати професору, вимагав окрему кімнату в його квартирі і навіть написав на нього донос.
Коли Шариков вкрав гроші у професора і погрожував револьвером Борменталю, терпіння лікарів вичерпалося. Вони провели зворотну операцію, повернувши Шарикова до собачого стану. Коли міліція прийшла з обшуком через зникнення Шарикова, професор показав їм пса і пояснив:
Наука ще не знає способів перетворювати звірів на людей. Ось я спробував, та лише на короткий час, як бачите. Потеревенів і почав повертатися до первісного вигляду. Атавізм.
Докладний переказ за розділами
Назви розділів умовні.
Розділ 1. Зустріч бездомного пса з професором Преображенським
Холодного зимового вечора в Москві бездомний пес Шарик страждав від голоду та болю після того, як кухар облив його окропом. Тварина скиглила від болю, проклинаючи своє нещасне життя на вулиці. Раптом біля магазину з'явився незвичайний пан, який пригостив пса шматком краківської ковбаси.
Вражений добротою незнайомця, пес пішов за ним, долаючи біль у боці. Професор привів собаку до своєї розкішної квартири в Обуховому провулку, де швейцар Федір з повагою відчинив їм двері. Так бездомний пес опинився в теплому домі свого рятівника.
Розділ 2. Розкішна квартира професора та його пацієнти
У квартирі професора Преображенського Шарик вперше побачив справжню розкіш. Його рану обробив молодий лікар, якого пес вкусив за ногу під час процедури. Згодом Шарик спостерігав за прийомом пацієнтів, які приходили до професора на консультації щодо омолодження.
Серед відвідувачів були різні люди: чоловік, який шукав омолодження, дама, яка хотіла повернути молодість, та інші заможні пацієнти. Професор проводив з ними консультації у своєму кабінеті, а Шарик спостерігав за всім, що відбувалося.
Спокійне життя в квартирі порушила поява делегації з будинкового комітету на чолі з Швондером. Вони вимагали ущільнити житлову площу професора, забравши в нього кілька кімнат. Професор рішуче відмовився і зателефонував впливовому знайомому, після чого делегація змушена була відступити.
Ви кажете — руїна. Я відповім, лікарю, що нічого не зміниться на краще в нашому будинку, та й у будь-якому іншому будинку, доти, доки не приборкають цих співаків!
Розділ 3. Експериментальна операція з пересадки гіпофіза
Одного вечора, після вечері, Шарик помітив незвичайне хвилювання в квартирі. Доктор Борменталь приніс якусь валізу, а професор віддавав короткі накази. Зіна та Одарка Петрівна, служниці професора, також метушилися. Шарика замкнули у ванній кімнаті, що викликало в нього тривогу.
Коли Шарика випустили, його відвели до оглядової кімнати, де професор і доктор Борменталь підготували все для операції. Собаці дали наркоз, і він втратив свідомість. Професор Преображенський провів складну операцію, під час якої пересадив псу гіпофіз і сім'яні залози від померлої людини.
Операція була надзвичайно складною і ризикованою. Професор розтинав череп собаки, видаляв його гіпофіз і замінював людським. Це був безпрецедентний експеримент, метою якого було вивчення впливу гіпофіза на омолодження організму. Після завершення операції стан Шарика був критичним, і лікарі не були впевнені, що він виживе.
Розділ 4. Боротьба за життя пса під час операції
Під час операції професор Преображенський та доктор Борменталь працювали з надзвичайною напругою. Вони розкрили череп Шарика, видалили його мозковий придаток і замінили людським. Пульс пса постійно падав, і лікарі вводили йому стимулятори, щоб підтримати серцеву діяльність.
Після завершення операції Шарик лежав непритомний, з перебинтованою головою. Професор і його асистент не були впевнені, що пес виживе після такого складного втручання. Вони регулярно вводили йому ліки та стежили за його станом, сподіваючись на успіх свого експерименту.
Розділ 5. Щоденник доктора Борменталя: поступове перетворення пса на людину
Доктор Борменталь вів детальний щоденник, у якому фіксував усі зміни, що відбувалися з Шариком після операції. Спочатку стан пса був критичним, але поступово він почав одужувати. Через кілька днів почалися дивні зміни: у Шарика почала випадати шерсть, змінилася форма черепа, а найголовніше – він почав вимовляти окремі слова.
З кожним днем Шарик все більше нагадував людину. Він навчився ходити на задніх лапах, розмовляти, хоча його мова була примітивною і складалася переважно з лайки. Борменталь записував усі ці зміни, фотографував і робив фонографічні записи. Москвою поповзли чутки про дивне створіння в квартирі професора.
Гіпофіз — закрита камера, яка визначає конкретну людську особу. Конкретну! "Від Севільї до Гренади..." — люто поводячи очима, кричав Пилип Пилипович, — а не загальнолюдську.
Через два тижні після операції Шарик повністю перетворився на людиноподібну істоту. Професор і Борменталь були вражені результатом свого експерименту, але вже почали розуміти, що створили проблему. Нова істота успадкувала не лише зовнішність, але й характер донора – Клима Чугункіна, алкоголіка і хулігана.
Розділ 6. Конфлікт Шарикова з професором та зясування природи експерименту
Колишній пес, який тепер називав себе Поліграфом Поліграфовичем Шариковим, почав створювати проблеми в квартирі. Він був грубим, невихованим, лаявся, плював на підлогу і постійно конфліктував з професором та його асистентом. Одного разу Шариков влаштував потоп у квартирі, намагаючись зловити кота.
