Собор Паризької Богоматері (Гюго)
Стислий переказ
Париж, 1482 рік. На святі Богоявлення та блазнів у Палаці правосуддя відбувалася містерія поета П'єра Гренгуара. Під час конкурсу гримас переможцем обрали дзвоняра Собору Паризької Богоматері, чия потворність виявилася справжньою.
Увагу всіх привернула молода циганка-танцівниця, що виступала на майдані зі своєю кмітливою кізкою. Вночі на неї напали двоє чоловіків, один з яких був Квазімодо. Дівчину врятував ротмістр Феб де Шатопер, а горбаня заарештували.
Гренгуар, переслідуючи циганку, потрапив до Двору чудес — лігва жебраків-розбійників. Його мали повісити, але врятувала Есмеральда, погодившись узяти його за чоловіка на чотири роки. Квазімодо публічно покарали на ганебному стовпі. Коли він просив води, єдиною, хто йому допоміг, була Есмеральда.
Архідиякон Клод Фролло, який усиновив Квазімодо і наказав йому викрасти циганку, був одержимий пристрастю до Есмеральди.
Есмеральда закохалася у Феба, але під час їхнього побачення Фролло, охоплений ревнощами, завдав ротмістру удару кинджалом. Есмеральду звинуватили у вбивстві та чаклунстві. Під тортурами вона зізналася у всіх звинуваченнях і була засуджена до страти. Фролло пропонував їй порятунок в обмін на кохання, але вона відмовилася. Коли її вели на шибеницю, Квазімодо врятував Есмеральду, надавши їй притулок у Соборі.
Волоцюги на чолі з Клопеном Труйльфу штурмували Собор, щоб визволити циганку, але Квазімодо героїчно захищав будівлю. Під час бою загинув брат Фролло — Жеан. Тим часом Гренгуар і Фролло вивели Есмеральду з Собору. Священик знову пропонував їй вибір між ним і смертю. Дівчина відмовилася, і її схопила затворниця Гудула, яка виявилася її матір'ю. Після короткого возз'єднання солдати забрали Есмеральду на страту, а мати померла, намагаючись її захистити.
Квазімодо знайшов Есмеральду страченою на Гревському майдані. Побачивши диявольський регіт Фролло, він скинув архідиякона з башті Собору.
Тоді Квазімодо перевів свій погляд на циганку... потім знову глянув униз на архідиякона... і промовив з риданням, що сколихнуло його потворні груди: — Ось усе, що я любив.
Згодом у склепі Монфокона знайшли два скелети, що обіймалися — Квазімодо помер поруч з Есмеральдою.
Детальний переказ по книгах
Назви книг — редакторські.
Книга 1. Свято блазнів і перші зустрічі
6 січня 1482 року Париж святкував подвійне свято — Богоявлення та День блазнів. У Великому залі Палацу правосуддя мав відбутися показ містерії та обрання Папи Блазнів. Натовп нетерпляче чекав початку вистави, але дійство затримувалося через очікування кардинала Бурбонського та фламандського посольства. Школярі глузували з присутніх вельмож, а публіка вимагала негайного початку.
Автором містерії був поет і філософ П'єр Гренгуар.
Він намагався заспокоїти публіку та пояснити деталі свого мораліте. Нарешті вистава почалася, але її постійно переривали — спочатку жебрак і школяр, потім прибуття кардинала з фламандськими послами. Серед послів особливо виділявся Жак Коппеноль, панчішник з Гента, який своєю прямолінійністю та гордістю за свій статус викликав обурення кардинала, але завоював симпатію народу.
Коппеноль запропонував влаштувати конкурс гримас для обрання Папи Блазнів, що остаточно зруйнувало надії Гренгуара на успіх містерії. Переможцем конкурсу став дзвонар Собору Квазімодо.
Книга 2. Пригоди Гренгуара і зустріч з Есмеральдою
Після провалу вистави Гренгуар, бездомний і роздратований, блукав вулицями Парижа. На Гревському майдані він побачив циганку, що танцювала з кмітливою кізкою. Її краса та грація зачарували поета. Раптом виступ перервав лисий чоловік у чорному — архідиякон Клод Фролло.
Він привселюдно принизив Квазімодо, який покірно пішов за ним. Гренгуар вирішив переслідувати циганку. Вночі на дівчину напали двоє — священик і Квазімодо. Гренгуар намагався допомогти, але його відкинули. На порятунок прискакав ротмістр Феб де Шатопер зі стрільцями.
Він звільнив циганку і захопив Квазімодо. Гренгуар, тікаючи від дітей, що намагалися його спалити, заблукав і потрапив до Двору чудес — лігва жебраків і розбійників. Його засудили до повішення, але за циганським звичаєм він міг врятуватися, якщо його візьме за чоловіка якась жінка. Після кількох відмов його врятувала юна циганка Есмеральда.
Вона погодилася вийти за нього заміж на чотири роки. У кімнатці Гренгуар намагався завоювати її прихильність, але Есмеральда відштовхнула його, пояснивши, що одружилася лише для порятунку. Вона загадково говорила про кохання та ім'я «Феб».
