Старий і море (Гемінґвей)
Стислий переказ
Рибальське село біля Гольфстріму, Куба, приблизно середина XX століття. Старий Сантьяго дуже довго не міг спіймати рибу. Через це батьки заборонили хлопцеві Маноліну виходити з ним у море, вважаючи його безталанним. Попри заборону, хлопець допомагав Сантьяго, носив снасті, їжу і підтримував його добрим словом.
Одного ранку Сантьяго сам вирушив далеко в море, де йому на гачок попався величезний марлін. Риба була настільки велика й дужа, що старий кілька днів боровся з нею. Він захоплювався силою і мужністю марліна, вважаючи, що їхні долі взаємопов�27язані. Після виснажливої боротьби йому вдалося перемогти та гарпуном убити рибину.
Під час повернення додому здобич Сантьяго привабила акул. Старий боровся з ними гарпуном, ножем, веслом та уламками човна, але безуспішно – акули залишили від марліна тільки скелет. Попри це, Сантьяго не зламався.
"Людина створена не для поразки, — промовив старий уголос. — Людину можна знищити, а здолати не можна."
Сантьяго, ледве живий, повернувся додому й одразу заснув. Вранці селяни здивовано оглядали величезний кістяк марліна. Манолін, побачивши пораненого старого, заплакав і пообіцяв відтепер знову рибалити лише з ним, всупереч батьківській забороні. Сантьяго спав, бачачи уві сні левів, символ своєї сили і молодості.
Детальний переказ
Поділ на частини умовний.
Життя Сантьяго як невдачливого рибалки та його стосунки з хлопцем Маноліном
Сантьяго був старим рибалкою, який промишляв на Гольфстримі. Він уже вісімдесят чотири дні виходив у море й не спіймав жодної рибини. Перші сорок днів з ним був хлопець на ім'я Манолін, але після цього батьки хлопця вирішили, що старий безталанний, і перевели сина до іншого рибалки. Проте Манолін продовжував допомагати старому – носив снасті, приносив їжу та розмовляв з ним.
"Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно."
Хоча Манолін був змушений рибалити з іншим човном, він не втрачав віри в Сантьяго. Одного вечора, після повернення з моря, хлопець допоміг старому віднести снасті. Вони разом пішли до кафе "Тераса", де Манолін пригостив Сантьяго пивом. Хлопець запропонував наловити для старого сардин на наступний день, але той відмовився, сказавши, що в нього ще є наживка.
Рибальська експедиція Сантьяго та зачеплення величезного марліна
Наступного ранку, ще до світанку, Сантьяго вирушив у море. Манолін допоміг йому віднести снасті до човна. Старий відплив далеко від берега, туди, де, на його думку, могла бути велика риба. Він закинув наживлені гачки на різну глибину і став чекати. Сантьяго любив море і завжди думав про нього з ніжністю.
"Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить. І хоч іноді згадують його лихим словом, проте завжди говорять про нього, як про жінку."
Сонце піднялося вище, і старий побачив, як інші рибальські човни тримаються ближче до берега. Він же заплив далеко в море, де вода була темно-синя. Раптом одна з його снастей натягнулася – щось клюнуло. Сантьяго витягнув невеликого тунця, якого вирішив використати як наживу.
Пізніше, близько полудня, старий відчув, як щось почало обережно смикати одну з його снастей. Він зрозумів, що це велика риба, яка обережно куштує наживу. Сантьяго терпляче чекав, поки риба не заковтнула гачок. Коли це сталося, він відчув величезну вагу на кінці жилки. Риба була настільки сильною, що почала тягнути човен за собою.
Епічна боротьба між Сантьяго та марліном
Почалася довга і виснажлива боротьба між старим рибалкою та величезною рибиною. Марлін тягнув човен у відкрите море, а Сантьяго не міг ані підтягнути його ближче, ані відпустити. Він тримав жилку, перекинувши її через спину, щоб зменшити навантаження на руки. Старий розумів, що має справу з винятково великою і сильною рибиною.
"Рибина величезна, і я повинен приборкати її... Не можна давати їй відчути, яка вона дужа й на що здатна, коли б стала тікати."
День минав, а риба продовжувала тягнути човен. Сантьяго їв сирого тунця, щоб підтримати сили, і пив воду маленькими ковтками. Його руки були поранені жилкою, ліву руку звело судомою, але він не здавався. Старий розмовляв сам із собою та з рибиною, намагаючись підтримати свій бойовий дух.
"Шкода, що нема зі мною хлопця... Допоміг би мені й усе оце побачив... Не можна, щоб людина доживала віку в самотині."
Настала ніч, але Сантьяго не міг відпочити. Він прив'язав жилку до спини, щоб відчути, коли риба смикне, і намагався трохи поспати. Йому снилися леви на африканському узбережжі – спогад з молодості, коли він плавав на кораблях до Африки. Раптом риба сильно смикнула, і старий прокинувся. Вона почала вистрибувати з води і шалено битися.
Боротьба тривала і наступного дня. Сантьяго був виснажений, але сповнений рішучості не здаватися. Він відчував повагу до риби, яка так відчайдушно боролася за своє життя. Старий розумів, що вони обидва – він і марлін – зв'язані спільною долею в цьому протистоянні.
