Соловейко і троянда (Вайлд)
Стислий переказ
Сад біля дому юного Студента, приблизно ХІХ століття. Студент сумував, бо дівчина погодилася танцювати з ним на балу лише за умови, якщо він принесе їй червону троянду. Але в саду його таких квіток не було.
Його почув маленький птах Соловейко, який жив на дубі. Птах пройнявся співчуттям, бо вперше зустрів справжнього закоханого, що страждав заради кохання.
Соловейко намагався отримати червону троянду у трояндових кущів, але вони не мали відповідних квітів. Останній кущ розповів, що створити її можна лише вночі, настромивши серце на шип і проливши свою кров. Соловейко погодився, адже вважав любов важливішою за життя.
"І прекрасна троянда почервоніла, мов небо жаркого Сходу. Червоним стало мереживо її пелюсток і рубіново-червоним — серце. А голос Соловейка все слабшав, його малі крильця безсило тріпотіли."
Соловейко загинув, та Студент, знайшовши красиву квітку, поніс її дівчині. Та відкинула подарунок, обравши коштовні прикраси іншого залицяльника. Розчарувавшись у коханні, Студент викинув квітку на вулицю та повернувся до вивчення філософії.
Докладний переказ
Поділ на розділи — редакторський.
Студент і його проблема з трояндою
Молодий Студент був у розпачі, бо його кохана пообіцяла танцювати з ним на балу, якщо він принесе їй червону троянду, але в його саду таких квітів не було. Він сидів і плакав, бо від такої дрібниці залежало його щастя. Студент вважав, що попри всі філософські знання, які він здобув, життя без червоної троянди стало для нього нестерпним.
Рішення Соловейка допомогти
Соловейко, який жив на дубі неподалік, почув скарги Студента і зацікавився його проблемою. Він спостерігав за юнаком і розумів його страждання.
"Ось справжній закоханий, — подумав Соловейко. — Я щоночі співав про кохання, а не знав його в лице. Щоночі я розповідав про нього зіркам, а тепер побачив його на власні очі."
Соловейко був вражений силою почуттів Студента і вирішив допомогти йому. Він розумів, що справжнє кохання — це рідкісний і цінний дар, дорожчий за будь-які коштовності.
Пошуки червоної троянди
Соловейко вирушив на пошуки червоної троянди. Спочатку він полетів до трояндового куща, що ріс посеред саду. Птах попросив подарувати йому червону троянду, обіцяючи заспівати найкращу пісню. Але кущ відповів, що його троянди білі, як морська піна, і порадив звернутися до іншого куща біля сонячного годинника.
Соловейко полетів до куща біля сонячного годинника, але й той не зміг допомогти, бо мав лише жовті троянди. Він направив птаха до куща під вікном Студента.
Нарешті Соловейко знайшов кущ з червоними трояндами під вікном Студента. Проте кущ пояснив, що зима пошкодила його бруньки і він не зможе цвісти цього року. Однак існував один спосіб створити червону троянду.
"Для того щоб дістати червону троянду, ти мусиш сам створити її з мелодії місячного світла і полити її живою кров'ю свого серця... і коли шип досягне твого серця, твоя кров просочиться у мої жили."
Жертва Соловейка заради троянди
Соловейко спочатку вагався, адже ціна за троянду була надто високою — його власне життя. Але любов до життя поступилася перед розумінням цінності справжнього кохання. Він вирішив пожертвувати собою заради щастя Студента.
Коли зійшов місяць, Соловейко сів на трояндовий кущ і притулився грудьми до гострого шипа. Він співав усю ніч, а шип проникав усе глибше в його тіло. Спочатку троянда була бліда, як ранковий туман, але поступово набувала кольору.
Кущ просив Соловейка притулитися до шипа міцніше, бо наближався світанок, а троянда ще не була готова. Коли шип досяг серця птаха, його кров забарвила троянду в яскраво-червоний колір. Останній спів Соловейка був настільки прекрасним, що його почули навіть пастухи в далеких долинах.
Але Соловейко вже не міг відповісти на радісний вигук Куща про готову троянду. Він лежав мертвий у високій траві, з шипом, глибоко встромленим у груди.
Реакція Студента і доля троянди
Опівдні Студент визирнув у вікно і побачив прекрасну червону троянду. Він був захоплений її красою і вирішив, що вона, напевно, має якусь довгу латинську назву. Юнак зірвав троянду і поспішив до будинку професора.
Дочка професора сиділа біля дверей і намотувала на котушку блакитні шовкові нитки. Студент нагадав їй про обіцянку танцювати з ним, якщо він принесе червону троянду, і простягнув їй квітку.
"Боюся, вона не пасуватиме до моєї сукні... племінник камергера прислав мені справжні самоцвіти, а кожен знає, що самоцвіти дорожчі від квітів... Знаєте, а ви просто нечема!"
Студент зневажає кохання і повертається до філософії
Розгніваний і розчарований Студент кинув троянду на вулицю, де її розчавило колесо воза. Він повертався додому, міркуючи про марність кохання.
"Усе це кохання — справжня дурість... Воно й наполовину не таке корисне, як Логіка. Воно нічого не доводить, тільки змушує чекати небувалого та вірити в неймовірне."
Студент вирішив, що кохання абсолютно непрактичне, і повернувся до вивчення Метафізики. Він взяв велику запорошену книгу і почав читати, забувши про жертву, яку приніс заради нього маленький Соловейко.