«О кохання! — промовила вона, і голос її затремтів, а очі заблищали. — Це коли двоє стали чимось єдиним. Коли чоловік і жінка зливаються в одного ангела. Це — небо!»
Книга 3. Собор і Париж
Собор Паризької Богоматері постав як велична споруда, що поєднувала романський та готичний стилі. Це був живий свідок колективної історії та творчості народу, але його первісна краса була спотворена варварськими «реставраціями» архітекторів.
Все це — величезна кам'яна симфонія, колосальне творіння однієї людини й одного народу, єдине й складне, немов вірші "Іліади" та "Романсеро"... з якими воно споріднене...
З висоти Собору відкривався неповторний вид на Париж XV століття з його унікальною архітектурою, поділом на Сіте, Університет і Місто. Величний опис завершувався звуком тисяч паризьких церковних дзвонів, що створювали неповторну звукову симфонію.
Книга 4. Клод Фролло та Квазімодо
У 1467 році в Соборі на настил для підкидьків поклали потворну дитину, що викликало жах у натовпу. Молодий священик Клод Фролло несподівано усиновив дитину. Він походив з іменитої родини, змалку присвятив себе науці та богослов'ю. Після смерті батьків від чуми він узяв на виховання свого брата-немовля Жеана.
Усиновлення потворного підкидька, якого назвали Квазімодо, Клод розглядав як акт милосердя заради спасіння брата. Квазімодо зрісся з Собором через свою фізичну потворність і відлюдність. Глухий і горбатий, він знайшов свій світ серед статуй та дзвонів храму. Між ним і Клодом встановилася таємнича мова знаків.
Книга 5. Книга проти будівлі
У 1482 році Клод Фролло прийняв візит медика короля Жака Котьє та загадкового кума Туранжо, який виявився королем Людовіком XI.
Між Клодом і Котьє виникла суперечка про медицину та алхімію. Клод вказав на Собор як на «велику книгу» і пророкував, що друкована книга «вб'є» будівлю. Архідиякон вважав, що до XV століття архітектура була головною «книгою» людства, але з винаходом друку вона занепадає, поступаючись місцем книзі як більш доступному засобу поширення ідей.
Винайдення друку — найбільша історична подія. У ньому — зародок усіх революцій. Це зовсім новий спосіб висловлювання людської думки; думка набуває нової форми... остаточно й безповоротно змінив шкіру.
Книга 6. Суд над Квазімодо і затворниця
Квазімодо судили за напад на Есмеральду. На судовому засіданні глухий аудитор Флоріан Барбедьєн проводив фарсовий допит глухого Квазімодо. Прево засудив горбаня до покарання на Гревському майдані — шмагання та години біля ганебного стовпа. На майдані розташовувалася Роландова вежа з келією затворниці, яку називали «Щуряча нора».
Три жінки прямували до келії, несучи корж. Одна з них, Майєтта, розповіла трагічну історію Пакетти Шантфлері, чию доньку викрали цигани, замінивши її потворним дитям. Затворницею виявилася сама Пакетта, яка все ще горювала за донькою, зберігаючи її маленький черевичок.
Квазімодо піддали публічному шмаганню, що викликало глузування жорстокого натовпу. Архідиякон Фролло відвернувся від нього. Знесилений і спраглий Квазімодо просив води, і єдина, хто йому допомогла, — це циганка, яку він намагався викрасти. Це викликало першу сльозу горбаня та прокляття затворниці.
Книга 7. Пристрасть архідиякона
У Парижі шість дівчат, серед яких Фльорделіс де Гонделор'є, зустрічалися з ротмістром Фебом, нареченим Фльорделіс.
Його байдужість до неї була очевидною. З'явилася Есмеральда з кізкою, яку Феб рятував раніше. Її краса викликала ревнощі у дівчат. Кізка, складаючи літери, розкрила ім'я «ФЕБ», що засвідчило кохання Есмеральди до нього. Архідиякон Фролло спостерігав за танцем Есмеральди на майдані, виявляючи дивне замішання. Він розпитував Гренгуара про її минуле та невинність, висловлюючи занепокоєння і ревнощі.
Після покарання Квазімодо перестав дзвонити, але на Благовіщення його любов до дзвонів знову спалахнула. Цей екстаз раптово перервався, коли він побачив дівчину-танцівницю на майдані. Жеан Фролло, збанкрутілий школяр, прийшов до брата просити грошей. Клод, занурений у алхімічні роздуми, відмовив йому. До келії прийшов королівський прокурор Жак Шармолю. Вони обговорювали тортури за чаклунство та циганку-танцівницю.
Жеан, вийшовши зі схованки з гаманцем брата, зустрів Феба. Вони разом пішли випити, а Клод таємно слідував за ними. У шинку таємничий чоловік у плащі стежив за п'яним Фебом. Феб прямував на побачення з Есмеральдою. Чоловік провокував його на дуель, але відклав її, дав гроші на кімнату у звідниці, вимагаючи сховати його для спостереження за зустріччю.