"Рибо, я люблю тебе й дуже поважаю. Але все одно уб'ю тебе до кінця дня... Будемо на це сподіватися."
Нарешті, на третій день, риба почала кружляти навколо човна. Сантьяго розумів, що вона втомилася, і з кожним колом намагався підтягнути її ближче. Він бачив, яка вона величезна – набагато довша за його човен. Марлін був прекрасний – з темно-фіолетовою спиною, сріблястими боками і широкими фіолетовими смугами. Старий зібрав останні сили для вирішального моменту.
Перемога Сантьяго та вбивство марліна
Коли марлін підплив достатньо близько, Сантьяго приготував гарпун. Він знав, що має влучити точно в серце риби. Зібравши всі свої сили, старий загнав гарпун глибоко в бік марліна. Риба високо підстрибнула над водою, показуючи всю свою величину, а потім важко впала назад у море, обдавши човен бризками.
Море навколо забарвилося кров'ю. Марлін лежав на поверхні води, перевернувшись догори черевом. Сантьяго закріпив линву гарпуна і почав прив'язувати рибину до борту човна. Вона була настільки велика, що старий не міг затягнути її в човен – довелося прикріпити її вздовж борту.
"І шкода велику рибину, яка не мала чого їсти; та хоч він і співчував рибині, проте його ні на мить не полишав твердий намір убити її."
Сантьяго відчував гордість за свою перемогу, але також і смуток. Він поставив щоглу, підняв вітрило і взяв курс на домівку. Старий розумів, що спіймав найбільшу рибу у своєму житті. Він підрахував, що вона важить понад півтори тисячі фунтів і дасть багато м'яса, яке можна буде продати за хорошу ціну.
Човен повільно рухався до берега, а Сантьяго відпочивав, спостерігаючи за своєю здобиччю. Він думав про те, як зрадіє хлопець, коли побачить цю рибину, і як пишатиметься ним. Старий мріяв про те, як повернеться додому переможцем після такої довгої низки невдач.
Подорож додому та спустошливі напади акул
Не минуло й години після вбивства марліна, як з'явилася перша акула. Це була велика акула-мако, яка відчула запах крові у воді. Вона стрімко атакувала прив'язану до човна рибину і вирвала великий шматок м'яса. Сантьяго схопив гарпун і з усієї сили вдарив акулу в голову, вбивши її. Але при цьому він втратив гарпун, який залишився в тілі акули.
Старий розумів, що кров у воді приваблюватиме інших акул. Так і сталося – незабаром з'явилися дві широкорилі акули. Сантьяго боровся з ними за допомогою ножа, прив'язаного до весла. Йому вдалося вбити обох, але під час боротьби ніж зламався. Акули встигли відірвати значну частину м'яса марліна.
З настанням темряви напади акул стали ще частішими. Вони нападали зграями, і Сантьяго боровся з ними всім, що мав – румпелем, кийком, навіть дерев'яними частинами човна. Але акули були невблаганні. Вони відривали шматок за шматком від його здобичі.
"Усе було надто добре, щоб довго так тривати... Тепер я таки хотів би, щоб усе воно мені тільки наснилося і щоб не зловив я ніякої риби, а лежав би оце сам-один у своєму ліжку на газетах."
До півночі акули з'їли всю їстівну частину марліна. Від величезної риби залишився лише скелет. Сантьяго більше не мав чим боротися і розумів, що битва програна. Він відчував гіркоту поразки, але не звинувачував акул – вони просто робили те, що їм належало робити. Старий продовжував плисти до берега, тримаючи курс на відсвіт вогнів Гавани.
"Вони пливли поряд, бік у бік, і старий подумав: "Гаразд, нехай буде, що вона мене везе, коли їй так подобається. Я переважую її лише кебетою, і вона не мала проти мене ніякого лихого наміру"."
Повернення Сантьяго до села та наслідки
Пізно вночі Сантьяго нарешті дістався берега. Він був настільки виснажений, що ледве зміг причалити човен і закріпити його. Старий зняв щоглу з вітрилом і, кілька разів відпочиваючи по дорозі, поніс її до своєї хатини. Діставшись до ліжка, він одразу заснув, лежачи долілиць на старих газетах.
Вранці Манолін прийшов до хатини старого і побачив його сплячим. Хлопець заплакав, побачивши поранені руки Сантьяго. Він тихо вийшов, щоб принести кави, і пообіцяв собі, що тепер знову буде рибалити зі старим, незважаючи на заборону батьків.
Тим часом інші рибалки зібралися біля човна Сантьяго і з подивом розглядали скелет величезного марліна, прив'язаний до борту. Вони виміряли його – від носа до хвоста риба була вісімнадцять футів завдовжки. Всі визнали, що такої великої риби в їхніх водах ще ніхто не бачив.
Коли Сантьяго прокинувся, Манолін був поруч з ним. Хлопець приніс йому каву і пообіцяв, що тепер вони знову будуть рибалити разом. Він сказав, що талан тут ні до чого, і що з ним старому пощастить. Вони обговорили плани на майбутнє – як дістануть нові снасті та гарпун. Манолін пообіцяв подбати про старого і допомогти йому відновити сили.
Сантьяго знову заснув, а Манолін сидів поруч, охороняючи його сон. Старому снилися леви на африканському узбережжі – символ його молодості, сили та незламного духу.