Професор Преображенський намагався навчити Шарикова правилам поведінки, але той не піддавався вихованню. Замість цього він почав читати політичну літературу, яку йому дав Швондер, і висловлювати примітивні революційні ідеї. Під час однієї з вечер Шариков заявив, що треба "все взяти і поділити", що викликало обурення професора.
Взяти все й поділити... — Так я і думав! — вигукнув Пилип Пилипович, ляпнувши долонею по скатертині. — Саме так і думав. — Ви і спосіб знаєте? — поцікавився Борменталь.
У розмові з Борменталем професор пояснив, що експеримент пішов не так, як він очікував. Замість вивчення омолодження, вони отримали повне олюднення тварини. Але найгірше те, що Шариков успадкував усі негативні риси донора – Клима Чугункіна, кримінального елемента. Професор зрозумів свою помилку і шкодував про проведений експеримент.
Моє відкриття, дідько би ним вдавився, з яким ви носитеся, вартує рівно один ламаний гріш... Я ж ніколи не кажу абищо, ви це добре знаєте. Теоретично це цікаво. Ну, гаразд! Фізіологи будуть у захваті.
Розділ 7. Шариков на службі та загострення конфлікту в квартирі
За сприяння Швондера Шариков отримав документи і влаштувався на роботу завідувачем підвідділу очищення міста від бродячих тварин. Він з'явився в квартирі професора в шкіряній куртці, штанях і чоботях, від нього сильно тхнуло котами. Шариков пояснив, що на роботі він займається виловом і знищенням котів, з яких потім виготовляють хутро.
Поведінка Шарикова ставала все гіршою. Він пиячив, приводив сумнівних друзів до квартири, грубіянив. Одного разу він спробував залицятися до Зіни, що викликало гнів Борменталя. Лікар погрожував Шарикову, що якщо той не змінить своєї поведінки, то матиме серйозні проблеми.
О ні, ні, — протяжно відповів Пилип Пилипович, — ви, лікарю, робите найбільшу помилку, заради усього святого не обмовляйте пса. Коти — це тимчасово... Це питання дисципліни і двох-трьох тижнів.
Розділ 8. Документи Шарикова, крадіжки та драматична бесіда про вбивство
Шариков, отримавши документи, заявив про свої права на житлову площу в квартирі професора. Він вкрав у Преображенського два червінці, зник на цілий день, а повернувся п'яний і з двома такими ж нетверезими особами. Після їхнього відходу з квартири зникли цінні речі професора.
Увечері, коли Шариков заснув, професор і Борменталь обговорювали ситуацію, що склалася. Борменталь пропонував радикальне рішення – вбити Шарикова, але професор категорично відмовився, вважаючи це злочином. Він говорив, що не можна опускатися до рівня вбивць, навіть якщо ситуація здається безвихідною.
Тієї ж ночі Шариков спробував увірватися до кімнати Одарки Петрівни. Коли його спіймали, він виправдовувався і звинувачував інших. Борменталь був готовий побити Шарикова, але професор зупинив його. Напруга в квартирі досягла критичної точки.
Хто вбив кішку в мадам Поласухер? Хто?.. Ви стоїте на найнижчому щаблі розвитку, ви, який лишень формуєтеся, розумово слабка істота, усі ваші вчинки виключно тваринні...
Розділ 9. Зникнення та повернення Шарикова з доносом на професора
Одного ранку Шариков зник з квартири, прихопивши з собою деякі речі. Професор і Борменталь були стурбовані, але водночас відчували полегшення. Однак через три дні Шариков повернувся. Він став ще зухвалішим і повідомив, що написав донос на професора та його асистента, звинувачуючи їх у контрреволюційних висловлюваннях і незаконному зберіганні зброї.
Професор дізнався про донос від свого колишнього пацієнта, який працював у правоохоронних органах. Цей пацієнт попередив Преображенського про небезпеку і показав копію доносу. Професор зрозумів, що ситуація стала критичною.
Коли Шариков повернувся додому, професор і Борменталь зустріли його в оглядовій кімнаті. Вони наказали йому забрати свої речі і негайно залишити квартиру. Шариков відмовився, погрожував їм револьвером, але Борменталь роззброїв його і почав душити подушкою. На дверях з'явилося оголошення про скасування прийому через хворобу професора.
Епілог. Зворотне перетворення та повернення домашнього пса
Через десять днів після зникнення Шарикова до квартири професора прийшли представники кримінальної міліції зі слідчим. Вони мали ордер на обшук і можливий арешт у зв'язку зі зникненням Поліграфа Шарикова. Професор спокійно зустрів їх і заявив, що Шариков нікуди не зникав.
На подив слідчих, професор показав їм звичайного пса, який сидів у кріслі. Це був Шарик, який поступово повернувся до свого первісного стану. Професор пояснив, що його експеримент з перетворення тварини на людину виявився тимчасовим, і пес почав повертатися до свого природного вигляду.
Слідчі були вражені, особливо коли пес раптом заговорив кілька слів. Один з них навіть знепритомнів. Вони залишили квартиру, переконавшись, що ніякого вбивства не було. Швондер, який прийшов з ними, був розчарований таким поворотом подій.
Життя в квартирі професора повернулося до нормального ритму. Шарик знову став звичайним домашнім псом, який лежав на килимі біля ніг свого господаря. Він був щасливий своїм поверненням до простого собачого життя, а професор продовжував свої наукові дослідження, але вже в іншому напрямку.
Так пощастило мені, так поталанило, — думав він, куняючи, — просто неймовірно поталанило. Зачепився я в цій квартирі. Непереборну певність маю, що з моїм походженням щось не до ладу.