Книга 8. Суд і увязнення Есмеральди
Клод Фролло, захований на горищі, спостерігав за інтимним побаченням Есмеральди та Феба. Коли Феб зваблював дівчину, Фролло, охоплений ревнощами, виламав двері й завдав ротмістру удару кинджалом. Есмеральда непритомніла і, оговтавшись, виявилася звинуваченою у нападі. Гренгуар з тривогою шукав зниклу Есмеральду. Він потрапив на судовий процес, де обвинувачену у вбивстві офіцера та чаклунстві жінку виявив як Есмеральду.
Під тиском тортур вона зізналася у всіх абсурдних звинуваченнях. Королівський прокурор Шармолю виголосив довгу латинську промову, звинувачуючи її в чаклунстві, магії та вбивстві. Циганку засудили до публічної покути, повішення на Гревському майдані разом з її кізкою. Ув'язнена в темній підземній камері, Есмеральда зустріла священика, який зізнався у своєму руйнівному коханні до неї.
Він пояснив, як її поява зруйнувала його життя, зізнався, що доніс на неї, і пропонував втечу. Вона відмовилася, звинувачуючи його у смерті Феба. Затворниця Роландової вежі п'ятнадцять років оплакувала втрачену доньку. Почувши, що мають повісити циганку, вона дізналася від архідиякона, що це та сама молода циганка, до якої вона відчувала несамовиту ненависть.
Книга 9. Есмеральда в Соборі
Феб, попри чутки про смерть, одужав, але приховував правду про Есмеральду. Фролло пропонував Есмеральді порятунок в обмін на неї, але, побачивши Феба з Фльорделіс, проклинав її. Квазімодо врятував Есмеральду, надавши їй притулок у Соборі. Вона поступово оговтувалася від страждань, плекаючи кохання до Феба. Квазімодо турбувався про неї, але вона відштовхувала його через потворність.
Коли Есмеральда побачила Феба і кликала його, Квазімодо намагався привести його, але Феб відмовився. Квазімодо приховав правду. Дізнавшись про визволення Есмеральди, Клод знову поринув у відчай та тортури, борючись з ревнощами до Квазімодо.
Людське серце (Клод міркував про це) може вміщувати лише певну міру відчаю. Коли губка насичена, нехай море спокійно котить над нею свої хвилі, — вона не вбере більше ні краплі.
Він взяв ключі і вибіг у ніч. Есмеральда прокинулася від спроби Клода напасти на неї. Вона чинила опір, свистнула у свисток Квазімодо, який з'явився і врятував її, поваливши священика. Однак Квазімодо впізнав Клода і відпустив його.
Книга 10. Штурм Собору
Гренгуар уникав втручання в справи Есмеральди. Його зустріч з Клодом відкрила, що Есмеральді загрожувала страта. Клод пропонував Гренгуару пожертвувати собою, але той відмовився. Натомість він запропонував план залучення волоцюг для викрадення Есмеральди з Собору. Клод зустрів Жеана, який кався у розгульному житті та просив грошей. Клод байдуже відмовив, але зрештою кинув йому гаманець.
У Дворі чудес волоцюги збиралися в башті-шинкарі, готуючись до походу. Клопен Труйльфу роздавав зброю.
Жеан закликав штурмувати Собор, щоб врятувати Есмеральду і пограбувати його. Після оголошення півночі всі рушили до Собору. Квазімодо, стурбований безпекою Есмеральди, спостерігав за штурмом натовпу обідраних під проводом Клопена. Він героїчно захищав Собор, скидаючи колоду, каміння та розтоплений свинець. Коли Жеан намагався проникнути через галерею, Квазімодо жорстоко розправився з ним, кидаючи його з висоти.
Людовік XI перебував в Бастилії, керуючи державними справами. Дізнавшись про бунт проти спроби забрати чаклунку з Собору, король лютував, наказав придушити бунт і повісити чаклунку, нехтуючи правом притулку. Гренгуар тікав з Бастилії і зустрівся з Клодом, який вимагав пароль волоцюг. Вони обговорювали план проникнення та втечі з Собору. Квазімодо, захищаючи циганку від волоцюг, опинився в критичному становищі. З'явилися королівські стрільці на чолі з Фебом, змінюючи хід бою. Волоцюги зазнали поразки. Квазімодо, радіючи порятунку, біг до келії, але знайшов її порожньою.
Книга 11. Трагічний фінал
Есмеральда прокинулася під час облоги Собору та разом з Гренгуаром і таємничим незнайомцем тікала на човні. Її вели на Гревський майдан до шибениці, де вона зустріла священика, який пропонував їй вибір між ним і смертю. Дівчина відмовилася, і її схопила затворниця Гудула, яка виявилася її матір'ю. Після недовгого возз'єднання їх знайшли солдати, і, незважаючи на благання матері, Есмеральду вели на страту, де мати померла, захищаючи її.
Квазімодо відчайдушно шукав зниклу Есмеральду, допомагаючи королівським стрільцям, а потім знайшов її страченою на Гревському майдані. Він скинув архідиякона Клода Фролло з башти Собору за його диявольський регіт під час страти. Згодом у Монфоконі знайшли скелети Квазімодо та Есмеральди, які обіймалися, що свідчило про його смерть поруч із нею.